Щербань О.В., д.і.н
Харківська державна академія культури
СІЛЬСЬКИЙ ТУРИЗМ ЯК АНТИКРИЗОВИЙ ФАКТОР
СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ ОПІШНЯНСЬКОЇ ОБ’ЄДНАНОЇ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ГРОМАДИ
Навіть в умовах кризи розвиток туристичної
галузі в селі лишається актуальним. За умови обрання активної ринкової моделі поведінки діячів культурної індустрії, до
яких я відношу і надавачів послуг гостинності, насамперед у контексті регіональних та місцевих
особливостей, у посткризовий період продумана комунікаційна стратегія
спрацює. Отже, важливо продовжувати діяти, навіть у теперішніх не
сприятливих соціально-економічних умовах. Понаддесятилітній період діяльності у
сфері сільського зеленого туризму (і як дослідниці і як фундаторки власної
садиби), сприяв тому, що поступово викристалізувався стратегічний план-пропозиція
його майбутнього сталого розвитку на території Опішнянської ОТГ шляхом
витворення, підтримки і розвою культурної індустрії загалом. У січні 2020 року
його вперше було апробовано – покладено в основу проєкту «Опішня надихає
творити», поданого для участі в конкурсі проєктів Українського культурного фонду.
Попри схвальні відгуки експертів, поки що не вдалося перемогти в конкурсі,
вважаю, що засадничі позиції даного проєкту-стратегії, що носить соціально-економічний,
науково-дослідний, екологічний, просвітницький, виховний, популяризаторський
характер,
можливо поки що виконувати власними силами. Адже в умовах
відсутності ціннісного ставлення українців до власних природних та
історико-культурних ресурсів, що проявляється в ігноруванні можливостей
раціонального та ефективного використання туристичного потенціалу з метою
зайнятості та заробітку, згаданий проєкт-стратегія є актуальним, своєчасним та
назрілим не лише в межах Опішнянської громади, Полтавщини, а й всієї України.
Насамперед ним передбачена активізація
підприємницьких та творчих ініціатив жителів громади та сусідних, та їх
включення в процес осмислення і регенерації культурної та природньої спадщини. Варто
збагнути, що лише усвідомленими і об’єднаними силами громади можливо створити
сприятливі умови для розвитку сільської туристичної інфраструктури,
організованого туризму, інших видів рекреаційної діяльності, що в цілому
створить сегмент креативної економіки.
Розвиток креативного підприємництва,
культури та туризму Опішнянської ОТГ доцільно почати із студіювання місцевої культурної спадщини, що потребує створення науково-дослідних,
просвітницьких центрів, музеїв, резиденцій (і нехай спочатку вони будуть малими)
на базі яких будуть організовані етнографічні, фольклорні та археологічні
експедиції (активно залучаючи місцевих школярів і молодь), збору та
систематизації матеріалів, що будуть широко популяризовані шляхом публікацій в місцевих
та республіканського рівня друкованих виданнях, інтернет мережі, фото-відео
продукції. Реалізація лише цього первинного етапу потребує залучення насамперед
значного «людського» ресурсу. Так, є проблема в тому ХТО? буде цим всим
займатися. З огляду на те, що економічно сильними зможуть стати виключно
активні учасники ринку, відтак, вважаю, що вони покволу згрупуються навколо
цієї теми. Варто зазначити, що в Опішні з 2010 року успішно функціонує ЕтноПросвітницький
осередок – ЕтноЕкоАгроСадиба-музей «Лялина Світлиця» та на її базі інформаційно-консультаційний
центр «ЕтноТрадиції гостинності Полтавщини», що вже має чималий інтелектуальний
та матеріальний ресурс, досвід і напрацювання для організації та координації
місцевих етнографічних студій, що є пріоритетними серед напрямів їх діяльності
[1, С.290].
