четвер, 31 березня 2016 р.

Майстер-клас від Олени Щербань із виготовлення прикрас для весільного КОРОВАЮ / Master class from Helen of Shcherban Wedding decorations loaf

«Мій милий КОРОВАЮ, я тебе убираю, у віновії квіти, щоб любилися діти» 
У рамках авторського проекту Олени Щербань «Музейне сподвижництво Миколи Федоровича Сумцова: наслідуємо і продовжуємо» 17 квітня 2016 року о 14.00 в Харківському історичному музеї імені Миколи Сумцова відбудеться інтерактивний захід у супроводі унікальної Етнолекції та майстер-класу «Мій милий КОРОВАЮ, я тебе убираю, у віновії квіти, щоб любилися діти». Не приховую, що часто, окрім польових етнографічних та кабінетних досліджень, вишукую будь-які можливості взяти майстер-класи в народних майстринь, зокрема із виготовлення весільних короваїв та прикрас до них. Це – жіноче рукоМИСТЕЦТВО!! 
Але тяжке, фізично виснажливе (тісто місити-вимішувати — не в люстерко дивитися) і водночас ЖИТТЄДАЙНЕ!! Отож, вчуся, вчуся, вчуся.... Що навчилася – ділюся. ЗАПРОШУЮ на ЕКСКЛЮЗИВНИЙ творчий майстер-клас із виготовлення традиційних прикрас на весільний КОРОВАЙ, ЛЕЖЕНЬ, ДИВЕНЬ, МЕДЯНИКИ, ШИШКИ... Все відбуватиметься у супроводі слобожанських народних коровайно-весільних пісень!!! А ще відвідувачі заходу отримають унікальну нагоду записати РЕЦЕПТ і технологію приготування весільного КОРОВАЮ та власноруч виготовити прикраси на коровай. Чекаю у вишиваночках, хусточках і фартушках. Без вікових і статевих обмежень!!! Музейний інтерактивний захід розрахований для різновікової аудиторії, передбачена демонстрація унікальних фотоматеріалів із власного наукового фотоархіву. Проводить старший науковий співробітник науково-методичного відділу Харківського історичного музею імені Миколи Сумцова, провідний популяризатор-експерт української традиційної культури Полтавщини, Харківщини та Сумщини, етнолог, к.і.н. Олена Щербань

вівторок, 29 березня 2016 р.

На фестивалі борщу на Харківщині з'ясували, хто варить найсмачніший борщ

Святвечорові традиції Слобожанщини. Олена Щербань у програмі "Насправді"...

"Персона грата" (Олена Щербань)

пʼятницю, 25 березня 2016 р.

Доповіді на наукових конференціях Олени Щербань / Reports at conferences Olena Shcherban

Доповіді Олени Щербань на конференціях (2002–2016):

1. Щербань Олена. Земська школа в Опішному // Міжнародний конгрес «Археологія та етнологія східної Європи: крок молоді у ХХІ столітті» (Одеса, 24–27 квітня 2002 р.).
2. Щербань О.В. Про особливості навчання гончарству (на прикладі Опішного) // Міжнародна наукова конференція «Проблеми історії та археології України». До 100-річчя ХІІ археологічного з’їзду (Харків, 25–26 жовтня 2002 р.)
3. Щербань Олена. Техніка виготовлення півників-свистунців у Опішному // Всеукраїнська науково-практична конференція «Проблеми ревалоризації феномена української народної іграшки у сучасних умовах» (Полтава, 16–17 квітня 2003 р.).
4. Щербань О.В. Історія діяльності Опішненського гончарного навчально-показового пункту (1912–1924) // Всеукраїнська науково-практична конференція «Духовна культура як домінанта українського життєтворення» (Київ, 22–23 грудня 2005 р).
5. Щербань Олена. Традиційні правила поводження з новим глиняним посудом на Полтавщині й Черкащині // ІІ Міжнародний науково-практичний семінар «Кайндлівські читання» (Чернівці, 28-29 травня 2005 р.).

