Про Олену-Олімпіаду Щербань / About Helen Shcherban

My name is Неlena-Olympiadа Skripka-Scherban. 
My name is Olena-Olimpiada Skrypka-Shcherban. (Тhe surname coincides with Ukrainian word “Skrypka” that in translation into English means “Violin”.) I am very bright and cheerful person. My mission is to give people something kind and sunny – a piece of my heart with all its warm and light sides. I sincerely wish everyone Love and Hapiness! Today my main activities are connected with scientific sphere – I conduct reserches on Ukrainian traditions, customs and cultural background, do my best to popularize the information all over Ukraine and further. I am the founder and the owner of the first and the only Guest House of the kind in Ukraine - The Etnic Eco-Farmstead – The Museum of Ukrainian Motanka-Doll (Ukrainian ritual handmade doll, usually made of piece of cloth or any fabric, used as a protection from evil, luck attraction etc) - “Lialyna Svitlytsia” (“Doll’s Chamber”) Ukrainian Guest House. I can teach you how to make traditional Ukrainian motanka-dolls, and also dolls from bread, how to decorate tasty ritual gingerbread, how to cook ancient traditional dishes of Ukrainian national cuisine and many others. I am fond of skiing, studying psychology, philosophy, English language. I simply love watching the world around me; I love sea and mountains, and also my friendly cat. Щербань (у дівоцтві Скрипка) Олена Василівна, 27.06.1980, Мала Данилівка Дергачівського району Харківської області.
Закінчила історичний факультет Полтавського державного педагогічного університету імені Володимира Короленка за спеціальністю «Педагогіка і методика середньої освіти. Історія та основи економіки» (2002), аспірантуру Інституту народознавства НАН України за спеціальністю «Етнологія» (2007). В університеті була старостою групи.
Кандидат історичних наук (Львів, 2012). Тема кандидатської дисертації: «Гончарні школи Опішні: збереження й розвиток професійних знань і традицій (1894–2000)». Наукові керівники – доктор історичних наук Олександр Миколайович Пошивайло, доктор історичних наук Ярослав Миколайович Тарас.
Працюю над затвердженою темою докторської дисертації: «Глиняний посуд у культурі харчування населення Наддніпрянщини другої половини ХІХ – першої третини ХХІ століття». Науковий консультант – академік НАНУ, професор, доктор історичних наук Степан Петрович Павлюк.
Впродовж 2001–2002 рр. працювала вчителем історії та економіки в Державній спеціалізованій художній школі-інтернаті І–ІІІ ступенів «Колегіум мистецтв у Опішному».
Молодший науковий співробітник Відділу керамології новітнього часу Інституту керамології – відділення Інституту народознавства НАН України (2002–2012).
Молодший науковий співробітник Відділу археології, старший науковий співробітник Відділу етнографії гончарства Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному (2002–2012).
Викладач історії України та всесвітньої історії, історії української культури, історії економіки економічної думки, філософії Кременчуцького льотного коледжу НАУ (2012–2013).
Провідний науковий співробітник Наукового відділу екскурсійно-масової роботи Музею історії Десятинної церкви, Наукового відділу історико-археологічних досліджень (м. Київ) (2012–2013).
Старший науковий співробітник І науково-експозиційного відділу Харківського історичного музею (листопад 2014 – серпень 2015), старший навковий співробітник науково-методичного відділу (з вересня 2015 р.).
Етнолог, етнограф, історик, керамолог, культуролог, краєзнавець, майстер з виготовлення української традиційної ляльки-мотанки, обрядової ляльки з тіста, колекціонер українського глиняного посуду, тканинної ляльки, провідний популяризатор традиційної культури Полтавщини, творів українського традиційного мистецтва та народного побуту, активна суспільно-громадська діячка.
Член Харківського історико-філологічного товариства (2015).
Вчитель вищої категорії (2013).
Співавтор колективної монографії «Україна і світ у часовому вимірі. 2009 рік» (Донецьк, 2009).
Співавтор колективної монографії «Україна і світ у часовому вимірі. 2010 рік» (Донецьк, 2010).
Співавтор монографії «Нариси з історії міста Опішне козацької доби» (Харків, 2011) (у співавторстві з Анатолієм Щербанем).
Співавтор колективної монографії «Диканщина» (2013).
Автор понад 200 публікацій з проблематики керамології, етнопедагогіки, гончарної освіти, народного мистецтва, традиційно-побутової культури українців, 10 рецензій, 3 відгуків на дисертаційні дослідження, 10 радіопередач на місцевому та обласному радіомовленні.
Стаття «Опішненська школа майстрів художньої кераміки (1936–1941)» номінант І Національного конкурсу публікацій на теми керамології, гончарства, кераміки «КеГоКе-2007» (Опішне, 2007);
статті «Історія діяльності Опішненського навчально-показового пункту (1912–1924)» та «Техніка виготовлення півників-свистунців Опішному» – номінанти ІІ Національного конкурсу публікацій на теми керамології, гончарства, кераміки «КеГоКе-2008» (Опішне, 2008);
статті «Діяльність Опішненської керамічної кустарно-промислової школи (1924–1932)» та «Потрави з полив’яних мисок» – номінанти ІІІ Національного конкурсу публікацій на теми керамології, гончарства, кераміки «КеГоКе-2009» (Опішне, 2009);
стаття «Опішненська керамічна кустарно-промислова школа (1924–1932)», номінант ІV Національного конкурсу публікацій на теми керамології, гончарства, кераміки «КеГоКе-2010» (Опішне, 2010);
статті «Понадстолітня історія гончарного шкільництва Опішного», «Архітектурно-будівельна кераміка Опішненського гончарного навчально-показового пункту Полтавського губернського земства (1912–1922)», «Перепієць у весільному обряді українців» номінанти V Національного конкурсу публікацій на теми керамології, гончарства, кераміки «КеГоКе-2011» (Опішне, 2011);
статті «Історіографія гончарного шкільництва Опішного», «Гончарська родина Горілеїв» номінанти VІ Національного конкурсу публікацій на теми керамології, гончарства, кераміки «КеГоКе-2012» (Опішне, 2012).
статті «Взаємовплив опішнянського гончарства і Полтавського губернського земства в 1893 – 1918 рр. : етнологічний аспект», «Опішнянське гончарство та функція передачі професійних гончарських знань у 1919-1941 рр.: етнологічний аспект», «Глиняний посуд – атрибут весільного обряду Полтавщини (ХІХ–ХХ ст.)», «Використання глиняної макітри жителями Опішного в останній третині ХХ – на початку ХХІ століття» та рецензія на посібник Воробйової І.А. «Чарівний світ народного мистецтва. Опішнянський розпис» номінанти VІІ Національного конкурсу публікацій на теми керамології, гончарства, кераміки «КеГоКе-2013» (Опішне, 2013).
Наукові інтереси: методологія історичних та антропологічних досліджень, історія й методологія етнологічних досліджень, бібліографія етнологічної науки, духовна та матеріальна культура українців; регіональні етнологічні студії, українське музеєзнавство.
У практичній площині напрямками наукових досліджень є:
матеріальна культура мешканців Наддніпрянщини, зокрема глиняний посуд у культурі харчування українців; форми, декор, призначення глиняного посуду;
етнокульутрні особливості розвитку промислів і ремесел Наддніпрянщини, зокрема опішнянське гончарство та його творці; слобожанське гончарство;
народна кулінарія та її регіональні особливості; особливо тістотворчі традиції українців;
народна звичаєво-обрядова культура, зокрема весільний обряд Полтавщини; весільний обряд Слобожанщини;
етнопедагогіка, етнопсихологія;
гончарне шкільництво, передовсім діяльність гончарних навчальних закладів  Опішні та їх вплив на стан місцевого гончарства;
історія Опішні, історія Полтавщини;
українська традиційна лялька-мотанка.
Постійний учасник Міжнародних та Всеукраїнських наукових конгресів, конференцій, семінарів, симпозіумів з проблем української етнології, культурології, історії, керамології (понад 100).
Творчі проекти: куратор Міжнародного наукового керамологічного симпозіуму «Гончарне шкільництво на глобалізаційному роздоріжжі: нереалізовані можливості й перспективи розвитку» (7-11 липня 2008 р., Опішне), Міжнародного мистецького фестивалю-ярмарку «Гончарний Всесвіт в Україні–2009» (1-5 липня 2009 р., Опішне),
угорсько-українського проекту «ЕтноКоди пісенної Полтавщини 2014» спільно з Miklos Both (Hungary) (19-21 вересня 2014 року).
Автор ідеї, ініціатор створення, фундатор та організатор Першого в Україні ЕтноЕкосадибки салону-студії «Лялина Світлиця», що функціонує з 2010 року в Опішні (Полтавщина).
Автор ідеї, організатор та куратор Наукового історико-краєзнавчого товариства КЛК НАУ «Україна моя історична» (жовтень 2012 р.); Першої курсантсько-студентської науково-практичної конференції «Історико-етнографічні етюди», присвяченій 136 річниці від Дня народження французького піонера авіації, творця першого у світі пасажирського літака Моріса Фармана); Першого курсантсько-студентського історичного конкурсу «Історія мого роду» (березень 2013 р.).
Ініціатор та організатор Першого всеукраїнського кулінарного фестивалю-квесту «Борщик у глиняному горщику 2014» (16 серпня 2014 року, Лялина Світлиця, Опішня, Полтавщина).
Другого всеукраїнського гастрономічного НАРОДНОГО фестивалю-квесту «Борщик у глиняному горщику 2015» (15 серпня 2015 року, Лялина Світлиця, Опішня, Полтавщина).
Третього всеукраїнського гастрономічного НАРОДНОГО фестивалю-квесту «Борщик у глиняному горщику 2016» (13 серпня 2015 року, Лялина Світлиця, Опішня, Полтавщина).
Здійснила керамологічні експедиції в Полтавщині (2002–2010, 2013-2014, 2015), Івано-Франківщині (2006), Черкащині (2002–2003), Київщині (2006), Сумщині (2015), Харківщині (2016).
Активний учасник наукових проектів «Гончарство Опішного в іменах його майстрів» (2007–2008 р) та «Національний словник «Українські керамологи»» (2010).
Лауреат Премії імені Василя Скуратівського за кращий народознавчий матеріал (2008).
Атестована майстром традиційного народного мистецтва України художньою радою Національної спілки майстрів народного мистецтва України (січень, 2010 р.).
Депутат Опішнянської селищної ради п’ятого скликання другого виборчого округу (2006–2010).
Член комісії Опішнянської селищної ради з питань місцевого радіомовлення (2006–2010).
Член дільничної виборчої комісії виборчої дільниці №152 територіального виборчого округу №150 під час виборів Президента України, повторного голосування 7.02.2010 р. (Опішне, Полтавщина).
Голова опішнянського осередку майстрів народної творчості (2010 р.). Організатор персональних виставок творчих робіт опішнянських гончарів Олександра Шкурпели (жовтень, 2011 р.), Сергія Островного (лютий, 2012 р).
Член редколегії київського часопису «Берегиня» (2010-2011 рр.), «Наша Берегиня» (2012 р).
Член Національної спілки краєзнавців України (від 2010 р.).
Член Національної спілки майстрів народної творчості (з 2015 р.).
Взяла участь у організації виставок опішнянської глиняної іграшки у м. Київ (травень 2013 р.), картин «Козак Мамай», м. Дніпродзержинськ (червень 2013), «Зооморфна глиняна пластика опішнян з приватної колеції родини Щербанів» м. Полтава (серпень 2013).
Один із засновників громадської організації «Туристичне СЕЛО Полтавщини» (23 грудня 2013 р.). Голова громадської організації з жовтня 2015 року.
Уповноважений представник Спілки сприяння розвитку сільського зеленого туризму в Україні у Полтавській області (липень 2014 р.).
Учасник теле-радіо передач на телеканалі «Лтава» (Полтава, 2014-2015 рр.); «Симон» (Харків, 23 грудня 2015 р.).
Член Національної спілки майстрів народної творчості (2015).
Автор блогів, що постійно оновлюються, на якому висвітлено історію та особливості гончарства відомого центру народної культури України – Опішного, подано інформацію про опішнянських та інших майстрів, цікаві етнографічні матеріали стосовно традиційної культури українців, зокрема детально висвітлено давній весільний обряд Зіньківщини, українське лялькарство, традиції хлібопечення і народної кулінарії, а також про розвиток зеленого туризму в Опішні:
З 2008 року виготовляю тканинні ляльки-мотанки. Вони були репрезентовані на персональних виставках:
у Державній спеціалізованій художній школі-інтернаті І-ІІІ ступенів «Колегіум мистецтв у Опішному» (грудень 2008 р.),
під час Міжнародного мистецького фестивалю-ярмарку «Гончарний Всесвіт в Україні–2009» та Національного дня гончаря (липень 2009 р., Опішне),
Музеї-садибі Івана Котляревського (вересень, Полтава).
Експонувалися на:
Всеукраїнській виставці народного мистецтва (Київ, НСМНМУ, грудень 2009 р.),
виставці «Народного мистецтва Полтавщини» (Київ, Музей гетьманства, квітень 2010 р.),
виставці виробів майстрів Полтавського краю (Київ, НСМНМУ, червень 2010 р.),
І Московской международной выставке «Искусство куклы» (29-31 октября 2010 г.),
виставці-ярмарку «Різдвяний вернісаж» (22-30 грудня, 2010 р., Полтава),
виставці «Кращий твір року» (Київ, НСМНМУ, вересень 2011 р.),
виставці «Кращий твір року» (Київ, НСМНМУ, жовтень 2012 р.),
виставці творів народного мистецтва (Полтава, Полтавський художній музей «Галерея мистецтв», листопад 2012 р.)
Проводила майстер-класи із виготовлення ляльки-мотанки під час Міжнародного мистецького фестивалю-ярмарку «Гончарний Всесвіт в Україні–2009» (4 липня 2009 р., Опішне, Полтавщина), фестивалю-ярмарку «Співочі тераси» (6 вересня 2009 р., с. Городне, Харківщина), дитячому яслах-садку «Берізка» (4 березня 2010 р., Опішне, Полтавщина), опішнянському Будинку школяра (28 квітня 2010 р., Опішне, Полтавщина), під час проведення свята Бузкового гаю (15 травня 2010 р., Диканька, Полтавщина), під час Міжнародного мистецького фестивалю-ярмарку «Гончарний Всесвіт в Україні–2010» та Національного дня гончаря (3 липня 2010 р., Опішне, Полтавщина), під час «Осіннього ярмарку–2010» в Національному Музеї народної архітектури та побуту України (4 вересня 2010 р., Київ-Пирогів), Опішнянській загальноосвітній школі І–ІІІ ступенів (23.09.2010 р., Опішня), під час І Московской международной выставки «Искусство куклы» (29-31 октября 2010 г., Москва), в мистецькій крамниці арт-кафе «Сто доріг» (25-26 грудня 2010 року, Полтава), «Українська народна іграшка» (14 жовтня 2011 року, Київ, НСМНМ), в Музеї історії міста Дніпродзержинськ (7 січня 2012 року, Дніпродзержинськ), Національного Сорочинського ярмарку (серпень 2012-2015 р. с. Великі Сорочинці, Полтавщина), «Слобожанського ярмарку» (вересень 2012 р., Харків), фесту Петриківський дивосвіт (вересень 2012 р., Дніпропетровщина), 10 жовтня, Лубни, Полтавщина).
Ляльки-мотанки Олени Щербань зберігаються у Державному музеї іграшки (Київ), Національному Музеї народної архітектури та побуту України (Київ), Національному музеї-заповіднику українського гончарства в Опішному (Опішне, Полтавщина), Зразковому  музеї народознавства «Диво» Комсомольської ЗОШ І-ІІІ ступенів №1 з поглибленим вивченням економіки і права (м. Комсомольськ, Полтавщина), Санкт-Петербурзському музеї іграшки, Художественно-педагогическом музее игрушки (Сергиев-Посад, Московская обл.), Кримській республіканській установі «Етнографічний музей», приватній колекції автора, у тому числі салоні-музеї-студії «Лялина світлиця» Олени-Олімпіади Скрипки-Щербань, приватних колекціях у Кременчуці, Опішному, Човно-Федорівці, Полтаві, Дніпродзержинську, Диканьці, Донецьку, Косові, Сумах, Олександрії, Охтирці, Одесі, Пирятині, Києві, Львові, Лубнах, Харкові, Петриківці, Чутівці, Кіровограді, Ялті, Сімферополі, Феодосії, Москві (РФ), м. Веймах, провінція Шандунь (Китай), Мінську (Білорусь), Тредвелі, Флориді (США), Сан-Дієго, Венесуелі (Південна Америка), Вільнюсі (Литва), Естоніїї, Варшаві, Любліні (Польща), Чехії, Японії, опішнянському дитячому яслах-садку «Берізка», Навчально-виховному комплексі №28 м. Полтава, Покровобагачанській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів, Опішнянській спеціалізованій школі І-ІІІ ступенів, Державній спеціалізованій художній школі-інтернаті І-ІІІ ступенів «Колегіум мистецтв у Опішному»; експонуються в мистецькій крамниці арт-кафе «Сто доріг» (Полтава). Їх можна придбати в магазині «Опішнянська кераміка» за адресою: вул. Панаса Мирного, 80, Опішня, Зіньківський р-н, Полтавщина. Більше інформації – на сайті rukotvory.com.ua.
Серед захоплень – народна кулінарія, особливо вироби з тіста; розвиток сільського зеленого туризму, краєзнавчо-екскурсійна діяльність, твори світових літературних класиків, вчених-психологів, вчених-педагогів, філософів; любительський гірськолижний спорт, іноземні мови (англійська, іспанська), популяризація української традиційної культури (майстер-класи у супроводі Етно-лекцій, фестивалі, соцмережі, блоги), а також збір, колекціонування та експонування українських старожитностей.

Нині проживаю у двох містах Опішня - Харків. Позиціоную себе поки що двомовною. Відношусь до категорії людей із підвищеною соціальною і культурною справедливістю.

Позиціоную себе двомовною. Дуже люблю морозиво. Відрізняюся молодецькою, хвацькою оригінальністю. Експерементаторка. Аванатюристка.


Листів чекаю на адресу: shcherbanjov@ukr.net

Список публікацій Олени Щербань 
(1999–2014 рр.)
1999 р.
1. Скрипка Олена. Православні храми Диканьки // Християнські старожитності Лівобережної України. Збірник наукових праць. – Полтава: Археологія, 1999. – С.115–119. (Вперше подано стислу історію визначних архітектурних та історичних пам’яток – церков Диканьки – від першої згадки про містечко до сьогодні).

2000 р.
2. Скрипка Олена. Православні храми Диканьки // Трудова слава. – 2000. – С.4. (Про історію визначних архітектурних та історичних пам’яток – церков Диканьки – від першої згадки про містечко до сьогодні).
3. Скрипка О.В. Становище православної церкви на Полтавщині у першій половині 50-х років ХХ ст. // Збірник матеріалів ІІІ студентської наукової конференції історичного факультету. – Полтава, 2000. – С.43–45. (На основі архівних джерел висвітлено проблеми православної церкви Полтавщини зазначеного періоду на фоні загальнодержавних подій).
2001 р.
4. Скрипка О.В. Деякі аспекти формування особистості студента // Виховна робота у вищих навчальних закладах: симбіоз нового і традиційного. – Кам’янець-Подільський: Кам’янець-Подільський державний педагогічний університет, 2001. – С.104–107. (Про виховні засади освітнього процесу сучасного вищого навчального закладу).
5. Скрипка Олена. До проблеми ціннісних орієнтирів концепції А.С.Макаренка // Світ очима молодих дослідників: Збірник наукових праць студентів. – Полтава: ПДПУ імені Володимира Короленка, 2001. – Вип.1. – С.37–39. (Про виховну систему видатного українського педагога Антона Семеновича Макаренка. Подано результати психологічного дослідження зроблено автором з метою виявити причини зародження відхилень у дітей середнього віку).
6. Скрипка Олена. Вплив системи оцінювання на активність навчальної діяльності школяра // Світ очима молодих дослідників: Збірник наукових праць студентів. – Полтава: ПДПУ імені Володимира Короленка, 2001. – Вип.1. – С.93–94. (Про зміни в системі оцінювання в руслі загальнодержавних освітніх перетворень. На основі власного педагогічного досвіту автора зроблено висновки про те, що вони створюють передумови підвищення активності учнів.).

