Про перший Міжнародний мистецький фестиваль-ярмарок
«Гончарний Всесвіт-2009»
«Гончарний Всесвіт-2009»
Оскільки Фестиваль-ярмарок в Опішному планується проводитися регулярно, і це справді непересічна подія, що певним чином відображує сучасний стан українського гончарного виробництва, вважаю за доцільне охарактеризувати захід, проаналізувати перший досвід його проведення, основні його досягнення і недоліки.
Фестиваль-Ярмарок вирував на території Центру розвитку духовної культури Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному (вул. Заливчого, 3), яка тимчасово перетворилася в ярмарковий майдан з усіма необхідними атрибутами, умовно поділеним на «Гончарські ряди» та «Містечко майстрів». Проводився він з метою популяризації глиняних виробів серед широких верств населення, творчого змагання й спілкування мистців із різних регіонів України. Поставлену мету було досягнуто – захід став організованою мистецькою виставкою-продажем глиняних виробів сучасних народних гончарів та художників-керамістів. Його відвідувачі змогли переконатися в тому, що керамічне виробництво України попри всі негаразди живе, розвивається, враховуючи смаки споживачів і загальноукраїнські культурні тенденції.
Фестиваль-ярмарок був одним із заходів І Тижня Національного Гончарного Здвиження в Опішному «Здвиг-2009», серед яких і «загубився». З коментарів журналістів широкому загалу стало відомо, що Опішне святкує професійне свято гончарів, але про те, що це дійство співпало з організованою виставкою-продажем кераміки, не було й слова. Не пройшло й тижня від часу його проведення, як на шпальтах столичних та регіональних газет, зокрема «Урядового кур’єру» «Дня», «Вечірньої Полтави», з’явилися статті про проведення Національного дня гончаря, а про Фестиваль-ярмарок ніби «забули». П’ятий телевізійний канал також проінформував свою аудиторію саме про День гончаря. Скупу інформацію про проведення Фестивалю-ярмарку подало лише місцеве, районне та обласне радіомовлення. На мою думку, основними були дві причини цього. Перша – що представники преси вже звикли до щорічного проведення Дня гончаря, це вже до певної міри «бренд», тому й приїхали саме на нього. Друга, що ярмарок вдався не зовсім представницьким і сприймався як частина дійства Дня гончаря. Отож, інформація про проведення заходу такого формату має бути подана засобам масової інформації мінімум за рік до його проведення і повторюватися неодноразово. Враховуючи перший досвід проведення такого Фестивалю-ярмарку в Опішному варто взяти до уваги і ці незначні на перший погляд, але як виявилося досить важливі нюанси.
Основними завданнями Фестивалю-ярмарку було поставлено такі:
розвиток і популяризація мистецтва кераміки через виставку-продаж глиняних виробів;
формування національного ринку української художньої кераміки, осмислення концептуальних проблем його розвитку;
формування естетичних смаків населення;
сприяння різноманітному використанню глиняних виробів у сучасному побуті.
Завдання досить далекосяжні і потребують довготривалого терміну виконання, тому й реалізувати їх вдалося лише частково. Першочерговою є необхідність розробки критеріїв відбору учасників та відповідна меті організаторів сертифікація представлених ними товарів. Лише таким чином можна буде коригувати і належним чином формувати так звану «експозицію» ярмарку, акцентуючи увагу на дійсно вартих у художньому та естетичному відношенні виробах. Важливе місце належить і широкому асортименту та високій якості української кераміки у творенні моди на використання глиняних виробів у сучасному побуті. На мою думку, проведення подібних заходів неодмінно активізує і спонукає науковців до вивчення історичних традицій збуту вжиткової й художньої кераміки в Україні та з’ясування сучасних його проблем.
Учасників Фестивалю-ярмарку я умовно поділила на три символічні групи, взявши за основний критерій узагальнений тип представленої продукції: традиційна кераміка, художня кераміка та «сувенірно-кітчева» кераміка і виготовлена на виробничих об’єднаннях.
До першої увійшли майстри-гончарі, які торгували глиняним посудом та іграшками: старше покоління опішнянських гончарів представив Микола Пошивайло з мальованими мисками, монеткою, баринями, іграшками; опішнянські іграшкарки Анастасія Радченко та Віра Важнича торгували традиційними півниками-свистунцями. Анастасія Радченко також винесла на продаж кілька ваз та зооморфних виробів заводу «Художній керамік»; молодше – Микола Варвинський з мальованими мисками, глечиками та декоративними вазами та опішнянська гончарка Мар’яна Грисенко з мальованим посудом (глечики, миски, горщечки для печені, пастівники, банки) та сувенірами. Черкащину представили Анжела Драч з міста Умань, з іграшками. виготовленими за унікальною, бо вже майже забутою, громівською технологією та художник-кераміст Сергій Радько з села Межиріч, що на Канівщині. Чернівеччину – гончар Іван Гончар з села Коболчин з виробами утилітарного призначення. Закарпаття – гончар Олександр Дворак з міста Іршава привіз на виставку-продаж традиційний глиняний посуд. Гончар Юрій Спесивцев з міста Суджа, що на Курщині, виставив на продаж полив’яну пластику малих форм.