VІІ Луньовські читання 24 березня 2016 року

VІІ Луньовські читання 
«Музейний колектив і його проблеми» 
24 березня 2016 року в Харківському національному університеті імені В.Н.Каразіна відбулися VІІ Луньовські читання «Музейний колектив і його проблеми». В роботі науково-практичного семінару взяли участь і співробітники Харківського історичного музею імені Миколи Сумцова. В рамках заходу, окрім пленарного засідання відбулися секції: «Музеї в системі мережевих зв’язків», «Екскурсії та екскурсанти: проблеми музейної комунікації», «Музейна повсякденність (від підвищення кваліфікації до проблем гендеру)», а також круглий стіл «Вузівський музей: між минулим і майбутнім». Учасникам цьогорічних Луньовських читань було проведено цікаву екскурсію в Музеї археології ХНУ імені В.Н.Каразіна. Лауреатом Премії імені Афанасія Луньова за кращу доповідь з проблем мистецтвознавства та музеєзнавства на VІІ Луньовських читаннях «Музейний колектив і його проблеми» 2016 року було обрано старшого наукового співробітника Харківського історичного музею імені Миколи Сумцова, к.і.н, Олену Щербань ("Актуалізація проблеми представлення народного глиняного посуду в сучасних музеях Харківщини"). Окрім Диплома, дуже приємним презентом стала картина харківського живописця, члена Харківського відділення Національної спілки художників України Ніни Семенівни Вербук.



середу, 23 березня 2016 р.

Бабуся Катя ПРИВІТ!!!


Щербань Олена Василівна. Історичний факультет (1997-2002) Полтавського державного педагогічного університету імені Володимира Короленка.
Дівоче прізвище – Скрипка. Мама – Скрипка Катя Іванівна, батько – Скрипка Василь Васильович. Батьки – ветлікарі, дуже пишалися тим, що їх обидві дочки навчалися в ПДПУ ім. В.Г.Короленка.
Про те, що вступатиму на навчання саме на історичний факультет ПДПУ ім. В.Г.Короленка вирішила ще у 8 класі. На вибір спеціальності вплинули батьки, вчителі моєї рідної Човно-Федорівської школи та родичі Боговики, діти яких вже поступили на навчання у цей вуз. Я дуже люблю педагогічну ниву, поєдную наукову діяльність і викладацьку.
Настанови викладачів університету не забуваю, використовую набуті знання і вміння у моїй педагогічній практиці, із вдячністю згадую кожного з моїх університетських УЧИТЕЛІВ. Особливо теплі спомини про пари з історії, які вели Киридон Алла Миколаївна (керівник моїх курсових проектів), Тронько Тетяна Володимирівна, куратор нашої групи ІЕ-12 (до речі, я була однією із наших численних старост групи на 5 курсі навчання) Самойленко Наталія Іванівна; педагогіки та педагогічної майстерності, які вели Тищенко Тетяна Михайлівна, Герасименко Михайло Олексійович, Ткаченко Андрій Володимирович. Особливі слова подяки виголошую декану історичного факультету, доктору філософських наук Петру Анатолієвичу Кравченко. Принагідно, і навіть без особливої нагоди, із задоволенням забігаю у такі рідні навчальні корпуси альмаматері, де працюють викладачами мої одногрупники і друзі (Степаненко Сергій та Сакало Олександр), однокурсник Гура Олексій.
Мій чоловік теж випускник історичного факультету 2001 року – Щербань Анатолій Леонідович (кандидат історичних наук, докторант ХДАК). Моя рідна сестра – Манько (у дівоцтві Скрипка) Оксана теж випускниця біологічного факультету (2005). Двоюрідний брат – Боговик Мирослав і його дружина Світлана – випускники університету (історичний факультет), двоюрідна сестра Боговик Валентина – випускниця філологічного факультету. У моїй родині підростає син Богдан і хто зна, можливо, піде стежками батьків?
Моє життєве кредо – тільки не зупиняйся!



