среда, 25 декабря 2013 г.

Над вертепом звізда ясна світлом засіяла

Глиняний вертеп Ганни Діденко 

вторник, 17 декабря 2013 г.

З Новоріччям 2014!!

Вітаю УСІХ з наступаючими святами Новоріччя і Різдва!!! Бажаю натхнення, творчості, щастя, радості від кожного прожитого дня, любові, нових планів, хороших новин і фінансових успіхів! Нехай Новий рік принесе багато приємних подій і щасливих моментів! Нехай з*являються нові перспективи, втілюється в життя ВСЕ задумане! 
З повагою Олена Щербань

среда, 23 октября 2013 г.

Новенький сайт народився: поживка. UA / Тhe new site was born

Запрошую сюди:
http://pozhivka.blogspot.com/
бо тут ми опишемо і покажемо як готували страви та напої давньої народної української кухні. 

вторник, 22 октября 2013 г.

Виставка кераміки Світлани Пасічної / Еxhibition of ceramics svetlana Pasichna

25 жовтня 2013 року, о 9.30 год., у Мистецькій галереї Центру розвитку духовної культури Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному, розпочнеться вернісаж Виставки-презентації мистецького проекту відомого українського художника-кераміста Світлани Пасічної (Полтава) 

пятница, 18 октября 2013 г.

Запрошення на Конференцію у Мінську / Invitation to a conference in Minsk

Конференция 
"Традиции и современное состояние культуры и искусств"

ИНФОРМАЦИОННОЕ ПИСЬМО

ГНУ «Центр исследований белорусской культуры, языка и литературы Национальной академии наук Беларуси» организует IV Международную научную конференцию «Традиции и современное состояние культуры и искусств», которая состоится 28-29 ноября 2013 года  в г. Минске, ул. Сурганова, 1, корп. 2 .

четверг, 10 октября 2013 г.

Кераміст Агей Койда - випускник Опішнянської школи майстрів художньої кераміки // Opishnyanska School Masters Art Pottery

Спеціально для Лариси Кулініч з міста Кіровоград 

1.           Про Агея Койду є стаття: Глухенька Наталя. Мистецтво цвітнянського гончаря / Наталя Глухенька /// Народна творчість та етнографія. – 1967. – №6. – С.103-105.

У дисертації Щербань Олена.  "Гончарні школи Опішні: збереження й розвиток професійних знань і традицій (1894–2000)", Львів, 2012 р. С.120: "Серед дипломних робіт випуску 1939 року вирізняється робота Агея Койди, який виліпив з глини скульптуру сина Хоми Сакуна, Олексія, але портретної схожості йому досягти не вдалося, тому отримав оцінку «добре». Зі спогадів його однокурсника Івана Рябоконя, Агей Койда і під час навчання переважно займався скульптурою [59 - Спогади Івана Рябоконя 1912 р.н. від 11.09.2003 року]. далі.

пятница, 4 октября 2013 г.

Виготовлення глиняної іграшки / Making clay toys

На прохання читачів Блогу: Щербань Олена. Техніка виготовлення півників-свистунців у Опішному // Український керамологічний журнал. – 2005. – №1-4. – С.183–187. (Про виготовлення глиняних півників-свистунців у Опішному. Подано фотоілюстрації процесу виготовлення глиняного півника-свистунця. Стаття може бути використана як методичний посібник на уроках гончарства).

Техніка виготовлення півників-свистунців Опішному 

Однією з найбільш поширених в Україні глиняних дитячих іграшок з давнини є глиняні свистунці (свищики), виготовлені у формах тварин: коників, баранців, собачок, цапиків; птахів: качечок, курочок, павичів; людей. Ліпилася глиняна іграшка у вигляді тих тварин, які були у господарстві. На Полтавщині часто на забаву дітям ліпили півників. Найдавнішим півником-свистунцем знайденим на Полтавщині є виріб з Диканьки, датований ХVІІІ століттям. Він багато орнаментований штампованим візерунком і зроблений гончарем, напевно, для своєї чи сусідської родини [2,170].

вторник, 1 октября 2013 г.

