понеділок, 24 лютого 2020 р.

Про Олену Щербань


Щербань Олена Василівна, 27.06.1980, Мала Данилівка Дергачівського району Харківської області (згідно паспортних даних, а насправді ж, у Диканьці, що в Полтавщині – село Кратова Говтва, Диканського р-ну).
Закінчила історичний факультет Полтавського державного педагогічного університету імені Володимира Короленка за спеціальністю «Педагогіка і методика середньої освіти. Історія та основи економіки» (2002) була старостою групи; аспірантуру Інституту народознавства НАН України за спеціальністю «Етнологія» (2007).
Кандидат історичних наук (Львів, 10 квітня 2012 р., Інститут українознавства ім. І.Крип’якевича НАН України, Інститут народознавства НАН України). Тема кандидатської дисертації: «Гончарні школи Опішні: збереження й розвиток професійних знань і традицій (1894–2000)». Наукові керівники – доктор історичних наук Олександр Миколайович Пошивайло, доктор історичних наук Ярослав Миколайович Тарас.
Доктор історичних наук (Львів, 5 червня 2018 р., Інститут українознавства ім. І.Крип’якевича НАН України, Інститут народознавства НАН України). Темою докторської дисертації обрала «Еволюцію традицій використання глиняного посуду в народній культурі харчування українців Наддніпрянщини другої половини ХІХ – початку ХХІ століття». Науковий консультант – академік НАНУ, професор, доктор історичних наук Степан Петрович Павлюк.

Впродовж 2001–2002 рр. працювала вчителем історії та економіки в Державній спеціалізованій художній школі-інтернаті І–ІІІ ступенів «Колегіум мистецтв у Опішному».
Молодший науковий співробітник Відділу керамології новітнього часу Інституту керамології – відділення Інституту народознавства НАН України (2002–2012).
Молодший науковий співробітник Відділу археології, старший науковий співробітник Відділу етнографії гончарства Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному (2002–2012).
Викладач історії України та всесвітньої історії, історії української культури, історії економіки економічної думки, філософії Кременчуцького льотного коледжу НАУ (2012–2013).
Провідний науковий співробітник Наукового відділу екскурсійно-масової роботи Музею історії Десятинної церкви, Наукового відділу історико-археологічних досліджень (м. Київ) (2012–2013).
Старший науковий співробітник І науково-експозиційного відділу Харківського історичного музею (листопад 2014 – серпень 2015), старший науковий співробітник науково-методичного відділу (з вересня 2015 р. – 31 серпня 2016).
Докторант Харківської державної академії культури (2016 -2018 рр), старший викладач кафедри історії України та всесвітньої історії (2016-2017 рр), кафедри музеєзнавства та пам’яткознавства ХДАК (2017 – донині).
Етнолог, етнограф, історик, керамолог, менеджер культурної індустрії, музеолог, краєзнавець, майстер з виготовлення української традиційної ляльки-мотанки, обрядових хлібів, телеведуча, колекціонер українського глиняного посуду, тканинної ляльки, провідний популяризатор-експерт традиційної культури України, насамперед Полтавщини, Харківщини та Сумщини, творів українського традиційного мистецтва та народного побуту, активна суспільно-громадська діячка, експерт з народної обрядової, гончарської та гастрономічної культури українців, сільського зеленого туризму, оскільки володію структурованими знаннями в цих сферах.
Член Харківського історико-філологічного товариства (2015).
Вчитель вищої категорії (2013).
Співавтор колективної монографії «Україна і світ у часовому вимірі. 2009 рік» (Донецьк, 2009).
Співавтор колективної монографії «Україна і світ у часовому вимірі. 2010 рік» (Донецьк, 2010).
Співавтор монографії «Нариси з історії міста Опішне козацької доби» (Харків, 2011) (у співавторстві з Анатолієм Щербанем).
Співавтор колективної монографії «Диканщина» (2013).
Автор монографії «Глиняний посуд в народній культурі харчування українців Наддніпрянщини (друга половина ХІХ – початок ХХІ століття)» (2017).
