Хочу в Карпатські гори....

Сині-сині Карпати

Гончарний круг

Гончарний круг - основний пристрій гончаря

Гончарний круг, круг, гончак - спеціальний верстат для формування глиняних виробів. Він складається з верхняка, спідняка, веретена, коника, лута, порплиці, яремця, стояна, шпеника.

Про майстер-клас

Фрагменти майстер-класів із виготовлення моєї ЛЯЛЬКИ-МОТАНКИ

Про виставку Олени Мороховець

30 березня, о 15 годині  в ОПІШНІ (Центр розвитку духовної культури) відбулося урочисте відкриття виставки кераміки відомої опішняської гончарки Олени Мороховець під назвою "Поділюся мрією"

Опошнянские гончары: Михаил Китриш

Опішнянські гончарі: Михайло Єгорович Китриш

Заслужений майстер народної творчості, член Національної спілки майстрів народного мистецтва України, лауреат премії імені Данила Щербаківського, творчий майстер заводу «Художній керамік», гончар Михайло Єгорович Китриш (1936 р.н.), нині за станом здоров’я не в змозі займатися гончарною справою, якій присвятив усе своє життя. Але Майстер охоче ділиться своїми спогадами, привітно відкриваючи двері свого унікального домашнього музею кераміки. 

Про мою маму Катю

Моя мама Катя на шпальтах преси (в центрі Катя Іванівна Скрипка)

Опошнянские гончары: Иван и Александра Порохивныки

Опішнянські гончарі: Олександра та Іван Порохівники

Инструменты гончара: серия 1 / Tools of the potter: Series 1

Гончарство і спринцівка або як за допомогою гумової груші творять ШЕДЕВРИ

Звичайною гумовою грушею, якою користуються здебільшого в медицині, опішнянські гончарі і гончарки віртуозно малюють квіткові композиції з орніто-, зоо- та іхтіо- морфними елементами. 

Опошнянские гончары: Марьяна Грисенко

Опішнянські гончарі: 
Мар’яна Грисенко

Опошнянские гончары: Нина Дубинка

Опішнянські гончарі: 
Ніна Дубинка
Скромна, привітна, з особливим творчим стилем опішнянська майстриня глиняної іграшки Ніна Дубинка

Опошнянские гончары: Любовь и Дмитрий Громовые

Опішнянські гончарі: Дмитро і Любов Громові

Про народний одяг

Автентично. Привабливо, а значить стильно і модно. 
Не соромтеся одягатися в народне!

Про качану кашу

Що таке качана каша (крупці)?

Однією з улюблених святкових страв диканчан, будищан, а також опішнян є качана каша. У Диканці її називають "крупцями". На мій смак, вона дуже смачна. Більшості, кому доводилося її спробувати, вона не просто сподобалася, але ще й запам’яталася, мабуть, назавжди. Вигляд вона має незвичайний: маленькі жовті горишинки, "одна в одну", зварені на бульйоні, з м’ясцем.... Мммм....

Про сирні коники

Коники з сиру

Григорчук Галина Миколаївна ділиться "секретами" виготовлення сирних коників:  «Коники сирні мене навчила робити мого чоловіка тьотка. Ну в кип’яток ріжу кусок сиру, такого ґлизяного, з буза.

Про гуцульські ченахи / Hutsul chenahy

Гуцульські ченахи та борщі в глиняних горщечках

Чанахи - страва грузинської кухні. Але в західноукраїнських регіонах також готують не менш смачні "ченахи". Не вдаючись у подробиці "хто в кого", подаю рецепт українських ченах, а також борщу, записані від жительок села Річка, що на Івано-Франківщині, Марії Грепіняк: 

Про глиняний кухлик

«Лемішку і куліш глитали І брагу кухликом тягли...» 

Кухоль, кухлик – маленька посудина циліндричної форми з ручкою, для набирання й пиття напоїв.У західних регіонах України кухлик називають горням, кухлем-«квартям» (Бойківщина, Лемківщина) чи маленьким глечиком-«водопійкою» (Гуцульщина).

Вітаю зі святом!

23 березня в Україні щорічно відзначають Всеукраїнський день працівників культури та аматорів народного мистецтва

 Свято встановлено в Україні «…враховуючи вагомий внесок працівників культури та аматорів народного мистецтва у відродження української національної культури, розвиток народної творчості, активну культурно-просвітницьку діяльність та підтримуючи ініціативу громадськості…» згідно з Указом Президента України «Про Всеукраїнський день працівників культури та аматорів народного мистецтва» від 21 березня 2000 року № 484/2000.
Щиро вітаю усіх зі Святом Творчості і Радості! Бажаю Доброго Здоров’я, Щастя, Успіхів у всіх сферах Життя, Натхнення, Визнання!