European Applied Sciences

European Applied Sciences 

Приглашение к публикации  www.ortpublishing.de и www.anopremier.ru 
Учредитель журнала – ORT Publishing (Штутгарт, Германия), партнер в России и странах СНГ – АНО «Центр социально-политических исследований «Премьер». ISSN журнала выдан Национальным центром ISSN Германии. Печатная версия издается в г. Дайнингене (Deiningen, Германия) и рассылается из Штутгарта (Stuttgart, Германия) в течение 40 рабочих дней после окончательной даты приема материалов для очередного номера журнала. В журнале публикуются материалы по гуманитарным, общественным наукам, техническим и естественным наукам. В журнал принимаются статьи на русском, английском и немецких языках. Пример выходных данных статьи – European Applied Sciences, November-December, 2013, 1 (2) - pp. 45-50 Периодичность выхода – 1 раз в месяц. Электронная версия рассылаются в течение 40 рабочих дней после окончательной даты приема материалов для очередного номера журнала. Печатная версия рассылается в течение 15 рабочих дней с момента рассылки электронной версии.

понедельник, 30 сентября 2013 г.

Салон-студія "Лялина Світлиця" запрошує на форум лялькарок / Beauty studio "Lyalin Front room" invites the forum lyalkarok

ЛЯЛЬКАРКИ - ЄДНАЙМОСЯ!!!!
Пані Олено! Вас вітає Білевич Світлана з м. Глухів Сумської області. Кілька років тому я почала займатися текстильною лялькою, як ви говорите, для душі, а потім навчала цьому студентів. Але після того, як прочитала книгу Найдена, чесно кажучи, розгубилася. Виходить ми навчаємо дітей виготовляти ляльки, які використовувались у чаклунстві, магії, язичницьких обрядах? (Такі собі українські ляльки-вуду.) Знаючи, як пишуться наукові праці (сама кандидат наук), припускаю, що в них можуть бути присутні авторські "перебільшення" (не на образу авторові, бо така вже в нас наука). До речі, крім Найдена, називає хтось ці ляльки з хрестами вузловими?
Як Ви ставитеся до цієї проблеми, адже лялька-мотанка є улюбленим об'єктом праці багатьох вчителів та учнів?
До речі, маленькі діти на виставках часто питають: "Тьотю, а де в цієї лялечки очі?" Невже цій дитині можна розказувати, що через обличчя ляльки (очі) може вселитися злий дух? 
Доброго дня, п. Світлано!!
Насамперед дякую за листа.
Я доволі успішно популяризую процес "мотання" ляльки-мотанки, намагаючись ніяким чином не сакралізувати її. Лялька-мотанка Олени Щербань, тобто моя, виконує всього дві функції: 1. для гри дітям 2. - для прикраси інтер єру. ВСЕ!!! Хто що хоче, те нехай і ВИГАДУЄ для продажу своїх ляльок! я спеціально НЕ ДОСЛІДЖУЮ ляльку-мотанку, я просто роблю її, люблю робити її, люблю показувати, ЯК Я її роблю. Але, збираючи багацько інформації в польових умовах стосовно моєї докторської (глиняний посуд у культурі харчування українців), не лінуюся спитати про ляльку - і щоб Ви думали - ще не чула щось на кшталт "вуду" чи ще чогось подібного. ОСЬ ТАК!!! Я не хочу навантажувати мою ляльку зайвим смислом і не навантажую, бо моя нічого енергетичного в собі не несе, принаймні, я їх "не заряджаю". З приводи книги О.Найдена - поки що мовчу. Опісля виходу її в світ почався в Україні "Ляльковий бум" - ми всі, хто не лінивий, кинулися мотати по ній. Дехто став уже членом Спілки майстрів народної творчості.... але  в кожного - свій шлях і своя лялька. Тема, що Ви піднімаєте - надзвичайно цікавенна і складна, тож маю у Опішні, що в Полтавщині Салон-студію "Лялина Світлиця" і хочу і мрію і вже ЗАПРОШУЮ на форум лялькарок, аби поспілкуватися на цю та інші теми, зібратися разом, виставити свої вироби, обговорити їх, потусуватися так би мовити, обмінятися досвідом. ОРГАНІЗУЄМО ЙОГО РАЗОМ??? 
і з приводу символізму деталей, приміром, хрестика на обличчі чи обличчя "пустого" - є що розказати. Зберімося??
З повагою Олена Щербань

вторник, 24 сентября 2013 г.

