воскресенье, 13 марта 2011 г.

Про весняних жайворонків із тістечка / On a spring Lark Brownies

Спечемо сорок жайворонків, щоб Весну-Радість зустріти!

На свято Сорока святих, свято зустрічі весни, яке святкуватимемо 22 березня, в деяких регіонах України, зокрема на Полтавщині (Диканський район), виготовляли сорок пташок-жайворонків, які роздавали потім дітям. 
Мені пощастило побачити, як виготовляла жайворонків з тіста моя бабуся, Марія Карпівна Яковенко. Для цього вона готувала прісне солодке тісто. З невеликих качалочок тіста бабуся робила «вузлики», один край якого був голівкою пташки, другий – хвостиком. Вже четвертий рік поспіль, згадавши про «жайворонки» з дитинства, я на це свято готую сорок пташок і споряджаю торбинкою з ними раніше в дитсадок, тепер у школу, свого сина. Діти радіють пташкам, а потім залюбки з’їдають їх.
Рецепт жайворонків: 05, л. теплого молока, 1 склянка цукру, 1 яйце, маленька дрібка соди, 100 грамів масла (можна смальцю), просіяного борошна стільки, скільки потрібно для м’якого еластичного тістечка. 




За уявленнями наших предків в цей день прилітало сорок різних пташок з вирію. Птиця – це вісник весни-радості й взагалі вісник сонця. Вона побуває в повітрі, «у небі», й несе людям утіху з неба ж, від сонця. 
А в собі носить яєчко – емблему сонця-життя, народження, воскресіння. Тому майже всі птахи надзвичайно цінувались у наших пращурів, та й тепер шануються. Був у давнину звичай тримати всю зиму пташатко в хаті, а на Благовіщення випускати на волю. Завжди ранньою весною прилітних птиць годували, годують й тепер. Птахи завжди були улюбленцями наших предків.

В українській традиції весна була часом пробудження Живи, тобто живого і життєрадісного.
Святкові «лелечини», «сорочини», «ластівки», «Жива», «солов’їний Великдень» мали на меті прикликати пташок з Вирію - тобто країни, де перебувають душі предків. Їх поминали, - а з пташками поверталось тепло і достаток на рідну землю.

В народному календарі Сороки (Сорочини) або Жайворонки - свято, що присвячене птахам. Так називаються і обрядові коржики, весняне печиво у вигляді пташок - «жайворонків», голубків, буслів, бубликів, які печуть в цей день дітям, щоб вони, ходячи вулицями, закликали птахів з вирію. На Сорочини належало роздати сорок бубликів або з’їсти сорок галушок.

Діти бігали з тим печивом по селу, підкидали вгору, імітуючи пташиний політ, і викрикували весняні заклики до птахів:

Пташок викликаю з теплого краю,
Летіть, соловейки, на нашу земельку,
Спішіть, ластівоньки, пасти корівоньки!
Вилинь, вилинь, гоголю! Винеси літо з собою!
Винеси літо, літечко, зеленеє житечко,
Хрещатий барвіночок, запашний васильочок!

Діти вірили, що після таких закликів птахи і весна не забаряться. А щоб пернатим друзям не було сутужно, залишали для них крихти своїх коржиків, а іноді і цілих "жайворонків”, повісивши їх на гілочки дерев.

В селі Білозірка Ланівецького району Тернопільської області діти і дотепер насаджують таких пташечок на довгі палиці, бігають по селу і закликають весну, потім тістечка з’їдають, а голівки фігурок дають коровам. В селі Махаринці Козятинського району в одній із пташечок запікають монетку. Тут вірять, що дитина, якій попаде пташечка з монеткою буде щасливою, цю монетку потым зашивали дитині в сорочечку, щоб доля була до неї прихильною.

"На цей день прилітає з вирію сорок жайворонків, а баби печуть сорок птичок, розносять їх по хатах та роздають дітям, щоб гуси неслися, щоб яйця не псувалися і щоб гусенята плодилися”, - пише О.Воропай – один із найшанованіших знавців традицій нашого народу. Це свято потім увійшло в церковний календар під назвою "Сорок святих”.