Про глиняний куманець / On clay Kumanets

Який він, охтирський глечик? 

Згідно функціонального призначення, фігурний посуд - куманець  можна віднести до різновиду глечика.  Куманець, куман (Комишня, Опішне, Хомутець), куманчик (Полтавщина), київський глечик, глечик для горілки, охтирський глечик (на Сході України);  “колач”, “обарінок” (на заході) – святковий, декоративний, ритуальний посуд, каблучкоподібної форми, з отвором посередині тулуба, і колоподібної – на високій ніжці, з ручкою і носиком; використовувався для тримання та розливання міцних напоїв під час весілля. На куманцях відкритого типу часто поміщалися скульптурки людей, птахів (кобзар, лірник, крозак з люлькою, двоголовий орел). У цьому посудові подавали на стіл горілку.

Про глиняну миску

Миска глиняна, миска мальована...

 Миски були і залишилися основною ємністю в якій тримали, подавали і вживали страву: Пам’ятаєте?: «Поклали шальовки соснові, Кругом наставили мисок».... Це один із найпоширеніших видів посуду в Україні. Часто миску характеризують як найдавніший вид посуду, оскільки це нібито-то найпростіша його форма.

Про прабабусин термос

Глиняна тиква-холодильник

Тиква, тиковка, тиквочка, водяний глечик, банька, корчага, коршове – опуклий глечик із вузеньким горлечком і вушком; до горлечка або вушка прив’язували «киях» – кукурудзяний качан, яким закорковувався отвір; використовувався для тримання води, міцних напоїв, олії; під час літньої спеки тикву брали в поле, бо вода в них довго зберігалася прохолодною; у багатьох селах Полтавщини тикву носили на коромислі. Основна функціональна ознака тикви – термостійкість. Незважаючи на найбільшу спеку, вода в тикві має зоставатися (так і було!) джерельно холодною впродовж дня.

Опошнянские гончары: Иван Лобойченко / Oposhnyanskye potter: Ivan Loboychenko

Опішнянські гончарі: Іван Лобойченко

Творчий, серйозний, з невичерпним потенціалом, невтомний трудівник, залюблений у глину кераміст, представник молодшої генерації опішнянських гончарів Іван Іванович Лобойченко народився 2 червня 1957 року в Опішні, Зіньківського району, що в Полтавщині. З 1964 по 1974 рік навчався в Опішнянській середній школі. Впродовж 1973-1974 рр проходив виробничу практику на базі заводу "Художній керамік", де отримав кваліфікацію керамік ІІІ розряду. Літо 1973 та 1974 років працював учнем на заводі "Художній керамік". Майстер вважає, що йому дуже пощастило, що він отримував ази з гончарства під керівництвом найкращих на той час Учителів: Трохима Назаровича Демченка, Івана Архиповича Білика та Олександри Федорівни Селюченко. Часто з теплотою і вдячністю Учня, згадує своїх Наставників. Перші глиняні іграшки Іван Лобойченко зліпив під керівнцтвом відомої опішнянської іграшкарки Олександри Селюченко.

Восени 1974 року Іван Лобойченко намагався поступити до Харківського художнього інститу. Не подолавши  конкурсних бар’єрів, влаштувався при вузівській лабораторії кераміки і скла  лаборантом, де відпрацював два роки.
Повернувшись в Опішню, з 1976 по 1982 роки працював творчим майстром  на заводі "Художній керамік". У той час виготовляв традиційні опішнянські зооморфні (барани, леви, бики різних розмірів), антропоморфні образи (козаки), гончарював різноманітний посуд.
Взяв участь у виставках "800 років Полтаві", "1500 років Києва".
1980 року за високий професіоналізм, майстерність, відмінну якість роботи. нагороджений нагрудним знаком "Майстер-умелец".

Про музей гончарства в дитсадку!

Музей гончарства в опішнянському дитячому садочку "Берізка"

Усі знають, що в Опішні функціонує Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному. Та далеко не всім відомо, що в місцевому дитячому садочку "Берізка" також є "Музей гончарства". Маленький, але СВІЙ.