Про Велику Павлівку, що в Зіньківщині / About the Pavlivka that Zinkiv

Що край, то свій звичай 
Великопавлівчанка
Ганна Яреха
Відвідини мальовничого села нашої Зіньківщини Великої Павлівки справили на мене, як етнолога неабияке враження. Село здавна славилося вишивкою, ткацтвом, а також різьбярством, теслярством, люлькарством навіть. Метою нашої експедиції було насамперед дізнатися чи були в даному осередку гончарі, чи виготовляли глиняні вироби. З’ясували, що в осередку не було гончарів, глиняні вироби переважно купували на базарі в Зінькові, куди з’їзджалися гончарі з навколишніх гончарних осередків. В селі було глинище, звідки брали глину для будівничих потреб. Глинище знаходилося і знаходиться на кутку нині засаджене акаціями.

Майстриня глиняної іграшки Галина Діденко / The master clay toys Galina Didenko

Про МАЙСТРИНЮ, що чаєчок з чаєнятами ліпить 


Однією з найбільш яскравих зірок на опішненському гончарному небосхилі є майстриня глиняної іграшки Галина Павлівна Діденко. Народилася вона 1 грудня 1944 року в селищі Опішному Опішненського району на Полтавщині. Як і багато інших опішненських дітей, ліпити глиняні іграшки вона почала з восьмирічного віку. Першим вчителем Галини Діденко була її мати Наталія Якимівна Пошивайло (у заміжжі Каленич) (зноска Батько Наталії Якимівни, Яким Герасимович Пошивайло був гончарем-посудником, мати Марія Пошивайло ліпила свистунці. Вона і навчила дочку цій справі). Галина Діденко згадувала, що вчились ліпити глиняних свистунців вони з братом наввипередки. Навчилася швидко, а першим виготовленим виробом був глиняний півник-свистунець.

понедельник, 9 сентября 2013 г.

Виявляється, «прив’язати» чоловіка біля хати й утримати від блуду можна… глиняною макітрою. «Магію» глини та печі, таємниці опішнянських «левів» і «баранців» останні роки досліджує подружжя Анатолія та Олени Щербанів із Опішні на Зіньківщині


Опішнянські гончарі виготовляли феноменальні макітри, аби похизуватися. Фото з архіву Олени Щербань
Опішнянські гончарі виготовляли феноменальні макітри, аби похизуватися. Фото з архіву Олени Щербань
– Тисячолітні традиції наших пращурів повертаються. І недарма, – вважає старший науковий співробітник Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному, лауреат премії ім. Василя Скуратівського Олена Щербань. – Бо у тих обрядах та віруваннях не лише наша душа. Люди стали спраглими до живого, натурального та й скучили, мабуть, за своїм. Глина, особливо коли йдеться про готові вироби, – це справді магія. Глина пройшла всі стадії «очищення»: воду, вогонь і повітря, а ще вона заряджена позитиною енергетикою від рук майстра.
Серед усього глиняного посуду, що використовували в побуті наші предки, окремої уваги заслуговує макітра.
– Я назвала б цю посудину господинею хати. У кожної жінки мала бути макітра. Колись наші бабусі її ставили на печі, у центрі хати. У ній вчиняли тісто, подавали варене, печене, рідке й густе, зберігали сипуче.
Піч – це тепло, до печі горнулась родина, піч пахла хлібом. А глина має здатність убирати все це й віддавати. Не тільки запахи, а й настрої. Тож у тих макітрах – родинні радощі й клопоти, сни і мрії, любов і сподівання. Кожна макітра несла в собі магічну силу своєї хазяйки, вважає Олена Щербань.

четверг, 5 сентября 2013 г.

Фотофрагменти "бджолярування" по-опішнянськи / Fotofrahmenty "bdzholyaruvannya" in Opishnyanska

Як ми по медок-солодок до опішнянських бджілочок ходили 
Літо!! Сонце!! Класно!! Відпустка!! Можна дозволити собі навіть майстер-клас із "добування" медку. Зібралася нас групка невеличка (і дорослі і діти), і на чолі з відомим опішнянським бджолярем, який гостинно запросив нас відвідати його пасіку, подалися поспостерігати за процесом викачування меду. ЦІКАВО!!! ЗАХОПЛЮЮЧЕ!!! ВРАЖАЮЧЕ!!! АНТИДЕПРЕСАНТНО!! АДРЕНАЛІННО!! Трохи лячно правда: воно, бджола мала, а кусається... Звісно, ж ми всі отримали первинний і основний інструктажі з техніки безпеки і правил поводження себе на пасіці, одягли відповідний одяг і ... до вуликів... Бджоляр показував, багато розказував, пояснював, і звісно ж, пригостив медом, який наносили його трудівниці. З власного (а мій дідусь, Василь Семенович, був теж бджолярем, прожив 87 років), тепер вже справжнього досвіду відвідин пасіки, рекомендую "товаришувати", хоча б у ролі стороннього спостерігача, із бджілками. Далі фотограменти.