Автор понад 200 публікацій з проблематики етнології, керамології, історії, етнопедагогіки, гончарної освіти, народного мистецтва, традиційно-побутової культури українців, музеєзнавства, рецензій, відгуків на дисертаційні дослідження, радіопередач на місцевому та обласному радіомовленні, ведуча телепрограми «Перший на Селі».
Стаття «Опішненська школа майстрів художньої кераміки (1936–1941)» номінант І Національного конкурсу публікацій на теми керамології, гончарства, кераміки «КеГоКе-2007» (Опішня, 2007); статті «Історія діяльності Опішненського навчально-показового пункту (1912–1924)» та «Техніка виготовлення півників-свистунців Опішному» – номінанти ІІ Національного конкурсу публікацій на теми керамології, гончарства, кераміки «КеГоКе-2008» на кращу наукову та науково-популярну статтю (Опішня, 2008); статті «Діяльність Опішненської керамічної кустарно-промислової школи (1924–1932)» та «Потрави з полив’яних мисок» – номінанти ІІІ Національного конкурсу публікацій на теми керамології, гончарства, кераміки «КеГоКе-2009» на кращу наукову та науково-популярну статтю (Опішне, 2009); стаття «Опішненська керамічна кустарно-промислова школа (1924–1932)», номінант ІV Національного конкурсу публікацій на теми керамології, гончарства, кераміки «КеГоКе-2010» на кращу наукову статтю (Опішня, 2010); статті «Понадстолітня історія гончарного шкільництва Опішного», «Архітектурно-будівельна кераміка Опішненського гончарного навчально-показового пункту Полтавського губернського земства (1912–1922)», «Перепієць у весільному обряді українців» номінанти V Національного конкурсу публікацій на теми керамології, гончарства, кераміки «КеГоКе-2011» на кращу наукову статтю (Опішня, 2011); статті «Історіографія гончарного шкільництва Опішного», «Гончарська родина Горілеїв» номінанти VІ Національного конкурсу публікацій на теми керамології, гончарства, кераміки «КеГоКе-2012» (Опішня, 2012); статті «Взаємовплив опішнянського гончарства і Полтавського губернського земства в 1893 – 1918 рр. : етнологічний аспект», «Опішнянське гончарство та функція передачі професійних гончарських знань у 1919-1941 рр.: етнологічний аспект», «Глиняний посуд – атрибут весільного обряду Полтавщини (ХІХ–ХХ ст.)», «Використання глиняної макітри жителями Опішного в останній третині ХХ – на початку ХХІ століття» та рецензія на посібник Воробйової І.А. «Чарівний світ народного мистецтва. Опішнянський розпис» номінанти VІІ Національного конкурсу публікацій на теми керамології, гончарства, кераміки «КеГоКе-2013» на кращу наукову, науково-популярну статтю та рецензію (Опішня, 2013).
Наукові інтереси: методологія та історія етнологічних, історичних та антропологічних досліджень, бібліографія етнологічної науки, духовна та матеріальна культура українців; регіональні етнологічні студії, українське та світове музеєзнавство.
У практичній площині напрямками наукових досліджень є:
матеріальна культура мешканців України, насамперед Наддніпрянщини, зокрема глиняний посуд у культурі харчування українців; форми, декор, призначення глиняного посуду;
етнокультурні особливості розвитку промислів і ремесел Наддніпрянщини, зокрема опішнянське гончарство та його творці; слобожанське гончарство;
народна кулінарія та її регіональні особливості; особливо тістотворчі традиції українців;
народна звичаєво-обрядова культура, зокрема весільний обряд Полтавщини; весільний обряд Слобожанщини;
етнопедагогіка, етнопсихологія;
гончарне шкільництво, передовсім діяльність гончарних навчальних закладів  Опішні та їх вплив на стан місцевого гончарства;
історія Опішні, історія Полтавщини;
українська традиційна тканинна лялька-мотанка.
Постійний учасник Міжнародних та Всеукраїнських наукових конгресів, конференцій, семінарів, симпозіумів з проблем української етнології, культурології, історії, керамології (понад 100).
