Різдвяний борщ з грушами
Етнологиня, докторка історичних наук Олена Щербань останні 10 років активно популяризує українську гастрономічну традицію, яка передбачає стародавню методику приготування страв у печі.
Жінка має власний музей «Лялина світлиця», який вміщує «Музей звареного борщу» і «Музей живого хліба». Щороку господиня проводила фестиваль «Борщик у глиняному горщику», відновити який планує після перемоги.
Її зацікавленість гастрономією розпочалася з наукової діяльності, адже жінка обрала тему дисертації «Глиняний посуд у традиційній культурі харчування наддніпрянців наприкінці ХІХ — у першій половині XX століття».
На сьогодні етнологиня власноруч готує понад 365 різновидів борщів. Пані Олена також опитує представників старшого покоління, які й передають їй родинні сакральні рецепти цієї страви.
Жінка просить не плутати автентичні й авторські борщі та наголошує на правильному визначення цього слова — багатокомпонентне особливе поліваріантністю вариво із зіллям на основі овочевої, грибної, рибної чи м'ясної юшки.
У старовину на Різдво в деяких регіонах Полтавщини готували борщ з в'яленими грушками. Його рецепт науковиця записала в селі Кирило-Ганнівка Зіньківського району.
- Смажимо на смальці свиняче ребро.
- Складаємо м'ясо у горщик, заливаємо окропом і варимо.
- Додаємо сиру подрібнену цибулю і картоплю.
- За тим, до горщика кладемо сушену зелень.
- Робимо засмажку з цибулі та моркви на олії.
- Солимо і перчимо.
- Наприкінці додаємо квасний буряк і в'ялені грушки.
Особливість цього борщу в тому, що його готують без капусти та помідорів. Тому страва буде чорного кольору. За словами пані Олени, наші предки клали груші, щоб вітамінізувати харчовий раціон, додати солодкості й аромату. За цією ж аналогією навесні до борщу клали полуниці.
Немає коментарів:
Дописати коментар