Глечик і глечичок....
Глечик, глечик молочний – висока посудина з вушком (без вушка) для тримання, головним чином молочних продуктів (молока, сметани тощо). Для позначення глечика з уточненням його призначення існують назви: гладушка, гладишечка, гладущик, глек, гладиш, гладуш, гладун, глячок, глечок, зливушник, кушин, квасник....
Виготовляли також спеціального призначення глечики. Глечик для вареної – красиво оздоблений, полив’яний ритуальний посуд; використовувався для розливаннч хмільних напоїв під час родинних т календарних обрядів. Глечик для святої води – орнаментований, полив’яний глечик у якому носили воду до церкви на освячення. Глечик із хрестиком (хрещиком), хрещатий глечик, свята гладишка – глечик для молока, на шийці якого написаний маленький хрестик – магічний оберіг вмісту посуду. Зливушник – маленький глечик із широким горлом і пипкою на вінцях; використовувався для тримання молока, сметани, розливання рідин тощо.
Кушин – 1) великий неполив’яний тиквастий глечик для тримання молока, води; 2) багато орнаментований полив’яний глечик, в якому освячували воду, тримали й подавали до столу міцні напої. Євгенія Дмитрієва згадує „квасники з верхом, що красиво звужувався і оберігав рідину від розплескування під час перенесення”....
Бубнівські гончарі виготовляли «прибутні ладущики».
Герасим Бевс згадував: «Ладущики на молоко треба робить у підповні, коли місяць у підповні, тоді будут ладущики, треба їх натще робить; бувало ще мій покійний батько казали, як я хлопцем був, сьогодні місяць у підповні, треба гладущики робить, то зранку біло нічого не їли, все натще робили ладущики. І от скільки я живу, то все примічав, що воно так і мені таке було: корова була, то по всьому чисто видно й по маслі, й по молоці, й по сметані. Я замічав, коли не такий гладущик, то все не таке». «Іще добре робить первої суботи первого місяця; як настав місяць, то у перву суботу на первому місяці було практикуємо, й в таких гладущиках завжди повно – бувало замічаєш, чи собі зробиш, чи так кому продаси, то буде в їх сметана». «А коли-небудь роблений гладущик. То мала польза з нього, не буде в йому сметани ніколи. Прибутні гладущики то це тільки ті, що у підповні роблені у перву суботу на первому місяці. І баби примічают: в цього ганчара, кажут, прибутні гладущики, завжди в їх сметана ведеться; а в цього, кажуть, погані, неприбутні гладущики: нема з їх пользи».
Герасим Бевс згадував: «Ладущики на молоко треба робить у підповні, коли місяць у підповні, тоді будут ладущики, треба їх натще робить; бувало ще мій покійний батько казали, як я хлопцем був, сьогодні місяць у підповні, треба гладущики робить, то зранку біло нічого не їли, все натще робили ладущики. І от скільки я живу, то все примічав, що воно так і мені таке було: корова була, то по всьому чисто видно й по маслі, й по молоці, й по сметані. Я замічав, коли не такий гладущик, то все не таке». «Іще добре робить первої суботи первого місяця; як настав місяць, то у перву суботу на первому місяці було практикуємо, й в таких гладущиках завжди повно – бувало замічаєш, чи собі зробиш, чи так кому продаси, то буде в їх сметана». «А коли-небудь роблений гладущик. То мала польза з нього, не буде в йому сметани ніколи. Прибутні гладущики то це тільки ті, що у підповні роблені у перву суботу на первому місяці. І баби примічают: в цього ганчара, кажут, прибутні гладущики, завжди в їх сметана ведеться; а в цього, кажуть, погані, неприбутні гладущики: нема з їх пользи».
Ганя Ганчар зазначила, що гладущики добрі, «аби в суботу роблені». «Ладущики треба робить у суботу, то вони на спрат добрі: тямущий ганчар робит гладущики якої-небудь аби суботи, бо він знає до своєї роботи. А гинші робят і нової суботи .кажут, гладущики тоді добрі на спрат, коли нової суботи роблені».