Дослідники побутування глиняного посуду /Researchers existence of pottery

Хто вивчав глиняний посуд у культурі харчування українців? 
М.Маркевич, П.Чубинський, І.Зарецький, Н.Пакульський, М.Могильченко, В.Щелоковська, В. Гнатюк, М.Сумцов, В.Щербаківський, В.Василенко, М.Русов, Ф.Вовк, О.Прусевич, М.Фріде, Л.Шульгіна, Є.Спаська, Я.Риженко, К.Матейко, Ю.Гошко, Р.Кирчів, Є.Дмитрієва, Б.Бутник-Сіверський, О.Воропай, Ю.Лащук, Л.Данченко, Л.Артюх, О.Клименко, О.Пошивайло, І.Пошивайло, Н.Боренько, Г.Кожолянко, С.Макарчук, М.Гладкий, О.Слободян, Т.Гонтар, Г.Івашків, Г.Істоміна, В.Міщанин, Л.Метка, Р.Мотиль, Л.Кушнір, Н.Кубицька, М.Кривчанська, Л.Спанатій, Т.Романець, В.Скуратівський, С.Литвиненко, О.Ханко, О.Коваленко, Н.Крутенко, А.Щербань, О.Щербань
Пишу!

Про глиняні друшляки / On clay colanders

Друшляки ви мої, друшлячечки 

Глиняні друшляки («цідилки» «трушляки», «дірчаві миски», «цідильники», «сировники» – один із найменш досліджених різновидів глиняного посуду. В узагальнюючих студіях, присвячених гончарству України, регіону, осередку, описові друшляків уділено одне-два речення. Це свідчить про певне ігнорування цього виду посуду, відсутність зацікавлення його досліджувати. Керамолог Лідія Шульгіна в скрупульозній праці «Ганчарство в с. Бубнівці на Поділлі» згадала про глиняні друшляки («сирові миски») побіжно. Зокрема, дослідниця згадала, що на Поділлі друшляки мають форму великої миски. Їх завжди робили полив’яні й часто розписували. Уточнивши, що бубнівські гончарі пробивали отвори в них великим цвяхом. Друшляки трапляються й поміж старовинними виробами.

среда, 4 сентября 2013 г.

Про виставку картин "Двадцять поглядів на Ісуса Христа" Любомира Мартинюка / Exhibition of paintings "style sense" Lubomir Martyniuk

Літо 2013 року, окрім інших важливих подій, запам’ятається українцям відзначенням 1025-ліття хрещення Русі. Музей історії Десятинної церкви, звичайно, не лишиться осторонь цієї події. Прелюдією до свята можна вважати нововідкриту (18 червня) в Національному музеї Тараса Шевченка персональну виставку «Двадцять поглядів на Ісуса Христа», організовану нашим музеєм. Автор представлених на ній робіт, молодий але вже знаний художник Любомир Мартинюк. Глибоко віруючий, натхненний християнством, він упродовж короткого періоду створив кілька десятків образів Спасителя. Понад 40 з них було відібрано на виставку, яку слід сприймати як одкровення мистця.

Про опішянське джерело із цілющою водою / About opishyanske source of healing water

 «КРИНИЦЯ, ЩО ГРІМ ВИБИВ» 
 Господь наділив Опішне різноманітними природними багатствами. Одним з найцінніших серед них є вода. Через селище протікає річечка Тарапунька і безіменний нині струмок. Зі схилів опішнянських пагорбів течуть численні джерела. Яка у нас смачна і корисна вода, ми усвідомлюємо лише тоді, коли опиняємося в іншому населеному пункті і маємо порівнювати! Найбільш знамените нині опішнянське джерело витікає з пагорба, на якому стоїть «Старий хутір». Воно має цікаву й насичену подіями історію, яка розпочалася наприкінці 1940-х років.

суббота, 17 августа 2013 г.