Студіювання в комплексі дасть основу реконструкціям, які в свою чергу
спричинять відродження рудиментів
опішнянської та регіональної культурної спадщини, що каталізують створення і популяризацію на їх основі
культурно-атрактивних просторів (спочатку приватних музеїв-садиб, пізніше – історико-археологічних
комплексів, парків-заповідників, культурно-просвітницьких ініціатив, етнографічних
та ландшфтних парків, інклюзивних мистецьких практик, креативного підприємництва;
мережі готелів, ресторацій, мануфактур, виробничих та арт-локацій, резиденцій,
фестивалів. До речі, відзначаю мегаможливості (досі не використані) саме
сільських територій для розвитку фестивального туризму на основі виключно
локальних етногастрономічних та обрядово-звичаєвих традицій. А їх спочатку
потрібно вивчити! Не можу не згадати про одну із
великих проблем сучасної української туристичної галузі – відсутність якісного
фестивального туристичного продукту, який, на мою думку, має бути виключно і
тільки локальним, рекламуватиме природні, архітектурні, історичні, а головне –
етнічні своєособливості даного регіону та засвідчить багатюще етнокультурне
різноманіття на теренах України. Відтак вважаю визначальною особливістю
локального туристичного продукту у вигляді фестивального дійства його
українськість, народність з широкою прокламацією найкращих культурних надбань в
природному для них середовищі: мова, їжа, одяг, фольклор,
рукомесла, обрядовість, звичаєвість. Найперше
– етнофестиваль має мати україноцентричну концептуальну ідею, вона ж і
має стати метою заходу, що генеруватиме особливий ідентифікуючий та
соціалізуючий меседж саме тієї території, де відбувається [2, С.241]. Цікавим є
факт, що Опішні до певної міри є чим «похвалитися» стосовно регулярності
проведення фестивалів: понад десять років у червні відбувається гончарський
фестиваль, ініційований Національним музеєм-заповідником українського
гончарства в Опішні, шість років у серпні відбувається приватний ЕтноФестиваль
«Борщик у глиняному горщику», ініційований авторкою, вперше у вересні 2019 року
відбувся «Опішня СливаФест», ініційований головою молодої Опішнянської громади
Миколою Різником. Фестивальні дійства є не лише проявом креативності опішнян,
але й бажанням розвивати туристичну сферу таким чином, аби сприяти пізнанню
туристом іншого історико-культурного середовища, отримання нового знання,
враження. Відомо, що подорожуючи, особа долає певні етнопсихологічні,
мовно-культурні, релігійні, гастрономічні та інші бар’єри. Етнотуризм
безпосередньо пов’язаний з переосмисленням давніх культур як спроба побудувати
тісні зв’язки із сьогоденням [3, s. 33].
У перспективі кількох років реалізація
проекту-стратегії має справити позитивний вплив на розвиток Опішнянської ОТГ,
шляхом реалізації згаданих ініціатив, що сприятиме раціональному, усвідомленому
використанню наявних соціально-економічних, природних, історико-археологічних,
культурно-мистецьких, туристичних ресурсів. А головне – формуванню
цілісного іміджевого образу даної громади. Підвищення рівня обізнаності про
цінність місцевої історико-культурної спадщини сприятиме вихованню фізично і
духовно здорових дітей та молоді. Нагальними стануть залучення усіх категорій населення
до навчально-виховного процесу, розробка і впровадження освітньо-виховних програм у
галузі культури. І.
можливо, це пришвидшить кроки на шляху до належної шани власної ідентичності.
Слід зазначити, що пропонована модель-проєкт
туристичного та культурного розвитку не претендує на повноту викладених
матеріалів та абсолютну однозначність висловлених позицій, авторка усвідомлює,
що вони можуть бути не позбавлені певних прогалин і недоліків, особливо з
огляду на те, що це є поки що першою спробою визначити стратегічні напрямки
розвитку креативної економіки громади, але за умови скоординованих та
взаємоспланованих дій місцевих мешканців насамперед і органів місцевої влади в
умовах децентралізації, має шанси стати базовою. Маю сподівання, що реалізація
плану-проєкту загострить почуття
приналежності членів Опішнянської об’єднаної територіальної громади до
спільного культурного простору, активізує
розвиток етнокультурного туризму, адже в ньому закладено підвалини
згуртування мешканців громади в одну команду, об’єднаних спільною культурною
ідеєю, дружньо налаштованих на співпрацю з іншими, утвердження та популяризацію
культурних та туристичних брендів опішнянської громади, витворення
опішнянського культурного продукту.
ЛІТЕРАТУРА
1. Щербань Олена. Етностратегія розвитку сільського зеленого
туризму у Полтавщині (на прикладі етнофестивалів «Борщик у глиняному горщику»)
/ «Розвиток українського етнотуризму: проблеми та перспективи» : [Текст] : Зб.
матер. ІV Всеукр. наук.-практ. конф. молодих вчених (Львів, 25 лютого
2016 р.) / Міністерство освіти і науки України, Львівський інститут економіки і
туризму. – Львів : ЛІЕТ, 2016. – С.285-291.
2.
Щербань Олена. ЕтноГастроФестиваль як локальний український туристичний продукт
(на прикладі досвіду «Борщика у глиняному горщику») // Нематеріальна культурна
спадщина як сучасний туристичний ресурс: досвід, практики, інновації: тези
доповідей ІІІ Міжнародної науково-практичної конференції-фестивалю, Київ, 14-15
лист., 2019 / М-во освіти і науки України, М-во культури України, Київський
національний університет культури і мистецтв, Київ. Ун-т культури, Ф-т
гот.-ресторан. І турист. Бізнесу. – Київ: Вид. Центр КНУКіМ, 2019. – 279 с.
3. Curvelo
Vidal Y. Ethno-ecotourism: a sustainable development tool to construct
governance with the way by people in la Guajira, Colombia / Yuliza Cuverlo Vidal A thesis submitted in partial fulfillment of the
reguirements for the degree of Master of
Marine Affairs University of Wascington, 2012. – 126 s.
Немає коментарів:
Дописати коментар