2002 р.
7. Щербань Олена. Глиняні «хлібці» скіфського часу // Український керамологічний журнал. – 2002. – №1(3). – С.20–22. (На основі керамологічних матеріалів знайдених на поселеннях скіфського часу біля смт Диканька археологом. керамологом Анатолієм Щербанем, описано глиняні «хлібці», в тому числі унікальний, орнаментований. Подано авторську класифікацію цих виробів. Висловлено думку про використання глиняних «хлібців» у аграрних культах місцевого населення).
8. Щербань О. Земська гончарна школа в Опішному // Археологія та етнологія Східної Європи: матеріали та дослідження. – Одеса: Одеський національний університет, 2002. – Т.3. – С.267–268. (Коротко охарактеризовано діяльність першого гончарного навчального закладу на Полтавщині і Лівобережній Україні – Опішнянської зразкової гончарної навчальної майстерні Полтавського губернського земства (1894–1899)).
9. Щербань О.В. Про діяльність земської гончарної школи в Опішному // Збірник матеріалів V студентської наукової конференції історичного факультету. – Полтава: Полтавський державний педагогічний університет імені В.Г.Короленка, 2002. – С.24–26. (Розглянуто основні етапи діяльності Опішнянської зразкової гончарної навчальної майстерні Полтавського губернського земства (1894-1899). Зроблено спробу підкреслити важливість першого гончарного навчального закладу в Опішному для подальшого розвитку місцевого гончарства).
10. Щербань Олена, Щербань Анатолій. Життя, окрилене творчістю // Зоря Полтавщини. – 2002. – №132. – 21 серпня. – С.3. (Про життєвий та творчий шлях майстра народної творчості, талановитого гончаря з Опішного Володимира Нікітченка).
11. Щербань Олена. Шевченківські лауреати: Іван Білик // Український керамологічний журнал. – 2002. – №3. – С.104–112. (Подано біографічні відомості про заслуженого майстра народної творчості, опішнянського гончаря, лауреата Державної премії імені Тараса Шевченка Івана Архиповича Білика. Подано фото майстра та його творів)

2003 р.
12. Щербань О.В. Навчання гончарству в Опішному в кінці ХІХ–ХХ століттях // Проблеми історії та археології України. Збірник доповідей Міжнародної наукової конференції до 100-річчя ХІІ археологічного з’їзду в м. Харкові 25-26 жовтня 2002. – Харків: Східно-регіональний центр гуманітарно-освітніх ініціатив, 2003. – С.141–143. (Вперше подано відомості про діяльність в Опішному гончарних навчальних закладів у хронологічному порядку: Опішнянської зразкової гончарної навчальної майстерні Полтавського губернського земства; Опішнянського гончарного навчально-показового пункту Полтавського губернського земства; Опішнянської керамічної кустарно-промислової школи; Опішнянської школи майстрів художньої кераміки; Опішнянської філії Решетилівського ХПТУ №28; Спеціалізованої художньої школи-інтернату І-ІІІ ступенів «Колегіум мистецтв у Опішному»).
13. Щербань Олена. Техніка виготовлення півників-свистунців у Опішному // Постметодика. – 2003. – №5–6 (51-52). – С.26–28. (Про виготовлення традиційних глиняних півників-свистунців у Опішному. Описано техніку виготовлення одного з найпоширеніших видів української народної іграшки).

2004 р.
14. Щербань Олена. Опішненська школа майстрів художньої кераміки (1936–1941) // Український керамологічний журнал. – 2004. – №2-3 (12-13). – С.124–133. (Вперше в науковій літературі детально висвітлено діяльність Опішнянської школи майстрів художньої кераміки (1936–1941). Описано навчальний процес, подано відомості про вчителів і учнів, проаналізовано навчальний план, методику викладання гончарства. Визначено вплив школи на подальший розвиток гончарства в Опішному та Україні).
15. Щербань Олена. Співає півник-свистунець // Зоря Полтавщини. – 2004. – №46-47. – 26 березня. – С.12. (Про традиційну опішнянську технологію виготовлення глиняних півників-свистунців).
16. Щербань О.В. Техніка виготовлення півників-свистунців у Опішному // Проблеми ревалоризації феномена української народної іграшки у сучасних культурно-освітніх умовах. Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції. – Полтава: Полтавський державний педагогічний університет імені В.Г.Короленка, 2004. – С.66–70. (Подано матеріали польових керамологічних досліджень автора на основі яких описано два найпоширеніші способи виготовлення глиняних півників-свистунців у Опішному та висвітлено окремі аспекти їх продажу та використання).
17. Щербань Олена. Нотатки про традиційні правила поводження з новим глиняним посудом // Український керамологічний журнал. – 2004. – №4 (14). – С.91–94. (Про традиційні правила приготування до використання нового глиняного посуду. Описано способи первісної його обробки, а також під час тривалого використання глиняного посуду в господарстві. В науковий обіг уводяться матеріали польових керамологічних досліджень автора).
18. Щербань Анатолій, Щербань Олена. Про виготовлення глиняного посуду в Каневі // Український керамологічний журнал. – 2004. – №4 (14). – С.27–38. (Вперше в керамології подано унікальні матеріали про гончарство Канівського гончарного осередку, зібрані під час польових керамологічних досліджень авторів 2003 року на Черкащині).
19. Щербань Олена. Проблеми ревалоризації феномена української народної іграшки у сучасних культурно-освітніх умовах // Український керамологічний журнал. – 2004. – №4 (14). – С.135–136. (Про Всеукраїнську науково-практичну конференцію «Проблеми ревалоризації феномена української народної іграшки в сучасних культурно-освітніх умовах», яка відбулася в Полтаві в травні 2004).

2005 р.
20. Щербань Олена. Техніка виготовлення півників-свистунців у Опішному // Український керамологічний журнал. – 2005. – №1-4. – С.183–187. (Про виготовлення глиняних півників-свистунців у Опішному. Подано фотоілюстрації процесу виготовлення глиняного півника-свистунця. Стаття може бути використана як методичний посібник на уроках гончарства).
21. Щербань Олена. Кераміка Володимира Нікітченка // Український керамологічний журнал. – 2005. – №1-4. – С.245–250. (Перше керамологічне дослідження життєвого та творчого шляху майстра народної творчості, талановитого гончаря з Опішного Володимира Нікітченка)
22. Щербань О.В. Історія діяльності Опішненського гончарного навчально-показового пункту (1912–1924) // Духовна культура як домінанта українського життєтворення: Зб. Матеріалів Всеукраїнської науково-практичної конференції. – К.: ДАКККіМ, 2005. – Ч.ІІ. – С.316–322. (Вперше в українській керамології подано історію діяльності Опішнянського гончарного навчально-показового пункту (1912–1924). Зібрано матеріали, стосовно його роботи. Виокремлено три етапи його діяльності. Зроблено спробу визначити його роль і місце у розвитку опішнянського гончарства).
23. Щербань Олена. Традиційні правила поводження з новим глиняним посудом на Полтавщині й Черкащині // Збірник матеріалів ІІ Міжнародного науково-практичного семінару «Кайндлівські читання». – Чернівці, 2005. – С… (На основі польових матеріалів автора описано традиційні правила приготування до використання нового глиняного посуду. Представлено способи первісної його обробки, а також під час тривалого використання глиняного посуду в господарстві).

2006 р.
24. Щербань Олена. Потрави з полив’яних мисок // Зоря Полтавщини. – 2006. – №32. – 1 березня. – С.3. (Про призначення і використання глиняного посуду в «Енеїді» Івана Котляревського. Наведено цитати, в яких класик української літератури згадує не тільки назви посуду, але і його призначення та способи використання наприкінці ХVІІІ століття).
25. Щербань Анатолій, Щербань Олена. До синіх Карпат. Як опішняни мандрували до Закарпаття // Відомості Полтавської єпархії. – 2006. – вересня. – №9. – С.11. (Про туристичну подорож по Закарпаттю).
26. Щербань О. Музеї кераміки в гончарних навчальних закладах Опішного // Вісник Одеського історико-краєзнавчого музею. – Одеса: Астропринт, 2006. – С.84-85. (Вперше в науковий обіг уведено інформацію про збірки кераміки, які існували в гончарних навчальних закладах Опішного що діяли в містечку впродовж періоду від кінця ХІХ століття до початку ХХІ століття).
27. Щербань Олена. Діяльність Опішнянської керамічної кустарно-промислової школи (1924–1932) // Полтавський краєзнавчий музей: Збірник наукових статей 2005 р. Маловідомі сторінки історії, музеєзнавство, охорона пам’яток. – Полтава: Дивосвіт, 2006. – С.193–202. (Про історію функціонування Опішнянської керамічної кустарно-промислової школи (1924–1932). До наукового обігу уводяться унікальні матеріали, пов’язані з діяльністю цього гончарного навчального закладу в Опішному. Імена викладачів та учнів, охарактеризовано продукцію навчального закладу. Наголошено на важливій ролі школи у розвитку опішнянського гончарства, зокрема у формуванні «класичного» стилю опішнянської кераміки).
28. Щербань Олена. Музей в Опішному як осередок збереження і розвитку місцевого гончарства // Наукові записки Рівненського обласного краєзнавчого музею. (Матеріали наукової конференції 25-26.10.2006 р.) – Рівне: Волинські обереги, 2006. – Вип. ІV. – С.256–258. (Про діяльність Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному. Згадано Колегіум мистецтв у Опішні).

2007 р.
29. Щербань Олена. Глиняний перепієць, що «відбув» п’ять весіль // Зоря Полтавщини. – 2007. – №… – 23 лютого. – С.6. (Вперше описано рідкісний глиняний глечик-перепієць який використовувався під час весільного обряду в селі Постав-Муки (Миргородський р-н, Полтавщина)).
30. Щербань Олена. Опішненська керамічна кустарно-промислова школа (1925–1932) // Етнічна історія народів Європи: Збірник наукових праць. – Випуск 22. – К.: УНІСЕРВ, 2007. – 164 с. – С.131–137. (Вперше в українській керамології подано матеріали про про діяльність одного з визначальних гончарних навчальних закладів Опішного – Опішнянської керамічної кустарно-промислової школи впродовж 1925–1932. На основі польових матеріалів автора та архівних документів відтворено історію функціонування закладу, з’ясовано його мету, проаналізовано навчальні програми, методику викладання гончарства, вплив на гончарний промисел Опішного. Згадано імена керамологів (Юрія Лащука, Віктора Міщанина), мистецтвознавців (Віталія Ханка, Олени Клименко). Подано унікальні спогади колишнього учня школи Василя Бабанського та видатної опішнянської малювальниці Мотрони Назарчук. Названо імена викладачів (Івана Бойченка, Івана Гопкала, Куца, Сітка, Петра Шумейка, Івана Ксьонзенка, Петра Кононенка, Ольги Бойченко); учнів школи (Наталі Оначко, Олени Кононенко, Анастасії Калюжної, Федора Касали, Федора Зуба, Івана Германа, Андрія Зелененького, Миколи Пилипенка, Трохима Демченка); гончарів та малювальниць, які працювали в гончарній майстерні, що діяла при школі наприкінці 1920-х років (Петра Хоменка, Олексія Рєпки, Семена Хлоня, Івана Білика, Семена Животовського, Наталі Оначко, Марії Кришталь, Марії Городничої, Зінаїди Линник, Мотрони Каші); гончарів, як працювали в артілі «Художній керамік», створеної на базі гончарної майстерні (Петра Хоменка, Івана Козака, Степана Отченашка, Наталі Оначко, Марії Кришталь, Івана Білика, Наталі Боцьви, Миколи Пилипенка, Анатолія Шкурпели). Введено до наукового обігу значну кількість нових джерел, віднайдених під час польових експедицій по Опішному, керамологічних експедицій до архівів та музеїв Києва й Полтави).
31. Щербань Олена. «…Як було в селі весілля, все цвіло» // Зоря Полтавщини – 2007. – 11 травня – №67-68. – С.10–11. (Про весільний обряд села Велика Павлівка (Зіньківський р-н, Полтавщина)).
32. Щербань Олена. Про приготування борщу та каші в глиняному горщику // Минуле і сучасне Волині й Полісся: роде наш красний. Випуск 24. Матеріали Третьої Волинської обласної науково-етнографічної конференції, 14-16 червня 2007 р., м. Луцьк – Луцьк: Волинський краєзнавчий музей, 2007. – С.139–141. (Про використання поліфункціонального, найбільш поширеного посуду українців – глиняного горщика під час приготування їжі в печі. В даному дослідженні акцентовано увагу лише на одній з функцій горщика, а саме приготуванню у ньому страв, зокрема борщу, каші, куті, голубців. Наголошено на особливостях приготування в глиняному горщику найбільш поширених страв українців – борщу та каші. Коротко характеризуючи форми горщика, автор використовує керамологічну термінологію: «борщівник», «кашник», «горщя», «двійнята». Згадано про способи первісної обробки нового посуду перед приготуванням у ньому їжі, а також правила поводження з основною теплотехнічною спорудою – піччю. Подано «класичний» рецепт приготування бурякового борщу. До наукового обігу уведено матеріали польових керамологічних експедицій автора).
33. Щербань О. Гончарство в Колегіумі мистецтв у Опішному // Лукомор’я: археологія, етнологія, історія Північно-Західного Причорномор’я. – Одеса: Видавничий дім «Паллада», 2007. – Випуск 1. – С.286–290. (Про викладання гончарства в навчальному закладі мистецького спрямування – Державній спеціалізованій художній школі-інтернаті І-ІІІ ступенів «Колегіум мистецтв у Опішному»).
34. Щербань Е. Гончарные школы как эфективный способ сохранения гончарства (на примере известного гончарного центра Украины – Опошни) // Матэрыялы Міжнароднай навуковай канференцыі, прысвечанай 50-гадоваму ювілею Інстытута мастацтвазнауства, этнаграфіі і фольклору імя Кандрата Крапівы Нацыянальнай акадэміі навук Беларусі «Мастацтва, фольклор, этнічныя традыі у вырашенні актуальних задач сучаснай культуры», Мінск, 7-8 чэрвеня 2007 г. – Мінск: ВТАА «Права і экономіка». – 2007. – Вып. 3. –  С.210–212. (Про низку гончарних навчальних закладів Опішного та їх визначальний вплив на гончарство відомого осередку народної художньої культури України).
35. Щербань Олена. Звідки походить назва села Човно-Федорівка? // Голос Зіньківщини. – 2007. – 17 жовтня – С.3. (На основі документів вперше подано інформацію про походження назви села Човно-Федорівка Зіньківського району, Полтавської області).
36. Щербань Олена. Посуд в «Енеїді» Івана Котляревського // Збірник матеріалів ХVІІ Всеукраїнської науково-практичної конференції «Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні». – Харків, 2007. – Вип.16. – С.155–158. (З тексту славнозвісної «Енеїди» Івана Котляревського виокремлено назви посуду, особливу увагу звернено на назви та опис глиняного посуду. Наголошено на тому, що поему можна використати як унікальне джерело для дослідження народного  побуту ХVІІІ століття).
37. Щербань Олена. Борщ та каша з глиняного горщика // Зоря Полтавщини. – 2007. – №176–177. – 16 листопада. – С.12. (Про особливості приготування страв у глиняному горщику. Подано «класичний» рецепт приготування бурякового борщу).
38. Щербань Олена. Взаємовплив опішнянського гончарства і Полтавського губернського земства в 1893 – 1918 рр.: етнологічний аспект // Народознавчі зошити. – 2007. – №5-6. – С.564–579. (Вперше в етнології проаналізовано взаємовплив опішнянського кустарного гончарства і Полтавського губернського земства впродовж зазначеного періоду. Зроблено висновок про те, що промисел зазнав перетворень під впливом земських заходів, але й ці перетворення змінили уявлення їх ініціаторів стосовно способів підтримки і розвитку місцевого гончарства).

2008 р.
39. Скрипка-Щербань Олена. Хутір Човнової Федори // Зоря Полтавщини. – 2008. – №11. – 23 січня. – С.2. (На основі документів, вперше подано інформацію про походження назви села Човно-Федорівка Зіньківського району, Полтавської області).
40. Щербань Олена. Про що розповість стара каплиця // Зоря Полтавщини. – 2008. – №150–151. – С.12. (Вперше подано відомості про архітектурну пам’ятку в Полтаві – каплицю, збудовану в 1909 році з нагоди 200-річчя Полтавської битви. Наголошено на тому, що облицювальну плитку для споруди було виготовлено опішнянськими гончарями під керівництвом завідувача та інструктора Опішнянського гончарного навчально-показового пункту (1912–1924) Юрія Лебіщака).
41. Щербань Олена. Яреха Ганна. Весільний обряд села Велика Павлівка. – Берегиня. – 2008. – №3 (38). – С.31–54. (Вперше в етнології описано архаїчний весільний обряд у селі Велика Павлівка (Полтавщина). Здійснено спробу максимально точно відтворити кожен з його етапів, систематизуючи окремі деталі. Акцентовано увагу на тому, що кожен етап весілля супроводжувався піснями. Наголошено на використанні глиняного посуду в українському весільному обряді. Зроблено висновки про причини трансформації великопавлівського весілля в сучасних умовах. Згадано про використання глиняного глечика).
42. Щербань Олена. Архітектурно-будівельна кераміка Опішненського гончарного навчально-показового пункту Полтавського губернського земства (1912–1925) // Вісник Львівської національної академії мистецтв. – Львів: ЛНАМ, 2008. – Вип.19. – С.225–233. (Вперше до наукового обігу введено зразки архітектурно-будівельної кераміки (облицювальні плитки та кахлі), виготовлені в 1913-1916 роках у Опішнянському гончарному навчально-показовому пункті Полтавського губернського земства (1912–1922). Подано їх детальний опис. Зроблено висновок, що їх виготовлено під керівництвом західноукраїнського кераміста Юрка Лебіщака. Вироби атрибутовано. Досліджені плитки та кахлі є яскравим зразком українського модерну).
43. Щербань Олена. Глиняний «перепієць» у весільному обряді українців // Чумацький шлях. – 2008. – №5. – С.30. (Про унікальний обрядовий глиняний глечик-перепієць, знайдений у с. Постав-Муки, що на Полтавщині, який за висловом його колишньої власниці (нині він зберігається в Національному музеї-заповіднику українського гончарства в Опішному) «відбув п’ять весіль»).
44. Щербань Олена. Щербань Анатолій. Іван Мазепа і Опішне // Чумацький шлях. – 2008. – №5. – С.6–7. (Вперше систематизовано розрізнені в численних джерелах факти про зв’язок українського гетьмана Івана Мазепи з Опішним).
45. Щербань Олена. Глиняний посуд у весільній обрядовості Полтавщини // Традиційна культура в умовах глобалізації: проблема збереження і оновлення етнічно-культурної спадщини: матеріали Міжнародної науково-практичної конференції. 27-28 серпня 2008 р. – Харків: АТОС, 2008. – С.252–256. (Вперше зібрано матеріали про використання глиняного посуду під час весільного обрядодійства Полтавщини. На основі польових матеріалів Олени Щербань, описано основне функціональне призначення глиняного посуду: його використовували під час приготування та подавання страв, виконання ритуальних обрядів, дарували, розбивали «на щастя»).
46. Щербань Олена. Різдвяні опішненські ласощі // Чумацький шлях. – 2008. – №6. С.4–5. (Про традиційні різдвяні ласощі, які виготовляють в Опішному – «чубаті канхвети», опішнянські різдвяні пряники, котелевські «панянки», закарпатські «ляльки-пряники», львівські «миколайчики», весільні житні коники, жайворонки з тіста).
47. Щербань Олена. Бариня, панянка – лялька, яку можна з’їсти // Народне мистецтво. – 2008. – №3-4. – С.80–81. (Про фігурні вироби з тіста, які готували на обрядові та календарні свята наші предки на території України).
48. Щербань Олена. [Шмагало Р.Т. Мистецька освіта в Україні середини ХІХ – середини ХХ ст.: структурування, методологія, художні позиції. – Львів: Українські технології, 2005. – 528 с., 742 іл.] // Бібліографія українського гончарства 2005: Національний науковий щорічник / За ред. доктора історичних наук Олеся Пошивайла.  – Опішне: Українське Народознавство, 2008. – Вип.7. – 304 с. – С.160–164. (Рецензія на книгу відомого мистецтвознавця Ростислава Шмагало «Мистецька освіта в Україні середини ХІХ – середини ХХ ст.: структурування, методологія, художні позиції»).
49. Щербань Олена. Опішнянська зразкова гончарна навчальна майстерня Полтавського губернського земства (1894–1899) // Полтавський краєзнавчий музей: Збірник наукових статей 2008 р. Маловідомі сторінки історії, музеєзнавство, охорона пам’яток. – Полтава: Дивосвіт, 2008. – Вип. ІV. – Кн. 1. – С.390–413. (Подано детальну історію першої гончарної майстерні Лівобережної України – Опішнянської зразкової гончарної навчальної майстерні Полтавського губернського земства (1894–1899). Зроблено спробу проаналізувати вплив закладу на гончарство Опішного).
50. Щербань Олена. Керамікологічні сторінки життєпису Юхима Михайліва // Київська старовина. – 2008. – №5. – С.161–165. (На основі біографії відомого українського художника, активного громадського діяча, етнографа вперше проаналізовано його внесок у керамологію).
51. Щербань Олена. Понадстолітня історія гончарного шкільництва Опішного // Міст. – 2008. – №4-5. – C.374–382. (Вперше прослідковано історію гончарного шкільництва Опішного, подано короткий опис особливостей кожного з гончарних навчальних закладів: Опішнянської зразкової гончарної навчальної майстерні Полтавського губернського земства (1894–1899), Опішнянського гончарного навчально-показового пункту (1912–1922), Опішнянської керамічної кустарно-промислової школи (1925–1926), Опішнянської керамічної промислової школи (1927–1932), Опішнянської школи майстрів художньої кераміки (1936–1941), Опішнянської філії Решетилівського СПТУ-№28 (1986–1999), Державної спеціалізованої художньої школи-інтернату І-ІІІ ступенів «Колегіум мистецтв у Опішні» (1997–2003). Доведено їх визначальний вплив на збереження і розвиток гончарства Опішного).