"Тут їли розниї потрави... ", або про смачне, українське

ГАСТРОНОМІЧНА ОСІНЬ В «СТАРОМУ ХУТОРІ» 
Опішня у давнину розташовувалась на перехресті двох важливих торгівельних і комунікаційних магістралей. Десятки тисяч мандрівників проїжджали і проїжджають нині її вулицями, зупинялися, харчувалися. Славилося містечко своїми кухарями, наїдками та напитками. Хтось-то спеціально приїздив, щоб спробувати маринади щонайліпших опішнянських господинь. По ярам и буеракам” Опішного, „покрывая склоны оврагов и холмы своей зеленью” розташовуються розкішні сади. Принаймні з другої половини XVIIІ століття в них пестили-ростили яблука, груші, вишні, дикі персики, абрикоси (морелі), терен, чорну, білу й червону смородину, малину, агрус, барбарис, ожину, полуниці, суниці, горобину, бузину й шипшину…. Принаймні з середини XVIIІ століття садові плоди стали візитівкою торгівлі Опішного. Якщо яблука без попередньої обробки можна було транспортувати на далеку відстань, то сливи продавали переважно соленими чи гніченими – „перетвореними на чорнослив”. Вічний "пам’ятник" опішнянським сливам зладнали класики української літератури. Першим, Іван Котляревський в «Енеїді», назвавши їх серед подарунків царя Латина Енею... Григорій Квітка Основ’яненко у «Пані Халявському» згадав про їхню присутність, навалених «горами», на старшинському столі. А також про те, що батько головного героя «с большим трудом доставали из Опошни прививок плодовых и сами своими руками и окулировали». Про опішнянські сливи Панас Мирний писав: „добре знайомі на Полтавщині Опішнянські сливи. Сливи ті з породи венгерок, або, як тут (та й краще ж) зовуть їх, угорок, великі, м’ясисті і пригодні для солива... Її кожен знає. Знає й її людей високих, моторних, що з здоровенними бочками солоних слив роз’їжджають усюди по ярмарках...”.
Цього року, коли опішняни зберуть урожай, загнітять і посолять садовину, Міжнародний туристичний комплекс Гостинний двір «Старий хутір» розпочне унікальний проект «Гастрономічна осінь». Щотижня наші кухарі, співпрацюючи з партнерами-науковцями, будуть готувати унікальну опішнянську страву, за рецептами кінця XVIIІ-ХІХ століть.
гарбуз печений із яблуками

коржики домашні з горіхами


Запрошую до діалогу

http://www.zorya.poltava.ua/?p=859  ОЛЕСЬ ПОШИВАЙЛО: “ОПІШНЕ ТВОРИТЬ ГОНЧАРСЬКИЙ ЛІТОПИС
УКРАЇНСЬКОГО БУТТЯ”
Опубліковано: 22 Серпень 2008Лідія ВІЦЕНЯ, “Зоря Полтавщини”фото з сайту http://ukurier.gov.ua/uk/articles/oles-poshivajlo-miski-najpovnishe-vidobrazhayut-da/

Глиняна пластика опішнян (з приватної колекції родини Щербанів) / Opishnyan plastic clay (from the private collection of family SHCHERBAN)

http://library.pl.ua/news/news_archiev/item/743/
«Глиняна пластика опішнян»
15 серпня 2013 року у відділі мистецтв відкрилась виставка з циклу «В одвічних ритмах гончарного круга» під назвою «Глиняна пластика опішнян» (із приватної колекції Щербанів, салон-студія «Лялина світлиця»).
Власники колекції – науковці, кандидати історичних наук Анатолій та Олена Щербані – розповіли про історію створення колекції. На виставці представлені твори різних авторів: лауреатів премії імені Тараса Шевченка – Івана Білика, Василя Омеляненка та Михайла Китриша; Гаврила та Миколи Пошивайлів, Трохима Демченка, Івана та Валентини Любойченків, Михайла Кирячка; представників молодшого покоління опішнянських гончарів – батька й сина Олександра та Анатолія Шкурпелів. Більшість творчих робіт виготовлено у 1960-2000 роках.
Науковець, завідуючий редакційно-видавничим відділом Бібліотеки Олег Белько презентував рекомендаційний бібліографічний покажчик «Українське гончарство: від ремесла до мистецтва», який підготував відділ мистецтв.
Завідуюча відділу Г. Вікторова ознайомила присутніх з книжковою виставкою «Поезія гончарства в Україні».
На заході виступили мистецтвознавець Віталій Ханко, бібліограф-архіваріус Людмила Саприкіна, мистецтвознавець Олена Клименко, художнік-кераміст Катерина Гладких.