«Pottery Universe Ukraine–2009"

Про перший Міжнародний мистецький фестиваль-ярмарок 
«Гончарний Всесвіт-2009»

 Анотація Вперше описано результати проведення в Опішному першого Міжнародного мистецького фестивалю-ярмарку «Гончарний Всесвіт–2009». Виокремлено три групи учасників дійства. Зроблено висновок про те, що Фестивалем-Ярмарком в Опішному започатковано довготривалу масштабну акцію відродження та підтримки українського гончарного виробництва. Ключові слова. Опішне, Фестиваль–ярмарок, гончарі, гончарство.

Про ярмарки в Опішні

З історії опішнянського ярмаркування

 Вирували-кипіли колись в Україні ярмарки (річні торги, які влаштовувалися регулярно в певну пору року в спеціально відведених місцях для продажу і купівлі товарів) … На Лівобережжі Дніпра це феєричне торгівельне дійство відбувалося майже щотижня на торговому майдані в якомусь з міст чи містечок. Одним з найвідоміших торгівельних осередків Полтавщини, принаймні з останньої чверті XVII століття, було Опішне, розташоване на перехресті двох важливих шляхів, що поєднували північ та захід Гетьманщини зі Слобожанщиною й Кримом, здавна притягувало до себе купців.

Про прабабусин глечик

Прабабусин глечик у спадок

Нещодавно мені в подарунок дістався глиняний глечик. Звичайний, опішнянський, полив’яно-мальований, трьохлітровий, з вушком ГЛЕЧИК! Презентувала його мені сестра моєї бабусі Марії, Катя Ляшенко, родом з села Писарівщина, Диканського району, яка нині проживає в селі Покрова Багачка, що на Хорольщині. Не пустий, а вщерть наповнений свіжим, пахучим, білосніжним (і без ГМО!) смальцем!

І пояснила: півстоліття тому, саме цей опішнянський глечик, так само зі смальцем, їй дала на гостинець її мама Одарка, а моя прабабуся.... 

Передаючи мені в спадок цю, вже, мабуть, родинну реліквію, бабуся Катя сказала: бажаю і тобі через п‘ятидесятиріччя передати цього самого глечика так, як я передаю його тобі........

Фото підземелля

     

А це я в підземеллі опішнянському. Страшно!

Опошнянские гончары

Опішнянські гончарі: Олена Мороховець

У сузір’ї молодшого покоління сучасних опішнянських гончарів своєособливе місце належить молодій, надзвичайно старанній та перспективній гончарці Олені Андріївні Мороховець.

Про земляка

До 115 річчя від дня народження нашого земляка: 

опішнянський літописець Тимофій Середа

 Україна багата на таланти. Лишень одні стають відомими на увесь світ. Інші – підкорюють вітчизняні вершини. Але більшість – так і лишаються відомими лише найближчому оточенню. Одним з непересічних особистостей був опішнянин Тимофій Іванович Середа. 

Про біографію керамолога

Життєпис керамолога Лідії Савівни Шульгіної

 Shcherban, Olena. The Biography ceramolog Lidiya Savvivna Shulgina. Summary. The article is based on the documentary materials of the Inveytigatory Case of Lidiya Shulgina, what are kept in the Central Archives of Public Associations of Ukraine (Kyiv). The Fragments from the Biography of a well-known researcher. The before unknown facts from the life of this ceramologist are put into the cientific ciraulation. Key words: Lidiya Shulgina, Inveytigatory Case, the Central Archives of Public Associations of Ukraine, The Museum of Antropology and Ethnography.

Про підготовку до Великодня

Готуємося до Великодня, або чи купили Ви собі новенького пасківника?

До Великоднього свята ще ніби довго-довго.... Але готуватися до нього заздалегідь не завадить. Скоро-скоро настане той довгоочікуваний всіма нами час, коли з макітри визиратиме примхливе, жовтаве, як саме Сонечко, тістечко на пасочку, і виявиться, що новенького пасківничка нема.