2009 р.
52. Щербань Анатолій, Щербань Олена. Гончарська родина Горілеїв. – Берегиня. – 2009. – №1 (60). – С.57–66. (Вперше в українській керамології, переважно на основі польових матеріалів, викладено відомості про одну з маловідомих опішнянських гончарських родин – Горілеїв. Охарактеризовано два покоління цієї родини. Зокрема описано родину Семена Горілея, який став одним із провідних гончарів-кустарів, які виготовляли мальовану кераміку. Зазначено, що час початку занять Горілеїв цим промислом наразі невідомий, але був не ранішим другої половини ХІХ століття. Завершилася історія їх гончарювання у 1930-ті – 1940-ві роки. Жоден з нащадків сім’ї Горілеїв не продовжив справу батьків та дідів. Описано облицювальну плитку з написом, власноруч ритованим гончарем на зовнішній поверхні «Симеон Горилей Опошне». На гончарній родині Горілеїв позначилися усі перипетії, які могли спіткати українських ремісників у час перемін другої половини ХІХ – першої половини ХХ століття. Зроблено висновок про те, що нині необхідно звертати особливу увагу на вивчення доль окремих українських родин, їх побут та звичаї. І це варто робити терміново, доки ще є останні берегині родової пам’яті, такі як Параска Більга. Якщо цього не робити, через кілька років ця інформація буде втраченою назавжди. Статтю ілюстровано унікальними фотоматеріалами).
53. Щербань Олена. Його археологічні відкриття. – Трудова слава. – 2009. –  №. – С.3. (Перша стаття про становлення керамолога, знахідки і плани Анатолія Щербаня).
54. Щербань Олена. Про опішнянську паску // Голос Зіньківщини. – 2009. – №29. – 15 квітня. – С.1. (Вперше подано матеріали про використання глиняної макітри для приготування тіста для паски та форм для їх випікання).
55. Щербань Олена. Технолог-кераміст Іван Бойченко – штрихи до життєпису // Сіверянський літопис. – 2009. – №1. – С.105–110. (На основі архівних та опублікованих джерел вперше в українській керамології прослідковано життєпис та творчий шлях організатора діяльності Опішнянської керамічної промислової школи (1927–1933) технолога-кераміста Івана Федотовича Бойченка. Систематизовано біографічні дані, виокремлено та охарактеризовано віхи професійної діяльності Постаті, яка зробила свій внесок у розбудову опішнянського гончарного шкільництва. Зазначено, що Іван Бойченко проявив себе як добрий господарник в організації матеріально-технічної бази Опішнянської керамічної промислової школи (1927–1933). Непогано проявив себе і як організатор навчального процесу. Від самого початку свого перебування в Опішному Іван Бойченко активно долучився у процес кооперування опішнянських гончарів і боротьбу з отруєннями свинцем і свинцевою поливою у гончарів та споживачів посуду. Він розумівся в технології гончарного виробництва. Йому вдалося налагодити на базі гончарної майстерні, що діяла при школі масовий випуск кераміки. Вперше проаналізовано статтю Івана Бойченка «Ганчарна промисловість Полтавщини», опубліковану у Віснику пром-кредит кооперації (лютий, 1928 року). Висловлено думку, що життєвий та творчий шлях керівника одного з провідних на той час гончарного навчального закладу України є досить перспективним напрямком керамологічної біографістики і заслуговує окремої наукової праці).
56. Щербань Олена. Весільний обряд у с. Великі Будища // Берегиня. – 2009. – №2. (61) – С.5–34. (Про весільний обряд с. Великі Будища, Диканського р-ну (Полтавщина). Вперше зафіксовано понад сто місцевих весільних пісень та описано обряд випікання весільного короваю однією з великобудищанських коровайниць).
57. Щербань Олена. В Опішне – на ярмарок! // Вечірня Полтава. – 2009. – №26 (853). – С.9. (Вперше викладено відомості про історію ярмаркування в Опішному. Подано інформацію про Міжнародний мистецький фестиваль-ярмарок «Гончарний Всесвіт-2009» («PotteryUniverseUkraine-2009»).
58. Щербань Анатолій, Щербань Олена. Духовне життя Опішного у ХVІІ–ХVІІІ століттях // Відомості Полтавської єпархії. – 2009. – липень. – №7. – С.19.; вересень. – №8. – С.14. (Вперше опубліковано матеріали з історії опішнянських храмів зазначеного періоду, згадано імена священослужителів).
59. Щербань Олена. Ой, макітро-макітерко! // Зоря Полтавщини. – 2009. – №100-101. – 21 липня. – С.6. (Про використання глиняної макітри у традиційному хлібопеченні. Подано рецепт смачної опішнянської паски, тісто для якої вчиняти потрібно в макітрі).
60. Щербань Олена, Яреха Ганна. Сучасні трансформації весільного обряду у селі Велика Павлівка, що на Полтавщині // Україна і світ у часовому вимірі. 2009 рік. – Донецьк: Норд-Прес, 2009. – С.184–186. (Про зміни у традиційному великопавлівському весільному обряді. Зроблено висновок про «збіднення» сучасного весілля на обряди та весільні дійства).
61. Щербань Олена. Меценат з Опішного Федір Якимович Коваленко // Україна і світ у часовому вимірі. 2009 рік. – Донецьк: Норд-Прес, 2009. – С.266–267. (Біографічні дані вихідця з Опішного Федора Коваленка та його меценатську діяльність).
62. Щербань Олена. Техніка виготовлення півників-свистунців в Опішному. // Україна і світ у часовому вимірі. 2009 рік. – Донецьк: Норд-Прес, 2009. – С.375–376. (Подано поетапний процес виготовлення опішнянських свистунів. Описано два способи ліплення свистунців відомого опішнянського гончаря Василя Омеляненка).
63. Щербань Олена. З історії гончарного шкільництва Опішного // Україна і світ у часовому вимірі. 2009 рік. – Донецьк: Норд-Прес, 2009. – С.377. (Подано перелік усіх гончарних навчальних закладів Опішного, які діяли в містечку впродовж понад століття).
64. Щербань Олена. Пам’ятка доби українського модерну – каплиця у Полтаві // Україна і світ у часовому вимірі. 2009 рік. – Донецьк: Норд-Прес, 2009. – С.594–595. (Про історію будівництва каплиці у Полтаві на честь 200 річчя від дня Полтавської битви та причетність до цього опішнянських гончарів та кераміста-технолога Юрія Лебіщака).
65. Щербань Олена. З історії гончарських родоводів Опішного // Україна і світ у часовому вимірі. 2009 рік. – Донецьк: Норд-Прес, 2009. – С.598–599. (Вперше в керамології подано відомості про одну з гончарських родин Опішного – Різників).
66. Щербань Олена. Борщ та каша з глиняного горщика // Україна і світ у часовому вимірі. 2009 рік. – Донецьк: Норд-Прес, 2009. – С.623–624. (Про використання глиняного посуду українцями та приготування в них традиційних страв).
67. Щербань Олена. З історії храмів Опішного // Україна і світ у часовому вимірі. 2009 рік. – Донецьк: Норд-Прес, 2009. – С.635–636. (Про церкви Опішного, які діяли впродовж періоду ХVІІ–ХVІІІ століття).
68. Щербань Олена. Майстриня глиняної іграшки // Україна і світ у часовому вимірі. 2009 рік. – Донецьк: Норд-Прес, 2009. – С.636–637. (Про життєвий та творчий шлях відомої опішнянської гончарки, майстрині глиняної народної іграшки Ганни Павлівни Діденко).
69. Щербань Олена. Глиняний посуд у творах Миколи Гоголя // Чумацький шлях. – 2009. – №3. – С.28–29. (Про згадки глиняного посуду та контекст, у якому їх подає Микола Васильович Гоголь у своїх творах).
70. Щербань Олена. Історіографія гончарного шкільництва Опішного // Київська старовина. – 2009. – №1-2. – С.84–99. (Вперше здійснено історіографічний аналіз теми гончарних навчальних закладів Опішного та їх впливу на збереження традицій провідного гончарного осередку України. Виокремлено, обґрунтовано та проаналізовано чотири періоди активізації наукових студій з даної теми. Перший період – з 1895 до 1918 року, умовно названо «земським». Охарактеризувавши видання Полтавського губернського земства, встановлено, що вони – унікальне джерело для вивчення діяльності перших двох гончарних навчальних закладів осередку, оскільки в них вона детально описана від перших до останніх днів. Зазначено, що земські публікації цікаві для сьогодення, оскільки містять прогресивні практичні рекомендації для покращення ефективності роботи гончарних закладів та оптимізації їх впливу на розвиток місцевого гончарства. Згадано праці Петра Солонини, А.Соколова, Андрія Макаренка, Михайла Русова. Публікації, більшість з яких розміщено в центральних виданнях кооперативних установ і містять заклики про необхідність кооперування гончарів, що побачили світ впродовж 19221931 років, автор називає «кооператорськими». Наголошено, що цей масив видань відрізняється від праць попереднього періоду публіцистичністю, агітаційним та декларативним характером. Висловлено припущення, що в цей період сформувався погляд на гончарні навчальні заклади Опішного як базу для створення кооперативних об’єднань гончарів. Згадано праці Григорія Гавриленка, М.Леонтовича, (?) Козиненка, Якова Риженка, А.Соловйова. Зазначено, що впродовж періоду з 1932 до 1951 року в історіографії теми було цілковите затишшя. Період історіографії з 1952 до 1970 року, коли зявилася низка публікацій щодо народного мистецтва, опішнянське гончарство розглядалося переважно в публікаціях мистецтвознавців Києва та Львова, умовно названо «мистецтвознавчим». Згадано праці Євгенії Дмитрієвої, Катерини Матейко, Юрія Лащука, Бориса Бутника-Сіверського, Ірини Сакович. Четвертий період підвищеного зацікавлення гончарним шкільництвом Опішного, на думку авторки, розпочався в середині 1980-х років і триває до наших днів. Висловлено припущення, що саме в цей період розпочалося наукове дослідження гончарних навчальних закладів Опішного та їх впливу на гончарні традиції цього визначного центру народної художньої культури українців. Було детально і об’єктивно проаналізовано діяльність перших двох гончарних шкіл, відкритих Полтавським губернським земством і підпорядкованих йому. Згадано праці Олени Клименко, Олеся Пошивайла, Ростислава Шмагала, Олеся Ноги, Віталія Ханка, Володимира Качкана, Віктора Міщанина, Людмили Овчаренко, Олени Щербань. Зроблено висновок, що історіографічний огляд проблеми діяльності гончарних навчальних закладів виявляє епізодичність її вивчення, переважно в рамках об’ємніших наукових тем. Активізація її дослідження в окремі періоди зумовлювалася соціально-політичним замовленням, що в свою чергу наклало відбиток на вектори аналізу та зроблені дослідниками висновки. Наголошено на тому, що нині надзвичайно актуальним є комплексне вивчення діяльності усіх гончарних навчальних закладів Опішного, їх впливу на гончарні традиції цього осередку і наслідків цього впливу).
71. Щербань Олена. Глиняні вироби учнів гончарних шкіл Опішного в колекції кераміки Харківського історичного музею // Сучасний музей: проблеми комплектування, вивчення, збереження і популяризації колекції. Збірник статей за матеріалами Всеукраїнської науково-практичної конференції 22-25 вересня 2009 року. – Донецьк: Донецький обласний художній музей, 2009. – С.105–109. (Вперше проаналізовано сім достовірно атрибутованих та два умовно атрибутованих глиняних вироби учнів гончарних навчальних закладів Опішного, та виробів опішнянських гончарів, виготовлених під впливом згаданих шкіл, які зберігаються в колекції Харківського історичного музею. Твори опішнян Олександра Ширая, Оксани Бабич, Петра Шумейка, Віктора Денисенка є підтвердженням того, що Опішнянська керамічна промислова школа (1927–1933) та Опішнянська школа майстрів художньої кераміки (1936–1941) були провідниками впровадження новинок у технологічний процес гончарного виробництва Опішного).
72. Щербань Анатолій, Щербань Олена. Опішнянський козак Леско – сподвижник Степана Разіна // Нова газета по-полтавськи. – №46 (80). – 25 листопада-1 грудня 2009 р. – С.3. (Вперше на основі документальних матеріалів подано фрагменти з життя одного з найближчих соратників та названого брата Степана Разіна, нашого земляка, опішнянина козака Леска (Олексія). В документах 1660–1670-го років його названо Григор’євим (батька козака Леска звали Григорій), а також Черкашеніним, Хромим та Косим).
73. Щербань Анатолій, Щербань Олена. Церкви Опішного у ХVІІ–ХVІІІ ст. // Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні: збірка наукових статей / Бібліотечка «Часи козацькі». – Вип. 18. – К., 2009. –  С.273–285. (На основі досі не уведених до наукового обігу документальних джерел досліджено історію духовного життя тогочасного сотенного козацького міста Опішного. Подано перелік культових споруд, що діяли в зазначений період, опис їх святинь, імена меценатів, зокрема опішнянських, які всіляко підтримували церкву. Зроблено висновок, що в ХVІІІ столітті Опішне було значним релігійним центром).
74. Щербань Олена. Весільний обряд села Тарасівка 1950–1960-х років Полтавщина, Україна. – Берегиня. – 2009. – №4. – С.5–26. (Вперше в етнології описано архаїчний весільний обряд у селі Тарасівка (Полтавщина). Здійснено спробу максимально точно відтворити кожен з його етапів, систематизуючи окремі деталі. Акцентовано увагу на тому, що кожен етап весілля супроводжувався піснями. Наголошено на використанні глиняного посуду в українському весільному обряді).
75. Щербань Олена. Відкриваючи нові обрії // Слово просвіти. – 2009. – 17-23 грудня. – С.15. (Про археолога, керамолога, історика, спелеолога, етнографа, краєзнавця, філателіста, нумізмата Анатолія Щербаня та його творчий і життєвий шлях).
76. Щербань Олена. Експеримент засновників Опішнянської зразкової гончарної навчальної майстерні Полтавського губернського земства (1894–1899) // Міст. – 2009. – №6. – С.460–466. (Перше в українській керамології дослідження, в якому висловлено думку про те, що Опішнянська зразкова гончарна навчальна майстерня Полтавського губернського земства (1894–1899) була експериментом її засновників. Наголошено, що вся діяльність закладу була експериментальною. Охарактеризовано два періоди. Автор виокремлює три групи технологічних експериментів, які проводилися в майстерні. На прикладі діяльності закладу показано, що надмірне експериментаторство призводить до нереалізованих можливостей).
77. Щербань Олена. Вироби гончарних навчальних закладів Опішного в колекції кераміки Музею українського народного декоративного мистецтва // Вісник Львівської національної академії мистецтв. – Львів : ЛНАМ, 2009. – Випуск 20. – С.35–43. (Вперше проаналізовано кілька глиняних виробів, виготовлених в опішнянських гончарних навчальних закладах із елементами станкового малярства. Зроблено висновок про те, що саме ці заклади були провідниками нових ідей у опішнянське гончарство, основними упроваджувачами яких були художники, викладачі та учні цих гончарних шкіл. Зроблено спробу точніше атрибутувати виявлені вироби. Наголошено, що станкове малярство не було традиційним для опішнянського гончарства).
78. Щербань Олена. Глиняна макітра в побуті та весільній обрядовості жителів Опішного в останній третині ХХ – початку ХХІ століття (за польовими матеріалами) // Матеріали до української етнології. Збірник наукових праць. – К., 2009. – Вип. 8. – С.134-137.

