"І брагу кухликом тягли..."
Щодо призначення кухлів нині
сумнівів не виникає – вони традиційно використовувалися для пиття води,
сирівцю, узвару, молочних та спиртних напоїв. Чітке розмежування знайдених у
Опішному виробів за формою, розмірами і декором може свідчити про певну їхню
спеціалізацію. Так невеликі, мало декоровані вироби, куди могло входити
0,15-0,3 літри рідини, могли використовуватися для споживання дорослими міцніших
спиртних напоїв (наприклад, браги чи вареної) а також води й молока дітьми.
Найбільшими (об’ємом 1-1,5 літри – близько пів кварти), скоріше за все
користувалися дорослі для споживання безалкогольних (наприклад, сирівцю) і
слабкоалкогольних напоїв (пива, браги). Цей здогад підтверджують літературні
джерела. Так, Іван Котляревський у «Енеїді» вжив назву «кухлик» у якості
невеликої посудини, з якої пили брагу (с.44) і «кухоль» - як більшу посудину,
сирівець з якої випив Еней, щоб прийти до тями після похмілля (с.62).
Григорій Федорович Квітка-Основ’яненко
використовує назви «кухлик», «кухличок»: «дівко! а вточи лиш слив’янки! – то ми
по кухличку,
по другому вип’ємо», «та за кухлик, та давай знов смоктати з
паном хорунженком». кухлик: «далі узяла з кухлика якоїсь води та, усе
бормочучи, побризкала тою водою і себе, і жлукто усередині…». Микола
Гоголь, згадуючи
кухлі, в
більшості випадків дає зрозуміти, що вони
глиняні, описуючи їх у сценах споживання «сивухи» та «меду». Після трапези кухлі розбивали. У двох сюжетах розміри таких виробів
гіпертрофовані: «мало не с полведра», «с полкварты». Лише в одному випадку –
сцені чаклування зі «Страшной мести» – письменник уточнює, що кухоль – «выделанный из какого-то чудного
дерева».