До цієї ж групи я також віднесла продукцію навчально-виробничої майстерні Державної спеціалізованої художньої школи-інтернату І-ІІІ ступенів «Колегіум мистецтв у Опішні». Заклад виставив на продаж полив’яний посуд, монетки, іграшки, антропоморфну та зооморфну скульптуру.
До другої групи увійшли київський художник-кераміст Володимир Онищенко з оригінальним полив’яним декоративним посудом; художник-кераміст Сергій Денисенко з міста Васильків, що на Київщині з мальованими тарелями; художниці-керамістки Мирослава Росул з Ужгорода та Лідія Яковенко з Києва.
Третю групу становить продукція Віктора та Валерія Комаревцевих з Опішного та кераміка кооперативу «Кераміка» з міста Рівне в особі Людмили Галанюк; луганської «Керамік Арт-Студії» в особі Сергія Зінов’єва та «Керамік Арт-Студії» Дениса Шестопалова з міста Слов’янськ, пп «Васильківська майоліка», яку привезли харківські приватні підприємці Євген Шабля та Наталя Мосцева.
Окрім гончарів, у Фестивалі-Ярмарку взяли участь також майстри-різьбярі Василь Мельничук із с. Шешори (Івано-Франківщина) та Василь Варзарук із Івано-Франківська, майстер-різьбяр Микола Коєка (Котельва, Полтавщина), майстер по виготовленню вінків Любов Бєрєстнєва, кошикар Андрій Саєнко (м. Полтава), та лялькарка Людмила Золотайко (м. Полтава).
Головною проблемою в організації заходу була та, що участь у ньому взяла невелика кількість гончарів та недостатня кількість залучених покупців. Це пов’язано як з тим, що Фестиваль-ярмарок відбувся вперше і запрошені майстри не були впевнені у вдалій торгівлі так і з тим, що в літній період в Україні відбувалося кілька етно-ярмарків, які перешкодили притоку в Опішне частини майстрів-гончарів, яких в Україні нині не так і багато. Загалом глиняні вироби для продажу може представити лише кілька підприємств і кілька десятків майстрів. Переважно – художників-керамістів, твори яких досить вартісні. Відповідно, для їх продажу необхідний контингент покупців, готових заплатити значні суми. За моїми спостереженнями, на цьому Фестивалі-ярмарку такі покупці якщо й були – то в невеликій кількості. Можливо, це враховували й художники-керамісти, віддавши перевагу більш «розкрученим» заходам. Більшість ярмарчан-продавців повернулися додому більш-менш задоволеними від торгу. Особливо вдало спродалися опішнянські майстри, які виявилися найбільш спроможними задовольнити запити і купівельну спроможність наявних покупців. Зазначу, що ярмаркували далеко не всі місцеві майстри-гончарі. Серед причин: недовіра до нового для Опішного формату проведення заходу, недостатня проінформованість їх щодо умов його проведення.
Незважаючи на ці проблеми, вважаю, що «почин» був вдалим. Ярмаркуючі весело провели дозвілля, змогли відчути і насолодитися особливою ярмарковою атмосферою; долучитися до творення виробів з глини, дерева, тканини; продати власні твори; придбати художні вироби з кераміки, текстилю, дерева, глину та інструменти, друковану продукцію видавництва «Українське народознавство»; видавництва «Народознавство», поспілкувалися з мистцями, керамологами, технологами-кераміками, виробничниками; взяли участь у мистецьких акціях, майстер-класах по виготовленню глиняних виробів та ляльки-мотанки, розважальних програмах; поласували традиційними опішнянськими стравами. Сподіваюся, що наступні фестивалі-ярмарки в Опішному стануть більш велелюдними дійствами. Продавати свої твори стане престижно саме в столиці українського гончарства і всі знатимуть, що купити якісну, традиційну, художню кераміку можна тільки в Опішному. Щодо завдань, то очевидно, що реалізовано їх буде в подальшому, оскільки вони достатньо об’ємні. Отже, Фестивалем-Ярмарком в Опішному вперше в Україні започатковано довготривалу масштабну акцію відродження та підтримки українського гончарного виробництва, що сприятиме консолідації творчих, організаційних та мистецтвознавчих зусиль усіх небайдужих до проблем народного мистецтва. Другий Міжнародний мистецький фестиваль-ярмарок відбудеться в липні 2010 року.
Куратором Фестивалю-ярмарку була керамолог, старший науковий співробітник Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному, молодший науковий співробітник Інституту керамології – відділення Інституту народознавства НАН України, лауреат премії імені Василя Скуратівського Олена Щербань.
Цьогоріч у Опішному вже відбудеться Третій Міжнародний мистецький фестиваль-ярмарок.
Цьогоріч у Опішному вже відбудеться Третій Міжнародний мистецький фестиваль-ярмарок.
13.10.2009 р.
Понравилась статья? Поделитесь ей с друзьями
Немає коментарів:
Дописати коментар