Масляна, або ж проводи зими - проводжати на той світ, тобто хоронити. Для православних росіян, що мешкають на величезних обширах російських губерній між сучасним Петербургом та північним Уралом є нічим іншим, як реконструкцією язичницького поховального обряду угро-фінських племен, що населяли ці області до прийняття християнства. Саме про них у «Повісті врем`яних літ» згадує Нестор Літописець. Ці літописні язичницькі угро-фінські племена північної Росії: Пермь, Мєря, Корела, Мещора, Мурома, Ям, Водь, Чемериси, Твер, Марі, Мордва та інші, тобто прадіди сучасних росіян, за своїми давніми традиціями не хоронили покійників у землю, а спалювали на ритуальних вогнищах, як спалюють і донині їхні сучасники «чучело Зими». Таким чином «проводи Зими» є нічим іншим, як давнім поховальним обрядом угро-фінських племен північно-східної Московії. Під час похорон та поминок, у предків сучасних росіян було прийнято роздавати всім присутнім поховально-обрядову їжу – «бліни», які вони ще називають «русскими блинами».Ми за те, щоб росіяни пам`ятали і шанували обряди своїх прадідів, але в Україні є свої давні дідівські традиції та обряди. І ми будемо до того часу українцями, поки будемо їх пам`ятати та відтворювати. Це, зокрема, стосується і давнього свята східних слов`ян Колодія, за свідченнями того ж таки Нестора Літописця: полян, уличів, дулібів (білих хорватів, або ж сучасних галичан), волинян, тиверців, древлян, дреговичів, кривичів та сіверян…
«Любителі» відзначати Масляну московським робом мають знати, що термін «колодій» увійшов до середньовічних українських писемних джерел більш ніж 400 з лишком років тому, а саме в добу розквіту козаччини…
В 1860 році в Російській імперії була видана книга видатного українського етнографа та громадського діяча М.Маркевича «Обычаи, поверья, кухня и напитки малороссиян». В своїй книзі М.Маркевич сповіщає російським читачам про простонародну кухню, десерти і напої України. В ній наведено 90 рецептів різних страв, серед яких значна кількість, що виготовлялась із борошна. Це, зокрема, буханці з кав`яром, баба-шарпанина, бублики, вареники, варяниці, гилуни, галушки, галушки в квасі, гречаники, книші, коржі, кулики, коровай, лемішка, локшина, медовий шулик, паляниці, пундики, перепічка, плесканка, пасха, сластьони, стовпці, соломаха, тетеря, хоми, пампушки та інше. Як бачите, панове, жодної згадки чи вказівки на млинці в даному чималому переліку страв із борошна немає. Але про російські млинці трохи згодом, а зараз про наші смачнючі українські вареники, які на Масляну «і турки їдять…»
Вареники – обрядова страва давніх українців, яка дійшла до нас, напевне, з часів «трипільської культури». Молодий місяць символізував собою жіноче начало, а вареник був його уособленням. З появою на небі молодого місяця наші прадіди конче мусили помолитись, аби щастило цілий місяць. Аби місяць сприяв добробуту людей, йому робили дарунок у вигляді вареників. Начинка вареників символізувала собою вагітну жінку, а відтак, продовження роду. Наприклад, вареники, начинені пшоняною кашею, сприймались прадідами як символ майбутнього врожаю; начинка з грибів сприяла чоловічій силі, з риби – жіночій; вареники, начинені посічененими вареними курячими яйцями та зеленню, наділялися великою життєтворчою силою; вареники з маком уособлювали багатоманітність світів та зоряного світу; вареники з вишнями або дикими черешнями вважались чарівними... Особливе ж місце займали вареники з сиром, адже сир - це є продукт переробки молока, а молоко в уявленнях наших прадідів було символом примноження та достатку.
У народних казках та замовляннях «Молочна ріка з кисільними берегами» уособлює собою земний рай. Тож побажання «Щоб ти жив, як вареник у сметані» було побажанням доброї хатньої магії, з тим, аби в тебе, в твоїй родині і в твоєму краю все було в цілковитій гармонії і достатку.
