Мій понад 20-річний досвід вивчення особливостей української традиційної культури харчування, щонайперше – використання глиняного посуду, спонукав мене до активної популяризаторської діяльності в цьому напрямку.
Почала через фестивальну діяльність моєї ЕтноЕкоАгросадиби салону-студії «Лялина Світлиця», що в Опішні (Полтавщина) (садиба надає послуги родинної гостиності). Останні СІМ років в серпні організовую ЕтноГастрономічний Фестиваль-Квест «Борщик у глиняному горщику» (2014, 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2020).
Основною метою якого є: вивчення традицій, правил та технології приготування, рецептури, регіональних особливостей борщотворення, популяризація і реанімація культурних традицій в першу чергу Полтавського регіону.
Є дуже важлива родзинка чи то «фішка» наших Фестивалів – ми маємо ІДЕЮ, яку неухильно впроваджуємо і впроваджуватимемо впродовж наступних подібних заходів. Окрім того, що під час заходу готуються смачні і надзвичайно поживні, унікальні своєю рецептурою БОРЩІ (з карасями, полуницями, грушками, галушками, кропивою…), які готували бабусі наших бабусь, для яких використовують лише органічні, місцевого виробництва, продукти. А також пропонуються на вибір туристу такі прості, на перший погляд, популярні в давнину страви як КАША КАЧАНА, МАНДРИКИ, МАКОРЖЕНКИ, ГАЛУШКИ, ГРЕЧАНИКИ, СЛАСТЬОНИ, ШУЛИКИ…., але які приховують в собі ТРАДИЦІЮ та КУЛЬТУРУ предків наших. Принагідно, запрошую всіх охочих на дегустацію та дружню дискусію на Восьмий всеукраїнський гастрономічний фест-квест «Борщик у глиняному горщику 2021», що відбудеться 14 серпня. З особливим інтересом я сім років поспіль спостерігаю процес приготування борщів у глиняних горщиках у печах з 8 ранку до… 18 години дня!!
То виходить, не зовсім і просто готувати український борщ… Качана каша – обрядова весільна полтавська каш лише качається 3 години. А потім готується ще 3. Досвід проведення цих ЕтноФестів вже показав непідробний інтерес саме до страв національної, забутої кухні. І якщо в західній Україні добре вже розрекламована галицька кухня, то східна Україна – ще тільки-тільки почала згадувати за першовитоки, нарешті, насмакувавшись закордонного….
Враховуючи сферу моїх професійних наукових
зацікавлень (українська традиційна культура харчування та побут), діяльність
моєї ЕтноЕкоАгросадиби салону-студії «Лялина Світлиця» спрямована на: дослідження та виявлення (ми проводимо
АвтоВелоПіші польові етнографічні експедиції), вивчення (беремо участь у наукових конференціях, готуємо радіо та
телепередачі, співпрацюємо з науковими установами Полтави, Харкова, Сум, Києва, Львова),
реанімацію та відродження
(реставруємо та відновлюємо старі технологію та рецептуру приготування народних
страв та напоїв), а також широку
популяризацію українських традицій та обрядів, зокрема полтавських
(організовуємо календарні свята (Івана Купала (пряженя), Святвечір, Різдво (коричневий
борщ, калинник), Новий Рік, вечорниці (калита), обрядові – ЕТНОвесілля
(капусняк з гускою, пироги до сметани, локшина), пострижини (бабина каша)). Де
неодмінним атрибутом є страви забутої полтавської кухні. Проводимо широкий
спектр кухарських майстер-класів. Отже, обираю ЕТНОпріоритет у функціонуванні
моєї садиби сільського зеленого туризму. Переконана, що промоушен та реклама перш
за все своїх, регіональних особливостей традиційної культури харчування, є особливо актуальними через призму сьогодення. Ми цікаві не тільки
світовій спільноті, а найперше самим собі
нашими забутими стравами.
Немає коментарів:
Дописати коментар