Про утвердження нашої гончарської культури

До утвердження сучасної гончарської культури українців через якісну передачу гончарських професійних знань

  Досі не було виокремлено й проаналізовано, що саме понадсторічне функціонування гончарних навчальних закладів у Опішному був найважливішим у формуванні, збереженні й утвердженні опішнянських гончарських традицій від кінця ХІХ століття. Shcherban, Olena.The High-Quality Transmission of Professional Pottery Knowledge as the Important Factor of the Forming and the Strengthening of Modern Pottery Culture of the Ukrainians (by the Example of the Opishne Centre of Pottery School Education) Summary. The article deals with the mental picture of the more than centennial functionyng of pottery schools in the outstanding centre of folk art culture – Opishne, reconstructed by the author, that can be regarded as its determinant peculiarity; with the main problems of the development of Opishne pottery during the period from the late 19th to the early 21st century as well as the role of pottery educational institutions in its solving; with the efficacy of other forms the transmission of professional pottery craftsmanship in Opishne. The author makes a conclusion, that the high-quality transmission of professional pottery knowledge is the most important factor of the forming and the strengthening of modern pottery culture of the Ukrainians. Key words: Opishne, pottery educational institutions, the transmission of professional pottery knowledge.

Гіга Лялька-мотанка / Giga dolls

Це колись була найбільша ЛЯЛЬКА-МОТАНКА України

Фрагмент з історії Чутівки (Оржицький р-н, Полтавщина)

Чутівський Аль-Капоне

Чутівка – нині невелике за розмірами але потужне за культурним розвитком село на Оржичині (Полтавщина). Багата і його історія. Ще дві з половиною тисячі років тому неподалік сучасної Чутівка кочували скіфи, у добу Русі – височіли вали слов’янського міста.

Про глиняний чайник / On clay teapot

\

Незнайомець чи свояк? (або про глиняний чайник в традиції українського чаювання)

Нині складно уявити щоденне чаювання без неодмінного його атрибуту (металевого, скляного, пластикового, фарфорового...) ЧАЙНИКА. Та мало хто знає, що перші чайники українські народні майстри виготовляли з глини.

Про весняних жайворонків із тістечка / On a spring Lark Brownies

Спечемо сорок жайворонків, щоб Весну-Радість зустріти!

На свято Сорока святих, свято зустрічі весни, яке святкуватимемо 22 березня, в деяких регіонах України, зокрема на Полтавщині (Диканський район), виготовляли сорок пташок-жайворонків, які роздавали потім дітям. 

Опошнянские гончары: Анна Диденко

Ганна Павлівна Діденко

Однією з найбільш яскравих зірок на опішнянському гончарному небосхилі є майстриня глиняної іграшки Ганна Павлівна Діденко.

Про пироги

Секрети опішнянських пирогів, 

або "тісто любить, коли біля його ходять"

Ще якихось 50-60 років тому, коли в кожній українській хаті була піч, на всі свята-празники та в неділю, господині обов’язково випікали хліб, пироги, перепічки ... Пироги – харч універсальний: це і основна страва, і на десерт, і на обід, і замість вечері, і на гостинець… А що вже діти люблять ласувати пирогами!

Опошнянские гончары: Валентина Лобойченко

Валентина Лобойченко 

Скоро тут з’явиться інформація про відому опішнянську гончарку
Валентину Лобойченко

Про опішнянських меценатів

Меценат з Опішного Федір Якимович Коваленко

Завжди радію, коли вдається знайти відомості, пов’язані з історією мого краю, життя земляків. Сподіваюся, що інформація про одного з меценатів, який народився в Опішному, Федора Коваленка буде не менш цікавою і для багатьох читачів.

Про глечики та горщики відьми конотопської / About jugs and pots witch of Konotop

Горщик для хмар (або куди ховає хмари відьма конотопська?)

Твори класиків української літератури містять важливу інформацію для сучасних наукових студій. На мою думку, етнологами й керамологами вона використовується недостатньо. Мною розпочато комплексний аналіз відомостей щодо призначення, способів використання, назв та асортименту глиняного посуду. Вже побачили світ статті, присвячені використанню глиняного посуду в творах Івана Котляревського й Миколи Гоголя. В даному дослідженні проаналізую матеріали з найвизначнішого бурлескно-реалістичного твору Григорія Федоровича Квітки-Основ’яненка – гумористично-сатиричної повісті «Конотопська відьма» (1833 р.), яка є своєрідною візитною карткою однієї з перлин Сумщини – міста Конотоп.

Про черепки, горщики і Гоголя

«Горы горшков» и «битые черепки», або про те, що Гоголя треба читать...

У працях  видатного літературного класика Миколи Гоголя, присвячених українській тематиці  досить точно відображено народний побут та звичаї. З огляду на нечисленність тогочасних етнографічних наукових праць, подані в творах письменника відомості є унікальними. Зокрема, згадки про глиняний посуд. Майже всі вони містяться у творах, об’єднаних у збірки «Вечера на хуторе близ Диканьки» та «Миргород».