Творчі проекти: куратор Міжнародного наукового керамологічного симпозіуму «Гончарне шкільництво на глобалізаційному роздоріжжі: нереалізовані можливості й перспективи розвитку» (7-11 липня 2008 р., Опішне), Міжнародного мистецького фестивалю-ярмарку «Гончарний Всесвіт в Україні–2009» (1-5 липня 2009 р., Опішне),
Організаторка угорсько-українського проекту «ЕтноКоди пісенної Полтавщини 2014» спільно з Miklos Both (Hungary) (19-21 вересня 2014 року в Зіньківському та Диканському районах).
Учасник проекту «Етнокультурна взаємодія Білорусі і України: традиції харчування та їх інтерпретація в туристичній галузі», що мав на меті дослідити рівень музеєфікації традицій харчування як сумісної білорусько-української спадщини. В результати написати методичні рекомендації стосовно розвитку такого музейно-туристичного продукту, а також популяризувати успішні проекти та встановити звязки з білоруською туристичною галуззю (2018 р.).
Автор ідеї, ініціатор створення, фундатор та організатор Першого в Україні ЕтноЕкоСадиби-музею салону-студії «Лялина Світлиця», що функціонує з 2010 року в Опішні (Полтавщина).
Автор ідеї, організатор та куратор Наукового історико-краєзнавчого товариства КЛК НАУ «Україна моя історична» (жовтень 2012 р.); Першої курсантсько-студентської науково-практичної конференції «Історико-етнографічні етюди», присвяченій 136 річниці від Дня народження французького піонера авіації, творця першого у світі пасажирського літака Моріса Фармана); Першого курсантсько-студентського історичного конкурсу «Історія мого роду» (березень 2013 р.).
Ініціатор та організатор Першого всеукраїнського кулінарного ЕТНОфестивалю-квесту «Борщик у глиняному горщику 2014» (16 серпня 2014 року, Етносадиба-музей «Лялина Світлиця», Опішня, Полтавщина).
Другого всеукраїнського гастрономічного НАРОДНОГО ЕТНОфестивалю-квесту «Борщик у глиняному горщику 2015» (15 серпня 2015 року, Етносадиба-музей «Лялина Світлиця», Опішня, Полтавщина).
Третього всеукраїнського гастрономічного НАРОДНОГО ЕТНОфестивалю-квесту «Борщик у глиняному горщику 2016» (13 серпня 2016 року, Етносадиба-музей «Лялина Світлиця», Опішня, Полтавщина).
Четвертого міжНАРОДНОГО гастрономічного ЕТНОфестивалю-квесту «Борщик у глиняному горщику 2017» (12 серпня 2017 року, Етносадиба-музей «Лялина Світлиця», Опішня, Полтавщина).
П’ятого міжНАРОДНОГО гастрономічного ЕТНОфестивалю-квесту «Борщик у глиняному горщику 2018» (13 серпня 2018 року, Етносадиба-музей «Лялина Світлиця», Опішня, Полтавщина).
ШОСТИЙ міжНАРОДНИЙ гастрономічний ЕТНОфестиваль-квест «Борщик у глиняному горщику 2019» заплановано на 10 серпня 2019 року, Етносадиба-музей «Лялина Світлиця», Опішня, Полтавщина), під час якого приготували і продегустували вже 60 різновидів борщиків у глиняних горщиках з різних регіонів України і не тільки (гран-прі – кролевецький борщик із яблуками, перше місце – «хамулянка», Івано-Франківщина).
Здійснила польові етнографічні експедиції в Полтавщині (2002–2010, 2013–2014, 2015-2018), Вінниччині (2017), Івано-Франківщині (2006, 2017, 2018), Житомирщині (2017-2018), Закарпатті (2017), Київщині (2006, 2017), Кіровоградщині (2018), Сумщині (2015, 2017), Харківщині (2016, 2017), Херсонщині (2018) Черкащині (2002–2005, 2017), Чернігівщині (2017),з метою збору, фото- та відео фіксації інформації та матеріалів про народну побутову культуру українців, зокрема традиційну культуру харчування та весільні обряди.
Активний учасник наукових проектів «Гончарство Опішного в іменах його майстрів» (2007–2008 р) та «Національний словник «Українські керамологи»» (2010).