"Гості "Ранку..." (Олена Щербань) Полтавська обласна телерадіокомпанія "ЛТАВА"

Опубліковано 11 березня 2016 р.
Розпочався Масляний тиждень! Багато цікавинок про цей період розповіла етнолог, знавець традицій нашого краю та просто гарна й колоритна жінка Олена Щербань. Мало того, поділилась своїм гарним настроєм з усією командою "Ранку"!

"Народний кухар" (качана каша від Олени Щербань) / "People cook" (porridge ear of Elena Shcherban)

У затишній кухні Балуваної Галі ми качали качану кашу. Її ще називають крупи, крупці. Олена Щербань поділилася секретами качання крупи і приготування з неї обрядової, бо весільної каші. повідомила, що такі крупи качала її бабуся - Марія Карпівна Яковенко (у дівоцтві Трохименко), яка в свою чергу, навчилася їх качати в своєї мами - Одарки Трохименко.

"Гості "Ранку..." (Олена Щербань) на Лтаві / "Guests" Morning ... "(Olena Shcherban) on Ltava

Про весняних ЖАЙВОРОНКІВ на ЛТАВІ розповіла етнолог Олена Щербань

вівторок, 22 березня 2016 р.

ЖАЙВОРОНКИ на Сорок Святих / Lark at Forty Saints

ЖАЙВОРОНКИ з пшеничного тіста на Сорочини
Сьогодні, 22 березня 2016 року – «Сорок святих» – в цей день пекли з пшеничного тіста жайворонків, оскільки до цього часу прилітали перші провісники весни. Підмічали, що птаха наносить сорок паличок у гніздо. Жайворонків пекли в кожній родині і окремими особами на продаж. В Куп’янщині, напікши жайворонків, «розносять їх по хатах, щоб гуси паслися краще, щоб не псувалися яйця, щоб добре виводилися всі молоді гусята» (Иванов П. Жизнь и поверья). Серед жайворонків, що робилися в першій половині 1920-х років у Харкові та губернії на продаж зустрічалися жайворонки, виготовлені з пшеничного борошна, середні, вершків 2,5 завдовжки і понад ½ вершків завширшки, маленькі – трохи більші 1 вершка завдовжки або плескуваті, або високі – біля 1 вершка заввишки. На голові в них видавалися гребінці, іноді пофарбовані червоною фарбою спереду і на хвості. Іноді тісто для жайворонків, розкочували валком, один кінець якого розрізали ножем, мов хвіст у птахи, а на другому кінці робили голову з чубчиком і дзьобом. Замість очей – горошинку перцю. Крила робили із іншого шматка тіста, розкачавши так само його валком. Ним обводили голову, перехрещували на спині й розрізували кінці, мов пір’я. Р.Данковська подала відомості й про те, що на Курщині в день сорока святих пекли жайворонків, що сиділи на спині в інших птахів – куликів. У обряді закликання їх брали участь діти з 5 до 15-16 років. Поховавши їх в солому, діти бігали навколо неї і приспівували. Іноді діти із цими жайворонками ходили вулицею і співали веснянки («пісь, пісь, пісь – покинь сани – візьми віз»), бігали із ними на городи, зустрічати весну, що повинно магічно допомагати танути снігові, а з другого боку – відзначало метеорологічну спостережливість народу, бо коли прилетять жайворонки, треба було ждати відлиги й лагодити вози (Данковська, 1926).
В народному календарі Сороки (Сорочини) або Жайворонки - свято, що присвячене птахам. Так називаються і обрядові коржики, весняне печиво у вигляді пташок - «жайворонків», голубків, буслів, бубликів, які печуть в цей день дітям, щоб вони, ходячи вулицями, закликали птахів з вирію. На Сорочини належало роздати сорок бубликів або з’їсти сорок галушок.
Діти бігали з тим печивом по селу, підкидали вгору, імітуючи пташиний політ, і викрикували весняні заклики до птахів:
Пташок викликаю з теплого краю,
Летіть, соловейки, на нашу земельку,
Спішіть, ластівоньки, пасти корівоньки!
Вилинь, вилинь, гоголю! Винеси літо з собою!
Винеси літо, літечко, зеленеє житечко,
Хрещатий барвіночок, запашний васильочок!
Діти вірили, що після таких закликів птахи і весна не забаряться. А щоб пернатим друзям не було сутужно, залишали для них крихти своїх коржиків, а іноді і цілих "жайворонків”, повісивши їх на гілочки дерев.

