Пані Олено! Вас вітає Білевич Світлана з м. Глухів Сумської області. Кілька років тому я почала займатися текстильною лялькою, як ви говорите, для душі, а потім навчала цьому студентів. Але після того, як прочитала книгу Найдена, чесно кажучи, розгубилася. Виходить ми навчаємо дітей виготовляти ляльки, які використовувались у чаклунстві, магії, язичницьких обрядах? (Такі собі українські ляльки-вуду.) Знаючи, як пишуться наукові праці (сама кандидат наук), припускаю, що в них можуть бути присутні авторські "перебільшення" (не на образу авторові, бо така вже в нас наука). До речі, крім Найдена, називає хтось ці ляльки з хрестами вузловими?
Як Ви ставитеся до цієї проблеми, адже лялька-мотанка є улюбленим об'єктом праці багатьох вчителів та учнів?
До речі, маленькі діти на виставках часто питають: "Тьотю, а де в цієї лялечки очі?" Невже цій дитині можна розказувати, що через обличчя ляльки (очі) може вселитися злий дух?
Доброго дня, п. Світлано!!
Насамперед дякую за листа.
Я доволі успішно популяризую процес "мотання" ляльки-мотанки, намагаючись ніяким чином не сакралізувати її. Лялька-мотанка Олени Щербань, тобто моя, виконує всього дві функції: 1. для гри дітям 2. - для прикраси інтер єру. ВСЕ!!! Хто що хоче, те нехай і ВИГАДУЄ для продажу своїх ляльок! я спеціально НЕ ДОСЛІДЖУЮ ляльку-мотанку, я просто роблю її, люблю робити її, люблю показувати, ЯК Я її роблю. Але, збираючи багацько інформації в польових умовах стосовно моєї докторської (глиняний посуд у культурі харчування українців), не лінуюся спитати про ляльку - і щоб Ви думали - ще не чула щось на кшталт "вуду" чи ще чогось подібного. ОСЬ ТАК!!! Я не хочу навантажувати мою ляльку зайвим смислом і не навантажую, бо моя нічого енергетичного в собі не несе, принаймні, я їх "не заряджаю". З приводи книги О.Найдена - поки що мовчу. Опісля виходу її в світ почався в Україні "Ляльковий бум" - ми всі, хто не лінивий, кинулися мотати по ній. Дехто став уже членом Спілки майстрів народної творчості.... але в кожного - свій шлях і своя лялька. Тема, що Ви піднімаєте - надзвичайно цікавенна і складна, тож маю у Опішні, що в Полтавщині Салон-студію "Лялина Світлиця" і хочу і мрію і вже ЗАПРОШУЮ на форум лялькарок, аби поспілкуватися на цю та інші теми, зібратися разом, виставити свої вироби, обговорити їх, потусуватися так би мовити, обмінятися досвідом. ОРГАНІЗУЄМО ЙОГО РАЗОМ???
і з приводу символізму деталей, приміром, хрестика на обличчі чи обличчя "пустого" - є що розказати. Зберімося??
З повагою Олена Щербань
Понравилась статья? Поделитесь ей с друзьями
Доброго дня, пані Олено!
ВідповістиВидалитиНатрапила на Ваш блог випадково (шукала інформацію про глиняну народну іграшку), і натрапила на цього листа. Вірю, що випадковостей не буває :) Я займаюся народною лялькою девятий рік, збираю всю можливу інформацію. І вже років зо три намагаюся протидіяти нестримному потоку маячні про "мотанку" в мережі. Справді, маємо такий собі "феномен мотанки" - массове створення етносувенірів під брендом "народна лялька-оберіг", випущені книги і певне, захищені дисертації.
Стосовно книги О. Найдена. Там вказано: "Можна зробити припущення й щодо належності суботівських ляльок до хатніх родових оберегів, заступників”. І також: “Найхарактерніші ознаки цих (народних ляльок Середньої Наддніпрянщини) дають підставу шукати їх глибинні семантичні витоки у давніх обрядових антропоморфних першообразах. Щодо цього найбільш ймовірні обрядові функції жертви, божеств і богинь родючості, і більш пізніх хатніх, шлюбних та родинно-предкових божеств статку, оберегів.” Тобто робиться лише припущення про можливе походження ляльки і її звязок з антропоморфними зображеннями божеств, а також про МОЖЛИВУ втрачену оберегову функцію вузлових ляльок... Найдавнішим збереженим лялькам і замальовкам ляльок - приблизно 130 років, і все це - ІГРОВІ ляльки.
У всіх наче "пунктик" саме на ляльках з хрестами. Але у того ж найдена повно ляльок і вузлових ляльок з пустим обличчям, і з намальованим обличчям. Але лише до ляльок з хрестом так пасує слово "оберіг"... А чого варті сміховинні умови створення цих "оберегів"? У який бік мотати, що при цьому примовляти, тканину не різати і голкою не колоти...
Я вважаю, що такі речі варто викривати і поширювати про народну ляльку правдиву інформацію, засновану на дослідженнях етнографів. Так, окрім Найдена, нажаль, інформації мало... Але бодай його монографії варто читати... уважніше.
З повагою Олена Тарасенко