воскресенье, 21 декабря 2014 г.

21-22 ГРУДНЯ ~ «КАРАЧУН». ДЕНЬ ЗИМОВОГО СОНЦЕСТОЯННЯ

«Ось і прийшов Карачун Зимі! Сонце на Літо, а Зима на Мороз повернулись!»
«Стояше вся осенина дъждева отъ Госпожина дни до Корочуна»
У річному циклі зимових святкувань найголовнішим українським родинним, громадським і культовим святом було свято “Корочуна”. Астрономічно припадає на 21 грудня о 23:03.
Назву Корочун (коротун, калатун, колотун) трактують по-різному, зокрема “як свято дня, що ступнево збільшується (ніч скорочується), як назву сонячних променів, що входять з цього часу під земну кору”. На думку К.Сосенка, вірування у Корочуна сягають культу сонця, поширеного в українських віруваннях. Святкування Корочуна-Різдва відбувалося з початку грудня до 7 січня. Це Свято Новоліття — кінця і початку літочислення.
З 21 на 22 грудня найдовша ніч в році — чаклунська, містична ніч Корочуна, а на ранок — з'являється нове, “ніби заново народжене” Яр-Сонечко — зимове Новоліття, починається Нове Коло — день починає потихеньку додаватися, починається свято Коляда (деякі Роди святкують як Корочун) — це Білі святки і приурочені вони до Зимового сонцестояння — з 22 грудня.
Прадавня назва зимового сонця Корочун є в українців, в словаків, в росіян, в румунців, в угорців, в молдаван, в болгар та ін. Вважають, що Корочун — це назва слов'янського Бога Зими, смерті Сонця. Дослівно цю назву можна пояснити і як короткий день, тобто Бог найкоротшого дня у році. Поступово в народній свідомості Карачун зблизився з Морозом, який сковує холодом землю, ніби занурюючи її у смертний сон.
Зимове сонцестояння вважається початком астрономічної зими. Сонце “стоятиме” впродовж трьох днів (звідки й походить власне назва “сонцестояння”), а потім почне поступово підніматися над горизонтом — його “небесний шлях” збільшуватиметься, а світовий день почне прибувати. Здавна саме це триденне “завмирання” Сонця і наступне його “народження” святкувалося як Свято народження Сонця — або Різдво Божича Коляди. Божич — це молоде Сонце. Закінчується Корочун — найтемніша частина року. Разом із житнім снопом, Дідухом, входять до нашої оселі Духи нашого Роду. На столі дванадцять страв — за числом місяців року. Першу ложку куті старійшина Роду підкидає до стелі і промовляє: «Дідів кутею пом'яніте і чаркою не обменіте». У цю святу ніч душі предків, символічно втілені в дідухові, злітаються до своїх родів.

Особливою владою наділялися в цей час темні сили, які дуже близько підступали до світу живих. У цей день люди повсюдно розводять вогонь, палять багаття — допомагаючи тим самим відродитися Сонцю. Так людина усвідомлює себе частиною Природи і бере посильну участь в процесах, що відбуваються в ній.
На третій день після відродження Сонця, коли прибуток сонячних хвилин стане найбільш помітний (“Cонце набере сили”), народ святкує Коляду — це день народження нового Сонця.
Календарно-обрядові звичаї в давні часи суворого узгоджувалися з астрономічним станом Космосу, завдяки чому в праукраїнців виробились космогонічні міфи про Сотворення світу, великодні, купальські, обжинкові релігійні тексти, що дійшли до нас у фольклорних записах.
Джерело:

Войтович. Зимовий цикл народної обрядовості
ruspravda.info
ukrainische-kirche.at
zosh-nomer3.com
calend.ru
perunica.ru
ar25.org

Яснооk ©

Комментариев нет:

Отправить комментарий