понеділок, 21 березня 2016 р.

Фото Олександра Корнякова. Херсон, 20 березня 2016 року / Photo by Alexander Kornyakova. Kherson, March 20, 2016





Свято зустрічі ВЕСНИ у Херсоні, 20 березня, 2016 року / Celebration of spring in Kherson, March 20, 2016






Свято зустрічі ВЕСНИ в Херсоні. 18 березня, 2016 / Celebration of spring in Kherson. March 18, 2016

ГО "Берегиня" (голова Ірина ЗОРЯ), Українська Миротворча Школа зорганізували для міста Херсон два святкових дні, під час яких відбулися зустрічі з цікавими людьми, зокрема захисниками України, тіворчими колективами (зокрема хор "Дніпровські Передзвони", танцювальні ансамблі "Калиновий Цвіт" та "Сонечко") імпровізовані театралізовані обрядодійства - участь у яких могли взяти ВСІ бажаючі, а також частування традиційними українськими стравами: варениками та качаною кашею.





Свято зустрічі ВЕСНИ в Херсоні / Celebration of spring in Kherson. March 19, 2016





Свято зустрічі ВЕСНИ в Херсоні. 18 березня, 2016 / Celebration of spring in Kherson. March 18, 2016

ГО "Берегиня", Українська Миротворча Школа зорганізували для міста Херсон два святкових дні, під час яких відбулися зустрічі з цікавими людьми, зокрема захисниками України, імпровізовані театралізовані обрядодійства - участь у яких могли взяти ВСІ бажаючі, а також частування традиційними українськими стравами: варениками та качаною кашою.




середу, 16 березня 2016 р.

Колодію, Колодію, приходь до нас на затію! / Kolodiy, Kolodiy, come to us to venture!

Свято Колодія (Масниці) в Україні:
Тиждень Колодія (Масляної) називався «бабським тижнем». Тож продовж тижня, заздалегідь домовившись, жінки збиралися в шинку – «щоб поколодкувати», після цього, замовивши наливки, виголошували здравиці (тости) і вітали один одного. Все це носило жартівливий характер. Покараним дорослим чоловікам та жінкам за те, що не одружили у цьому році своїх дітей, прив’язували колодку до лівої ноги, а дівчатам та хлопцям на ліву руку або до пояса. Жіноцтво робило складчину із принесеного сиру, вареників, масла, яєць і горілки. Кожному чоловіку чи парубку, хто на ту пору заходив до шинку, молодиці чіпляли колодку, заздалегідь заготовлену напередодні, за що він мав відкупитися поставивши могорич медовухою чи горілкою.
На Наддніпрянській Україні кожен день святкування Колодія, тобто Масляної, мав свої «іменні наклички».
В понеділок «колодка народилася»,
у вівторок «хрестилася»,
середа – «похрестини»,
в четвер – «помирала»,
в п’ятницю її «хоронили»,
а в суботу «оплакували».
В неділю, останній день Масляної, молодь «волочить колодку»! Співи, музики, танці тяглися аж до опівночі. Почастувавшись, гурт співав: «Чому мені горілочки не пити, коли в мене хорошії діти…».

