Олена Щербань,
етнологиня,
провідна
популяризаторка української традиційної культури
Полтавщини та
Слобожанщини,
фундаторка
ЕтноПросвітницького осередку-музею «Лялина Світлиця»
(Опішня,
Полтавщина, Україна),
уповноважена
представниця
Спілки сприяння розвитку
сільського зеленого туризму України в Полтавській області,
засновниця Музею
звареного борщу та Музею живого хліба,
авторка
ЕтноФестивалю «Борщик у глиняному горщику»
д.і.н.,
+38 066 18 45 061
shcherbanjov@ukr.net
Мій досвід у сільському зеленому туризмі
або шлях від ідеї до відомого в
Україні і Світі ЕтноПросвітницького осередку-музею
У даній
публікації маю на меті ознайомити Вас із власним досвідом діяльності в галузі
сільського зеленого туризму в селищі Опішня (Полтавщина); поділитися набутками,
проблемами, які неодмінно виникають щодня, оскільки це сфера обслуговування
Людей (і працювати в ній доведеться навчитися самостійно), а також скромними (і
не дуже) досягненнями і задумами на майбутнє. Сподіваюся, що ця інформація
(базована виключно на практичному досвіді роботи) стане в нагоді усім, хто вже
займається і лише планує працювати в сфері сільського зеленого туризму.
Хто я? Етнологиня, історикиня,
керамологиня, менеджерка культурної індустрії, музеологиня, краєзнавчиня; експертка
з української традиційної гастрономічної культури українців, сільського
зеленого туризму; провідна популяризаторка-експертка традиційної культури
України, насамперед Полтавщини, Харківщини та Сумщини, творів українського
традиційного мистецтва та народного побуту; майстриня із виготовлення
української традиційної ляльки-мотанки, обрядових хлібів; колекціонерка
українського глиняного посуду, традиційної тканинної ляльки; телеведуча,
активна суспільно-громадська діячка. Амбасадорка Міжнародної Амбасади
жінок-підприємниць. Доктореса історичних наук (2018 р.). Тема докторської
дисертації: «Еволюція традицій
використання глиняного посуду в народній культурі харчування українців
Наддніпрянщини другої половини ХІХ – початку ХХІ століття». З 2010 року є
членом Національної спілки краєзнавців України. Від 18 березня 2021 року є
членом правління її Полтавського обласного осередку і курую, створюючи, напрямок
«етнологічне краєзнавство».
У сільський
зелений туризм я прийшла з науково-дослідницької сфери. До речі, досі не знаю
науковця, що займався б розвитком сільського зеленого туризму в практичній
площині. Я – єдина в Україні науковець, що власноруч готую народні страви в
печі, подаю їх до столу, оформлюючи їх в етноДійство – тепер це є однією з моїх
«фішок». Моя любов і професія – це етнологія. Теми моїх студій – традиційна
культура українців. Однозначно цей фактор був і є і буде надзвичайно помічний у
процесі становлення, розвитку і моїх майбутніх успіхів.
По суті я сама собі коуч і консультант. Важливими
деталями я б назвала моє сільське походження, це багато чого
спрощує, вчительська освіта, що спонукає до безперервної
самоосвіти і комунікабельності. Але все ж головним фактором моїх теперішніх
досягнень і прийдешніх тріумфів є те, що я знаю,
ЩО Я ХОЧУ взагалі від життя, і сільського зеленого туризму зокрема, а ще – легкість у процесах поєднання
непоєднуваного.
Без
перебільшення цінним у процесі мого утвердження в туристичній сфері став вступ
до членів Спілки сприяння розвитку сільського зеленого туризму України у 2014
році, згодом я стала уповноваженою представницею в Полтавській області. Це дало
мені відкритий доступ до комунікативної платформи всеукраїнського рівня і на
той час невідомого мені інформаційного простору.
Варто
зазначити, що я самостійно шукала друзів, активно спізнаваючись з такими, що
мали сумісні з моїми переконання: Володимир
Павлович, голова Спілки, власники садиб Інна Величко (Житомирщина), Микола
Череп (Чернігівщина), Віра Чепурна (Черкащина), Володимир Вакула (Сумщина), Оксана
Бас (Вінничина), Ольга Жукова (Херсонщина) – чудова географія! Одразу ж, коли мені випала нагода
працювати ведучою програми «Перший на селі» на телеканалі Перший UA, в першу чергу я поїхала знімати позитивні сюжети-проморолики
до спілчан.
