воскресенье, 26 февраля 2012 г.

Великий піст наступив на хвіст! / Lent stepped on the tail!

"Не їж ближнього свого..."
Великий піст так чи інакше змінює життя кожної сім'ї. Одні родини обмежують себе в їжі, дотримуючи звичайний або навіть строго-монастирський піст. У інших - строго дотримують духовні звичаї Великого посту, молитовний статут. У третіх - не міняють свого способу життя, але вимушені зважати на те, що в гостях їх нагодують пісною вечерею і відмовляться дивитися фільм з жовтим трикутничком. Великий піст складається з двох частин: Свята Чотиридесятниця та Страсна Седмиця. Свята Чотиридесятниця - це перші сорок днів Великого посту, в які людина рухається назустріч Богові. А в Страсну Седмицю - останній тиждень Великого посту - Господь іде назустріч нам. Іде через Таємну Вечерю, Голгофу з її стражданнями і, нарешті, через своє Воскресіння.

четверг, 23 февраля 2012 г.

Керамічна розкіш міста Косів / Ceramic luxury of Kosovo

Сучасна косівська кераміка 
Щоразу, коли доводиться любуватися косівською керамікою, мене вражає не лише яскравість, насиченісь, багатство кольорової біло-зелено-коричневої гами, але й асортимент ФОРМ виробів.

Сучасний асортимент кераміки на опішнянському ринку / The current range of ceramics on the market opishnyanski

Що сьогодні пропонує опішнянський ринок кераміки? 
Сьогодні в Опішні можна побачити і купити вироби з глини на будь-який смак і "гаманець". З патріотичних міркувань, основну увагу на фотоілюстраціях звертаю на асортимент глиняної продукції саме опішнянського виробництва. 

Вітання Тетяні Протчевій з Києва / Congratulations Tanya Protcheviy from Kyiv

Тетяна Протчева:
"Хочу, аби в світі більше знали про УКРАЇНУ!" 
Вишивкою киянка Тетяна Протчева захоплюється з дитинства. Її роботи різнопланові, але привертають увагу своєю витонченістю і точністю. вона відкрила Міжнародний музей української вишивки, де зберігаються та експонуються найвідоміші її роботи - дві мапи України, вишиті. Одна з них виконана в масштабі, обласні центри на ній позначені камінцями Сваровскі, а середина зашита ниткою, що світиться вночі....

Ірина Лаврів: вишивальниця з Яремчі / Irina Lavrov: embroidery of Yaremche


Вишивальниця Ірина Лаврів 
Ірина Лаврів - вишивальниця з Яремчі. Привітна, комунікабельна. Нині працює продавцем на сувенірному ринку в Буковелі. У вільний час - вишиває. Цьому мистецтву Ірину навчила сусідка Іванка.

Косівський майстер Роман Мицкан / Kosovo master Roman Mytskan

Глиняні ковтуни Романа Мицкана 
Чи знаєте Ви, що тримає в тій мисці косівський Майстер намиста Роман Мицкан? Правильно, намистини.

суббота, 18 февраля 2012 г.

Дибинські димоходи / Dybynski chimneys

Дибинські глиняні виводи 

четверг, 16 февраля 2012 г.

Хабани та їх вплив на українське гончарство / Habana and their impact on Ukrainian pottery

Колоністи-гутери в українському гончарстві
Колоністи-гутери (частіше в науковій літературі їх називають хабанами) прийшли в Україну зі Словаччини (тоді перебувала у складі Венгерського королівства, що входило в Габсбургську імперію). Спочатку оселились в с.Вишеньки (Чернігівщина), де налагодили виготовлення кераміки, чужої за формами та декором для української гончарної традиції. 1802 року переселилися в с.Радичево, де продовжили виготовлення глиняних виробів. 1842 року хабани покинули обжиті місця, переселившись в Таврійську губернію, але їхні традиції були продовжені і розвивалися до 1920-х років українськими гончарями. Хабани використовували основи технології і художні прийоми сформовані для італійської майоліки доби ренесансу. Вироби, виготовлені на гончарному крузі випалювали, покривали шаром глухої (свинцево-олов’яної) поливи, поверх якої наносили малюнок синьою, зеленою, жовтою і фіолетово-коричневою мінеральними фарбами і випалювали вдруге. Глибокі тони малюнка контрастно виділялися на фоні поливи, надаючи виробам високих декоративних якостей. Гончарне виробництво, налагоджене колоністами-гуттерами в Україні, успадкувало найбільше розповсюджений варіант хабанської образотворчої  системи, що сформувався в 1-й половині ХVII століття і був основним упродовж усієї історії хабанського гончарства – стилізований квітковий мотив: ренесансний завиток аканту з листками і квітами (стилізованні тюльпани, незабудки, гвоздики).
СКОРО!!!!

среда, 15 февраля 2012 г.

НАС УЖЕ 50 000!!!!!!