З птахами пов’язано також чимало обрядів і на Благовіщення. Якщо хлопці помітили бузька (лелеку), то показували йому священні хлібці, випечені спеціально для цього, й кричали: Бусень, бусень! На тобі голвоту, а ти мені жита копу!

Дівчата ж, зустрівши ластівку, брали жменю землі, несли її на город і там розсипали, щоб рясно вродив кріп.
За повір’ям на Благовіщення птахи не тільки не в’ють гнізд, а й не несуться. Цього дня господині навіть не брали яєць з кубел. Винятком були хіба що чорногузи (лелеки), які обов’язково мали знести по яйцю.

Чи не найбільшим гріхом в народі вважалося на Благовіщення позичати вогонь, користуватися слід лише домашнім. Ця заборона відома по всій Україні. На Закарпатті в цей день дівчата до сходу сонця розчісували волосся, обходили довкіл оселі й тричі замітали хату. Сміття відносили до річки, брали в ній воду і скроплювали грядки, на яких мали висаджувати розсаду.

Відоме ще й таке дійство: щоб відьми не крали молока, жінки ввечорі напередодні Благовіщення, наповнювали відра й дійниці водою, а хлів обсівали маком-самосієм. Удосвіта спалювали старі постоли чи капелюхи і цим попелом підгодовували тих корів, які важко звикали до гуртових пасовиськ.

Наступного дня після Благовіщення був Благовісник, котрим ушановували "володаря блискавок”. Благовісник має сповістити про себе громом або блискавкою: первісно вважали, що пробудження природи починається тоді, коли вперше прогримить грім. З того дня "Благослов зиму руйнує”, а тому "на Благовіщення весна остаточно зиму переборола”.

Весна час пробудження природи. Протягом віків сформувався стрункий весняний обряд - закликання весни піснями, хороводами, іграми. Молодь збиралася в лугах, біля річок, водили хороводи, проводили весняні ігри. До наших днів збереглися такі ігри, це і «Довга лоза», і «Котик і мишка», і «Подоляночка», які супроводжувалися піснями. Період від Стрітення (зустрічі зими з весною) до Благовіщення вважався біологічною межею зимоборства. Остаточний прихід весни припадав на Благовіщення і закінчувався літнім сонцестоянням – на Купайла. Відоме таке прислів’я – "До Благовіщення кам’яна весна".

У обрядодії зустрічі птахів беруть участь дівчата і хлопці.. Вибравши поміж себе найсимпатичнішу юнку (паняночку), прикрашали її стрічками й віночком. Взявши в руки "жайворонки", паняночка звертається до старшої жінки:

Благослови, мати,
Весну закликати!
Весну закликати,
Зиму проводжати,
Зимочку в візочку,
Літечко в човночку!

Вийшовши за село, гурт заспівує:
Ой ти весно, ти весна,
Ти чого до нас прийшла?

Паняночка відповідає:
Я прийшла до вас з теплом,
Із зеленим житечком.

Обійшовши довкола, всі стають на пагорбі й закликають птахів:
Із краю кураю
Пташок викликаю:
– Летіть, жайворонки,
До нашої сторонки,
Спішіть, ластів'ята,
До нашої хати –
Весну зустрічати,
Зиму проводжати!

Першими прилітають жайворонки (ще в ХV? столітті це були свійські птахи), тому їм присвячено багато весняних співанок:

– Чом же ти, жайворонку, рано з Вирію прилетів,
Іще по горах сніженьки лежать,
Іще по долинах криженьки стоять!
– Ой я тії сніженьки крильцями розжену,
Ой я тії криженьки ніжками потопчу!

