суботу, 17 серпня 2013 р.

"Тут їли розниї потрави... ", або про смачне, українське

ГАСТРОНОМІЧНА ОСІНЬ В «СТАРОМУ ХУТОРІ» 
Опішня у давнину розташовувалась на перехресті двох важливих торгівельних і комунікаційних магістралей. Десятки тисяч мандрівників проїжджали і проїжджають нині її вулицями, зупинялися, харчувалися. Славилося містечко своїми кухарями, наїдками та напитками. Хтось-то спеціально приїздив, щоб спробувати маринади щонайліпших опішнянських господинь. По ярам и буеракам” Опішного, „покрывая склоны оврагов и холмы своей зеленью” розташовуються розкішні сади. Принаймні з другої половини XVIIІ століття в них пестили-ростили яблука, груші, вишні, дикі персики, абрикоси (морелі), терен, чорну, білу й червону смородину, малину, агрус, барбарис, ожину, полуниці, суниці, горобину, бузину й шипшину…. Принаймні з середини XVIIІ століття садові плоди стали візитівкою торгівлі Опішного. Якщо яблука без попередньої обробки можна було транспортувати на далеку відстань, то сливи продавали переважно соленими чи гніченими – „перетвореними на чорнослив”. Вічний "пам’ятник" опішнянським сливам зладнали класики української літератури. Першим, Іван Котляревський в «Енеїді», назвавши їх серед подарунків царя Латина Енею... Григорій Квітка Основ’яненко у «Пані Халявському» згадав про їхню присутність, навалених «горами», на старшинському столі. А також про те, що батько головного героя «с большим трудом доставали из Опошни прививок плодовых и сами своими руками и окулировали». Про опішнянські сливи Панас Мирний писав: „добре знайомі на Полтавщині Опішнянські сливи. Сливи ті з породи венгерок, або, як тут (та й краще ж) зовуть їх, угорок, великі, м’ясисті і пригодні для солива... Її кожен знає. Знає й її людей високих, моторних, що з здоровенними бочками солоних слив роз’їжджають усюди по ярмарках...”.
Цього року, коли опішняни зберуть урожай, загнітять і посолять садовину, Міжнародний туристичний комплекс Гостинний двір «Старий хутір» розпочне унікальний проект «Гастрономічна осінь». Щотижня наші кухарі, співпрацюючи з партнерами-науковцями, будуть готувати унікальну опішнянську страву, за рецептами кінця XVIIІ-ХІХ століть.
гарбуз печений із яблуками

коржики домашні з горіхами


Запрошую до діалогу

http://www.zorya.poltava.ua/?p=859  ОЛЕСЬ ПОШИВАЙЛО: “ОПІШНЕ ТВОРИТЬ ГОНЧАРСЬКИЙ ЛІТОПИС
УКРАЇНСЬКОГО БУТТЯ”
Опубліковано: 22 Серпень 2008Лідія ВІЦЕНЯ, “Зоря Полтавщини”фото з сайту http://ukurier.gov.ua/uk/articles/oles-poshivajlo-miski-najpovnishe-vidobrazhayut-da/

Глиняна пластика опішнян (з приватної колекції родини Щербанів) / Opishnyan plastic clay (from the private collection of family SHCHERBAN)

http://library.pl.ua/news/news_archiev/item/743/
«Глиняна пластика опішнян»
15 серпня 2013 року у відділі мистецтв відкрилась виставка з циклу «В одвічних ритмах гончарного круга» під назвою «Глиняна пластика опішнян» (із приватної колекції Щербанів, салон-студія «Лялина світлиця»).
Власники колекції – науковці, кандидати історичних наук Анатолій та Олена Щербані – розповіли про історію створення колекції. На виставці представлені твори різних авторів: лауреатів премії імені Тараса Шевченка – Івана Білика, Василя Омеляненка та Михайла Китриша; Гаврила та Миколи Пошивайлів, Трохима Демченка, Івана та Валентини Любойченків, Михайла Кирячка; представників молодшого покоління опішнянських гончарів – батька й сина Олександра та Анатолія Шкурпелів. Більшість творчих робіт виготовлено у 1960-2000 роках.
Науковець, завідуючий редакційно-видавничим відділом Бібліотеки Олег Белько презентував рекомендаційний бібліографічний покажчик «Українське гончарство: від ремесла до мистецтва», який підготував відділ мистецтв.
Завідуюча відділу Г. Вікторова ознайомила присутніх з книжковою виставкою «Поезія гончарства в Україні».
На заході виступили мистецтвознавець Віталій Ханко, бібліограф-архіваріус Людмила Саприкіна, мистецтвознавець Олена Клименко, художнік-кераміст Катерина Гладких.