Глиняний глечик / Clay pot

Глечик і глечичок....

Глечик, глечик молочний – висока посудина з вушком (без вушка) для тримання, головним чином молочних продуктів (молока, сметани тощо). Для позначення глечика з уточненням його призначення існують назви: гладушка, гладишечка, гладущик, глек, гладиш, гладуш, гладун, глячок, глечок, зливушник, кушин, квасник....

Про навчання гончарству

Старається маленьке онуча....

 Життєздатність будь-якого ремесла обумовлюється його спадкоємністю. Наступність у виборі професії є надійною гарантією довгого і успішного її існування, сприяє збереженню складених впродовж тривалого часу традицій.

О сохранении и развитии гончарства

Гончарные школы как эффективный способ сохранения гончарства 

 Аннотация: об эффективности деятельности гончарных учебных заведений на протяжении ХХ века в Опошне – известном гончарном центре Украины, важность и необходимость их существования в наше время. Решении проблемы сохранения гончарных народных традиций Опошни путем деятельности Коллегиума искусств в Опошни, учитывая накопленный опыт работы.

Опішнянські гончарі: Олександр Шкурпела / Opishnyanska potters Alexander Shkurpela

Олександр Шкурпела

Невтомно трудиться в Опішні один із найталановитіших опішнянських гончарів Олександр Шкурпела. Любов до глини передав і синові Анатолієві, який залюбки допомагає батькові.

Про гончарство села Громи / On the pottery village of thunder

А колись Громи «гриміли»!

 Дивовижний куточок України – Уманщина, ще півстоліття тому славився своїми гончарями. Як і більшість гончарних осередків, тамтешнє гончарство вивчене недостатньо. В наукових виданнях переважно згадується лише виробництво іграшок-свистунців у селі Громи з унікальною технологією їх виготовлення. Серед громівських майстрів-іграшкарів згадується лише родина Нечипоруків.

Про проводи Зимоньки

Цієї  неділеньки (6.03.2011 року) ми відсвяткували-провели Зимоньку в славному хуторі Глинськ, що в Полтавщині. Співали народних пісень, грали в народні ігри ("дрікмана", "блоху", "гуси-лебеді"), кидали кістки, в’язали колодку, танцювали кроков’як, гречаники, ойра;  дітлахи гралися в сніжки та каталися на санках, запряжених коником, всі смакували смачнющою глинською кашею, звареною місцевим завклубом Катею, варениками. А наприкінці свята спалили опудало Зими.

Про святвечорові традиції мого краю

Про Святвечір та традиційні різдвяні ласощі мого краю

 Одним із шанованих свят українців є Різдво (Свят-вечір, багата кутя, вілія, коляда), яке відзначають з 6 на 7 січня. Переддень Різдва Христового багатий на звичаї й традиції. В сучасних намаганнях відродження народної звичаєвості, не зайве пригадати пов’язані з цим святом наші звичаї та обряди.

Про традиції опішнянської торгівлі

Торговиця по-опішнянськи

Одним з найвідоміших торгівельних осередків Полтавщини, принаймні з останньої чверті XVII століття, було Опішне. Розташоване на перехресті двох важливих шляхів, що поєднували північ та захід Гетьманщини зі Слобожанщиною й Кримом, воно здавна притягувало до себе купців.

Про козацький рід Лихопоїв

Опішнянський сотник Филон Лихопій

 Опішнянський козак Филон Лихопій був знаним і шанованим козаком, авторитетним у середовищі січовиків. Перша відома нам згадка про козака з таким прізвищем датована осінньою порою 1682 року.

Про одного з побратимів Степана Разіна опішнянина Леска

Зв‘язок Степана Разіна з Опішнею

Багатостраждальна українська земля здавна була щедрою на справжніх героїв, людей щирих та відважних, які, борючись за справедливість, сміливо дивилися в очі навіть самій «кирпатій свашці» з косою. На жаль, нині імена більшості з них маловідомі широкому загалу українців. Національним героєм Росії (тісно пов’язаним з Україною) є козак, ватажок одного з найбільших повстань проти феодального гніту Степан Разін. Це ім’я добре відоме більшості наших співвітчизників зі шкільної програми. Але мало хто знає, що одним з найближчих його соратників та названим братом був наш земляк, опішнянин – козак Леско (Олексій).