Звертаються також до соловейка:

- Ой ти соловейку, ти ранній пташечку,
Ой чого так рано із Вир’ячка вийшов?
- Не сам же я вийшов, Дажбог мене вислав,
Дажбог мене вислав і ключики видав:
З правої ручейки літо відмикати,
З лівої ручейки зиму замикати.
А ще по горах сніги лежали,
А по дорогах криги стояли.
Я тії сніги ніжками потопчу,
Я тії криги крильцями поб’ю,
І кубелечко я собі зів’ю,
І в кубелечку діток наведу.

У веснянках звучать звертання і до гусей, качок, лелек, зозуль, ластівок. Їм ставлять запитання про майбутній урожай, просять принести тепле літечко.

Лелеко-лелеко, до осені далеко?

Або:
Чорногузу, дядьку,
Зроби мені хатку,
І ставок, і млинок,
І вишневенький садок.

Або:
Ой вилинь, вилинь, гоголю,
Винеси літо з собою,
Винеси літо-літечко
І зеленеє житечко.

За народними віруваннями на Благовіщення Бог "благословляє всі рослини”, а тому вважалося великим гріхом виконувати будь-яку важливу роботу. На Благовіщення закінчується період, коли не можна було "рушити землі” – "ні копати, ні кілля забивати, бо вона відпочиває і їй болітиме”. Українські селяни і дотепер дотримуються давнього звичаю – до Благовіщення не тільки не копають городів, але й не зводять тинів.

З приходом і поширенням Християнства на Україні Благовіщення стало одним з 12 основних свят церковного календаря і набуло назви Благовiщення Пресвятої Богородицi. Як і багато інших церковних празників, це свято наклалося на старовинне народне свято Благовіщення і тепер інтерпретуються як християнське.

Християнська церква каже, що воно засноване у пам'ять про сповіщення архангелом Гавриїлом Діві Марії про майбутнє народження Ісуса. Святкування Благовіщення Пресвятої Богородицi почалося у Східній Церкві в кінці IV або на початку V ст. Цісар Маврикій (582-602) робить цей празник обов'язковим у всій Візантійській державі. Церква каже, що у цей день звичайно виконують традиційний обряд - випускають на волю птахів, які символізують святий дух.

Вилети, гулю, горою,
Винеси літо з собою.
Вилетіла гуля горою –
Винесла літо з собою.


За матеріалами ресурсів
aratta-ukraine.com
xutir-savky.com.ua




Майстер-клас з випікання жайворонків у Комсомольській школі №1.  Жовтень 2010 року.
На свято «Сорок Святих» на козацькій Україні господині, готуючись до цього дня, пекли ритуальне печиво у вигляді пташечок із крильцями, дзьобиками, хвостиками та гребінчиками. Для найменших козацькі матері випікали «пташечок» (або як їх ще називали - «буслики», «сороки», «птички», «пташки», «жайворонки»),  нанизуючи ще сире тісто на вишневі прутики, щоб потім роздати своїм та сусідським  малюкам. Малюки, тримаючи в руках таку зграйку «жайворонків» чи «бусликів», нанизаних на вишневу гілку та дбайливо спечених матусею в печі, весело кружляли довкола хат, махаючи вишневими прутиками з печивом та закликаючи весну:
«Ой чом ти, буслю,
Не вилітаєш,
Чом дітям весни
Не даєш»?
Подекуди пташечок садили не на вишневу гілку, а на бублик, нібито на гніздечко.
Вважалось, що обрядове печиво у вигляді «пташечок», котре з’їдають дітлахи, є помічним у господарських справах. А відтак, добре плодитимуться кури, гуси, качки. Божа благодать від умилостивлення птахів, що повертаються із вирію, мала перейти й на домашню птицю.
На «Сорок Святих» - «сорока - іменинниця», - так вважалось на Наддніпрянщині. Наші прадіди вірили, що в цей день з вирію починають повертатись пернаті – сорок різних видів, а сорока в цей день кладе в своє гніздечко сорок перших прутиків.
Під час Великого посту найпопулярнішою на «Сорок Святих» стравою була горохова юшка, також пекли пиріжки з горохом, готувалися вареники з маком або ж сухими грушами. 

Комментариев нет:

Отправить комментарий