Дуже поширеними в Бубнівці були переконання, що гладущики треба робити рано, до схід сонця. Софія Ганчар зазначила: «До дня, щоб ще сонце не сходило, наробит тих гладущиків на молоко, то буде спрат, масло буде, сир буде. Заказуют, щоб у суботу рано, щоб ще сонце не зійшло». Інші надають значення тому, щоб гладущики робити не тільки до схід сонця, але й доконче натщесерце. Яким Герасименко: «Ладущик, як найраніше треба робити – у п’ятницю або суботу – це байдуже, аби натще робить – тільки такий гладущик буде до молока добрий; кажут (жінки), сметани є багато тільки у таких гладущиках, що натще та уранці роблені до схід сонця». Крім цього, деякі ганчарі до схід сонця набирають води й з тої води місять глей на гладущики, а під час роботи примовляють, кажуть – «як хто знає до роботи». Ганя Ганчар: «Ганчар до керниці йде, тільки у суботу, гиншого дня то байдуже, треба у суботу, до схід сонця. Прийде до керниці і каже: я прийшов по воду гладущики робити на сир, на сметану, на масло; приходит до дому, зливає сей час глей тою водою, місит і робит. Зробити треба до схід сонця, то вони будут дуже добрі на спрат. Коли робит гладущика, каже: роблю ладущика на сир, на сметану, на масло. То з того буде спрат. А гинший непотрібний ладущик».
Дуже поширеними в Бубнівці були переконання, що гладущики треба робити рано, до схід сонця. Софія Ганчар зазначила: «До дня, щоб ще сонце не сходило, наробит тих гладущиків на молоко, то буде спрат, масло буде, сир буде. Заказуют, щоб у суботу рано, щоб ще сонце не зійшло». Інші надають значення тому, щоб гладущики робити не тільки до схід сонця, але й доконче натщесерце. Яким Герасименко: «Ладущик, як найраніше треба робити – у п’ятницю або суботу – це байдуже, аби натще робить – тільки такий гладущик буде до молока добрий; кажут (жінки), сметани є багато тільки у таких гладущиках, що натще та уранці роблені до схід сонця». Крім цього, деякі ганчарі до схід сонця набирають води й з тої води місять глей на гладущики, а під час роботи примовляють, кажуть – «як хто знає до роботи». Ганя Ганчар: «Ганчар до керниці йде, тільки у суботу, гиншого дня то байдуже, треба у суботу, до схід сонця. Прийде до керниці і каже: я прийшов по воду гладущики робити на сир, на сметану, на масло; приходит до дому, зливає сей час глей тою водою, місит і робит. Зробити треба до схід сонця, то вони будут дуже добрі на спрат. Коли робит гладущика, каже: роблю ладущика на сир, на сметану, на масло. То з того буде спрат. А гинший непотрібний ладущик».
За спостереженням Лідії Шульгиної бубнівські селянки вірять, що кількість та якість молока залежить від того, як зроблено гладущика й дорожче платять за посуд, що відповідає зазначеним вимогам. Проте, ганчарі часом сміються з того: «Як нова субота, дорожче платят – аби нової суботи й рано роблений – а йому, коли время робить, тоді й робит: він хиба стане до світа їх робить, хиба він буде пильнувати», – зазначила Софія Ганчар.
«Ладущик з пупом». Дуже поширений у Бубнівці той забобон, що гладущика на молоко треба робити «з пупом», тоб-то з маленьким шпеньочком посередині. Пуп витягається з дна в останній момент, коли гладущик уже цілком готовий. Вірування, що стосуються до пупа. Очевидно, дуже давні, – до речи сказати, що старовинні гладущики також роблені з пупами. Оповідають про них таке. Титяна Ганчар: «Ладущика треба з пупом. То добрий буде на спрат. Такий пуп в середині у дні стремит; так і роблять з пупами гладущики навпроти сметани, то й тоді буде багато сметани, як пуп є. Пуп викрутюється на дні. Гиначих гладущиків не роблять, бо гиначих баби не кпуют. А як пуп є, то лакомо їх купуют, лакомі баи на ці гладущики з пупами»; Софія Ганчар: «Роблят гладущики з пупами, в середині на дні; заказуют ладущики, то самі з пупами гинших не заказуют. Як піст, то заказуют гладущиків найбільше, і все загадуют з пупами, пуп великий сторчит у дні. Зпупом гладущик на молоко дуже добрий. А як що вже таке, спасибі, лучиться що баба не має спрату сейчас на ганчара кажут, що не такі ладущики; а з пупом, то це вже в неї йде діло, отже щось він варт». Проте, коли буває великий попит на посуд, тоді всякий гладущик добрий: «Як робит на ярмарок, то усяке пускає в щот: бо на ярмарку всяке хоче купити, і як нема з пупом, то вже бере, який несут» (Софія Ганчар).
Скоро тут з’явиться повноцінна оповідь про глиняного глечика.
ДЯКУЮ за те, що читаєте!
ДЯКУЮ за те, що читаєте!
 |
| Повкладалися, та й лежать |
 |
| Чи є в цього гладущика пуп? |
 |
| І так можна глечика пристосувати.... |
Понравилась статья? Поделитесь ей с друзьями
Немає коментарів:
Дописати коментар