Забуті борошняні страви: кваша, затірка, лемішка
Квашу готували так: дві пригоршні гречаного борошна, а третю – житньої, нагріти воду, щоб руку можна втримати, борошно всипали в горщик і лили води стільки, щоб не густе і не рідке, солі не додавали – інакше збіжить з горщика, ставили в теплу піч, закривали заслонку – щоб солодала. Стоїть горщик до вечора.
Увечері закип’ятити окріп, щоб у ключ закипів, розводять солод ріденько у тім самім горщику (вона як солодала в горщику, то на споді лежала). Окропу ллють, дивлячись по горщику. Ще додавали туди кружку холодної води, наколотити повний горщик і сипнути зверху трохи гречаного борошна і дізнатися – чи добра буде кваша чи ні. Як добра буде – борошно поховається.
Як розводять квашу, є такі приказки: іди, кваша, у борок по медок, у лісок по квасок, щоб була як вино. Як розведеться окропом – то ставлять її в піч, вона в печі ночує – укисає. Зранку пробують, чи кисла – значить добра, тоді її варять. Як ні – додають квасу чи хліба – щоб укисла ще трохи. Кажуть: як удасться кваша, то буде дівка наша. Як не вистигне на ранок – то вдень господиня змушена топити піч. Так і казали: мабуть, квашу варять, чого вони серед дня варять. Як укисне кваша – то чекають, щоб догоряло в печі, тоді її ставлять, вона довгенько покипить. Вона все пінить і мішати треба і надбирати у мисочку, як не надбирать, то побіжить. Як гарно закипить – тоді не бігтиме, постоїть годину у печі – упріватиме. Витягають горщик – щоб зачахла. Холодна – смачніша.
Понравилась статья? Поделитесь ей с друзьями
Немає коментарів:
Дописати коментар