ДЯКУЮ УСІМ ВІДВІДУВАЧАМ БЛОГУ!!!!!!! 
Я стараюся для ВАС. Вкотре ДЯКУЮ за коментарі, листи, підтримку, визнання, увагу до мого блогу.

среда, 8 февраля 2012 г.

Допоможемо дитині / Help your child

ЗВЕРНЕННЯ  
 Адміністрація та педагогічний колектив Полтавської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 26 звертається до всіх небайдужих з проханням допомогти учениці 9-Б класу нашої школи Сергі Олександрі Геннадіївні, 1997 р.н. , яка знаходиться на стаціонарному лікуванні в онко-гематологічному відділенні Дитячої міської клінічної лікарні м. Полтави з 17.08.2011 р. по теперішній час (05.02.2012р.) з діагнозом лімфогранулематоз, ІІ В стадія.

Допоможемо дитині / Help your child

ДІТИ ПРОСЯТЬ ДОПОМОГИ 
 У наш клас прийшла страшна звістка. У нашої однокласниці, Серги Олександри, виявили страшну хворобу. Ми всі шоковані... Адже Олександра, яку ми знаємо понад вісім років, така мила і гарна дівчина, завжди весела, добра, чуйна. Вона ніколи не відмовить у допомозі друзям, підбадьорить у скрутну хвилину.
Олександра дуже талановита дівчина. Великих успіхів вона домоглася і в музичній школі. Цього літа вона мала їхати у Фінляндію на міжнародний конкурс мистецтв. Але сталося неочікуване! Під час медогляду у неї виявили рак.
Ми всі сподіваємося, що сучасна медицина здатна вилікувати цю тяжку хворобу, але на лікування треба зібрати великі кошти, бо ліки дуже дорогі.
Родина Олександри в розпачі, бо не мають таких грошей. Наш клас не залишився байдужим і зібрав певну суму. Але цього замало.
Я, від свого імені, і від імені нашого 9-Б класу закликаю, прошу всіх проявити великодушність і милосердя. Будь ласка, не залишайтеся байдужими до цього лиха. Нехай це буде невелика сума, але якщо кожна людина відгукнеться, то ця сума примножеться в багато разів. І ми гуртом допоможемо Олександрі подолати цю страшну хворобу.

Якименко І.
Просимо допомоги у всіх небайдужих до страшної хвороби дівчинки, учениці школи №26 Серги Олександри. Саша тяжко захворіла й зараз знаходиться в онкогематологічному відділенні дитячої лікарні міста Полтави. Терміново потрібна матеріальна допомога для лікування хвороби. Просимо всіх хто може, не залишайтеся байдужими до цієї біди.
Кошти можна перерахувати:
Отримувач: ПриватБанк
Найменування банку: ПриватБанк
Номер рахунку: 29244825509100
МФО: 305299
ОКПО: 14360570
Призначення платежу:
Для поповнення карти 4405885815112518,
Серга Тетяна Борисівна, ІПП 2758304086
Караулов А., Кравченко І.

вторник, 7 февраля 2012 г.

Сучасний стан опішнянського заводу "Художній керамік" / Current status of the plant opishnyanski "Artistic ceramics"

Спадкоємець опішнянського заводу "Художній керамік" 
У Опішні, що в Полтавщині, на території колишнього всесвітньо відомого опішнянського мегапідприємства із виготовлення художньої кераміки з понаддев’яностолітньою історією, найбільшого керамічного заводу СРСР «Художній керамік», нині функціонує приватне підприємство «Гончарний круг». Невеликий, але дружній колектив виготовляє широкий асортимент гончарної продукції із екологічно чистої місцевої сировини. Це переважно посуд утилітарного призначення: миски, глечики, макітри, горщики, куманці, барильця, тикви, кухлі, супники, ковбасниці, тарелі – і все це з дотриманням традиційної технології виготовлення, на основі класичних канонів формотворення і стилістичних особливостей декорування пишним рослинним орнаментом, притаманних виключно славнозвісній опішнянській кераміці. Як і в старі добрі часи колишньої слави опішнянського заводу «Художній керамік», талановиті руки майстрів сучасного його спадкоємця, творять посуд вручну на гончарних кругах, вкладаючи в свої вироби високий рівень професіоналізму. Опішнянський глиняний посуд Ви з упевненістю можете використовувати для варіння, тушкування, запікання, розігрівання-заморожування, а також для зберігання, транспортування, подачі до столу харчових продуктів, готових страв і напоїв. Сервірований опішнянським глиняним посудом стіл приємно вразить Ваших гостей автентичністю, а використаний для прикраси інтер’єру радуватиме око щодень.

Перший цех опішнянського заводу "Художній керамік" / The first shop opishnyanski factory "Artistic ceramics"

Опішнянський завод "Художній керамік": перший цех 

понедельник, 6 февраля 2012 г.

