вторник, 22 ноября 2011 г.

Про миску в "Енеїді"

«Поклали шальовки соснові,
Кругом наставили мисок;
і страву всякую, без мови,
В голодний пхали все куток»
«Тут їли розниї потрави,
І все з полив’яних мисок»

У виданні 1798 р. –  «багацько з стравою мисок»

Миска – це посудина, найчастіше зрізаноконічної форми з крисами (вінцями), які могли бути рівними чи більшими за діаметр миски. Вінця миски призначені не лише для краси, вони виконують функцію затримати їжу, яка береться ложкою з миски, тому набрати у ложку страву набагато легше. Миска призначена для подачі до столу гарячих і холодних рідких страв: борщу, юшки; кашоподібних страв: затірки, кулешу, лемішки, а також галушок. Миски для подачі до столу переважно середнього розміру. У ХVІІІ столітті миски були переважно глиняними, политі поливою переважно зеленого кольору. Дуже часто миски прикрашали мальованим орнаментом.
В Україні миски почали використовувати вже з V тис. до н.е. Можна припустити, що перша миска, в такому вигляді в якому знаємо її ми, була виготовлена з глини. Автор наголошує, що миски полив’яні, підкреслюючи цим пишноту бенкету, адже полив’яні миски були порівняно дорогими, використовувались переважно на свята.
У ХУІІІ-ХІХ столітті велика сім’я в основному їла з однієї миски. А ложка була в кожного своя, намічена. Це можна проілюструвати уривком з твору Івана Вишенського: «Тые хлопы простые в своих кучках и домках сьедят...; тые хлопы з одное мисочки поливку аибо борщик хлепчют, а мы предся поколко десять полмисков, размашистыми смаками у фарбованых пожираем...».

 «Хоч того самого, аби в другу миску»,
«Із нехочу ззів три миски борщу»
«До повної миски миски усі з ложками»
 «Не пхай свого писка до чужої миски»
«Коло ями-ями б’ються хлопці з киями»  (Біля миски люди з ложками)
«По лужках, бережках, ходить чудо в двох мисках» (Черепаха)

Комментариев нет:

Отправить комментарий