середу, 4 вересня 2013 р.

Про опішянське джерело із цілющою водою / About opishyanske source of healing water

 «КРИНИЦЯ, ЩО ГРІМ ВИБИВ» 
 Господь наділив Опішне різноманітними природними багатствами. Одним з найцінніших серед них є вода. Через селище протікає річечка Тарапунька і безіменний нині струмок. Зі схилів опішнянських пагорбів течуть численні джерела. Яка у нас смачна і корисна вода, ми усвідомлюємо лише тоді, коли опиняємося в іншому населеному пункті і маємо порівнювати! Найбільш знамените нині опішнянське джерело витікає з пагорба, на якому стоїть «Старий хутір». Воно має цікаву й насичену подіями історію, яка розпочалася наприкінці 1940-х років.
Усю її добре пам’ятає старожилка Парасковія Єлисеївна Яценко (або просто бабуся Паша). Нащадок знаменитого опішнянського гончаря Гната Гладиревського, вона прожила важке життя. Зокрема, дитинство припало на важкі воєнні роки. А після закінчення боїв, прийшлося усіма силами допомагати батькам по господарству. І от, «десь у 1947-51 роках ми пасли кози на левадах. Була гроза, а ми ж усі босі були, напнулись якоюсь рядниною. А воно як ударила стріла, та в землю… На другий день женемо кози. Дивимось, пісок мокрий. Ми сіли біля нього, вигрібаємо – він все мокріший і мокріший. На четвертий день промило рівчачок. І так вода послі текла все время». Назвали джерельце – «Криниця, де грім вибив».
Смачну прохолодну воду полюбили опішняни і завжди зупинялися біля джерела, щоб утолити спрагу та вмитися. Десь на початку 1990-х років до нього прилипла назва «Бейджина Криниця». Так місцеві мешканці увіковічнили улюблену героїню з серіалу «Рабиня Ізаура», за перипетіями якого слідкувало чи не все жіноче населення пострадянського простору.
Новий етап життя криниці розпочався в середині 1990-х років. Коли київський архітектор Овсій Величко, якому так полюбилися опішнянські простори, прийнявши чернечий постриг став отцем Іоаном. Для власних потреб та потреб чернечої братії, яка приїжджала на літо до Опішні, він упорядкував джерело, облаштував біля нього купальню. З того часу слава про криницю поширилася між людьми. Багато з тих, хто приїжджав до неї, отримував полегшення від хвороб, а то й зцілення.
Після упорядкування вода почала витікати двома струмками, кожен з яких мав власний присмак. Серед відвідувачів поширилася думка, що в одному, як у казці, вона «жива», а в іншому, «мертва». Також за джерелом закріпилося стійке уявлення про те, що вода в ньому має значні домішки срібла. За нею потягнулися вервечки людей. З пляшками, бочками чи кухлями вони набирали й споживали воду. Вірили у її цілющі властивості, насолоджувалися смаком. Є багато відгуків про те, що купіль у цій воді дуже корисна для лікування шкіряних хвороб.
Наприкінці 2000-х років облаштування криниці почало руйнуватися. У припинення цього процесу втрутилася Православна церква. Настоятелю опішнянського Святотроїцького храму, отцю Володимиру вдалося віднайти спонсорів, які допомогли будівельними матеріалами. А православна молодь селища допомогла фізично та грошима. Планувалося провести реконструкцію в стислі терміни. Але корективи внесли природні умови. Тому будівництво тривало два роки. І от заново облаштована, освячена на цьогорічне свято Пантелеймона Цілителя на його честь, криниця з купальнею знову готова дарувати радість і зцілення.
Рекомендуємо всім, хто буває в Опішні, відвідати джерело, скуштувати з вірою його цілющої води. І, впевнені, кожен отримає незабутні враження. Чи, навіть, зцілення від хвороб.


http://opishnyainfo.vv.si/2013/08/%D1%86%D0%B5%D1%80%D0%BA%

Церковні служителі освятили відроджену криницю

Немає коментарів:

Дописати коментар