четверг, 16 февраля 2012 г.

Хабани та їх вплив на українське гончарство / Habana and their impact on Ukrainian pottery

Колоністи-гутери в українському гончарстві
Колоністи-гутери (частіше в науковій літературі їх називають хабанами) прийшли в Україну зі Словаччини (тоді перебувала у складі Венгерського королівства, що входило в Габсбургську імперію). Спочатку оселились в с.Вишеньки (Чернігівщина), де налагодили виготовлення кераміки, чужої за формами та декором для української гончарної традиції. 1802 року переселилися в с.Радичево, де продовжили виготовлення глиняних виробів. 1842 року хабани покинули обжиті місця, переселившись в Таврійську губернію, але їхні традиції були продовжені і розвивалися до 1920-х років українськими гончарями. Хабани використовували основи технології і художні прийоми сформовані для італійської майоліки доби ренесансу. Вироби, виготовлені на гончарному крузі випалювали, покривали шаром глухої (свинцево-олов’яної) поливи, поверх якої наносили малюнок синьою, зеленою, жовтою і фіолетово-коричневою мінеральними фарбами і випалювали вдруге. Глибокі тони малюнка контрастно виділялися на фоні поливи, надаючи виробам високих декоративних якостей. Гончарне виробництво, налагоджене колоністами-гуттерами в Україні, успадкувало найбільше розповсюджений варіант хабанської образотворчої  системи, що сформувався в 1-й половині ХVII століття і був основним упродовж усієї історії хабанського гончарства – стилізований квітковий мотив: ренесансний завиток аканту з листками і квітами (стилізованні тюльпани, незабудки, гвоздики).
СКОРО!!!!

Комментариев нет:

Отправить комментарий