Брала участь у підготовці каталогу українських та зарубіжих керамологів (2003-2005), у фомуванні колекцій кераміки Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному (2002–2005), у формуванні колекції кераміки Харківського історичного музею імені Ммиколи Сумцова (2014–2016).
Лауреат Премії імені Василя Скуратівського за кращий народознавчий матеріал (2008).
Лауреат Премії імені Афанасія Луньова за кращу доповідь з проблем мистецтвознавства та музеєзнавства на VІІ Луньовських читаннях «Музейний колектив і його проблеми»(2016).
Атестована майстром традиційного народного мистецтва України художньою радою Національної спілки майстрів народного мистецтва України (січень, 2010 р.).
Депутат Опішнянської селищної ради п’ятого скликання другого виборчого округу (2006–2010).
Член комісії Опішнянської селищної ради з питань місцевого радіомовлення (2006–2010).
Член дільничної виборчої комісії виборчої дільниці №152 територіального виборчого округу №150 під час виборів Президента України, повторного голосування 7.02.2010 р. (Опішне, Полтавщина).
Голова опішнянського осередку майстрів народної творчості (2010 р.). Організатор персональних виставок творчих робіт опішнянських гончарів Олександра Шкурпели (жовтень, 2011 р.), Сергія Островного (лютий, 2012 р).
Член редколегії київського часопису «Берегиня» (2010–2011 рр.), «Наша Берегиня» (2012 р).
Член Національної спілки краєзнавців України (від 2010 р.).
Член Всеукраїнської спілки сприяння розвитку сільського зеленого туризму в Україні (з 2014 р.),
Член Національної спілки майстрів народної творчості (з 2015 р.).
Уповноважений представник Спілки сприяння розвитку сільського зеленого туризму в Україні у Полтавській області (липень 2014 р.).
Взяла участь у організації виставок опішнянської глиняної іграшки у м. Київ (травень 2013 р.), картин «Козак Мамай», м. Дніпродзержинськ (червень 2013), «Зооморфна глиняна пластика опішнян з приватної колеції родини Щербанів» м. Полтава (серпень 2013).
Один із засновників громадської організації «Туристичне СЕЛО Полтавщини» (23 грудня 2013 р.), заступник голови. Голова громадської організації з жовтня 2015 року.
Учасник теле-радіо передач на телеканалі «Лтава» (Полтава, 2014–2015; 2017-2018 рр); «Симон» (Харків, 23 грудня 2015 р.).
Ведуча телепрограми «Перший на Селі» (Перший UA) (2017-2018 рр.), в якій популяризую діяльність українських садиб сільського зеленого туризму, насамперед в стилі українського «ЕТНО», приватну органічну та екологічну ініціативу.
Амбасадорка Міжнародної Амбасади жінок-підприємниць. Роль Амбасадорки полягає у сприянні розвитку підприємництва серед жінок і підтримки тих із них ,які започатковують і впроваджують власний бізнес (19 листопада 2018 р.).
Автор блогів, що постійно оновлюються, на якому висвітлено історію та особливості гончарства відомого центру народної культури України – Опішного, подано інформацію про опішнянських та інших майстрів, цікаві етнографічні матеріали стосовно традиційної культури українців, зокрема детально висвітлено давній весільний обряд Зіньківщини, українське лялькарство, традиції хлібопечення і народної кулінарії, а також про розвиток зеленого туризму в Опішні:
З 2008 року виготовляю тканинні ляльки-мотанки. Вони були репрезентовані на персональних виставках:
у Державній спеціалізованій художній школі-інтернаті І-ІІІ ступенів «Колегіум мистецтв у Опішному» (грудень 2008 р.),
під час Міжнародного мистецького фестивалю-ярмарку «Гончарний Всесвіт в Україні–2009» та Національного дня гончаря (липень 2009 р., Опішне),
Музеї-садибі Івана Котляревського (вересень, Полтава).
