воскресенье, 14 октября 2012 г.

Взаємозв’язок декору і призначення глиняного посуду / Relationship decor and destination pottery

Чи повязані між собою декор і призначення глиняного посуду?  
Опішнянський глиняний посуд ХІХ століття виразно поділявся на групи: для приготування й зберігання поживи (питва); для подачі до столу готових страв і напоїв; обрядовий. Характерною особливістю  кожної групи виробів є відповідний декор. Найменше декоровано  першу групу посуду. Окремі види виробів (наприклад, ринки) – з найпростішим орнаментом. Він складався з кількох прямих ритованих чи мальованих ангобом концентричних ліній або однієї хвилястої. Багатше орнаментовано глиняні горщики. Здебільшого мальованим опискою та побілом геометричним орнаментом (прямі та хвилясті концентричні лінії, ляпки, риски та їх комбінації), розташованим на плечах і вінцях, що не є випадковим. Адже горщики, якщо вони використовувалися за прямим призначенням – готування страв у печі – задимлювалися. Відповідно, мальований орнамент після кількох приготувань страв ставав малопомітним. Більш конкурентоздатний під час продажу орнаментований посуд. Декоровані, в народі – «красиві» вироби – швидше продавалися. Ймовірно тому, гончарі все ж намагалися прикрашати свою продукцію. А ще варто не забувати, що не останню роль відігравала традиція – опішнянські гончарі подібним декором прикрашали свій посуд принаймні з початку ХVІІІ століття (для більш раннього часу даних бракує).

Опішня туристична / Opishnya tour

Народився новий блог: 
http://opishniaturist.blogspot.com/
тепер я буду більше уваги приділяти і цьому блогу. Зустрінемося тут: http://opishniaturist.blogspot.com/

среда, 10 октября 2012 г.

Петро Ваулін / Peter Vaulin

Про відомого художника-кераміста Петра Вауліна і його період діяльності в Україні 

Жизненный путь выдающегося русского художника-керамиста Петра Ваулина был тесно связан с Украиной. Короткий, но насыщенный деятельностью период его пребывания на украинской земле оставил заметный след в формировании современного облика керамики Полтавской области.
В конце 1903 года Петр Ваулин приехал в Миргород. С 1896 года в городе уже семь лет действовала Миргородская художественно-промышленная школа имени Николая Гоголя. Открытая Полтавским губернским земством для содействия развитию гончарства Полтавской области, она, к сожалению, слабо справлялась с этой задачей. О чем свидетельствуют негативные отзывы о деятельности Миргородской художественно-промышленной школа имени Николая Гоголя от тогдашних знатоков украинского народного искусства и самих керамистов. В частности, старший сын выдающегося тогдашнего опошнянского гончара Федора Чирвенко Семен, вспоминал, что, окончив школу 8 июня 1903 года он начал работать с отцом, но «ничего не мог сделать ценнаго потому, что в то время, когда я учился в школе, оная по керамике как уже всем известно ничего не давала» [1, с.122-123].