воскресенье, 26 мая 2013 г.

  • Не спаруєш голубки до півня, бо голубка півневі не рівня.

воскресенье, 19 мая 2013 г.

Ганчарство у селі Опошні, у Полтавщині (за Михайлом Русовим) / Pottery in the village Oposhni in Poltava (by Michael Rusov)

Ганчарство у селі Опошні, у Полтавщині
(за Михайлом Русовим) 

 1905 року в часописі «Материяли до українсько-руської етнології» побачила світ стаття Михайла Русова «Ганчарство у с.Опошні, у Полтавщині»*, присвячена описові опішнянського гончарного промислу. Минув час, а публікація донині лишилася актуальною. З метою ознайомлення широкого загалу із цими раритетними, з позиції сучасності матеріалами, подаємо їх. В них буде викладено основний зміст згаданої статті, але в дещо адаптованому до сьогодення вигляді. Деякі «смаковиті» авторські висловлювання та окремі слова для передання «духу» тогочасної епохи, все ж зберігаємо.
«Як їхати з міста Полтава усе на північ по великому почтовому шляху, що веде до Зіньківа, то зараз за містом розлягається рівний степ. І тільки балки та провалля, що йдуть до Ворскли, роблять його нерівним. Доїхавши до Диканьки, побачиш гайки та зелені ліси, що обступили з обох боків рівну як скатерть, дорогу. Краєвиди все більше на північ – різняться, стає більше ярів та балок, ѓрунт стає не такий чорний – усе вказує на наближення до річки Ворскли. Переїхавши межу Полтавського повіту,  подаємося в сусідній –  Зіньківський – один із найгарніших по красоті природи повітів Полтавщини, ся приворсклянська полоса має щось таке гарне, щось таке тихе і радісне у свому пейзажі і краєвиді…
Незабаром на рівному місці на межі горової чорної землі та балок з ярами, на 43 версті від Полтави  розкинулося велике село Опошня. Уся східна і північна частина сього заможного і великого села розлягається на рівному степу, а та частина, що повернулася до Ворскли, спустилася у яри і балки, ховаючи свої біленькі хатки в густих садках, що покрили боки цих ярів»

пятница, 17 мая 2013 г.

18 травня - Міжнародний День Музеїв, Науки

Вельмишановані КОЛЕГИ, ДРУЗІ, НАУКОВЕ та МУЗЕЙНЕ ТОВАРИСТВО!!!
Вітаю з професійними СВЯТАМИ!!! Творчості, Наснаги, Оптимізму, Невичерпності!!!

четверг, 9 мая 2013 г.

Олена Щербанева

Мабуть, Я ТАКА І Є!!! 

Щиросердно ДЯКУЮ Авторці цього ФОТО!!!



Хуторянський вісник. Випуск 1./ Village Gazette. Issue 1.

Міжнародний туристичний комплекс "Гостинний двір Старий хутір" має свою газету!!
Перший випуск "Хуторянського вісника" вже розлетівся.
Наразі до виходу у світ готується випуск 2.

Неймовірні гості Лялиної Світлиці / Unbelievable guests Lyalin Afters

ФОТОМАЕСТРО у Лялиній Світлиці  

Опішню щорічно відвідують десятки тисяч мандрівників. Серед них – багато відомих діячів культури, науки, спорту… 
Геніальний український (але знаний у всьому світі)  фотоХудожник і ФІЛОСОФ, Юрій Олександрович Косін нещодавно завітав у Опішню. Знайомство з ним я вважаю подарунком Долі, оскільки Враження та Емоції, викликані під час спілкування з ним і його Роботами, залишили СЛІД у моїй свідомості.  
 З друзями він зробив не одну тисячу знімків опішнянських краєвидів і портретів. Сподіваємося, значну частину з них ми матимемо змогу побачити на нових виставках Маестро.

воскресенье, 24 марта 2013 г.