2010 р.
79. Щербань Олена. Глиняний посуд у весільному обряді (на матеріалах Полтавщини) // Старожитності Вишгородщини: Збірник тез, доповідей і повідомлень 15-ої науково-практичної конференції 28-29 травня 2009 р. м. Вишгород. Вишгородський історико-культурний заповідник. – 2010. – С. 100–106. (Вперше в керамології описано використання глиняного посуду у весільному обряді. Проаналізовано його функції на всіх етапах весілля Полтавщини. Зроблено висновок про те, що він виконував певну символічну, ритуальну роль, його дарували, розбивали, і, звісно ж, використовували під час приготування та подавання страв).
80. Щербань О.В. Стильові метаморфози в опішнянському гончарстві як результат впливу діяльності гончарних навчальних закладів другої половини 1920-х – початку 1940-х років ХХ ст. – Керамика: наука и жизнь. – 2009–2010. – №4(6) – №1(7). – С.37–49. www. nbuv.gov.ua/Portal/natural/Knizh/2009_4/7. (Вперше в керамології та етнології проаналізовано вироби викладачів та учнів опішнянських гончарних навчальних закладів. Зроблено висновок про їх вплив на зміни в декоруванні та формотворенні. Подано опис гончарних виробів, які зберігаються у фондових колекціях Музею українського народного декоративного мистецтва, Харківського історичного музею).
81. Щербань Олена, Щербань Анатолій. Артемон Яковенко – моряк лінкора «Євстафій» // Нова газета по-полтавськи. – 2010 . – №10(95). – 10–16 березня. – С.3. (Про одного з моряків лінкору «Євстафій» Артемона Яковенка. Автор публікації – його правнучка по маминій ліній Олена «Яковенко-Скрипка»-Щербань).
82. Щербань Анатолій, Щербань Олена. Як колись лікували «сояшниці» // Берегиня. – 2010. – №1 (64). – С.5–7. (На основі польових матеріалів описано випадок лікування народними методами «сояшниць» у Опішному середини 1920-х років).
83. Щербань Анатолій, Щербань Олена. Опішнянський сотник Филон Лихопій // Чумацький шлях. – 2010. – №1. – С.10–11. (На основі аналізу документальних джерел простежено життєвий шлях одного з ватажків українського козацтва часів гетьманування Івана Самойловича та Івана Мазепи. Дванадцять відомих останніх років життя був опішнянським сотником).
84. Щербань Олена. Функції глиняного посуду у весільному обряді (на матеріалах Полтавщини) // Україна і світ у часовому вимірі: 2010 / [укл. Намакштанська І.Є. та ін.; за заг. ред. к.т.н. проф. Левченка В.М. та к.ф.н., проф. Намакштанської І.Є.]. – Донецьк: Ноулідж (донецьке відділення). – 2010. – С.140–142. (Вперше в керамології описано використання глиняного посуду у весільному обряді. Проаналізовано його функції на всіх етапах весілля Полтавщини. Зроблено висновок про те, що він виконував певну символічну, ритуальну роль, його дарували, розбивали, і, звісно ж, використовували під час приготування та подавання страв).
85. Щербань Олена. Глиняний посуд у творах Миколи Гоголя // Україна і світ у часовому вимірі: 2010 / [укл. Намакштанська І.Є. та ін.; за заг. ред. к.т.н.. проф. Левченка В.М. та к.ф.н., проф. Намакштанської І.Є.]. – Донецьк: Ноулідж (донецьке відділення). – 2010. – С.144–145, 152–153. (Про глиняний посуд і його використання у творах літературного класика Миколи Гоголя. Зроблено висновок, що письменник зафіксував не всі види глиняних виробів, які використовувалися на той час у побуті українців. Більшість наведених фактів мають численні аналоги в працях етнографів кінця ХІХ–ХХ століть, що засвідчує їх компетентність у висвітлених питаннях і дозволяє глибше дослідити корені кількох явищ гончарної культури українців).
86. Щербань Олена. Глиняний посуд в «Енеїді» Івана Котляревського // Україна і світ у часовому вимірі: 2010 / [укл. Намакштанська І.Є. та ін.; за заг. ред. к.т.н.. проф. Левченка В.М. та к.ф.н., проф. Намакштанської І.Є.]. – Донецьк: Ноулідж (донецьке відділення). – 2010. – С.154–157, 162. (Про глиняний посуд у видатній пам’ятці української літератури «Енеїда» Івана Котляревського. Зроблено висновок, що автор описав значну кількість його видів із зазначенням страв, які з них вживали, з чого і які напої пили, в чому готували, зберігали харчові продукти).
87. Щербань Анатолій, Щербань Олена. Доля одного солдата: рядовий Іван Яковенко // Вечірня Полтава. – 2010. – №18 (897). – 5 травня. – С.3. (Про один фрагмент із життя мого діда Івана Артемоновича Яковенка під час Великої Вітчизняної війни 1941–1945 рр.).
88. Щербань Олена. Аби не загинути, здолав вівчарку // Коло. – 2010. – №18 (411). – 6-12 травня. – С.3. (Про один фрагмент із життя маминого батька, мого діда Івана Артемоновича Яковенка під час Великої Вітчизняної війни 1941–1945 рр.).
89. Щербань Олена. Які глечики були у конотопської відьми? // Нова газета по-полтавськи. – 19-25 травня. – 2010. – С.11. (Вперше в керамології проаналізовано згадки про глиняний посуд та глиняні вироби в творі Григорія Квітки-Основ’яненка «Конотопська відьма», яка є своєрідною візитною карткою однієї з перлин Сумщини – міста Конотоп. Зроблено висновок, що за відсутності тогочасних наукових студій способів використання глиняного посуду в побуті населення України, повість є важливим джерелом для етнологічних та керамологічних досліджень. Оскільки письменник ніби «законсервував» елементи народного буття першої третини ХІХ століття, зокрема описавши способи використання майже всіх різновидів глиняного посуду, які побутували на той час у побуті й магічній практиці. У творі фігурують такі види посуду: «глек», «носатка», «кухлик» («кухличок»), «водянчик», «глечик», «горщик» («горщок»), «дійничка», «миска», «тарілка», а також освітлювальний прилад «каганець»).
90. Щербань Олена. Доля солдата // Голос Зіньківщини. – №40 (8501). – 27 травня. –2010. – С.1. (Про один фрагмент із життя маминого батька, мого діда Івана Артемоновича Яковенка (1921–1993) під час Великої Вітчизняної війни 1941–1945 рр.).
91. Щербань О.В. Глиняна макітра в побуті жителів села Опішного на Полтавщині (остання третина ХХ – початок ХХІ ст.) // Харьковский историко-археологический сборник. – Харьков: Мачулин, 2010. – Вып. 6. – С.76–84. (Про використання жителями Опішного, що на Полтавщині, в домашньому господарстві глиняних макітер у останній третині ХХ – на початку ХХІ століття. На основі даних, зібраних під час польових досліджень, зроблено висновок, що впродовж досліджуваного періоду сфера їх функціонального використання поступово звужувалася. Нині простежується зменшення об’єму використовуваних макітер, що пов’язано із суттєвими змінами в побутовій культурі опішнян).
92. Щербань А.Л., Щербань О.В. Як колись лікували «сояшниці» // Харьковский историко-археологический сборник. – Харьков: Мачулин, 2010. – Вып. 6. – С.85–89. (Про спосіб лікування засобами народної медицини «сояшниць», записаний від опішнянина Олександра Марехи. Матеріал є цікавим для порівняння з іншими, оскільки в ньому вже не використовували миску та «магічні» предмети, а глечик замінили невеликим горщиком. Зроблено висновок про те, що наклавши нові знання на старий спосіб лікування, було створено новий, що не лише не допомагав лікувати цю хворобу, але й міг загострити її, нашкодити хворому).
93. Щербань О.В. Перший Міжнародний мистецький фестиваль-ярмарок «Гончарства Всесвіт–2009» – дзеркало сьогодення у гончарному мистецтві // Народознавчі студії пам’яті В.Т. Скуратівського. Матеріали всеукраїнської науково-практичної конференції «Традиційна культура українського народу в ХХІ столітті: стан та перспективи розвитку». Збірник. – 2010. – С. (Вперше охарактеризовано Перший Міжнародний мистецький фестиваль-ярмарок «Гончарства Всесвіт–2009» що відбувся 1-4 липня 2009 у Опішному. Проаналізовано перший досвід його проведення, основні його досягнення і недоліки куратором заходу).
94. Щербань Олена. Опішнянська макітра у місцевому весільному обряді (друга половина ХХ століття) // Весільна обрядовість у часі та просторі. Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції «Одеські етнографічні читання».  Збірник наукових праць // Одеса: вид-во КПМ ОМД, 2010. – С.368–372. (Вперше в етнології та керамології акцентовано увагу на використанні глиняної макітри жителями Опішного під час весілля та виконання з нею «обряду розбивання» у другій половині ХХ століття. На основі зібраних автором польових матеріалів, зроблено висновок про те, що глиняні макітри були неодмінним атрибутом весільного обряду досліджуваного періоду).
95. Щербань Олена. Перший Міжнародний мистецький фестиваль-ярмарок «Гончарства Всесвіт–2009» – дзеркало сьогодення у гончарному мистецтві // Берегиня. – 2010. – №2 (65). – С.75–78. (Про Перший Міжнародний мистецький фестиваль-ярмарок «Гончарства Всесвіт–2009» що відбувся 1-4 липня 2009 у Опішному. Проаналізовано перший досвід його проведення, основні його досягнення і недоліки куратором заходу. Подано фото виробів майстрів: Олександра Дворака, Миколи Варвинського, Анастісії Радченко, Дениса Шестопалова, Івана Гончара, Віктора та Валерії Комаревцевих, а також фото гончарних виробів навчально-виробничої майстерні Державної спеціалізованої художньої школи-інтернату «Колегіум мистецтв у Опішному»).
96. Щербань Олена. Глиняний посуд – атрибут весільного обряду Полтавщини (ХІХ–ХХ ст.) // Берегиня. – 2010. – №2 (65). – С.16–23. (Про використання глиняного посуду у весільному обряді Полтавщини. Акцентовано увагу на тому, що глиняними горщиками, макітрами, мисками, кухлями, глечиками, тарілками послуговувалися на всіх етапах весілля. Глиняний посуд виконував символічну, ритуальну роль, його дарували, розбивали, і, звісно ж, використовували під час приготування та подавання страв. Подано фото глиняного глечика-перепійця, фрагмент вимішування коровайницями тіста на коровай у глиняній макітрі та фото опішнянської коровайниці Катерини Порскало з її глиняними макітрами, що служать їй понад 30 років).
97. Щербань Олена. Опішнянське гончарство та функція передачі професійних гончарських знань у 1919–1941 рр.: етнологічний аспект // Керамика: наука и жизнь. – К., 2010. – №3 (9). – С.33–55. (Вперше в українській етнології та керамології проаналізовано розвиток опішнянського гончарства в зазначений період. Наголошено на визначальному впливі передачі професійних гончарських знань у еволюції місцевої гончарської традиції. Показано роль органів державної влади та місцевого самоврядування у справі розвитку традиційного гончарства та впровадженні гончарного шкільництва в Опішному. Виявлено трансформації в орнаментиці і формах глиняних виробів під його впливом).
98. Щербань Олена. Використання глиняної макітри жителями Опішного в останній третині ХХ – на початку ХХІ століття // Берегиня. – 2010. – №3 (66) – С.23–28. (Про використання жителями Опішного, що на Полтавщині, в домашньому господарстві глиняних макітер у останній третині ХХ – на початку ХХІ століття. На основі даних, зібраних під час польових досліджень, зроблено висновок, що впродовж досліджуваного періоду сфера їх функціонального використання поступово звужувалася. Нині простежується зменшення об’єму використовуваних макітер, що пов’язано із суттєвими змінами в побутовій культурі опішнян).
99. Щербань Олена. Дослідниця подільського гончарства Лідія Савівна Шульгіна // Актуальні проблеми археології. Тези Міжнародної наукової конференції на пошану І.С.Винокура (м. Кам’янець-Подільський 23-25 вересня 2010 року). – Тернопіль: Астон, 2010. – С.127–130. (На основі документів зі слідчої справи українського етнографа Лідії Шульгіної, що зберігається в Центральному архіві громадських об’єднань України (Київ), в науковий обіг уведено досі невідомі фрагменти біографії дослідниці. Вперше проаналізовано статтю керамолога Лідії Шульгіної «Ганчарство в с.Бубнівці на Поділлі»).
100. Щербань О. Рецензія на посібник Воробйової І.А. «Чарівний світ народного мистецтва. Опішнянський розпис» // Постметодика. – Полтава, 2010. – №2 (93). – С.61–62. (Рецензія на комплект наочних посібників для дошкільних закладів та початкової школи «Чарівний світ народного мистецтва. Опішнянський розпис» Ірини Воробйової, виданого у харківському видавництві «Ранок»).
101. Щербань Олена. Глиняна макітра в опішнянському весіллі (друга половина ХХ століття) // Чумацький шлях. – 2010. – №2. – С.14–15. (Акцентовано увагу на використанні глиняної макітри жителями Опішного під час весілля та виконання з нею «обряду розбивання» у другій половині ХХ століття. На основі зібраних автором польових матеріалів, зроблено висновок про те, що глиняні макітри були неодмінним атрибутом весільного обряду досліджуваного періоду).
102. Щербань Олена. Атрибуція опішнянських глиняних виробів з колекції Музею українського народного декоративного мистецтва (м. Київ) // Пам’яткознавчі погляди молодих вчених ХХІ. – Харків : Курсор, 2010. – Вип.І. – С.301–307. (Вперше проаналізовано кілька глиняних виробів, виготовлених в опішнянських гончарних навчальних закладах із елементами станкового малярства. Зроблено висновок про те, що саме ці заклади були провідниками нових ідей у опішнянське гончарство, основними впроваджувачами яких були художники, викладачі та учні цих гончарних шкіл. Зроблено спробу точніше атрибутувати виявлені вироби. Наголошено, що станкове малярство не було традиційним для опішнянського гончарства).
103. Щербань О.В. Елементи станкового малярства в опішнянському гончарстві (1926 – кінець 1930-х років) // Історична пам’ять. Науковий збірник. – 2010. – №1. –С.88–92. (Вперше проаналізовано кілька глиняних виробів, виготовлених в опішнянських гончарних навчальних закладах із елементами станкового малярства. Зроблено висновок про те, що саме ці заклади були провідниками нових ідей у опішнянське гончарство, основними упроваджувачами яких були художники, викладачі та учні цих гончарних шкіл. Зроблено спробу точніше атрибутувати виявлені вироби. Наголошено, що станкове малярство не було традиційним для опішнянського гончарства).
104. Щербань Олена. Стильові трансформації в орнаментиці і формах опішнянських глиняних виробів другої чверті ХХ століття // Київська старовина. – 2010. – №1. (341) – С.71–79. (Проаналізовано вироби викладачів та учнів опішнянських гончарних навчальних закладів. Зроблено висновок про їх вплив на зміни в декоруванні та формотворенні. Подано опис гончарних виробів, які зберігаються у фондових колекціях Музею українського народного декоративного мистецтва, Харківського історичного музею).
105. Щербань Е.В. Взаимовлияние опошнянского гончарства и местных гончарных учебных заведений (1894–2003) // Пытанні мастацтвазнаўства, этналогіі і фалькларыстыкі. Вып. 8 / Ін-т мастацтвазнаўства, этнаграфіі і фальклору імя К.Крапівы НАН Беларусі; навук. рэд. А.І. Лакотка. – Мінск : Права і эканоміка, 2010. –С. 553–559. (Вперше проаналізовано взаємовплив опішнянського кустарного гончарства і Полтавського губернського земства впродовж зазначеного періоду. Зроблено висновок про те, що промисел зазнав перетворень під впливом земських заходів, але й ці перетворення змінили уявлення їх ініціаторів стосовно способів підтримки і розвитку місцевого гончарства).
106. Щербань Олень. Взаємовплив опішнянського гончарства і Полтавського губернського земства в 1893 – 1918 рр. : етнологічний аспект // Пам’ять століть. – 2010. – №4-5. – С.261–283. (Вперше в етнології проаналізовано взаємовплив опішнянського кустарного гончарства і Полтавського губернського земства впродовж зазначеного періоду. Зроблено висновок про те, що промисел зазнав перетворень під впливом земських заходів, але й ці перетворення змінили уявлення їх ініціаторів стосовно способів підтримки і розвитку місцевого гончарства).
107. Щербань Олена. Глиняний посуд у «Конотопській відьмі» Григорія Квітки-Основ’яненка // Чумацький шлях. – 2010. – №4. – С.27–28. (Проаналізовано згадки про глиняний посуд та глиняні вироби в творі Григорія Квітки-Основ’яненка «Конотопська відьма», яка є своєрідною візитною карткою однієї з перлин Сумщини – міста Конотоп. Зроблено висновок, що за відсутності тогочасних наукових студій способів використання глиняного посуду в побуті населення України, повість є важливим джерелом для етнологічних та керамологічних досліджень. Оскільки письменник ніби «законсервував» елементи народного буття першої третини ХІХ століття, зокрема описавши способи використання майже всіх різновидів глиняного посуду, які побутували на той час у побуті й магічній практиці. У творі фігурують такі види посуду: «глек», «носатка», «кухлик» («кухличок»), «водянчик», «глечик», «горщик» («горщок»), «дійничка», «миска», «тарілка», а також освітлювальний прилад «каганець»).
108. Щербань Олена. Український модерн в архітектурно-будівельній кераміці Опішнянського гончарного навчально-показового пункту Полтавського губернського земства (1912–1924 рр) // Сучасні проблеми дослідження, реставрації та збереження культурної спадщини: Зб. наук. пр. з мистецтвознавства, архітектурознавства і культурології / Ін-т проблем сучасн. мист-ва НАМ України; Редкол.: В. Д. Сидоренко (голова, гол. ред.), А. О. Пучков, О. В. Сіткарьова та ін. – К. : Хімджест, 2010. – Вип. 7. – С.480–49. перше до наукового обігу введено зразки архітектурно-будівельної кераміки (облицювальні плитки та кахлі) виготовлені в 1913–1916 роках у Опішнянському гончарному навчально-показовому пункті Полтавського губернського земства (1912–1924). Подано їх детальний опис. Зроблено висновок про те, що їх виготовлено під керівництвом західноукраїнського кераміста Юрія Лебіщака. Вироби атрибутовано. Досліджені плитки та кахлі є яскравим зразком українського модерну).
109. Щербань Олена. Опішнянська зразкова гончарна навчальна майстерня (1894–1899) – експеримент Полтавського губернського земства // Сучасні проблеми дослідження, реставрації та збереження культурної спадщини: Зб. наук. пр. з мистецтвознавства, архітектурознавства і культурології / Ін-т проблем сучасн. мист-ва НАМ України; Редкол.: В. Д. Сидоренко (голова, гол. ред.), А. О. Пучков, О. В. Сіткарьова та ін. – К. : Хімджест, 2010. – Вип. 7. – С.493–498. (Перше в українській керамології дослідження, в якому висловлено думку про те, що Опішнянська зразкова гончарна навчальна майстерня Полтавського губернського земства (1894–1899) була експериментом її засновників. Наголошено, що вся діяльність закладу була експериментальною. Охарактеризовано два періоди. Автор виокремлює три групи технологічних експериментів, які проводилися в майстерні. На прикладі діяльності закладу показано, що надмірне експериментаторство призводить до нереалізованих можливостей).
110. Щербань Олена. Щербань Анатолій. Передвесільний етап опішнянського весілля ХХ – початку ХХІ століть // Берегиня. – 2010. – №4 (67). – С.30–46. (Вперше в українській етнографі на основі зібраних авторами спогадів жителів селища Опішне, що на Полтавщині, реконструйовано перед весільний етап опішнянського весільного обряду ХХ століття – початку ХХ століття. Описано трансформації, які сталися в ньому впродовж досліджуваного періоду. Подано матеріали про використання глиняного посуду, рецепти місцевих весільних страв).
111. Щербань Олень. Взаємовплив опішнянського гончарства і Полтавського губернського земства в 1893 – 1918 рр. : етнологічний аспект // Харьковский историко-археологический сборник. – Х. : Мачулин, 2010. – Вып.7. – С.6493. (Проаналізовано взаємовплив опішнянського кустарного гончарства і Полтавського губернського земства впродовж зазначеного періоду. Зроблено висновок про те, що промисел зазнав перетворень під впливом земських заходів, але й ці перетворення змінили уявлення їх ініціаторів стосовно способів підтримки і розвитку місцевого гончарства).
112. Щербань О.В. Асортимент глиняного посуду у весільному обряді Полтавщини // Путивльський краєзнавчий збірник. Вип. 6. / Державний історико-культурний заповідник у м. Путивлі. – Суми : Університетська книга, 2010. – С. 346–355. (Описано використання глиняного посуду у весільному обряді. Проаналізовано його функції на всіх етапах весілля Полтавщини. Зроблено висновок про те, що він виконував певну символічну, ритуальну роль, його дарували, розбивали, і, звісно ж, використовували під час приготування та подавання страв).
113. Щербань О.В. Рецензія на посібник Л.А.Омельяненко «Опішнянська іграшка» // Постметодика. – 2010. – №4 (95). – С.56–57. (Рецензія на практичний посібник Людмили Омельяненко «Опішнянська іграшка». Наголошено на тому, що це наразі єдиний практичний посібник із виготовлення опішнянської глиняної іграшки. Висловлено дружні зауваги).
114. Щербань Олена. Буббико Джованна, Крус Хуан. Керамика: Техники. Материалы. Изделия. – М.: Ниола-Пресс, 2006. – 128 с.: ил. // Бібліографія українського гончарства. 2006: Національний науковий щорічник / За редакцією доктора історичних наук Олеся Пошивайла. – Опішне: Українське Народознавство, 2010. – Вип.8. – 296 с.: іл. – С.147–149. (Рецензія на книгу. Висловлено думку, що вона дійсно дає можливість кожному по-своєму оцінити глину як спосіб самовираження, викликає бажання перевірити її пластичні властивості й майже необмежені можливості).
115. Щербань Олена. Эткин Джеки. Керамика для начинающих: Создание, декорирование и обжиг изделий из глины. – М.: Арт-Родник, 2006. – 128 с. // Бібліографія українського гончарства. 2006: Національний науковий щорічник / За редакцією доктора історичних наук Олеся Пошивайла. – Опішне: Українське Народознавство, 2010. – Вип.8. – 296 с.: іл. – С.152–153. (Рецензія на книгу. Зазначено, що особливістю реферованої праці є її «практичність» у використанні. Помітно, що авторка подає апробовану методику викладання курсу гончарства. Враховано щонайменші дрібниці в роботі з глиною, акцентовано увагу на необхідності дотримання техніки безпеки. Майже кожен етап робот из глиною ілюстровано якісними фотографіями).
116. Щербань Олена. Омельяненко Людмила. Опішнянська іграшка: Практичний посібник. – Полтава: Графітекс, 2006. – 56 с. // Бібліографія українського гончарства. 2006: Національний науковий щорічник / За редакцією доктора історичних наук Олеся Пошивайла.  – Опішне: Українське Народознавство, 2010. – Вип.8. – 296 с.: іл. – С.154–156. (Рецензія на практичний посібник Людмили Омельяненко «Опішнянська іграшка». Наголошено на тому, що це наразі єдиний практичний посібник із виготовлення опішнянської глиняної іграшки. Висловлено дружні зауваги).
117. Щербань Олена. Підгора Володимир, Ханко Остап. Камінний спалах: Петро Печорний: Кераміка і графіка. – К.: видавець Остап Ханко, 7514 (2006). – 316 с.: іл. // Бібліографія українського гончарства. 2006: Національний науковий щорічник / За редакцією доктора історичних наук Олеся Пошивайла. – Опішне: Українське Народознавство, 2010. – Вип.8. – 296 с.: іл. – С.157–159. (Рецензія на книгу. Підмічено, що видання вирізняється з-поміж інших своєособливим стилем українського видавця Остапа Ханка, який виявляється не лише в тому, що кожна сторінка «уважелезнюється» посиланнями, літочисленням, але й через його потужний мислительний процесс, вилитий у книгу в поєднанні з видавничим професіоналізмом).
118. Щербань Олена. Східна й західна традиції передання професійної гончарської майстерності на прикладі Полтавщини та Івано-Франківщини (кінець ХІХ – початок ХХІ ст.) // Вісник Львівської національної академії мистецтв. – Львів: ЛНАМ, 2010. – Вип. 21. – С.26–33. (Уперше в керамології здійснено порівняльний аналіз передачі професійних гончарських знань у східних і західних гончарних осередках України – Опішному, Миргороді, що на Полтавщині, та Косові, Коломиї, що на Івано-Франківщині. Виявлено взаємозв’язок і взаємовплив у розвитку гончарної традиції обох реґіонів народної художньої культури України. Зроблено висновок про те, що сучасні гончарні навчальні заклади Опішного й Косова є не лише засобом передання гончарської майстерності молодшому поколінню, але й дієвим фактором збереження місцевих мистецьких традицій).
2011 р.
119. Щербань О.В. Макітра в побуті жителів Опішного (Полтавщина) (остання третина ХХ – на початку ХХІ ст.) // Історичні етюди: [зб.наук.пр.] / під ред. Д-ра іст. наук, проф. С.І.Світленка. – Вид-во «Літограф», 2011. Вип.3. – С.240–243. (Про використання жителями Опішного, що на Полтавщині, в домашньому господарстві глиняних макітер у останній третині ХХ – на початку ХХІ століття. На основі даних, зібраних під час польових досліджень, зроблено висновок, що впродовж досліджуваного періоду сфера їх функціонального використання поступово звужувалася. Нині простежується зменшення об’єму використовуваних макітер, що пов’язано із суттєвими змінами в побутовій культурі опішнян).
120. Щербань Олена, Щербань Анатолій. Весільний етап опішнянського весілля ХХ – початку ХХІ століть // Берегиня. – 2011. – №1 (68). – С.27–37. (Вперше в етнології описано весільний етап опішнянського весільного обряду. Згадано про використання глиняного посуду. Подано тексти весільних пісень. У науковий обіг уведено унікальні фотоматеріали).
121. Щербань Олена. Моя Лялька-Мотанка, або про те, що може зробити кожен // Берегиня. – 2011. – №1 (68). – С.95–96. (Вперше описано спосіб мотання ляльки-мотанки опішнянської лялькарки Олени Щербань. Висловлено припущення про превалювання жіночих образів над чоловічими пов’язане з тим, що саме з жіночим образом з давнини асоціювалися уявлення про богиню родючості, Праматір).
122. Щербань О.В. Глиняний горщик у культурі харчування українців (кінець ХІХ – перша половина ХХ століття) // Керамика: наука и жизнь. – К., 2011. – № 1 (11). – С.54–67. (Вперше в українській керамології та етнології узагальнено та проаналізовано розрізнені відомості щодо найуніверсальнішої та найархаїчнішої  глиняної посудини – українського глиняного горщика. В науковий обіг уведено досі не опубліковані матеріали етнографічних експедицій автора, зібрані в різних областях України. Систематизовано найменування глиняних горщиків від найменшого до найбільшого таких українських гончарних осередків, як Опішня, Зіньків, Постав-Муки, Бубнівка, Білики, Олешня, Верба, Канів, Умань, Хомутець, Шатрища, Рокита, Дибинці, Цвітне, Валки, Луб’янці та ін.).
123. Щербань Олена. Глиняний антикваріат у сучасному побуті // Музеї України. – 2011. – №1. – С.20–21. (Про проблеми з виявленням та атрибутуванням глиняних виробів, виготовлених учителями та учнями опішнянських гончарних навчальних закладів кінця ХІХ – початку ХХ століття. У науковий обіг уведено скринько подібний виріб. Зроблено припущення, що його виготовлено в Опішнянській гончарній зразковій навчальній майстерні Полтавського губернського земства).
124. Щербань Олена. Східна й західна традиції передання професійної гончарської майстерності на прикладі Полтавщини та Івано-Франківщини (кінець ХІХ – початок ХХІ ст.) // Вісник Львівської національної академії мистецтв. Спецвипуск VІІІ. – Львів: ЛНАМ, 2011. – С.54–61 (Подано порівняльний аналіз передачі професійних гончарських знань у східних і західних гончарних осередках України – Опішному, Миргороді, що на Полтавщині, та Косові, Коломиї, що на Івано-Франківщині. Виявлено взаємозв’язок і взаємовплив у розвитку гончарної традиції обох реґіонів народної художньої культури України. Зроблено висновок про те, що сучасні гончарні навчальні заклади Опішного й Косова є не лише засобом передання гончарської майстерності молодшому поколінню, але й дієвим фактором збереження місцевих мистецьких традицій).
125. Щербань О.В. Горщик у культурі харчування українців (кінець ХІХ – перша половина ХХ ст.) // Сіверщина в історії України. Збірник наукових праць. – Київ-Глухів: Вип. 4. С.312–316. (Вперше в українській керамології й етнології узагальнено та проаналізовано розрізнені відомості щодо найуніверсальнішої і найархаїчнішої глиняної посудини – горщика. Доведено, що цей вид посуду був головним в культурі харчування українців кінця ХІХ – першої половини ХХ століття. В науковий обіг уведено досі не опубліковані матеріали етнографічних експедицій автора, зібрані в різних областях України).
126. Щербань Олена, Щербань Анатолій. Післявесільний етап опішнянського весілля ХХ – початку ХХІ століть // Берегиня. – 2011. – №2 (68). – С.9–18. (Вперше в етнології описано післявесільний етап опішнянського весільного обряду. Згадано про використання глиняного посуду. Подано тексти понеділкових пісень. У науковий обіг уведено унікальні польові матеріали).
127. Щербань Олена. Глиняний посуд «на празник», або в чому готуємо різдвяні та великодні страви? // Берегиня. – 2011. – №2 (68). – С.86–91. (Про ритуально-празникове призначення глиняного посуду. Автор виокремлює його в умовну групу. Перераховує його асортимент та подає характеристику кожного виду. Акцентовано увагу на способах використання глиняного посуду українцями під час підготовки та святкування двох найбільш шанованих християнських свят – Різдва й Великодня).
128. Щербань О.В. Якісна передача професійних знань як фактор розвитку сучасного гончарства // Постметодика. – 2011. – №1 (98). – С.55–57. (Проаналізовано історію понадстолітнього функціонування опішнянських гончарних шкіл. Доведено, що це є визначальною особливістю розвитку гончарства Опішного. Зроблено висновок, що найважливішим чинником формування й утвердження сучасної гончарської культури українців є якісна передача професійних гончарських знань).
129. Щербань Олена. Опішнянська торговиця // Берегиня. – 2011. – №3 (70). – С.3–6. (Про історію ярмарків у Опішному. Згадано про відродження ярмаркування з 2009 року).
130. Щербань О.В. Опішнянська кераміка особливого ґатунку (про глиняні вироби гончарних шкіл Опішного в колекціях музеїв Києва та Харкова) // Жовківські читання 2011: Збірник статей першої наукової конференції «Музей у сучасному світі» / Львівська галерея мистецтв. Упорядник С.Каськун. – Львів: видавництво „Растр-7”, 2011. – С.47–50. (Про глиняні вироби, що зберігаються в Національному музеї українського народного декоративного мистецтва в Києві та Харківському історичному музеї, виготовлені в опішнянських гончарних навчальних закладах. Зроблено висновок, що гончарні школи Опішного 1920–1930-х років були провідниками нових ідей в опішнянському гончарстві, основними упроваджувачами яких були художники, викладачі та учні цих гончарних шкіл. Уточнено атрибуцію виявлених виробів, наголошено, що станкове малярство, використане в оздобленні цих глиняних виробів, не було традиційним для опішнянського гончарства).
131. Щербань Олена. Український празниковий глиняний посуд (кінець ХІХ – перша половина ХХ століття) // Календарна обрядовість у життєдіяльності етносу. Збірка наукових праць./ Матеріали міжнародної наукової конференції «Одеські етнографічні читання». Одеса: КП «Одеська міська друкарня». 2011. С.335343. (Про ритуально-празникове призначення глиняного посуду. Автор виокремлює його в умовну групу. Перераховує його асортимент та подає характеристику кожного виду. Акцентовано увагу на способах використання глиняного посуду українцями під час підготовки та святкування двох найбільш шанованих християнських свят – Різдва й Великодня).
132. Щербань Олена. Глиняний посуд для приготування великодніх та різдвяних страв (кінець ХІХ – перша половина ХХ століття) // Пам’яткознавчі погляди молодих вчених XXI ст. Збірка наукових статей з пам'яткоохоронної роботи. – Харків: Курсор, 2011. – Випуск 2. – С. 311–319. (Про ритуально-празникове призначення глиняного посуду. Автор виокремлює його в умовну групу. Перераховує його асортимент та подає характеристику кожного виду. Акцентовано увагу на способах використання глиняного посуду українцями під час підготовки та святкування двох найбільш шанованих християнських свят – Різдва й Великодня).
133. Щербань Олена. Атрибуція виробів гончарних шкіл Опішного з колекції Музею українського народного декоративного мистецтва // Українська керамологія: Національний науковий щорічник за рік 2008. Сучасні проблеми атрибутування керамологічних колекцій в Україні / За редакцією доктора історичних наук Олеся Пошивайла. Опішне: Українське Народознавство, 2001. Книга ІІІ. – Т.2. – С.135142. (Про глиняні вироби, що зберігаються в Національному музеї українського народного декоративного мистецтва в Києві виготовлені в опішнянських гончарних навчальних закладах. Зроблено висновок, що гончарні школи Опішного 1920–1930-х років були провідниками нових ідей в опішнянському гончарстві, основними запроваджувачами яких були художники, викладачі та учні цих гончарних шкіл. Уточнено атрибуцію виявлених виробів, наголошено, що станкове малярство, використане в оздобленні цих глиняних виробів, не було традиційним для опішнянського гончарства).
134. Щербань Олена. Надмірне експериментаторство шлях до нереалізованих можливостей // Українська керамологія: Національний науковий  щорічник за рік 2008. Експеримент у сучасній керамології: шлях до наукової істини чи профанація наукових знань / За редакцією доктора історичних наук Олеся Пошивайла. Опішне: Українське Народознавство, 2001. Книга ІІІ. – Т.3. – С.218224. (У дослідженні висловлено думку про те, що Опішнянська зразкова гончарна навчальна майстерня Полтавського губернського земства (1894–1899) була експериментом її засновників. Наголошено, що вся діяльність закладу була експериментальною. Охарактеризовано два періоди. Автор виокремлює три групи технологічних експериментів, які проводилися в майстерні. На прикладі діяльності закладу показано, що надмірне експериментаторство призводить до нереалізованих можливостей).
135. Щербань Анатолій, Щербань Олена. Нариси з історії міста Опішне козацької доби. – Харків: Країна мрій, 2011. – 176 с. (Перше дослідження історії Опішного козацької доби ХVIIXVIII століть. Зібрано і систематизовано досі розпорошені в різних публікаціях і джерелах факти, подано авторські міркування й висновки).
136. Щербань Олена. Опішнянський глиняний півник-свистунець у сучасному світі // Чумацький шлях. – 2011. – №3. – С.26–28. (Про виготовлення традиційних глиняних півників-свистунців у Опішному в 2010 році. Проаналізовано особливості виробів сучасних майстрів-іграшкарів Опішного: Василя Омеляненка, Миколи Пошивайла, Ганни Діденко, Лідії Оначко, Анастасії Радченко, Віри Важничої, Зінаїди Хлонь, Софії Кушнір, Галини Міщенко. Звернено увагу на техніку їх виготовлення).
137. Olena Shcherban. A centennial history of Opishne pottery Schools // Visnyk of Lviv national academy of arts almanac Lviv: LNAA, 2011. – S.101-111. (Відтворено і прослідковано історію опішнянського гончарного шкільництва. Акцентовано увагу на прикметній ознаці Опішного – понадстолітньому функціонуванні низки гончарних навчальних закладів. Подано факти, що дають підстави вважати його визначним центром гончарного шкільництва України. Викладено стислу характеристику особливостей кожного гончарного навчального закладу, що діяли в осередку з 1894 року до 2003. А саме: Опішнянської зразкової гончарної навчальної майстерні Полтавського губернського земства (1894–1899), Опішнянського гончарного навчально-показового пункту (1912–1922), Опішнянської керамічної кустарно-промислової школи (1925–1926), Опішнянської керамічної промислової школи (1927–1933), Опішнянської школи майстрів художньої кераміки (1936–1941), Опішнянської філії Решетилівського СПТУ-№28 (1986–2000), Державної спеціалізованої художньої школи-інтернату І-ІІІ ступенів «Колегіум мистецтв у Опішні» (1997–2003). Доведено їх визначальний вплив на збереження і розвиток гончарства Опішного. Зроблено висновок, що в Опішному, як ніде більше, було апробовано різні форми організації гончарних навчальних закладів, залежно від їх призначення, з урахуванням потреб і необхідності вирішення проблем гончарства на момент відкриття, що позначилося на назві закладу: майстерня-пункт-школа-училище-колегіум).
138. Щербань О. Опішнянська кераміка особливого ґатунку (про глиняні вироби гончарних шкіл Опішного в колекціях музеїв Києва та Харкова) // Вісник Одеського історико-краєзнавчого музею – Одеса, 2011. – №10. – С.137–141. (Про глиняні вироби, що зберігаються в Національному музеї українського народного декоративного мистецтва в Києві та Харківському історичному музеї, виготовлені в опішнянських гончарних навчальних закладах. Зроблено висновок, що гончарні школи Опішного 1920–1930-х років були провідниками нових ідей в опішнянському гончарстві, основними запроваджувачами яких були художники, викладачі та учні цих гончарних шкіл. Уточнено атрибуцію виявлених виробів, наголошено, що станкове малярство, використане в оздобленні цих глиняних виробів, не було традиційним для опішнянського гончарства).
139. Щербань Олена. Воробйова І.А.Чарівний світ народного мистецтва: Опішнянський розпис: комплект наочних посібників для дошкільних закладів та початкової школи. – Харків: ПП «АНГРОПЛЮС», 2007. – 11 с. // Бібліографія українського гончарства. 2007: Національний науковий щорічник / За редакцією доктора історичних наук Олеся Пошивайла. – Опішне: Українське Народознавство, 2011. – Вип.9. – С.179–181. (Рецензія на книгу Воробйової І.А. «Чарівний світ народного мистецтва: Опішнянський розпис: комплект наочних посібників для дошкільних закладів та початкової школи». Зазначено про те, що заявлені завдання альбому «ознайомити дітей із історією виникнення розпису; навчити бачити і розрізняти різні елементи розпису; показати послідовність і способи нанесення елементів розпису; навчити вписувати подані елементи в певні геометричні та силуетні форми відповідного кольору; познайомити дітей з технікою малювання, підвести їх до власного творчого процесу; розвивати естетичні смаки дітей та сприяти розумінню творів народного мистецтва» залишилися не реалізованими. Зроблено висновок, що подібні видання спотворюють уявлення підростаючого покоління українців про народне мистецтво, відтак є «шкідливими» в навчальному процесі. Але враховуючи факт відсутності і нагальної необхідності в посібниках з гончарства, альбом потребує ретельного доопрацювання під керівництвом фахівців відповідного профілю, насамперед керамологів і мистецтвознавців).
140. Щербань Олена. Изделия из керамики / Автор-составитель Т.Н.Дорошенко. – Харьков: Фолио, 2007. – 224 с: илл. // Бібліографія українського гончарства. 2007: Національний науковий щорічник / За редакцією доктора історичних наук Олеся Пошивайла. – Опішне: Українське Народознавство, 2011. – Вип.9. – С.188–190. (Рецензія на книгу «Изделия из керамики», опубліковану харківським видавництвом «Фоліо» 2007 року. Зазначено про те, що незважаючи на те, що в роботі приділено достатньо уваги розгляду питання про необхідну для роботи сировину, способи її підготовки, описано деякі технологічні процеси, новичкам слід з обережністю дослухатися до порад, викладених у книзі. Використовуючи подібні видання у викладацькій практиці, вчителям варто ретельно перевіряти взяти звідси відомості. За відсутності фахових методпосібників з гончарства, подібні до рецензованого видання є своєчасними і необхідними. Але враховуючи той факт, що вони розраховані на учнів і покликані виховувати їх мистецькі смаки, необхідно обов’язково звертатися за допомогою до відповідних фахових установ за консультацією).
141. Щербань Олена. Міжнародний молодіжний симпозіум «Міні-кераміка»: Комплект листівок. – Львів: Львівська національна академія мистецтв, 2007. – 20 листівок // Бібліографія українського гончарства. 2007: Національний науковий щорічник / За редакцією доктора історичних наук Олеся Пошивайла. – Опішне: Українське Народознавство, 2011. – Вип.9. – С.225–227. (Рецензія на комплект листівок «Міжнародний молодіжний симпозіум «Міні-кераміка»», видана 2007 року. На завершення відзначу, що хоча в роботі й приділено достатньо уваги розгляду  питання про необхідну для роботи сировину, способи її підготовки, описано деякі технологічні процеси, новичкам слід з обережністю дослухатися до порад, викладених у книзі. Використовуючи подібні видання у викладацькій практиці, вчителям варто ретельно перевіряти взяти звідси відомості. За відсутності фахових методпосібників з гончарства, подібні до рецензованого видання є своєчасними і необхідними. Але враховуючи той факт, що вони розраховані на учнів і покликані виховувати їх мистецькі смаки, необхідно обов’язково звертатися за допомогою до відповідних фахових установ за консультацією).
142. Щербань Олена. [Ханко Віталій. Лекції з історії мистецтва. Зшиток 5: Історія кераміки / Друге видання. – К.: Видавець Остап Ханко, 1715 (2007). – 52, [ІV] с.: іл. ]: Думки вчених // Бібліографія українського гончарства. 2007: Національний науковий щорічник / За редакцією доктора історичних наук Олеся Пошивайла. – Опішне: Українське Народознавство, 2011. – Вип.9. – С. 243–245. (Рецензія на «Лекції з історії мистецтва. Зшиток 5: Історія кераміки / Друге видання» полтавського мистецтвознавця Віталія Ханка. Зроблено висновок про те, що незважаючи на окремі вади, це перше українське видання, де зроблено спробу висвітлити історію світового гончарства від найдавніших часів до сьогодення, показати багатомаїття його проявів, виокремити місце України на гончарній мапі світу).
143. Щербань О.В. «Красне письменство», як джерело керамологічних досліджень культури харчування доби українців доби козаччини // Заповідна Хортиця. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції «Історія запорізького козацтва в пам’ятках та музейній практиці». – Спеціальний випуск. – Запоріжжя: А&V.Art.GROUP. – 2011. – С.80–83. (Проаналізовано згадки про використання глиняного посуду в культурі харчування українців козацької доби в найвизначніших гумористично-сатиричних творах класиків українського «красного письменства» козацької доби – поемі Івана Котляревського «Енеїда» (1798) та повісті Григорія Квітки-Основ’яненка «Конотопська відьма» (1833 р.). Орієнтуючись на живомовну народну практику, спираючись на усну народну творчість і здобутки попередників, Іван Котляревський та Григорій Квітка-Основ’яненко «законсервували» елементи життя народу козаків Лівобережної України кінця ХVІІІ – першої третини ХІХ століття. У тому числі, описавши способи використання майже всіх різновидів глиняного посуду, які побутували на той час у побуті й магічній практиці. Описано значну кількість видів глиняного посуду із зазначенням страв, які з них вживали, з чого і які напої пили, в чому готували, зберігали харчові продукти. Зроблено висновок, що ці згадки свідчать про те, що в описаний у згаданих творах час побутував асортимент глиняного посуду, що і в наступні ХІХ та на початку ХХ століттях, подібним було і його призначення.).
144. Щербань Олена. Технолог-кераміст Іван Бойченко – штрихи до життєпису // Полтавський краєзнавчий музей: Збірник наукових статей. Маловідомі сторінки історії, музеєзнавство, охорона пам’яток. Випуск VІ / Редкол.: Волошин Ю.В.. Киридон А.М., Мокляк В.О. та ін. – Полтава: Дивосвіт, 2011. – С.349–358. (Прослідковано життєпис та творчий шлях організатора діяльності Опішнянської керамічної промислової школи (1927–1933) технолога-кераміста Івана Федотовича Бойченка. Систематизовано біографічні дані, виокремлено та охарактеризовано віхи професійної діяльності Постаті, яка зробила свій внесок у розбудову опішнянського гончарного шкільництва. Проаналізовано статтю Івана Бойченка «Ганчарна промисловість Полтавщини).
2012 р.
145. Щербань Олена Василівна. Гончарні школи Опішні: збереження й розвиток професійних знань і традицій (1894–2000) : автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук / Щербань О.В. – Львів : Інститут народознавства НАН України, 2012. – 18 с. (У дисертації здійснено комплексне історико-етнографічне дослідження традицій передачі фахових знань у гончарних школах та їх вплив на стан гончарства у визначному центрі народної художньої культури України – містечку Опішному, що в Полтавщині. Охарактеризовано джерела й літературу з питань опішнянського гончарного шкільництва. З’ясовано роль Полтавського губернського земства в справі підтримки традиційного гончарства та впровадженні керамшкіл у Опішному; охарактеризовано роль Опішнянської зразкової гончарної навчальної майстерні Полтавського губернського земства в розвитку місцевого кустарного гончарства; визначено напрямки й результати впливу професійних знань у Опішнянському гончарному навчально-показовому пункті; досліджено залежність опішнянського гончарного промислу від діяльності гончарних шкіл упродовж 1925–1933 років; проаналізовано діяльність Опішнянської школи майстрів художньої кераміки та її вплив на розвиток місцевих гончарських традицій; вивчено ефективність передачі професійних гончарських знань у формі артільного й заводського учнівства, профорієнтаційного навчання й гурткової роботи; виявлено залежність творчого поступу опішнянського гончарства від опанування професійними знаннями наприкінці ХХ століття. Дисертація є першим дослідженням впливу гончарного шкільництва на гончарство одного осередку впродовж століття).
146. Щербань Олена. Тістотворчі традиції Диканьщини, Зіньківщини, Котелевщини (ХХ століття) // Чумацький шлях. – 2012. – №1. – С.22–27. (Про тістотворчі традиції (приготування пирогів, весільних короваїв, медяників та шишок, житніх коників, «крупців» (каші качаної), вергунів, різдвяних пряників, весняних жайворонків, паски) окремих населених пунктів Полтавщини. А саме: селища Опішня, сіл Велика Павлівка, Лютенські Будища, Комсомольське, Човно-Федорівка (Зіньківський р-н), селища Диканька, села Великі Будища, села Писарівщина (Диканський р-н), сіл Деревки (Котелевський р-н). В основі дослідження – матеріали, зібрані автором під час польових експедицій впродовж 2009–2011 років.).
147. Щербань Олена. «Керамізація» сучасної сфери харчування українців // Чумацький шлях. – 2012. – №1. – С.28–29. (Про використання глиняного посуду для зовнішнього, внутрішнього оформлення, зокрема для сервірування столу в сучасних закладах громадського харчування. Зазначено, що глиняний посуд, як старий так і новотвір, не лише надає відповідного антуражу закладові, асоціюється з гостинністю, щедрістю господарів та смачними наїдками, але й ефектно «вписується» у сьогодення. Тому нині все популярнішими стають страви приготовані в глиняному посуді).
148. Щербань Олена. Глиняний посуд в українській cелянській трапезі: від народного до псевдоелітарного (остання чверть ХІХ – початок ХХІ століття) // Народознавчі зошити. – 2012. – №1. – С.59–61. (Про традиції сервірування столу в народному побуті. Глиняний посуд розглянуто не лише як ємність для приготування, подачі, споживання й транспортування харчових продуктів, а насамперед як один із головних предметів оформлення столу для селянської трапези впродовж зазначеного періоду, еволюцію його використання – від виготовленого кустарним способом до промислового, фаянсового, – акцентуючи увагу на тому, що звичайне сервірування столу – певною мірою уособлення суспільних і ментальних змін. ).
149. Щербань Олена. Таїна українського глиняного горщика // Наша Берегиня. – 2012. №1. – С. 46–49. (Узагальнено та проаналізовано розрізнені відомості щодо одного із найдавніших і найчисленніших різновидів глиняного посуду, що навіть став символічним уособленням гончарства – українського глиняного горщика – намагаючись розкрити таїну його довгожительства).
150. Щербань Олена. «Керамізація» сучасної сфери харчування українців як засіб популяризації етнокультури // Актуальне народне: інтерпретації традиційної культури. – Київ: Національний центр народної культури «Музей Івана Гончара» – С.432–434. (Про використання глиняного посуду для зовнішнього, внутрішнього оформлення, зокрема для сервірування столу в сучасних закладах громадського харчування. Зазначено, що глиняний посуд, як старий так і новотвір, не лише надає відповідного антуражу закладові, асоціюється з гостинністю, щедрістю господарів та смачними наїдками, але й ефектно «вписується» у сьогодення. Тому нині все популярнішими стають страви приготовані в глиняному посуді).
151. Щербань О. В. Глиняний посуд у працях Хведора Вовка // Харьковский историко-археологический сборник. – Х. : Мачулин, 2012. – Вып.11. – С….. (Вперше праці відомого етнографа Хведора Вовка проаналізовано з керамологічної точки зору. Виокремлено відомості стосовно використання глиняного посуду в культурі харчування українців. Зокрема під час весільного обряду. Зроблено висновок про те, що нечисельність описів побутування глиняного посуду в дослідженнях Хведора Вовка може свідчити про те, що використання глиняного посуду під час приготування та подачі до столу страв було буденною, звичайною, а відтак й непомітною частиною життєдіяльності українців).
152. Щербань Олена. «Празниковий» посуд для українських страв» // Матеріали  ІV Міжнародної науково-практичної  інтернет-конференції «Проблеми та перспективи розвитку науки на початку третього тисячоліття у країнах СНД» // Збірник наукових праць. – Переяслав-Хмельницький, 2012 р. – С.106-109. (Про ритуально-празникове призначення глиняного посуду. Автор виокремлює його в умовну групу. Перераховує його асортимент та подає характеристику кожного виду. Акцентовано увагу на способах використання глиняного посуду українцями під час підготовки та святкування двох найбільш шанованих християнських свят – Різдва й Великодня). http://conferences.neasmo.org.ua/zbirnuk_final_09_2012.pdf
153. Щербань Е.В. Традиции обращения с новой глиняной посудой // Матеріали 11-ї Всеукраїнської наукової конференції «Актуальні питання історії науки і техніки» (м. Київ, 6–8  жовтня 2011 р.) / Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК; Нац. тех. Ун-т України «Київ. політех. Ін.-т»; Центр досл. наук.-тех. потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України; Акад. наук вищої освіти України; Акад. інж. наук України; Асоц. Праців. музеїв тех. проф.; Держ. політех. муз. при НТУУ «КПІ». – К., 2012. – С.103-105. http://stepscenter.ho.ua/041012.pd (О традиционных правилах обращения с новой глиняной посудой. В результате исследования обнаружено, что они применялись во время покупки посуды, перед первым приготовлением пищи в ней, а также последующим использованием. Некоторые из них обусловлены условиями хранения. Описаны способы первоначальной обработки, а также во время длительного использования глиняной посуды в хозяйстве. Сделано вывод о том, что зафиксированные выработанные и проверенные многовековым опытом способы первичной обработки посуды, актуальные и сегодня. В научный оборот вводятся материалы полевых исследований автора). http://stepscenter.ho.ua/041012.pd
154. Щербань Анатолій, Щербань Олена. Хабани в гончарстві Лівобережної України // Традиційна культура діаспори. Збірка наукових праць. / Матеріали міжнародної наукової конференції «Одеські етнографічні читання». – Одеса: Одеський національний університет імені І.І. Мечникова, 2012. – С.455-462. рослідковано хабанський слід в історії гончарства Лівобережної України. Вперше описано унікальний глек, знайдений 2011 року в м .Ромни на Сумщині, який атрибутовано, як виріб хабанських гончарів. Статтю ілюстровано фото з унікальним хабанським? глечиком ).
155. Щербань Олена, Щербань Анатолій. Хабанський вплив на гончарство Лівобережної України // Київська старовина. – 2012. – №3 (405). – С. 137–141. рослідковано хабанський слід в історії гончарства Лівобережної України. Описано унікальний глек, знайдений 2011 року в м .Ромни на Сумщині, який атрибутовано як виріб хабанських гончарів. Статтю ілюстровано фото з унікальним хабанським? глечиком ).
156. Щербань Олена. Весільні традиції Полтавщини. Як склався у людини шлюб, так і піде все її життя // Наша Берегиня. – 2012. – №4 – С.20–24. (Про традиційні обрядодійства весіллля Полтавщини на всіх етапах: передвесільному, власне весільному та післявесільному. Статтю ілюстровано унікальними фотознімками).
157. Щербань Олена. [Овчаренко Людмила. Макаровоярівський осередок гончарної освіти в Україні. – Опішне: Українське Народознавство, 2008. – 160 с., іл. (Керамологічне трикнижжя «Гончарний здвиг Донбасу», книга 2; Академічна керамологічна серія «Гончарні школи України», випуск 1] // Бібліографія українського гончарства 2008: Національний науковий щорічник / За ред. доктора історичних наук Олеся Пошивайла.  – Опішне: Українське Народознавство, 2012. – Вип.10. – С.160–164. (Рецензія на книгу).
158. Щербань Олена. [Воробйова І.А. Чарівний світ народного мистецтва. Косівський розпис: Комплект наочних посібників для дошкільниз закладів та початкової школи. – Харків: Ранок, 2008. – 10 арк.] // Бібліографія українського гончарства 2008: Національний науковий щорічник / За ред. доктора історичних наук Олеся Пошивайла.  – Опішне: Українське Народознавство, 2012. – Вип.10. – С.160–164.). (Рецензія на посібник).
159. Щербань А.Л., Щербань О.В. Вплив хабанів на гончарство Лівобережної України // Культурна спадщина Слобожанщини: зб. Наук. Ст. число 26 / наук. Ред. Красиков М.М., Щербина Е.Б. – Х. : Курсор, 2012, – С.195-201. ро хабанський слід в історії гончарства Лівобережної України. Описано унікальний глек, знайдений 2011 року в м .Ромни на Сумщині, який атрибутовано, як виріб хабанських гончарів. Зроблено висновок про те, що гончарна традиція хабанівприжилася в українському середовищі, булла продовжена українськими гончарями, проіснувавши близько 160 років. Статтю ілюстровано фото з унікальним хабанським? глечиком ).
160. Щербань О.В. Глиняний посуд в українській селянській трапезі: еволюція сервірування столу від народного до псевдо елітарного (остання чверть ХІХ – початок ХХІ століття) // Культурна спадщина Слобожанщини: зб. Наук. Ст. число 26 / наук. Ред. Красиков М.М., Щербина Е.Б. – Х. : Курсор, 2012, – С.190-194. (Про традиції сервірування столу в народному побуті з використанням гончарного посуду та поступову його заміну на фаянсовий).
161. Щербань Олена. Глиняний чайник в культурі харчування українців // Вісник національної академії мистецтв. Львів: ЛНАМ, 2012. – Вип.23. –С.327334. (Вперше в українській керамології й етнології узагальнено та проаналізовано розрізнені відомості щодо одного з видів столового посуду – глиняного чайника. Основну увагу звернено на кустарні вироби, що використовувалися в середовищі українських селян і міщан упродовж кінця ХІХ – першої третини ХХ століття. Зроблено спробу дослідити їхнє походження, проаналізувати форми й призначення).
2013 р.