Українська ХАТА / Ukrainian House

Очеретом ХАТА крита.... 
Напишу я слово про ХАТУ за тисячу верст і за тисячу літ від далеченних сивих давен аж до великого мого часу всесвітнього - атомної бомби. На Україні и поза Вкраїною сущу. Білу, з теплою солом’яною стріхою, що поросла зеленим оксамитовим мохом, архітектурну праматір пристанища людського. Незамкнену, вічно одкриту для всіх без стуку в двері, без «можна?» і без «войдіте!» високонравственну людську оселю. Бідну і ясну, як добре слово, і просту, ніби ство­рили її не робочі людські руки, а сама природа, немовби виросла вона, мов сироїжка в зеленій траві (ОлександрДовженко).

Скоро вже й Зима з Літом зустрінуться / Coming now to the summer and winter meet

15 лютого - Стрітення
За народним календарем цього дня Літо із Зимою зустрічаються, як сонячно буде - Літо переможе, як завірюха - Зима. Примічали, як на Срітення півень нап’ється на порозі води, набереться пахар біди. "Стрічена вода" - як хто на стрітення несе воду, її набирають навстрічу. "Стрічену воду" тримали для случаю: кропити скотину від бешихи, новонароджених телят.

Свято українського вареника із сиром! / Holy Ukrainian dumplings and cheese!

МАСЛЯНА, або КОЛОДІЯ 
Масляна, або ж проводи зими - проводжати на той світ, тобто хоронити. Для православних росіян, що мешкають на величезних обширах російських губерній між сучасним Петербургом та північним Уралом є нічим іншим, як реконструкцією язичницького поховального обряду угро-фінських племен, що населяли ці області до прийняття християнства. Саме про них у «Повісті врем`яних літ» згадує Нестор Літописець. Ці літописні язичницькі угро-фінські племена північної Росії: Пермь, Мєря, Корела, Мещора, Мурома, Ям, Водь, Чемериси, Твер, Марі, Мордва та інші, тобто прадіди сучасних росіян, за своїми давніми традиціями не хоронили покійників у землю, а спалювали на ритуальних вогнищах, як спалюють і донині їхні сучасники «чучело Зими». Таким чином «проводи Зими» є нічим іншим, як давнім поховальним обрядом угро-фінських племен північно-східної Московії. Під час похорон та поминок, у предків сучасних росіян було прийнято роздавати всім присутнім поховально-обрядову їжу – «бліни», які вони ще називають «русскими блинами».Ми за те, щоб росіяни пам`ятали і шанували обряди своїх прадідів, але в Україні є свої давні дідівські традиції та обряди. І ми будемо до того часу українцями, поки будемо їх пам`ятати та відтворювати. Це, зокрема, стосується і давнього свята східних слов`ян Колодія, за свідченнями того ж таки Нестора Літописця: полян, уличів, дулібів (білих хорватів, або ж сучасних галичан), волинян, тиверців, древлян, дреговичів, кривичів та сіверян…

четверг, 2 февраля 2012 г.

Історія моєї Зіньківщини / History and my Zinkivschyny

Студії з історії Зіньківського району, що в Полтавщині 
До Вашої уваги пропонуємо результати своїх наукових студій, акцентувавши на тих моментах, що перш за все стосуються літопису нашого краю. Ця ідея прийшла під впливом надзвичайної цікавості жителів Зіньківщини до власної історії. Зокрема, директор будинку культури села Велика Павлівка Ганна Яреха, яку нам пощастило зустріти під час однієї з керамологічних експедицій, захоплено поділилася власними розвідками з приводу історії свого села та місцевого весільного обряду. Назбирані нею унікальні матеріали спонукали розпочати комплексне вивчення весільного обряду Полтавщини, що згодом побачить світ у вигляді наукового видання. Нещодавно отримали листа з Мінська (Республіка Білорусь) від земляка Андрія Кольчика, якого зацікавила коротка замітка в «Трудовій славі» про «Хутір Човнової Федори» (про історію села Човно-Федорівка). Сам він родом із сусіднього села Галійка, тому надзвичайно зрадів, коли родичі передали йому цей номер газети. Він сподівається, що історію походження його рідної Галійки також буде досліджено. Було надзвичайно приємно, коли зателефонувала тоді ще незнайома нам жінка з села Тарасівка Олександра Артемівна Гончар (нині ми спілкуємося з усією її співливою родиною). Прочитавши в тій же районці, що ми захопилися дослідженням весільного обряду села Велика Павлівка, Олександра Артемівна запросила приїхати в її рідне село, пообіцявши, що матеріалів знайдемо не менше. Ми були надзвичайно вражені і задоволені, що в народній пам’яті тарасівчан досі тримається безцінна інформація про давнє весілля, народні звичаї, обряди…
А які смачнющі страви в нас готують на Зіньківщині! Роботи, як кажуть, непочатий край.