четверг, 3 марта 2011 г.

Про мого прадіда Артемона: він був героєм / On my great-grandfather Artemona: he was a hero

АРТЕМОН ЯКОВЕНКО – МОРЯК ЛІНКОРА „ЄВСТАФІЙ”
Старі фотографії... З них веселими чи сумними, добрими чи суворими, здивованими чи байдужими очима дивляться у майбуття наші предки та ми самі. У кожного є такі документи миті. Як правило за ними – цілі життєві історії.У нашому сімейному архіві збереглося багато таких історичних мініатюр. На одній зображено бравого моряка у формі армії царської Росії – Артемона Яковенка. 

Нащадок заможних козаків, він народився у родовому хуторі Яковенщина на Полтавщині. Дитинство, як і в кожного сільського хлопчика пройшло у допомозі батькам по господарству, перемішаній з розвагами на запашних приговтвянських луках. А коли прийшов час військової служби, міцний і смекалистий юнак потрапив на флот. Сімейні перекази розповідають про те, що Артемон брав участь у Першій світовій війні. Де й коли – підказує напис на його безкозирці – „Євстафій”. Так називався лінійний корабель Чорноморського флоту, життєпис якого короткий, але насичений на захоплюючі події.
Рішення про його спорудження було прийнято в 1903 році. За прототип взято конструкцію ескадренного броненосця «Князь Потьомкін Таврійський», який на той час будувався. Планувалося спорудити два подібні кораблі. 23 червня 1903 року російський імператор Микола II з наданого йому списку ймовірних назв вибрав – «Іоанн Златоуст» і «Євстафій». Планувалося, що їх буде споруджено до 1906 року. „Євстафій” будувався у м. Миколаєві. Побудова корабля припала на важкі часи російсько-японської війни і революційних подій 1905 року. Окрім того було багато технічних затримок. Тому «Євстафій» покинув Миколаїв лише 9 травня 1910 року. Прибувши 13 травня у Севастополь, приєднався для добудови до «Іоанна Златоуста». 15 травня 1911 року «Євстафій» було зараховано в склад діючого флоту. 9 серпня 1912 року «Євстафій», «Іоанн Златоуст», крейсери «Кагул», «Пам’ять Меркурія» і два дивізіони міноносців вийшли в тривалий похід, відвідавши Трапезунд (Трабзон), Самсун, Синоп, Пендераклію (Эреглі), Інаду (Ігнеада), Бургас и Варну.
Саме на бригаду лінійних кораблів, особливо на «Євстафій» (був флагманським кораблем), «Іоанн Златоуст» і «Пантелеймон», лягло основне бойове навантаження у кампаніях 1914-1915 років, яке вони витримали з честю.
Корабель брав участь в обстрелі побережжжя і портів Зунгулдак, Кілімлі, Козлу, Варна, операціях на комунікаціях ворога, прикривав військові перевезення й мінно-загороджувальні дії різних сил флоту, чотири рази вступав в артилерійський бій з кораблями противника.
Перша зустріч с німецько-турецкими лінійним крейсером «Гебен» і легким крейсером «Бреслау» відбулася 5 листопада 1914 року біля мису Сарич. Швидкий чотирнадцятихвилинний бій було зведено в основному до поєдинку між флагманськими кораблями. Отримавши ряд потраплянь, «Гебен» повільно відплив. Пошкоджено було й «Євстафій», кілька його матросів загинули чи отрамали поранення. У рапорті про бій капітан корабля В.І.Галанін відзначив мужність і героїзм «всех чинов», у яких протягом бою і після нього «настроение было бодрое, на корабле не заметно было нигде ни замешательства, ни суеты, все спокойно и уверенно делали каждый свое дело, честно исполняя свой долг».
24 грудня відбувся новий бій, на цей раз з крейсерами «Гамідіє» й «Бреслау». Прямих попадань у російські кораблі не було.
Остання зустріч «Євстафія» й «Іоанна Златоуста» з «Гебеном» відбулася 27 квітня 1915 року біля Босфору. За час бою германський крейсер, за візуальними спостереженнями, тричі вразили російські снаряди. Капітан «Гебена» вирішивши не випробовувати долю, відплив до Босфору. У російські кораблі противник не поцілив жодного разу. Востаннє «Євстафій» відзначився 26 липня 1917 року – на ньому здійснив свій вихід в море, піднявши прапор, контр-адмирал А.В.Немітц, що змінив на посту командуючого флотом віце-адмірала А.В.Колчака.
Після завершення війни, оскільки ці кораблі ще не втратили свлшл військоаого значення, планувалося здійснити їх капітальний ремонт. Але громадянська війна та інтервенція поставила крапку на бойовому шляху судна. Покидаючи в квітні 1919 року Севастополь, англійці підірвали циліндри головних машин на російських броненосцях. У 1922—1923 роках їх було розібрано на метал...
Отаку історію розповіла нам стара фотографія і міг розповісти прадід, Артемон Яковенко. Історія України – складна і багата на події. В кожній родині ще можна записати багато цікавого про предків. На жаль, радянська система влади не заохочувала до подібних досліджень. Та й боялися це робити – а раптом там, у глибині є щось таке, що може нашкодити подальшому нормальному існуванню родини. Нині ж, коли родоводи можна досліджувати відкрито і нині сущі представники старійшин родів, що можуть розповісти про пращурів, необхідно активізувати подібні студії. Ініціатива повинна йти як від держави так і від самих родин. Адже лише знаючи своє коріння, усвідомлюючи глибину роду і його місце в історії, ми можемо усвідомити те, чого не вистачає нашій уже повнолітній державі – національної ідеї та гідності!
 (Матеріали про корабель взято зі статті Л.А.Кузнецова на keu-ocr.narod.ru/Evstafiy/).
7.05.2010 р.


Опубліковано: Щербань Олена, Щербань Анатолій. Артемон Яковенко – моряк лінкора «Євстафій» // Нова газета по-полтавськи. – 2010 . –  №10(95). – 10–16 березня. – С.3.
Мал. Артемон Яковенко. Фото 1910-х років
Мал. „Євстафій” на рейді
Дружина Артемона Яковенка Параска


Комментариев нет:

Отправить комментарий