Саме тому, головною стравою на Масляну, тобто Колодій, на Україні споконвіку і був вареник, а тиждень коли їли вареники з сиром, називався «бабським», бо вареник з сиром символізував собою вагітну жінку, продовжувачку великого роду.
Тож не дивно, що наші прадіди кепкували, що на Масляну «і турки вареники їдять…». Малось на увазі буквально наступне: «Хіба хтось собі ворог? Хоча б і ті ж турки? Хто ж собі побажає поганого? На думку наших прадідів, і турки були б не проти того, аби у них були великі та багаті родини, що живуть у повному достатку, принаймні так, як український вареник із сиром у сметані…». Отака козацька магія…
В 1860 році в Російській імперії була видана книга видатного українського етнографа та громадського діяча М.Маркевича «Обычаи, поверья, кухня и напитки малороссиян». В своїй книзі М.Маркевич сповіщає російським читачам про простонародну кухню, десерти і напої України. В ній наведено 90 рецептів різних страв, серед яких значна кількість, що виготовлялась із борошна. Це, зокрема, буханці з кав`яром, баба-шарпанина, бублики, вареники, варяниці, гилуни, галушки, галушки в квасі, гречаники, книші, коржі, кулики, коровай, лемішка, локшина, медовий шулик, паляниці, пундики, перепічка, плесканка, пасха, сластьони, стовпці, соломаха, тетеря, хоми, пампушки та інше. Як бачите, панове, жодної згадки чи вказівки на млинці в даному чималому переліку страв із борошна немає. Але про російські млинці трохи згодом, а зараз про наші смачнючі українські вареники, які на Масляну «і турки їдять…»
Вареники – обрядова страва давніх українців, яка дійшла до нас, напевне, з часів «трипільської культури». Молодий місяць символізував собою жіноче начало, а вареник був його уособленням. З появою на небі молодого місяця наші прадіди конче мусили помолитись, аби щастило цілий місяць. Аби місяць сприяв добробуту людей, йому робили дарунок у вигляді вареників. Начинка вареників символізувала собою вагітну жінку, а відтак, продовження роду. Наприклад, вареники, начинені пшоняною кашею, сприймались прадідами як символ майбутнього врожаю; начинка з грибів сприяла чоловічій силі, з риби – жіночій; вареники, начинені посічененими вареними курячими яйцями та зеленню, наділялися великою життєтворчою силою; вареники з маком уособлювали багатоманітність світів та зоряного світу; вареники з вишнями або дикими черешнями вважались чарівними... Особливе ж місце займали вареники з сиром, адже сир - це є продукт переробки молока, а молоко в уявленнях наших прадідів було символом примноження та достатку.
У народних казках та замовляннях «Молочна ріка з кисільними берегами» уособлює собою земний рай. Тож побажання «Щоб ти жив, як вареник у сметані» було побажанням доброї хатньої магії, з тим, аби в тебе, в твоїй родині і в твоєму краю все було в цілковитій гармонії і достатку.
Саме тому, головною стравою на Масляну, тобто Колодій, на Україні споконвіку і був вареник, а тиждень коли їли вареники з сиром, називався «бабським», бо вареник з сиром символізував собою вагітну жінку, продовжувачку великого роду.
Тож не дивно, що наші прадіди кепкували, що на Масляну «і турки вареники їдять…». Малось на увазі буквально наступне: «Хіба хтось собі ворог? Хоча б і ті ж турки? Хто ж собі побажає поганого? На думку наших прадідів, і турки були б не проти того, аби у них були великі та багаті родини, що живуть у повному достатку, принаймні так, як український вареник із сиром у сметані…». Отака козацька магія…
http://mamajeva-sloboda.ua/news.php?id=554
Понравилась статья? Поделитесь ей с друзьями
Немає коментарів:
Дописати коментар