162. Щербань О.В. Історико-етнографічні етюди. Тези Першої курсантсько-студентської науково-практичної конференції, присвяченої 136 річниці від Дня народження французького піонера авіації, творця першого у світі пасажирського літака Моріса Фармана; Упорядн.: О.В.Щербань. – Кременчук: КЛК НАУ, 2013. – 50 с. (Збірник студентських доповідей на теми історії України, історії авіації).
163. Щербань О.В. Науково-пошукова діяльність курсантів та студентів – важлива складова формування особистості майбутнього фахівця // Історико-етнографічні етюди. Тези Першої курсантсько-студентської науково-практичної конференції, присвяченої 136 річниці від Дня народження французького піонера авіації, творця першого у світі пасажирського літака Моріса Фармана; Упорядн.: О.В.Щербань. – Кременчук: КЛК НАУ, 2013. – С.9-11. (Про досвід науково-дослідницької роботи з курсантами та студентами Кременчуцького льотного коледжу НАУ. Зроблено висновки про те, що в науково-дослідної роботи студентів та курсантів є  значний потенціал. Вона може розглядатися як один із засобів розвитку їхніх творчих здібностей, обдарувань та інтелекту, впливати на інноваційний розвиток кожного).
164. Роденков А.І., Щербань А.Л., Щербань О.В. Українське гончарне мистецтво і російський технолог, художник-кераміст Петро Ваулін // Харьковский историко-археологический сборник. – Х. : Мачулин, 2013. – Вып.12. – С.100-109. (Про вплив творчості відомого російського художника-кераміста Петра Вауліна на розвиток керамічного виробництва в Полтавській губернії в Україні. На підставі земських документів, наукових публікацій, спогадів старшого сина Петра Вауліна, Олександра, описано період творчої діяльності художника в Україні з жовтня 1903 до початку 1907 року).
165. Щербань Анатолій, Щербань Олена, Кішик Василь. Диканька // Диканщина. Історичний нарис. – Полтава: Дивосвіт, 2013. – С.217-261. (Про історію Диканьки від часу першої згадки про неї до сьогодні. Розділ багато ілюстровано).
166. Щербань О.В. Науково-пошукова діяльність студентів та курсантів Кременчуцького льотного коледжу НАУ // ІІ обласна науково-практична конференція викладачів суспільних дисциплін вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації «Світ очима суспільствознавця» (12 березня 2013 року, Полтавський політехнічний коледж Національного технічного університету «Харківський політехнічний університет»). (Про досвід науково-дослідницької роботи з курсантами та студентами Кременчуцького льотного коледжу НАУ).
167. Щербань А.Л., Щербань О.В. Посуд на картинах «Козак Мамай» // Матеріали симпозіуму «Запорозьке козацтво в істерико-культурному вимірі»: зб.наук.пр./ редкол.: Н.М.Буланова (відп.ред.) та ін. – Д.: ІМА-прес, 2013. – Вип.2. – С.162-165. (Вперше в українському мистецтвознавстві зроблено спробу проаналізувати зображений на картинах «Козак Мамай» посуд. Його розділено на дві умовні групи: посуд для споживання і зберігання напоїв та посуд для приготування і споживання гарячих страв. Зроблено висновки про те, що посуд, призначений для використання самим Мамаєм, переважно зображено на передньому плані, і як правило, в наборі (пляшки, кухлі, кубки, черпаки, чашки). Розміщений на задньому плані посуд (казани, бочки, пляшки, кубки та чарки) переважно фігурує в сценах колективного приготування і споживання їжі. Згадано про унікальне зображення посудини, що, ймовірно, є глиняним горщиком чи ринкою).
168. Щербань А.Л., Щербань О.В. Два портрети кобзаря в кераміці – дві долі митців // ІІ Международные Шевченковские чтения: сборник материалов / общ. ред. В.Я. Бабенко. – Оренбург; Уфа: ИЦ Уфимского филиала МГГУ им. М.А.Шолохова, 2013 г. – С.160-162. перше охарактеризовано два, одні з найдавніших точно датованих, глиняні вироби з портретом Кобзаря. Обидва з них виготовлено молодими майстрами Михайлом Гаврилком і Яковом Корицьким зі схожими біографіями в 1911 році).
169. Щербань О.В., Щербань А.Л. Традиції та інновації у опішнянському весіллі (ХХ – початок ХХІ століття // Етнічна культура в глобалізаційному світі. Збірка наукових праць Першої Міжнародної наукової конференції студентів, аспірантів та молодих вчених, присвяченої 20-річчю кафедри археології та етнології України Одеського національного університету імені І.І.Мечникова. – Одеса, Освіта України, 2013. – С.213-226. (На основі зібраних авторами спогадів жителів селища Опішне, що в Полтавщині, реконструйовано опішнянський весільний обряд ХХ століття – початку ХХ століття. Описано трансформації, які сталися в ньому впродовж досліджуваного періоду. Подано матеріали про використання глиняного посуду. Подано назви весільних пісень). 
170. Щербань Олена. Глиняний посуд один із головних предметів оформлення столу для народної трапези // Берегиня. – 2012. – №.3. – С.48-52. (Про традиції сервірування столу в народному побуті з використанням глиняного посуду та поступову його заміну на фаянсовий).
171. Щербань А., Щербань О. «І брагу кухликом тягли» // Чумацький шлях. – 2013. – №2. – С. (Охарактеризовано фрагменти однієї з найчисельніших груп виробів – глиняних кухлів у загальному контексті знахідок комплексу ХІХ століття, виявленому археологом Анатолієм Щербанем у 2012 році в Опішні (Полтавщина)).
172. Щербань А.Л., Щербань Е.В. О функциях украинских глиняных сосудов // Современные подходы к изучению древней керамики археологии. Тезисы Международного симпозиума (29-31 октября 2013 г.). – М.: ИА РАН, 2013. – С.64-65. (Проанализировано назначение глиняных сосудов населения Украины ХІХ – начала ХХ веков, особенности их форм и декора. А также возможность использования этих данных археологами).
173. Щербань Анатолій, Щербань Олена. Забутий гончарний «кущ» ХІХ – першої половини ХХ століття // Кременчуцький край у контексті історії України. Матеріали IV Регіональної науково-практичної конференції / [Гол. ред. В.І.Маслак]. – Кременчук: КрНУ ім. Михайла Остроградського. 2013. – С.26-29. (Про гончарний промисел Кременчуччини. Наголошено на необхідності комплексного дослідження колишнього гончарного мікрорегіону).
174. Щербань Олена. Форми і призначення глиняних друшляків у культурі харчування українців // Народна творчість та етнографія. – №5. – 2013. – С.101-107. (Вперше подано узагальнюючу характеристику форм та декору глиняних друшляків різних регіонів України, охарактеризовано їх призначення. Досліджено, що цей нечисленний різновид глиняних виробів використовувався повсюдно на території України, мав регіональну специфіку, пов’язану із традиціями кулінарної культури  конкретного ареалу використання).
175. Щербань Анатолій, Щербань Олена. Глиняні кухлі з Опішні: до проблеми атрибутування // Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні. – Київ-Нікополь, 2013. – Вип. 22. – Ч.1. – С.136-142. (Охарактеризовано фрагменти однієї з найчисельніших груп виробів – глиняних кухлів у загальному контексті знахідок комплексу, виявленого 2012 року в Опішні (Полтавщина). Зроблено висновок про те, що впродовж ХІХ століття, великі глиняні кухлі в Опішному змінювалися. Спочатку вони мали складний профіль і своєрідний орнамент на тулубі та вінцях. Потім профіль кухлів спростився, наблизившись до циліндричного, а на тулубі зявилася нова орнаментальна композиція.).
176. Щербань Олена. Епізоди з історії створення Музею історії Десятинної церкви в Києві / Opus mixtum : № 1. / [ред. кол. : П.Дорошенко, В.Дятлов, Я.Кризина та ін.]; Міністерство культури України, Музей історії Десятинної церкви. – К., 2013. – 248 с. – С.183185. (Вперше згруповано відомості з передісторії створення Музею історії Десятинної церкви в Києві).
177. Щербань А.Л., Щербань Е.В., Роденков А.И. Русский технолог-керамист и художник-керамист Петр Ваулин: роль в развитии украинского искусства // Традыциі і сучасны стан культуры і мастацтваӯ: У 5 частках. Ч.2. Праблемы архітэктуры, выяӯленчага і дэкаратыӯна-прыкладного: мат. Міжнароднай навукова-практычнай канфэрэнцыі : г. Мінск, 25-26 красавіка 2013 г. / уклад. Ю.В.Пацюпа; рэдкал. : А.І. Лакотка [і інш.]; Цэнтр даследаванняӯ беларускай культуры, мовы і літаратуры НАН Беларусі. – Мінск : Права і эканоміка, 2013. – 160 с. – С. 153-159. (Про вплив творчості відомого російського художника-кераміста Петра Вауліна на розвиток керамічного виробництва в Полтавській губернії в Україні. На підставі земських документів, наукових публікацій, спогадів старшого сина Петра Вауліна, Олександра, описано період творчої діяльності художника в Україні з жовтня 1903 до початку 1907 року).
178. Щербань Олена. Глиняний друшляк у культурі харчування українців: форма і призначення // Народознавчі зошити. – 2013. – №6 (114) – С. 1033-1039. (Подано узагальнюючу характеристику форм та декору глиняних друшляків різних регіонів України, охарактеризовано їх призначення. Досліджено, що цей нечисленний різновид глиняних виробів використовувався повсюдно на території України, мав регіональну специфіку, пов’язану із традиціями кулінарної культури  конкретного ареалу використання).

