пятница, 11 марта 2011 г.

Опошнянские гончары: Анна Диденко

Ганна Павлівна Діденко
Однією з найбільш яскравих зірок на опішнянському гончарному небосхилі є майстриня глиняної іграшки Ганна Павлівна Діденко.
Народилася 1 грудня 1944 року в селищі Опішному Опішнянського району на Полтавщині. Як і багато інших опішненських дітей, ліпити глиняні іграшки вона почала з восьмирічного віку. Першим вчителем Ганни Діденко була її мати Наталія Якимівна Пошивайло (у заміжжі Каленич) (Батько Наталії Якимівни, Яким Герасимович Пошивайло був гончарем-посудником, мати Марія Пошивайло ліпила свистунці. Вона і навчила дочку цій справі). Ганна Діденко згадувала, що вчились ліпити глиняних свистунців вони з братом наввипередки. Навчилася швидко, а першим виготовленим виробом був глиняний півник-свистунець.
Загальну освіту спочатку здобувала у Опішнянській початковій школі, а потім перейшла до Опішнянської семирічної школи, яку закінчила влітку 1959 року.
З 1.12.1960 року Ганну Діденко було зараховано на роботу в Опішненський Райпромкомбінат. Вже з перших днів своєї праці вона ліпила глиняні іграшки. З 16.03.1962 року майстриню переведено на роботу в Опішненський завод художніх виробів „Художній керамік” у зв’язку з об’єднанням Райпромкомбінату із заводами „Художній керамік” і „Червоний гончар” (згідно розпорядження Ради Міністрів УСРР №139 р від 1.02.1962 року) (Запис в трудовій книзі Галини Діденко // Приватний архів Галини Діденко, Опішне, Полтавщина). Тридцять шість років самовідданої праці Ганна Павлівна віддала заводу. Працювала вона переважно на посаді майстра по виготовленню глиняних іграшок. Незначний час виготовляла облицювальну плитку, відливала вироби в гіпсових формах. Під час роботи на заводі вона постійно перевиконувала встановлену норму (зноска норма 400 штук за день, виготовляла по 550/600 штук). Фото Ганни Діденко неодноразово вивішували на Дошку пошани, ім’я її занесено в Книгу трудової слави заводу „Художній керамік”. Але, у зв’язку з кризовими процесами на заводі в середині 1990-х років, коли працівникам фактично перестали виплачувати зарплату, за власним бажанням вона звільнилася 1.03.1996 року.
Ганна Павлівна працювала поруч з майстринями керамічної іграшки-свистунця – Ганною Півень, Марією Ліновенко, Ганною Зінченко, Марією Горілей, Анастасією Жувагою, Євдокією Варвинською, Наталією Кужим, Євдокією Гогусь. Прикметно, що в другій половині ХХ століття іграшки на заводі ліпили лише жінки, а чоловіки гончарювали.
Талант майстрині найбільше проявився з початку 1990-х років, коли вона почала виготовляти іграшки вдома. Сьогодні асортимент глиняних виробів Ганни Діденко великий. Виготовляє вона переважно іграшки-свистунці найрізноманітніших форм. Це і традиційні, відомі, принаймні, з початку ХХ століття образи: півники, рибки, баранчики, вершники, коники, чаєчки з чаєнятами, олені. Новими, притаманними лише Ганні Павлівні, є свистунці у формі лисичок, котиків, зайчиків, гусочок, качечок, цапиків, биків, лебедів, ведмедів, мавпочок. Окрім свистунців майстриня виготовляє барині, сюжетні скульптурні композиції, переважно на теми українських казок. Неймовірно багата на образи фантазія майстрині. За її словами образи майбутніх виробів вона тримає в голові, а як сідає за роботу, вони ніби самі з’являються. Вироби Галини Діденко теракотові, декоровані: розписані ангобами і прикрашені ритуванням. Найбільш використовувані ангоби білого, світло-коричневого, блакитного кольорів. Оздоблення виробів відповідає створюваним образам, і опішненським народним традиціям. Іграшки Ганни Діденко вирізняються пластичністю, чіткістю ліній, ретельністю виготовлення. Вони ніби вилиті у формі.
Свою майстерність Ганна Діденко передала багатьом учням.
Вона член Спілки художників України. Нагороджена численними грамотами і дипломами за майстерність. Лауреат премії імені Данила Щербаківського.
Виготовлені Ганною Діденко глиняні іграшки експонувалися на різних виставках – .
Зберігаються у Національному музеї-заповіднику українського гончарства в Опішному, Музеї Івана Гончара численних приватних колекціях, найбільша колекція виробів майстрині у Спілці майстрів народного мистецтва.
Глиняні іграшки Ганни Діденко випромінюють добро, звеселяють душу.


Родовід Ганни Павлівни Каленич (у заміжжі Діденко) (1.12.1948)
Брат Василь Павлович Каленич ()
Мати Наталія Якимівна Пошивайло (у заміжжі Каленич) (19.08. (за ст. ст.) 1906 – 23.03.1989)
Сестра матері Єфросинія Якимівна Пошивайло (у заміжжі Мареха) (1902 – 20.02.1989)
Сестра матері Онисія Якимівна Пошивайло (у заміжжі Гадяцька) (13.01. (за ст. ст.) 1910 – 1.04.1992)
Бабуся Марія Пошивайло (дата н. невідома, померла в кінці 1930-х років)
Дідусь Яким Герасимович Пошивайло (остання чверть ХІХ ст. – 1933)
Брат дідуся Федір Герасимович Пошивайло
Ще один брат ім’я його невідоме.
Батько Павло Васильович Каленич (1904-24.10.1950)
Сестра батька Ганна Василівна Каленич (Дубовик)

Родовід Володимира Федоровича Діденка (....19..)
Брати Степан, Сергій, Данило, сестра Варвара
Батько Федір ........ Діденко (.............)
Мати Онися Федорівна Чирвенко (у заміжжі Діденко) (1888 – 12.03.1971)
Федір Чирвенко

Публікації про Ганну Діденко
1. Гудим Павло. Іграшки Опішні // Малятко. – 1968. – Грудень. – №12. – С.7-8.
2. [Фото Галини Діденко] // Прапор комунізму. – Зіньків, 1970. – 17 грудня. – №149 (3481). – С.2.
3. Кононенко В. Руки в неї золоті // // Прапор комунізму. – Зіньків, 1975. – 30 вересня. – №116 (4121). – С.4.
4. Пасян В. Творчість і пошук // Прапор комунізму. – Зіньків, 1976. – 24 лютого. – №24 (4183). – С.3.
5. Данилейко В. „Треба синку, не бояться за круг взяться”. Симпозіум гончарства і день гончаря в Опішні // Зоря Полтавщини. – 1992. – 3 липня. – №94 (18044). – С.4.
6. Безнос М. Свято в гончарській родині // Зоря Полтавщини. – 1989. – 15 червня. – №   (     ). – С.  .
7. [Фото робіт Галини Діденко] // Урядовий кур’єр. – 2003. – 3 січня. – №1. – С3.
Вироби Ганни Діденко 










1 комментарий:

  1. Любовь Булава10 ноября 2012 г., 5:17

    Дуже цікавий етнографічний матеріал. Нехай Вас Господь благословляє на гарні справи.

    ОтветитьУдалить