8 БЕРЕЗНЯ В ЕТНОСТИЛІ НА ПЕТРИКІВЩИНІ 
ЯК СВЯТКУВАЛИ МАСЛЯНУ НЕДІЛЮ НАШІ БАБУСІ
Сім днів свят в одному від пані Олени
В цьому році Масляна неділя дуже доречно співпала зі святкуванням Жіночого дня.
Якщо цікаво дізнатися як жінки родини шанувалися на це свято нашими предками, запрошуємо провести цей день на зелених садибах Петриківщини.
У програмі: чаруюча атмосфера сільського побуту та етнодійство від майстра-краєзнавця Олени Щербань (фундаторки екосадиби "Ляліна світлиця" і щорічного опішнянського фест-квесту «Свято борщика у глиняному горщику» та багатьох інших етнозаходів), майстер-клас з приготування вареників із шкварками та пригощання іншими традиційними стравами за бабусиними рецептами, співи та танці, обряди прощання з Зимою та вітання Весни.
Познайомимось із обрядами кожного дня Масляної неділі:
понеділок - плекання "колодки" на пошук пари;
вівторок - день залицянь "від млинця до вінця";
середа - дитячий день;
четвер - гульбища;
пятниця - тещин день: млинець для зятя як оберіг;
субота - невістчин день;
неділя - масові гуляння на провід Зими та зустріч Весни.
Відвідаємо Музей козацького побуту на етнохуторі "Козацька січ" та Музей Хреста на хуторі "Галушківка".
Благодійний внесок на підтримку зеленого та етнотуризму – 150 грн. з відвідувача.
За бажанням за додаткову плату - катання верхи на конях (20 грн.) чи на бричках (10 грн.) на обох хуторах.
Проїзд з Дніпропетровська: маршруткою автовокзал-Гречане-автовокзал 80 грн. (10 км до хуторів), замовним транспортом з Дніпропетровська до садиби - 100 грн. (відправлення у 9.00 від Оперного театру)
Зробіть подарунок своїй матусі, бабусі, жінці, дочці, невістці, свекрусі, тещі, племінниці!
Для зв'язку:Туроператор "Юпитер-тур"
http://jupiter-tour.com/
067 4228750 Дмитро Астаф'єв


вівторок, 15 березня 2016 р.

Про мене пишуть / About writing

Ольга Филь с Людмилой Загоскиной и Оленой Щербань.
Календарная ВЕСНА и долгожданная масляница уже стучат к нам в дверь.
"Дивная Украина" приглашает всех желающих 8 марта провести в этностиле на петриковщине.
ЯК СВЯТКУВАЛИ МАСЛЯНУ НЕДІЛЮ НАШІ БАБУСІ
Сім днів свят в одному від пані Олени
В цьому році Масляна неділя дуже доречно співпала зі святкуванням Жіночого дня.
Якщо цікаво дізнатися як жінки родини шанувалися на це свято нашими предками, запрошуємо провести цей день на зелених садибах Петриківщини.
У програмі: чаруюча атмосфера сільського побуту та етнодійство від майстра-краєзнавця Олени Щербань (фундаторки екосадиби "Ляліна світлиця" і щорічного опішнянського фест-квесту «Свято борщика у глиняному горщику» та багатьох інших етнозаходів), майстер-клас з приготування вареників із шкварками та пригощання іншими традиційними стравами за бабусиними рецептами, співи та танці, обряди прощання з Зимою та вітання Весни.
Познайомимось із обрядами кожного дня Масляної неділі:
понеділок - плекання "колодки" на пошук пари;
вівторок - день залицянь "від млинця до вінця";
середа - дитячий день;
четвер - гульбища;
пятниця - тещин день: млинець для зятя як оберіг;
субота - невістчин день;
неділя - масові гуляння на провід Зими та зустріч Весни.
Відвідаємо Музей козацького побуту на етнохуторі "Козацька січ" та Музей Хреста на хуторі "Галушківка".