2014 р.

179. Щербань Олена. Глиняний посуд в культурі харчування українців кінця 1860-х – початку 1870-х років (за матеріалами, зібраними Павлом Чубинським) // Україна в етнокультурному вимірі століть. До 175-річчя з дня народження видатного українського етнографа Павла Чубинського. Зб. наук. праць. Відповід. Редактор П.М.Чернега. – К., Національний педагогічний університет імені М.П.Драгоманова, 2014. – С.92-98. (Про глиняний посуд в культурі харчування українців, згаданий у праці видатного українського народознавця Павла Чубинського. Охарактеризовано подані дослідником матеріали про розташування в хаті кухонного начиння, згадки про глиняні горщик, макітру і кухлик та їх місце в технології приготування страв і напоїв. Порівняно їх із подібними за тематикою працями Миколи Маркевича та Варвари Щелоковської).
180. Щербань О. «Дірчава миска» в культурі харчування українців  [Текст] / О. Щербань // Чумацький шлях : Науково-популярний журнал. 2014/1. N 2. С. 17-19 : фот.цв. (Охарактеризовано форми та декор глиняних друшляків різних регіонів України, охарактеризовано їх призначення. Досліджено, що цей нечисленний різновид глиняних виробів використовувався повсюдно на території України, мав регіональну специфіку, пов’язану із традиціями кулінарної культури  конкретного ареалу використання).
181. Щербань А.Л., Щербань О.В. Шевченкіана в глиняних виробах //  VІІ Кирилло-Мефодиевские чтения в 2-х частях: Ч.1. Материальная и духовная культура славян // Материалы Международной научно-практической конференции. – Уфа: Изд-во Уфимского филиала ФГБОУ ВПО «МГГУ им. М.А.Шолохова», 2014. – С.83-93. характеризовано два, одні з найдавніших точно датованих, глиняні вироби з портретом Кобзаря. Обидва з них виготовлено молодими майстрами Михайлом Гаврилком і Яковом Корицьким зі схожими біографіями в 1911 році
182. Щербань Олена. Глиняний посуд в культурі харчування українців кінця 1860-х – початку 1870-х років (за матеріалами, зібраними Павлом Чубинським) // VІІ Кирилло-Мефодиевские чтения в 2-х частях: Ч.1. Материальная и духовная культура славян // Материалы Международной научно-практической конференции. – Уфа: Изд-во Уфимского филиала ФГБОУ ВПО «МГГУ им. М.А.Шолохова», 2014. – С.101-105. (Про глиняний посуд в культурі харчування українців, згаданий у праці видатного українського народознавця Павла Чубинського. Охарактеризовано подані дослідником матеріали про розташування в хаті кухонного начиння, згадки про глиняні горщик, макітру і кухлик та їх місце в технології приготування страв і напоїв. Порівняно їх із подібними за тематикою працями Миколи Маркевича та Варвари Щелоковської).
183. Щербань Е.В. К вопросу о маркерах изменений в традиционной культуре Украины (на примере глиняных дуршлагов) // Традыцыі і сучасны стан культуры і мастацтва : Мат. Міжнароднай навук.-практ. канф (28-29 лістапада 2013 г., гор. Мінск) : У 2 частках. Ч.2. / уклад. Н.С. Бункевіч [інш.]; гал. рэд. А.І. Лакотка; Цэнтр даследаванняӯ беларускай культуры, мовы і літаратуры НАН Беларусі. – Мінск: Права і эканомыка, 2014. – С.200-205. (О глиняных друшлагах, появление и исчезновение которых в быту украинцев маркирует изменения в традиционной культуре. Дана характеристика форм, декора, и региональный особенностей этих предметов).
184. Щербань Олена. Борщівник – для борщу, кашник – для каші / Олена Щербань // Дім і Сім’я. – 2014. – №4. – С.37-38; №5. – С.39-45. (Узагальнено розрізнені відомості щодо українського глиняного горщику – найуніверсальнішої посудини).
185. Щербань Олена. Глиняний посуд у традиційній культурі харчування українців через призму дослідження  Варвари Щелоковської // Народна творчість та етнологія. – 2014. – №5. – С. 29–36. (Вперше в українській етнології проаналізовано працю Варвари Щелоковської  (В.Щ.) у площині дослідження традиційної культури харчування українців. Досліджено внесок її авторки у вивчення порушеної теми. Виокремлено аспекти й питання, що потребують належної уваги сучасних етнографів з урахуванням потреб і рівня розвитку сучасної етнології, історії, культурології, мистецтвознавства та керамології. Зроблено висновок про високий  рівень інформативності та наукової ретельності аналізованої праці В.Щ.).
2015 р.
186. Щербань О.В. Народна «магія» у виготовленні та побутовому використанні глиняного посуду Наддніпрянщини (кінець ХІХ – перша половина ХХ століття) // Народознавчі зошити. – 2015. – №.1 (121). – С. 195-205.  (У статті йдеться про народні «магічні» дії і способи в процесі виготовлення, купівлі та підготовки глиняного посуду до використання в Наддніпрянщині. Проаналізовано всі відомі свідчення, записані етнографами наприкінці ХІХ–ХХ ст. Авторка дійшла висновку, що такі дії над глиняним посудом, були подібні за суттю в різних частинах досліджуваного регіону. Зазвичай пов’язані вони з проявами охоронної та імітаційної так званої «білої» магії. Лише в Бубнівці (Вінниччина) зафіксовані випадки виготовлення посудин за спеціальною технологією для так званої «чорної» магії).
187. Щербань Е.В. Глиняная посуда как элемент традиционной культуры питания украинцев: постановка проблемы // Материалы I Международного симпозиума «Традиционная культура в современном мире. История еды и традиции питания народов мира» 30 октября – 1 ноября 2014 г. – Москва: МГУ им. М.В.Ломоносова, 2015 (О важности глиняной посуды в традиционной культуре питания украинцев. Глиняная посуда в традиционной культуре питания – важная составляющая этнокультурной традиции, многогранное явление, полученное в результате исторического освоения этносом конкретной среды. Она выступает объектом исторического процесса, формирование которого пронизано многочисленными элементами и проявлениями духовной культуры, народной эстетикой и основывается на совокупности народных кулинарных традиций).

