Качана каша
Качана каша (або крупці, град, як називала її моя Бабусенька Марія Карпівна Яковенко (у
дівоцтві Трохименко), Вона ж і навчила мене і мою сестру Оксанку качати качану
кашу). «Крупки» цю крупу називають у одному із сіл Житомирщини. Бабуся Марія, уродженка
села Писарівщина, колишнього Диканського району, нині – Полтавської громади. Навчила
качати кашу її мама Одарка Трохименко, моя прабабуся. Цю кашку я качаю з п'ятнадцяти
років. Є в мене здогадки, що процес її качання – каша качана, бо її качають –
розповсюдилася з села Писарівщина або ж з Диканьки. Цікавим є факт, що качану
кашу качали не в усіх районах Полтавщини – лише в колишніх двох і то не
повсюдно – Зіньківському і Диканському. Мені відомо, що лише в Диканьці, деяких
навколишніх селах, а також у Великих Будищах, Опішні. Припускаю, що качанню
цієї каші – не більше 300 років.
Качана каша – не затірка.
Качана каша – пошарово закачані в яєчко-борошно, в яєчко-борошно зернята пшона –
вісімдемдесят вісім разів….
Качана каша – не затірка.
Я вважаю себе причетною до
брендування качаної каші – мені вдалося створити гастрономічний впізнаваний
бренд – «качана каша». Поясню чому: упродовж дванадцяти років, з 19 грудня 2010
року, від часу перших вечорниць у моїй ЕтноСадибі-музеї «Лялина Світлиця», коли
мною вперше було проведено гастрономічний майстер-клас з наукачування і
приготуввання качаної каші, я активно і невпинно популяризую качану кашу не
лише в моїй ЕтноСадибі-музеї (майстер-класи і відео-фото матеріади у Всемережжі),
але й також на території всієї України, і в світі також. Нині можу накачати,
насушити і відправити новою поштою качану кашу в будь-який куточок України і Світу.
Качану кашу в 1990-х роках ще
подекуди качали, переважно під замовлення, на весільні застілля. Пам'ятаю, як
бабуся Марія качала в ночвах цю кашку, потім сушила її – розстеляючи на
простирадлах – і забирали її потім люди – ціле відро, а то й два…. Ця традиція
стихла, забулася… Весілля стало модним замовляти в закладах громадського
харчуванняя з іншими гарячими стравами – переважно картопля пюре з маслом чи
тушкована шматочками з м'ясом чи картопля-фрі – смажена у фритюрі, порізана «соломкою».
А ще раніше, припускаю, качану кашу готували і подавали на хрестинах – каша
ситна, поживна, з маслом – корисна насамперед для породіллі.
Качати кашу – довгий процес,
годин до трьох. Але як трохи попрактикуватися – то процес ітиме трохи швидше (на
пів-години). Навчитися зможе кожен бажаючий – лишень як три лантухи борошна
перекачає.
Для приготування крупи для
качаної каші беремо одну склянку промитого, перебраного і просушеного пшона.
Збити виделкою 12-15 домашніх яєць, просіяти в миску пшеничного борошна.
Потрібні руки і миска. У мене алюмінієва. Моя свекруха – мама Таня вміє качати
качану кашку на столі, без миски. А я так не вмію. Не вчуся.
У мисці пшоно, його потроху
змочуємо яєчною рідиною, додаємо трохи борошна, качаємо. Знову змочуємо яєчною
рідиною і трохи борошна. Знову. Знову. Знову…… Я так роблю вісімдесят вісім
разів. Процес займе дві – три години. За цей час накачаються кульки, мусять
бути однакові, не злипатися. Крупу – підсушити на простирадлі в сухому
приміщенні.
А тепер залишилося приготувати.
Немає коментарів:
Дописати коментар