Тарас Григорович Шевченко в кераміці // Taras Shevchenko in ceramics


Портрет Кобзаря в кераміці 
Образ одного із символів України - Тараса Шевченка - закарбовано в багатьох творах мистецтва. В тому числі, що будуть зберігатися "вічно", незалежно від природних і соціальних катаклізмів. Одними з них є глиняні вироби. випалені при високій температурі, вони мають здатність зберігатися тисячоліттями. Багато народних гончарів та художників-керамістів намагалися відтворити образ Тараса Шевченка. Але досі їх твори не проаналізовано. Лише в окремих роботах наведено фото і короткі описи. Зокрема в працях Романа Коваля і Ольги Школьної. 

вторник, 12 марта 2013 г.

Весільна тематика - то моя любов / Wedding theme - that my love

Запрошую до співпраці усіх бажаючих допомогти зібрати сучасний матеріал про український весільний обряд ХХ століття 

Ви можете запитати і зафіксувати яким було весілля і підготовка до нього у Ваших бабусь і дідусів, зібрати фото-матеріал. Все це багатство знадобиться під час підготовки до друку книги "Український весільний обряд ХІХ-ХХ століття: традиції і їх сучасна інтерпретація".


пятница, 8 марта 2013 г.

ЗІ СВЯТОМ ВЕСНИ 2013!!!! /

Любі Колєжанки, Подруги, Товаришки!!! 
Зі СВЯТОМ ВЕСНИ!!!!
Поетичне вітання від Галини Гордасевич нехай стане для ВАС подарунком:
А жінка в світ приходить для любові!
Любити маму  поки ще мала.
Любити ляльку  тільки підросла.
А коли вперше вийшла за поріг
Любити небо і м який моріг,

Дім батьківський і квіти чорноброві,
Бо жінка в світ приходить для любові.
Росте вона, росте її любов,
Ростуть її бажання і надії.
І от приходять роки молодії,
І по землі вона не йде  несеться, ........

четверг, 21 февраля 2013 г.

Петро Кузьмич Ваулін в Україні / Peter K. Vaulin in Ukraine

Про відомі і невідомі сторінки творчої діяльності кераміста Петра Вауліна в Опішні та Миргороді 

Петро Кузьмич Ваулін народився в 1870 р. Єкатеринбурзькій губернії (Росія). У 1890 р. закінчив Красноуфімську сільськогосподарську школу із званням майстра. Працював завідувачем експериментальної майстерні «Абрамцево» в однойменному маєтку С.І. Мамонтова (Росія); в керамічних майстернях Миргородської художньо-промислової школи імені Миколи Гоголя (Україна) (1903-1907 рр.); технічним директором заводу «Горн»; комісаром порцелянового заводу ім. М. Ломоносова (з 1918 р.); консультантом фарфорового заводу «Пролетарій». Організував власне виробництво «Гельдвейн-Вауліин» на станції Кікеріно Балтійської залізниці. Співпрацював з художниками: М.А. Врубелем, В.А. Сєровим, К.А. Коровіним. Майоліка Петра Вауліна використана в інтер'єрах Ярославського вокзалу в Москві, на фасадах Третьяковської галереї та готелю «Метрополь».
Життєвий шлях відомого російського технолога-кераміста і художника-кераміста Петра Кузьмича Вауліна був пов'язаний з Україною. Короткий, але насичений діяльністю період його перебування на українській землі, залишив помітний слід у формуванні сучасного вигляду кераміки Полтавської області. Зупинимося на описі «української» творчої діяльності кераміста з жовтня 1903 - до початку 1907 року.
Початок ХХ століття в українській архітектурі позначений розвитком національного варіанту модерн. Одним із перших споруд цього напряму став будинок Полтавського губернського земства (сьогодні в ньому функціонує Полтавський краєзнавчий музей). У розробці проекту будинку взяли участь видатні українські художники, які потребували його професійної реалізації, оскільки передбачалося широке використання художньої кераміки. Місцевих фахівців не виявилося, діячі земства запросили відомого на той час кераміста Петра Вауліна в Полтавську губернію.

вторник, 12 февраля 2013 г.

Козак Мамай / Kozak Mamai

Про символізм "мамаїв" або
хто ми є? 
Картина «Козак Мамай» має дуже давню історію. В оселях наших пращурів вона розташовувалася на найпочеснішому місці. Образ Козака Мамая заворожує піднесеністю прадавнього рідного образу, є основою багатотисячолітньої системи звичаєвого духовного та фізичного вдосконалення, має могутній оздоровчій потенціал.
Головний герой і центральний образ сюжету козак Мамай – образ збірний, який уособлює Дух Роду Нашого, його войовничу шляхетність.