Слобожанське гончарство / Slobozhanskiy pottery

Рекомендації до реекспозиції вітрини № 15 стаціонарної виставки
«Наш край ІХ-ХVІІІ століття». Старший науковий співробітник
науково-експозиційного відділу ІОлена Щербань, травень 2015 р.  
Оновлена завдяки моїм зусиллям вітрина з керамікою.
Фото 15 березня 2016 року.
Харківський історичний музей імені Миколи Сумцова
Необхідність поступального руху в будь-якій із видів музейної діяльності – важлива складова сучасного розвитку Харківського історичного музею. З метою популяризації його культурно-просвітницької роботи, накопиченого теоретичного досвіду і як результат – залучення більшої кількості візитерів, одним із ефективних способів є оновлення діючих експозицій, що доведено європейською музейницькою практикою. Музейна експозиція є об’єктивним відбиттям сьогоденного ставлення до культурної спадщини регіону. Музеолог Фрідріх Вайдахер слушно зауважив: «Музеї є результатом унікальних культурних досягнень, вони мають специфічне завдання, яке жодна інша установа не може в них відібрати: вони були створені для того аби допомогти всім зацікавленим краще зрозуміти себе та своє місце у цьому світі».
Одним із суттєвих компонентів народної культури Слобідської України є гончарство – одне з найдревніших і найшановніших занять людства. Слобожанщина – регіон із багатими і своєособливими гончарськими традиціями. Специфіка різновидів форм та декору глиняних виробів наразі слабко презентовані в музеях, внаслідок чого значний масив унікальних керамічних предметів, пов’язаних з особливостями розвитку місцевого народного промислу, техніки і технології, лишаються без належної уваги.


Мамуся-Катруся - ПРИВІТ!!!!!!

неділю, 13 березня 2016 р.

Весняні обрядові слобожанські ХЛІБИ / The spring ritual bread Slobozhanska

ХЛІБ супроводжував наших предків упродовж всього ЖИТТЯ – від народження до останньої межі, то до кожного родинного чи календарного свята/події в нашому регіоні випікали особливі його види.
13 березня 2016 року в Харківському історичному музеї імені Миколи Сумцова, в рамках авторського проекту етнолога Олени Щербань "Музейне сподвижництво Миколи Федоровича Сумцова: наслідуємо і продовжуємо" Олена Щербань ознайомила гостей із забутими технологією і рецептурою приготування слобожанських весняних обрядових ХЛІБІВ, а саме: «жайворонків», «хрестів», плугів, сорочачих вушок, колись знаменитих, на усіх харківських і не тільки ярмарках, боромлянських бубликів, а ще слащонів, книшів, пасок.



Масляна. Глинськ. 2016 р.






пʼятницю, 11 березня 2016 р.

Мені пишуть

Доброго дня, пані Олено!
Щиро дякую Вам за відповідь.
Відвадуючи Ваш блог я зрозуміла, що Ви, Оленочка, не лише вродлива, а ще й розумна творча людина! Тому переконана, що це рідке поєднання (краси та розуму) дозволить і надалі успішно популяризувати творчість гончарів серед дошкільних працівників країни.
А дітям Ваші світлини, відеофільми дуже подобаються, вони просто чекають на перегляд Ваших фільмів на теренах інету! Діточки радо наслідують не лише Ваші дії по виготовленню ляльок-мотанок..., а ще й намагаються гарненько вдягнутися та причепуритися (дівчатка пов'язали хусточки та ще й прилаштували низку калини !), а про Ваш магнетичний вплив на мотиваційну діяльність хлопчиків-це окреме успішне досягнення у реалізації психологічних аспектів! Отже, не існує дрібниць у справі виховання поціновувачів народної творчості!
Переконавшись, у факті того, що маленькі діти з цікавістю переглядають відеофільми за Вашою участю, тому я відважилася Вам, пані Олено, запропонувати створити відеофільм про формування та розпис миски та дозволити мені на сторінках майбутнього збірника посилатися на створений Вами відеофільм, ВАШ авторський текстовий коментар.
Працюючи над укладенням методичного збірника для вихователів дітей старшого дошкільного віку з ознайомлення з декоративним мистецтвом України, виклала мету (Вчити ліпити та розписувати миски) та хід пізнавальної зображувальної діяльності щодо ознайомлення з ГОНЧАРСЬКИМИ МИСКАМИ ( Подорож гончарськими шляхами з Гончариком Казкариком, Гончарем Роповідарем, Жінкою Глинкою, зі Старим Мисником, пані Черепахою...).