189. Щербань О.В. Забута нами Україна // Політ. Сучасні проблеми науки. Гуманітарні науки: тези доповідей ХV Міжнародної науково-практичної конференції молодих учених і студентів, м. Київ, 8-9 квітня 2015 р., Національний авіаційний університет / редкол. М.С. Кулик та ін. – К.: НАУ, 2015.  – С.336-337. (Про актуальність звернення до пракоренів на тлі сучасних подій в Україні).

Доповіді на конференціях (2002–2010):

1. Щербань Олена. Земська школа в Опішному // Міжнародний конгрес «Археологія та етнологія східної Європи: крок молоді у ХХІ столітті» (Одеса, 24–27 квітня 2002 р.).
2. Щербань О.В. Про особливості навчання гончарству (на прикладі Опішного) // Міжнародна наукова конференція «проблеми історії та археології України». До 100-річчя ХІІ археологічного з’їзду (Харків, 25–26 жовтня 2002 р.)
3. Щербань Олена. Техніка виготовлення півників-свистунців у Опішному // Всеукраїнська науково-практична конференція «проблеми ревалоризації феномена української народної іграшки у сучасних умовах» (Полтава, 16–17 квітня 2003 р.).
4. Щербань О.В. Історія діяльності Опішненського гончарного навчально-показового пункту (1912–1924) // Всеукраїнська науково-практична конференція «Духовна культура як домінанта українського життєтворення» (Київ, 22–23 грудня 2005 р).
5. Щербань Олена. Традиційні правила поводження з новим глиняним посудом на Полтавщині й Черкащині // ІІ Міжнародний науково-практичний семінар «Кайндлівські читання» (Чернівці, 28-29 травня 2005 р.)
6. Щербань О.В. Державна спеціалізована художня школа-інтернат І-ІІІ ступенів «Колегіум мистецтв у Опішному» як осередок розвитку етномистецьких традицій визначного центру народної художньої культури України // Всеукраїнська науково-практична конференція «Криза традиційних осередків народного мистецтва України: трансгресія «мистецтва сутінків» як виклик національній ідентичності» (Опішне, 2006 р.)
7. Щербань Олена. Актуальність вивчення досвіду діяльності спеціалізованих навчальних закладів України // Всеукраїнська науково-практична конференція «Інноваційні технології у наукових дослідженнях і навчальному процесі вищого закладу освіти» (Полтава, 2006 р.).
8. Щербань Олена. Актуальні проблеми гончарного шкільництва (на прикладі діяльності Колегіуму мистецтв у Опішному // Всеукраїнська науково-практична конференція «Образотворче мистецтво у контексті сучасності» (Полтава, 2007 р.)
9. Щербань Олена Глиняний посуд в «Енеїді» Івана Котляревського // ХVІ Всеукраїнська науково-практична конференція «Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні» (21-22 березня 2007 року, м. Київ)
10. Щербань Олена. Особливості приготування страв у глиняному горщику // Третя Волинська обласна науково-етнографічна конференція «Минуле і сучасне Волині та Полісся: Роде наш красний» (10-11 травня 2007 року, м. Луцьк, Волинський краєзнавчий музей).
11. Щербань Елена. Гончарные школы Опошни как способ сохранения этнических традицій // Международная научно-практическая конференция, посвященная 50-летнему юбилею Института искусствоведения, этнографии и фольклора им. Кондрата Крапивы НАН Беларуси «Искусство, фольклор, этнические традиции в решении актуальних задач современной культуры» (7-8.06.2007 )
12. Щербань Олена. Сучасні етнографічні замальовки з села Велика Павлівка, Зіньківського району, Полтавщина // Всеукраїнська наукова конференція до 170-річчя корифея українського народознавства Петра Васильовича Іванова (Харків, 2007)
13. Щербань Олена. Елементи станкового живопису в оздобленні гончарних виробів Опішного (1920–1930 рр.) // Міжнародна наукова конференції «Декоративне мистецтво України як цілісна система світобачення» (25-26 жовтня 2007, Київ).
14. Щербань Олена. Гончарні школи як засіб збереження гончарних традицій Опішного // Всеукраїнська науково-практична конференція «Етнокультурні фактори ідентифікації населення українського порубіжжя» (12 грудня 2007, Київ)
15. Щербань Олена. Надмірне експериментаторство – шлях до нереалізованих можливостей // Міжнародний науково-практичний керамологічний семінар «Експеримент в сучасній керамології: шлях до наукової істини чи профанація наукових знань» (28-30 травня 2008 р., Опішне)
16. Щербань Олена. Опішненський осередок гончарного шкільництва: понадстолітня історія й перспективи розвитку // Міжнародний науковий керамологічний симпозіум «Гончарне шкільництво на глобалізаційному роздоріжжі: нереалізовані можливості й перспективи розвитку» (7-11 липня 2008 р., Опішне).
17. Щербань Олена. Технолог-кераміст Іван Бойченко – штрихи до життєпису // Всеукраїнський науково-практичний керамологічний семінар «Персоналії української керамології» (21-23 жовтня 2008 року, Опішне).
18. Щербань Олена. Керамологічні сторінки життєпису Юхима Михайліва // Всеукраїнський науково-практичний керамологічний семінар за міжнародної участі «Персоналії української керамології» (21-23 жовтня 2008 року, Опішне)
19. Щербань Олена. Глиняний посуд у весільній обрядовості Полтавщини // «Проблемы истории и археологии Украины», посвященная 150-летию академика В.П.Бузескула (Харків, 9-11.10.2008)
20. Щербань Олена. Деякі аспекти розвитку сучасного опішненського «арт-бізнесу» // Міжнародна науково-практична конференція «Традиційна культура в умовах глобалізації: проблема збереження і оновлення етнічно-культурної спадщини» (Харків, 25-26 вересня 2008 р.)
21. Щербань Олена. Опішненська кераміка в колекції Музею українського народного декоративного мистецтва м. Київ // Міжнародна науково-практична конференція «Музейні колекції: історія, дослідження, атрибуція», (ДМУНДМ, 14-15 листопада 2008 р.)
22. Щербань Олена. Сучасна трансформація весільного обряду в селі Велика Павлівка (Полтавщина, Україна) // Міжнародна науково-теоретична конференція з актуальних проблем розвитку сучасної етнологічної думки «Розвиток етнокультури в умовах трансформаційних та глобальних процесів» (Київ, 26-27 вересня 2008 р)
23. Щербань Олена. Історія й перспективи розвитку гончарних навчальних закладів Опішного // Всеукраїнська науково-практична конференція «Мистецька освіта України: історія, сьогодення, поступ» (Київ, 27-28 листопада, 2008).
24. Щербань Олена. Глиняні вироби гончарних навчальних закладів Опішного в колекції Музею українського народного декоративного мистецтва (до проблеми атрибутування) // Науково-практична конференція «Музеї і колекції: минуле і сучасність», присвяченої 25-річчю діяльності Чернігівського обласного музею).
25. Щербань Олена. Стильові трансформації в орнаментиці і формах глиняних виробів учнів опішнянських керамшкіл другої чверті ХХ століття // Міжнародна наукова конференція «Стильова панорама українського мистецтва» (Київ, 18 грудня 2008).
26. Щербань Олена. «Лялька», яку можна з’їсти // Всеукраїнська науково-практична конференція Другі Марка Грушевського читання «Лялька як знак, образ, функція»)  (Київ, 17 листопада 2008).
27. Щербань Олена. Гончарні традиції Опішненської школи майстрів художньої кераміки (1936-1941) // Міжнародна наукова конференція «Українське народознавство на початку ХХІ ст. (теорія і методи та тенденції розвитку)» (Київ, 17 грудня 2008).
28. Щербань Олена. Спогади опішненців як важливе джерело дослідження гончарного шкільництва Опішного // Міжнародна наукова конференція «Українське народознавство на початку ХХІ ст. (теорія і методи та тенденції розвитку)» (Київ, 17 грудня 2008).
29. Щербань Олена. Голодні роки 1932–1933 рр – причина припинення діяльності Опішнянської керамічної промислової школи (1927-1933) // Районна конференція «Голодомор 1932-1933 рр на Зіньківщині» (Зіньків, 21.11.2008 р.).
30. Щербань Анатолій, Щербань Олена. Церкви Опішного у XVIIXVIIІ століттях // ХVІІІ Всеукраїнська науково-практична конференція «Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні» (Укр. товариство охорони пам’яток історії та культури (УТОПІК) 25-26 березня 2009 р.).
31. Щербань Олена. Глиняна макітра в побуті та весільній обрядовості жителів Опішного в останній третині ХХ – на початку ХХІ століття (за польовими матеріалами) // Міжнародна наукова конференція, присвячена пам’яті П.П.Чубинського (ІМФЕ, 26-27 березня 2009 р).
32. Щербань Олена. Глиняний посуд у творчості Миколи Гоголя // Гоголівські читання до 200-річчя з дня народження Миколи Гоголя (Полтавський літературно-меморіальний музей В.Г.Короленка, Полтава, 29.03.2009).
33. Щербань Олена. Глиняні вироби учнів гончарних шкіл Опішного в колекції кераміки Харківського історичного музею // Всеукраїнська науково-практична конференція «Сучасний музей: проблеми комплектування, вивчення, збереження і популяризації колекції» (Донецький обласний художній музей, 22-25 вересня 2009 року).
34. Щербань Анатолій, Щербань Олена. Водяні млини Опішного // І Міжнародні наукові читання «Історія традиційного млинарства» (Черкаси, 15-17 жовтня 2009 р).
35. Щербань Олена. Роздуми про взаємовплив опішнянського гончарства і місцевих гончарних навчальних закладів (1894 – початок ХХІ століття)» // Міжнародний науковий симпозіум «Гончарна столиця України в світовій історії та культурі» (Опішне, 01-04.07.2009).
36. Щербань Олена. Глиняна макітра у весільному обряді Опішного в другій половині ХХ – на початку ХХІ століття (за польовими матеріалами) // Міжнародний науковий симпозіум «Гончарна столиця України в світовій історії та культурі» (Опішне, 01-04.07.2009).
37. Щербань Олена. Глиняний посуд у весільному обряді (на матеріалах Полтавщини) // Науково-практична конференція, присвячена 15-річчю з дня створення Вишгородського історико-культурного заповідника «Старожитності Вишгородщини» (28-29 травня 2009 р.).
38. Щербань Олена. З історії опішнянського ярмаркування // Всеукраїнський науковий семінар «Ринок ужиткової й художньої кераміки в Україні: традиції, проблеми, перспективи» (Опішне, 21-23.10.2009).
39. Щербань Олена. З досвіду проведення в Опішному першого Міжнародного мистецького фестивалю-ярмарку «Гончарний Всесвіт-2009» («PotteryUniverseUkraine-2009») // Всеукраїнський науковий семінар «Ринок ужиткової й художньої кераміки в Україні: традиції, проблеми, перспективи» (Опішне, 21-23.10.2009).
40. Щербань Олена. Асортимент глиняного посуду у весільному обряді Полтавщини // Збірник краєзнавчих статей Путивльського заповідника 2010 р.
41. Щербань Анатолій, Щербань Олена. Леско, Лихопій, Кирякове 2010-01-28. 19 всеукраїнська конференція Нові пам’ятки козацького часу (2010 р.)
42. Щербань Олена. Глиняний посуд – атрибут весільного обряду Полтавщини (ХІХ–ХХ ст.) // І Всеукраїнська наукова конференція студентів та молодих учених «Історія світової цивілізації від давнини до сучасності» (Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара, 29–30 квітня 2010).
43. Щербань Олена. Опішнянська макітра в місцевому весільному обряді другої половини ХХ століття // Міжнародна наукова конференція «Одеські етнографічні читання» «Весільна обрядовість у часі та просторі» (20-21 травня 2010 року, Одеський національний університет).
44. Щербань Олена. Біографічні нотатки про технолога-кераміста Івана Бойченка // Четверті історіографічні читання, присвячені 150 річниці з дня народження історика, професора кафедри загальної історії Новоросійського університету Євгена Миколайовича Щепкіна (1860–1920) (Одеський національний університет імені І.І. Мечникова, 25 травня 2010 р.).
45. Щербань Олена. Роль глиняної макітри в опішнянському весільному обряді (друга половина ХХ століття) // Науково-практична конференція «Старожитності Вишгородщини», 27-28 травня 2010 р., м. Вишгород).
46. Щербань Олена. Глиняний посуд у «Конотопській відьмі» Григорія Квітки-Основ’яненка // Наукова історико-краєзнавча конференція «Калнишевий край на теренах української історії» (Ромни, Сумщина, 22-23 травня 2010 року).
47. Щербань Олена. Хто може стати на заваді кітчу в опішнянському гончарстві? // Міжнародна конференція «Кітч у сучасній культурі» (Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені Максима Рильського, 28 травня 2010 р).
48. Щербань Олена. Східна і західна традиції передачі професійної гончарської майстерності: взаємозв’язок Опішного та Косова (кінець ХІХ – ХХ століття) // Міжнародний науковий керамологічний симпозіум «Гончарство Гуцульщини та Покуття: ідеологічні міфи й історичні реалії» (Опішне, 30.06–3.07.2010).
49. Щербань Олена. Атрибуція опішнянських глиняних виробів з колекції Музею українського народного декоративного мистецтва (м.Київ) // Перша Міжнародна науково-практична конференція молодих вчених «Пам’яткоохоронні традиції Слобожанщини» (Харківський науково-методичний центр культурної спадщини, вересень 2010).
50. Щербань Олена. Дослідниця подільського гончарства Лідія Савівна Шульгіна // Міжнародна наукова конференція, присвячена 80-й річниці від дня народження Іона Срулевича Винокура (Кам’янець-Подільський Національний Університет імені Івана Огієнка, 23–25 вересня 2010).
51. Щербань Олена. Традиції поводження з глиняною макітрою в опішнянському весільному обряді другої половини ХХ століття // Міжнародна науково-практична конференція «Традиційна культура в умовах глобалізації: сучасні соціокультурні практики» (Харківський обласний центр народної творчості, жовтень 2010).
52. Щербань Олена. Опішнянська кераміка з елементами станкового малярства (1926 – кін. 1930-х рр) – раритетні експонати музейних колекцій // Всеукраїнська наукова конференція «Музейна колекція: формування, вивчення, зберігання, реставрація», присвячена 50-річчю з дня відкриття Сталінської картинної галереї (Донецький обласний художній музей, 11-12 жовтня 2010 року).
53. Щербань Олена. Сучасний опішнянський глиняний півник-свистунець // Всеукраїнського керамологічного семінару «Українська глиняна іграшка: історія, сучасність, перспективи» (Опішне, 19–21.07.2010).
54. Щербань Олена. Український модерн в архітектурно-будівельній кераміці Опішнянського гончарного навчально-показового пункту (1912–1924) // Міжнародна наукова конференція «Стиль модерн у культурі», присвячена пам’яті академіка О.Г.Костюка (Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені Максима Рильського НАН України, 4.11.2010 р.).
55. Щербань Олена. Ритуально-празникове призначення глиняного посуду // ІІ Міжнародна наукова конференція «Одеські етнографічні читання» «Календарна обрядовість у життєдіяльності етносу» (червень, 2011, Одеський національний університет імені І.І.Мечникова);
56. Щербань Олена. Глиняні скарби Опішного в колекції кераміки Харківського історичного музею // Міжнародна наукова конференція «П’ятнадцяті Слобожанські читання», присвячені 145-річчю від дня народження Петра Георгійовича Фоміна (1866–1938) (квітень, 2011, Харківський науково-методичний центр охорони культурної спадщини).
57. Щербань Олена. Опішнянська кераміка особливого ґатунку (про глиняні вироби гончарних шкіл Опішного в колекціях музеїв Києва та Харкова) // Жовківські читання «Музей в сучасному світі» (26–27 серпня 2011 року, м. Жовква, Львівщина)
58. Щербань Олена. Спроба атрибутування глиняного скринькоподібного посуду // VІІІ Всеукраїнська науково-практична конференція «Український технічний музей: історія, досвід, перспективи» (21-23 травня 2011 смт. Ворзель, Київська область).
59. Щербань Олена. Горщик у культурі харчування українців (кінець ХІХ – перша половина ХХ століття) // Десята науково-практична конференція «Сіверщина в історії України» (1-3 червня 2011 року, Глухів, Сумщина).
60. Щербань Олена. Опішнянський глиняний посуд у сучасній культурі харчування очима його виробників // Міжнародний науковий симпозіум «Реалії народного мистецтва: персональний і трансперсональний діалог» (29.06.–02.07.2011 р., Опішне, Полтавщина).
61. Щербань Олена. Опішнянський осередок майстрів народної творчості // Міжнародний науковий симпозіум «Реалії народного мистецтва: персональний і трансперсональний діалог» (29.06.–02.07.2011 р., Опішне, Полтавщина).
62. Щербань Олена. Глиняний посуд для приготування гуцульських страв // Міжнародна науково-практична конференція «Гуцульський феномен: мистецтво жити і творити» (27-29 серпня 2011 р., Косівський державний інститут прикладного та декоративного мистецтва Львівської національної академії мистецтв, Косів).
63. Щербань Олена. Глиняний посуд у сучасних закладах громадського харчування як засіб популяризації народної культури України // Міжнародна наукова конференція «Актуальні проблеми дослідження, охорони, збереження та популяризації пам’яток народної культури України» (12-15 жовтня 2011 р., Національний музей народної архітектури та побуту України, Київ-Пирогово).
64. Щербань Олена. Глиняний посуд у культурі харчування українців // Міжнародна науково-практична конференція «Сучасні художньо-мистецькі та етнокультурні процеси поліетнічного середовища України» (8-9 грудня 2011 р. Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені Максима Рильського, Київ).
65. Щербань Олена. Глиняний посуд у працях Хведора Вовка // ІІІ Міжнародна наукова конференція «Одеські етнографічні читання» «Традиційна культура діаспори» (Одеський національний університет імені І.І. Мечникова, червень 2012 року).
66. Щербань А.Л., Щербань О.В. Хабанська традиція в українському гончарстві // Міжнародна науково-практична конференція Х Культурологічні читання пам’яті Володимира Подкопаєва «Українська культура: виклики сьогодення» (Український центр культурних досліджень, Київ, 31 травня-1 червня 2012 року).
67. Щербань Анатолій, Щербань Олена. Посуд на картинах «Козак Мамай» // Симпозіум «Запорозьке козацтво в історико-культурних вимірах» у рамках історико-культурологічного фестивалю «Мамай-фест» (Музей історії міста Дніпродзержинська, 1 червня 2012 р.).
68. Щербань Олена. Взаємозв’язок декору та призначення опішнянського глиняного посуду ХІХ століття // Міжнародний керамологічний симпозіум «Декор глиняних виробів: історія, технологія, функції» (Інститут керамології – відділення Інституту народознавства НАН України, Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному, Опішня, Полтавщина, 16-19 жовтня 2012 р.).
69. Щербань Олена. Опішнянський глиняний посуд ХІХ століття: взаємозв’язок декору та призначення // Міжнародна науково-практична конференція Музей просто неба – сучасні інтерпретації традиційної культури та перспективи етнографічних досліджень (29-30 листопада 2012, Київ).
70. Щербань Олена. «Празниковий» посуд для українських страв. ІV Міжнародна наукова інтернет-конференція «Проблеми та перспективи розвитку науки на початку третього тисячоліття у країнах СНД» (29 вересня – 1 жовтня 2012 року, Переяслав-Хмельницький) http://conferences.neasmo.org.ua/zbirnuk_final_09_2012.pdf
71. Щербань Олена. Традиции обращения с новой глиняной посудой. 11-а Всеукраїнська наукова конференція «Актуальні питання історії науки і техніки» (4–6 жовтня 2012 року, Київ) http://stepscenter.ho.ua/041012.pd
72. Щербань Олена. Традиції і новації опішнянського весільного обряду (ХІХ – початок ХХ століття). Перша Міжнародна наукова конференція студентів, аспірантів та молодих вчених, присвяченій 20-річчю кафедри археології та етнології України Одеського національного університету імені І.І.Мечникова «Етнічна культура в глобалізованому світі» з доповіддю на тему: (1-2 лютого 2012 року, Одеса).
73. Щербань О.В. Про перспективу розвитку агротуризму в Історико-культурному заповіднику «Більськ» // Наукова конференція «Феномен Більського городища: дослідження, збереження та популяризація найбільшої в Європі пам’ятки раннього залізного віку» (22-23 червня 2012, Котельва – Більськ, Полтавської області).
74. Роденков А.И., Щербань А.Л., Щербань Е.В. РУССКИЙ ТЕХНОЛОГ-КЕРАМИСТ И ХУДОЖНИК-КЕРАМИСТ ПЕТР ВАУЛИН: РОЛЬ В РАЗВИТИИ УКРАИНСКОГО ИСКУССТВА // III Международная научно-практическая конференція «Традиции и современное состояние культуры и искусств» (25-26 апреля 2013, Минск, ГНУ «Центр исследований белорусской культуры, языка и литературы НАН Беларуси»).
75. Щербань А., Щербань О. ПОСУД НА КАРТИНАХ «КОЗАК МАМАЙ» ЯК ОДИН ІЗ АСПЕКТІВ КУЛЬТУРИ ХАРЧУВАННЯ УКРАЇНЦІВ КІНЦЯ ХVIII – ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ // Міжнародна наукова конференція «Сімнадцяті Слобожанські читання», присвячена 150-річчю від дня народження і 105-річчю від дня смерті Єгора Кузьмича Рєдіна, професора харківського університету, українського і російського історика мистецтва і археології, одного з засновників пам’яткоохоронної справи на Слобожанщині (15-19 квітня 2013 р., Харків).
76.  А.Л. Щербань, Е.В. Щербань О функциях украинских глиняних сосудов //  Международный научный симпозиум «Современные подходы к изучению древней керамики в археологии» (октябрь, 2013, Институт археологии РАН, Москва).
77. Щербань А.Л., Щербань Е.В. Керамо-Минск-2007 (взгляд украинских керамологов) (Минск, 2013).
78. Щербань О.В. Науково-пошукова діяльність студентів та курсантів Кременчуцького льотного коледжу НАУ // ІІ обласна науково-практична конференція викладачів суспільних дисциплін вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації «Світ очима суспільствознавця» (12 березня 2013 року, Полтавський політехнічний коледж Національного технічного університету «Харківський політехнічний університет»).
79. Щербань А.Л, Щербань О.В. Два портрети Кобзаря в кераміці – дві долі митців // ІІ Міжнародні Шевченківські читання, присвячені 20-й річниці з дня заснування «Інституту Тараса Шевченка» (м. Оренбург 27 березня 2013 р. в рамках VI «Большаковських читань» (27-29 березня 2013 р.)).
80. Щербань О.В. Науково-пошукова діяльність курсантів та студентів – важлива складова формування особистості майбутнього фахівця // Перша курсантсько-студентська науково-практична конференція «Історико-етнографічні етюди», присвячена 136 річниці від Дня народження французького піонера авіації, творця першого у світі пасажирського літака Моріса Фармана (КЛК НАУ, Кременчук, Полтавщина, 21 березня 2013 р.).
81. Щербань А.Л, Щербань О.В. Два портрети Шевченка на кераміці – дві репресовані долі // Всеукраїнській керамологічній конференції «Репресоване гончарство: передумови і наслідки» (Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному, Інститут керамології – Відділення Інституту народознавства НАН України, Опішня, Полтавщина, травень 2013 р.).
82. Щербань Олена. Функції глиняного посуду в культурі харчування українців як об’єкт наукових студій ХІХ – першої третини ХХ століття (Міжнародна історико-краєзнавча конференція «Наукові студії М.І.Сікорського», присвячена 90-річчю з дня народження видатного патріарха музейної справи і краєзнавця М.І. Сікорського (10-12 жовтня 2013 р., м. Переяслав-Хмельницький, Київська обл.).
83. Щербань Олена. Епізоди з історії створення Музею історії Десятинної церкви (I Наукові читання Музею історії Десятинної церкви, присвячені 1025-річчю хрещення України-Русі, 30 жовтня 2013 р., МІДЦ).
84. Щербань Олена. Глиняний посуд у традиційній культурі харчування українців: постановка проблеми // VІІІ Конгрес Міжнародної асоціації  україністів (21-24 жовтня 2013 р., Київ).
85. Щербань Олена. Глиняний друшляк у культурі харчування українців
86. Щербань Елена, Щербань Анатолиий. К вопросу о маркерах изменений в традиционной культуре Украины (на примере глиняных дуршлагов) // ХХІХ Международная научно-практическая конференция «Актуальные вопросы общественных наук: социология, политология, философия, история» (г. Новосибирск, октябрь 2013).
87. Щербань Анатолій, Щербань Олена. Забутий гончарний «кущ» ХІХ – першої половини ХХ століття // IV Регіональна науково-практична конференція «Кременчуцький край у контексті історії України» м. Кременчук (24-25 листопада 2013 року, Кременчуцький національний університе імені Михайла Остроградського, м.Кременчук).
88. Щербань Анатолій, Щербань Олена. Гончарство Кременчуцького краю (Полтавщина) ХІХ – першої половини ХХ століття // Міжнародній науково-практичній конференції «Українознавство у розбудові незалежної України та розвитку українства у сучасному світі: досвід та проблеми» (31 жовтня 2013 р., Київ).
89. Щербань Елена. К вопросу о маркерах изменений в традиционной культуре Украины (на примере глиняных дуршлагов) // IV Международной научно-практической конференции «Традиции и современное состояние культуры и искусств» (ноябрь, 2013 г., Минск).
90. Щербань Олена. Глиняний посуд в культурі харчування українців кінця 1860-х – початку 1870-х років (за матеріалами, зібраними Павлом Чубинським) Міжнародна наукова конференція «Україна в етнокультурному вимірі століть» (До 175-річчя з дня народження видатного українського етнографа Павла Чубинського) (23-24 січня 2014, Київ).
91. Щербань Олена. Глиняний посуд в культурі харчування українців кінця 1860-х – початку 1870-х років (за матеріалами, зібраними Павлом Чубинським) // Материалы Международной научно-практической конференции «VІІ Кирилло-Мефодиевские чтения» (октябрь, 2014, Уфа).
92. Щербань Елена. Украинская традиционная культура питания и вопросы национальной идентичности на фоне мультикультурной современности // V Международная научно-практическая конференция «Традиции и современное состояние культуры и искусств» (21-22 ноября 2014 года, Минск).