воскресенье, 3 февраля 2013 г.

Про мою хатинку Лялину Світлицю / On my hut Lyalin Afters

http://ruraltourism.com.ua/?a=viewfarm&id=696
Олена Щербань 

вторник, 15 января 2013 г.

Скоро тут буде стаття про глиняні кухлі ХІХ століття

"І брагу кухликом тягли..." 

Щодо призначення кухлів нині сумнівів не виникає – вони традиційно використовувалися для пиття води, сирівцю, узвару, молочних та спиртних напоїв. Чітке розмежування знайдених у Опішному виробів за формою, розмірами і декором може свідчити про певну їхню спеціалізацію. Так невеликі, мало декоровані вироби, куди могло входити 0,15-0,3 літри рідини, могли використовуватися для споживання дорослими міцніших спиртних напоїв (наприклад, браги чи вареної) а також води й молока дітьми. Найбільшими (об’ємом 1-1,5 літри – близько пів кварти), скоріше за все користувалися дорослі для споживання безалкогольних (наприклад, сирівцю) і слабкоалкогольних напоїв (пива, браги). Цей здогад підтверджують літературні джерела. Так, Іван Котляревський у «Енеїді» вжив назву «кухлик» у якості невеликої посудини, з якої пили брагу (с.44) і «кухоль» - як більшу посудину, сирівець з якої випив Еней, щоб прийти до тями після похмілля (с.62).
Григорій Федорович Квітка-Основ’яненко використовує назви «кухлик», «кухличок»: «дівко! а вточи лиш слив’янки! – то ми по кухличку, по другому вип’ємо», «та за кухлик, та давай знов смоктати з паном хорунженком». кухлик: «далі узяла з кухлика якоїсь води та, усе бормочучи, побризкала тою водою і себе, і жлукто усередині…». Микола Гоголь, згадуючи кухлі, в більшості випадків дає зрозуміти, що вони глиняні, описуючи їх у сценах споживання «сивухи» та «меду». Після трапези кухлі розбивали. У двох сюжетах розміри таких виробів гіпертрофовані: «мало не с полведра», «с полкварты». Лише в одному випадку – сцені чаклування зі «Страшной мести» – письменник уточнює, що кухоль – «выделанный из какого-то чудного дерева».

воскресенье, 13 января 2013 г.

З Новим-Старим роком!!!


«На щастя, на здоров`я, на нове літо! Роди, Боже, жито, пшеницю і всяку пашницю, без куколю, без метлиці, а нам дайте по паляниці! Будьте здорові, з Новим роком!».

воскресенье, 6 января 2013 г.

З РІЗДВОМ ХРИСТОВИМ!!!!


Від куті і від Різдва Бог дарує нам дива. Щоб жили щасливо в мирі, В хаті чи міській квартирі. На покуті за столом Були б сало з часником, Ковбаса своя, гірчиця, Карасі в сметані, птиця, Ще й картопля не пісна, Добрий келишок вина... Щоб колядки скрізь лунали, Щиро Бога прославляли. А якщо чогось ще треба, Хай Господь пошле Вам з неба!

четверг, 3 января 2013 г.

А як ВИ відсвяткували прихід НОВОГО РОКУ? / And how do you celebrate the coming New Year?

Ми святкували весело!!! 

І ще один старенький рік минув!
Молодший дід між старшими дідами
Розкаже все, що бачив він і чув,
Рокований і щастям, і сльозами
            І думкою туди не долетиш,
            Куди від нас його сховала доля.
            Навіки зник, вже не вернеться більш,
            І Рік Новий дала нам Божа воля.
Тож люди всі, як водиться давно,
Готуються, щоб гостя звеселити,
Радіють всі, гутують мед-вино,
Ялинку цяцьками вбирають малі діти.
            Наш любий гість! Дай, Боже, в добрий час!
            Як ангела тебе ми зустрічаєм.
            Із дальніх стран ти прилетів до нас,
            На тебе ми надію покладаєм.
Зроби нам все як слід, і до пуття!
Витаючи над рідною землею,
Пошли нам рік щасливого життя
І осіни нас волею Святею!
Леонід Глібов


Друзі, дозвольте, я трішки перепочину

фото Констянтина Бобрищева