93. Щербань Е.В. Глиняная посуда как элемент традиционной культуры питания украинцев: постановка проблемы // I Международный симпозиум «Традиционная культура в современном мире. История еды и традиции питания народов мира» (30 октября - 1 ноября 2014 г. Москва: МГУ им. М.В.Ломоносова).
94. Щербань Е.В. Трансформации культуры старого Харькова ХVІІІ – ХІХ веков // «Город и горожане в перспективе этнологических исследований: Праздники и досуг» Кonferencijoje „Miestas ir miestiečiai etnologų tyrimų perspektyvoje: Šventės ir laisvalaikis“ 2015 m. lapkričio 5–6 d. Lietuvos istorijos institute (4-6 ноября 2015 г., Литва, Вильнюс).
95. Щербань О.В. Забута нами Україна // ХV Міжнародна науково-практичноа конференція молодих учених і студентів «Політ. Сучасні проблеми науки» (8-9 квітня 2015 р. Київ).
96. Щербань Олена. Глиняний посуд через призму наукових студій М.Ф.Сумцова // Всеукраїнська наукова конференція «Музей у глобальному світі: інновації та збереження традицій», присвячена 95-річчю з часу заснування Харківського історичного музею (в рамках ХХІ Сумцовських читань17 квітня 2015 р. Харків)
97. Щербань Олена. Унікальний слобожанський глиняний виріб // Міжнародна наукова конференція «Дев’ятнадцяті слобожанські читання» (20-24 квітня 2015 р. Харків).
98. Щербань Олена. Обрядовий глиняний посуд як об’єкт музейної експозиції // V Зарембівські всеукраїнські читання «Українське пам’яткознавство: сучасні проблеми та тенденції» (15 квітня 2015 р., Київ).


Рецензії-огляди:
1. Щербань Олена. [Буббико Джованна. Крус Хуан. Керамика: техники, материалы, изделия /Пер. с итал. – М.: «Ниола-Прес», 2006. – 128 с.: ил.].
2. Щербань Олена. [Эткин Джеки. Керамика для начинающих. Создание, декорирование и обжиг изделий из глины. – Москва: Арт-родник, 2006. –  128 с.].
3. Щербань Олена. [Омельяненко Людмила. Опішнянська іграшка. Практичний посібник. – Полтава: Графітекс, 2006. –  56 с.].
4. Щербань Олена. [Пігора В., Ханко О. Камінний спалах: Петро Печорний. Кераміка і графіка. – К.: Видавець О.Ханко, 7514 (2006). – 316 с.: іл.].
5. Олена Щербань [Воробйова І.А. Чарівний світ народного мистецтва. Опішнянський розпис: комплект наочних посібників для дошкільних закладів та початкової школи. – Х.: ТОВ Вид-во «Ранок», 2007. – 10 арк.].
6. Щербань Олена. [Голубець Орест. Міжнародний молодіжний симпозіум Міні-кераміка. – Львів: ЛНАМ, 2007 – 20 арк.].
7. Щербань Олена. [Ханко В. Лекції з історії мистецтва. Зшиток 5: Історія кераміки. – К.: Видавець О.Ханко, 7515 (2007). – 2-е вид. – 52 с., іл.].
8. Щербань Олена. [Изделия из керамики. (Мастер-класс) / Автор-составитель Т.Н.Дорошенко; худож.-оформитель А.С.Ленчик/ – Харьков: Фолио, 2007. – 221 с.].

Прес-релізи:
Міжнародного мистецького фестивалю-ярмарку «Гончарний Всесвіт в Україні-2009» (2-5.07.2009 р);
Фотовиставки «Гончарство Опішного на світлинах кінця ХІХ–ХХ століття» (3.07.2009 р).

Відгуки на дисертації:
Віктора Міщанина «Гончарство північної групи малих осередків опішненського гончарного району (друга ХІХ–ХХ століття)» (2006 р.),
Людмили Овчаренко «Макарово-ярівський осередок народного гончарства в Україні (друга половина ХІХ – перша половина ХХ століття)» (2009 р.).

Відгуки на монографії:
Відгук в монографію Ростислава Шмагало Мистецька освіта в Україні середини ХІХ – середини ХХ ст.: структурування, методологія, художні позиції. – Львів: Українські технології, 2005. – 528 с., 742 іл.
Відгук на рукопис роботи Людмили Овчаренко «Макаровоярівський осередок гончарної освіти на Луганщині» (2005 р.).
На рукопис монографії молодшого наукового співробітника Інституту керамології – відділення Інституту народознавства НАН України Костянтина Рахна «Гончарство у традиційній культурі слов’ян (космогонія, міфологія, семантика, семіотика, філософія)» (2008 р.).

Підготувала та озвучила фрагменти радіопередач на опішнянському радіомовленні на тему:
«З історії ярмаркування Опішного», плюс оголошення про проведення Міжнародного мистецького фестивалю-ярмарку «Гончарний Всесвіт в Україні– 2009» (27.06.2009)
«Про що мовчить земський будинок в Опішному», плюс оголошення про виставку «Гончарство Опішного в світлинах ХІХ – ХХ століття» (2.07.2009).
«З досвіду проведення першого в Опішному гончарського ярмарку» (21.09.2009).
«Традиції надвечір’я Христового Різдва в Опішному, що на Полтавщині» (06.01.2010).
«Опішнянська макітра в місцевому весільному обряді» (червень, 2010).
«З історії села Кирякове, що на Полтавщині» (червень, 2010).
«Побратим та сподвижник Степана Разіна – опішнянський козак Леско» (червень, 2010).
«Опішнянський сотник Филон Лихопій» (червень, 2010).
«Опішнянський літописець Тимофій Середа» (червень, 2010).

Бібліографія про Олену Щербань:
Вісті з музею // Голос Зіньківщини. – листопад. – 2008. –  С.4.
«В Опішні під ... мінами знайшли ... золото» // Трудова Полтавщина. – 2005. – №2. – 4 листопада. – С.8. (фото)
Всеукраїнський науково-практичний керамологічний семінар за міжнародної участі «Персоналії української керамології»: Програма. – Опішне: Українське Народознавство, 2008. – 32 с.: іл. – С.14, 15.
Міжнародний науковий керамологічний симпозіум «Гончарне шкільництво на глобалізаційному роздоріжжі: нереалізовані можливості й перспективи розвитку»: Програма. – Опішне: Українське Народознавство, 2008. – 40 с.: іл. – С.17.
Короткий довідник сучасних українських керамологів (культурна керамологія) / Упорядник і автор переднього слова Олесь Пошивайло. – Опішне: Українське Народознавство, 2008. – 60 с.: іл. (Академічна серія «Українська керамологічна біографістика», випуск 1) – С.52.
Постметодика. –  2003. –  №5-6. – С.4.
Український керамологічний журнал. – 2004. – №1 (11). – С.161.
Український керамологічний журнал. – 2004. – №2-3 (12-13). – С.173.
Український керамологічний журнал. – 2002. – №3 (5). – С.160.
Український керамологічний журнал. – 2005. – №1-4 (15-18). – С.305.

Щербань Олена Василівна // Пошивайло Олесь. Українська академічна керамологія ХХІ сторіччя. Теорія. Історія. Сучасний ужинок. Майбутній поступ. – Опішне: Українське Народознавство, 2007. – С.594-599.
Щербань Олена Василівна. Пошивайло Олесь. Короткий академічний словник сучасник українських керамологів  (культурна керамологія) / Друге видання в Україні. – Опішне: Українське Народознавство, 2009. – 312 с.: іл. – С.176-177.
Вести из Суджи. – 2008 р.
Берегиня. –  2008. – С.3.
Київська старовина. – 2008. –  №5.
Берегиня. – 2009. – №2. – С.3
Цетлин Ю.Б. Международный научно-практический семинар в Опошне «Эксперимент в современной керамологии: путь к научной истине или профанация научных знаний» //  Российская археология. – 2009. – №3. – С.178-181. – С.179-180.

Газета Харківські новини від 8 вересня 2009 «Автентика, майстер-клас з лялькарства та справженє етно-диско». (Про Олену Щербань-лялькарку).
Намакштанська І. Молоде покоління вчених-керамологів // Україна і світ у часовому вимірі: 2010 / [укл. Намакштанська І.Є. та ін.; за заг. ред. к.т.н.. проф. Левченка В.М. та к.ф.н., проф. Намакштанської І.Є.]. – Донецьк: Ноулідж (донецьке відділення). – 2010. – С.. 260.
Газета «Коло» (квітень 2010 р.).
Газета Трудова слава. – 21 травня. – 2010 р. – С.5.

Інформація про Олену Щербань на сайтах:
rukotvory.com.ua/olena-scherban/
poltavanews.com.ua/.../zapitaj-olenu-shherban-pro-prigotuvannya- opishnyanskoyi-paski.aspx
poltavanews.com.ua/.../tancyuvati-kolo-pasok-ta-pechi-treba-sogodni.aspx - 17 час. Назад
www.facebook.com/.../Olena.../100000679547725 - Со
www.ceramology.gov.ua/fresh.htm
lifenews.com.ua/index.php?option=com_content&view...
community.livejournal.com/rukotvory.../Лялькарі –
opishne-museum.org.ua/index.php?..
www.vechirka.pl.ua/articles/2009/7/.../30469027/ -
kharkovnews.info/video/v355 –
ww.siver-litopis.cn.ua/arh/2009/2009n01/2009n01r06.pdf
community.livejournal.com/rukotvory.../04/
www.opishne-museum.narod.ru/21_10_09.htm - С
ukotvory.com.ua/cat/maystry/lialkari/
pishne-museum.org.ua/index.php?
etno.kyiv.uar.net/Konfer/program_chubyn.pdf –
tno.kyiv.uar.net/ScLife/konf.html
hklib.npu.edu.ua/.../cgiirbis_64.exe?..
193.27.243.130/.../cgiirbis_64.exe?... –
xocnt.org.ua/books/glob.pdf


Народознавчі студії пам’яті В.Т. Скуратівського
КРУГЛИЙ СТІЛ ПАМ’ЯТІ ВАСИЛЯ СКУРАТІВСЬКОГО«Сучасний стан та перспективи розвитку народознавчої науки в Україні», 28 жовтня 2008 р., м. Київ
На вшанування пам’яті видатного українського народознавця, письменника, журналіста і колеги-науковця В.Т.Скуратівського, члена Національних спілок письменників та журналістів України, лауреата Премій «Золоте перо», імені М.Островського та П.Чубинського, фундатора і першого головного редактора народознавчого часопису «Берегиня», автора понад 20 книжок про традиційну матеріальну та духовну культуру українського народу («Берегиня», «Місяцелік», «Погостини», «Покуть», «Посвіт», «Український рік», «Дідух», «Святвечір» (у двох томах), «Кухоль меду», «Русалії», «Вінець», «Мамина молитва», «Білояр», «Я сам про себе розкажу»), який багато років очолював лабораторію традиційної культури Українського центру культурних досліджень, у 2006 році було започатковано «Народознавчі студії пам’яті Василя Скуратівського».
28 жовтня 2008 року, до дня народження В.Т.Скуратівського, Українським центром культурних досліджень спільно з Українським центром народної культури (УЦНК) «Музей Івана Гончара», за сприяння Міністерства культури і туризму України, було втретє проведено Круглий стіл пам’яті Майстра. Цього року він проходив під назвою «Сучасний стан та перспективи розвитку народознавчої науки в Україні». У ньому взяли участь понад 100 науковців, культурологів, народознавців, фольклористів, педагогів, керівників та методистів-науковців обласних центрів народної творчості та обласних науково-методичних центрів культури і мистецтв, друзі та колеги Василя Тимофійовича Скуратівського, серед яких – 15 докторів наук, професорів, 14 кандидатів наук, дві народні артистки України, 5 заслужених працівників культури України та заслужених діячів мистецтв України, які представляли майже всі регіони України.
Ведуча Круглого столу Світлана Миколаївна Садовенко, кандидат педагогічних наук, заступник директора УЦКД, завідувач лабораторією традиційної культури, доцент ДАКККіМ, член Національної музичної спілки України відкрила Треті народознавчі студії пам’яті В.Т.Скуратівського переглядом відеофільму «Останнє слово В.Скуратівського».
З вітальним словом до всіх присутніх звернулися: директор УЦНК «Музей Івана Гончара» Петро Іванович Гончар та директор УЦКД, кандидат технічних наук, заслужений діяч мистецтв України, член Національної спілки письменників України Олександр Андрійович Гриценко.
Також з вітальним словом виступила головний редактор українського народознавчого часопису «Берегиня», ведуча програм радіо «Ера», «Промінь», донька Василя Скуратівського Ярина Скуратівська. Вона оголосила результати започаткованого у минулому році часописом «Берегиня» конкурсу імені Василя Скуратівського на краще народознавче дослідження серед молодих народознавців-науковців. Цього року переможцем конкурсу стала Олена Василівна Щербань, етнолог-краєзнавець, молодший науковий співробітник Інституту народознавства НАН України, старший науковий співробітник Національного музею-заповідника українського гончарства в с. Опішному (Полтавська обл.). Під час Круглого столу їй було вручено диплом переможця та премію.

Матеріал підготували:

С.М.Садовенко,
канд. педагогічних наук,
заступник директора УЦКД,
О.О. Різник,
канд. мистецтвознавства,
зав. лабораторією УЦКД