Експонувалися на:
Всеукраїнській виставці народного мистецтва (Київ, НСМНМУ, грудень 2009 р.),
виставці «Народного мистецтва Полтавщини» (Київ, Музей гетьманства, квітень 2010 р.),
виставці виробів майстрів Полтавського краю (Київ, НСМНМУ, червень 2010 р.),
І Московской международной выставке «Искусство куклы» (29-31 октября 2010 г.),
виставці-ярмарку «Різдвяний вернісаж» (22-30 грудня, 2010 р., Полтава),
виставці «Кращий твір року» (Київ, НСМНМУ, вересень 2011 р.),
виставці «Кращий твір року» (Київ, НСМНМУ, жовтень 2012 р.),
виставці творів народного мистецтва (Полтава, Полтавський художній музей «Галерея мистецтв», листопад 2012 р.)
Проводила майстер-класи із виготовлення ляльки-мотанки під час Міжнародного мистецького фестивалю-ярмарку «Гончарний Всесвіт в Україні–2009» (4 липня 2009 р., Опішне, Полтавщина), фестивалю-ярмарку «Співочі тераси» (6 вересня 2009 р., с. Городне, Харківщина), дитячому яслах-садку «Берізка» (4 березня 2010 р., Опішне, Полтавщина), опішнянському Будинку школяра (28 квітня 2010 р., Опішне, Полтавщина), під час проведення свята Бузкового гаю (15 травня 2010 р., Диканька, Полтавщина), під час Міжнародного мистецького фестивалю-ярмарку «Гончарний Всесвіт в Україні–2010» та Національного дня гончаря (3 липня 2010 р., Опішне, Полтавщина), під час «Осіннього ярмарку–2010» в Національному Музеї народної архітектури та побуту України (4 вересня 2010 р., Київ-Пирогів), Опішнянській загальноосвітній школі І–ІІІ ступенів (23.09.2010 р., Опішня), під час І Московской международной выставки «Искусство куклы» (29-31 октября 2010 г., Москва), в мистецькій крамниці арт-кафе «Сто доріг» (25-26 грудня 2010 року, Полтава), «Українська народна іграшка» (14 жовтня 2011 року, Київ, НСМНМ), в Музеї історії міста Дніпродзержинськ (7 січня 2012 року, Дніпродзержинськ), Національного Сорочинського ярмарку (серпень 2012–2015 р. с. Великі Сорочинці, Полтавщина), «Слобожанського ярмарку» (вересень 2012 р., Харків), фесту Петриківський дивосвіт (вересень 2012 р., Дніпропетровщина), 10 жовтня, Лубни, Полтавщина).
Ляльки-мотанки Олени Щербань зберігаються у Державному музеї іграшки (Київ), Національному Музеї народної архітектури та побуту України (Київ), Національному музеї-заповіднику українського гончарства в Опішному (Опішне, Полтавщина), Зразковому  музеї народознавства «Диво» Комсомольської ЗОШ І-ІІІ ступенів №1 з поглибленим вивченням економіки і права (м. Комсомольськ, Полтавщина), Санкт-Петербурзському музеї іграшки, Художественно-педагогическом музее игрушки (Сергиев-Посад, Московская обл.), Кримській республіканській установі «Етнографічний музей», приватній колекції автора, у тому числі салоні-музеї-студії «Лялина світлиця» Олени-Олімпіади Скрипки-Щербань, приватних колекціях у Кременчуці, Опішному, Човно-Федорівці, Полтаві, Дніпродзержинську, Диканьці, Донецьку, Косові, Сумах, Олександрії, Охтирці, Одесі, Пирятині, Києві, Львові, Лубнах, Харкові, Петриківці, Чутівці, Кіровограді, Ялті, Сімферополі, Феодосії, Москві (РФ), м. Веймах, провінція Шандунь (Китай), Мінську (Білорусь), Тредвелі, Флориді (США), Сан-Дієго, Венесуелі (Південна Америка), Вільнюсі (Литва), Естоніїї, Варшаві, Любліні (Польща), Чехії, Японії, опішнянському дитячому яслах-садку «Берізка», Навчально-виховному комплексі №28 м. Полтава, Покровобагачанській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів, Опішнянській спеціалізованій школі І-ІІІ ступенів, Державній спеціалізованій художній школі-інтернаті І-ІІІ ступенів «Колегіум мистецтв у Опішному»; експонуються в мистецькій крамниці арт-кафе «Сто доріг» (Полтава). Їх можна придбати в магазині «Опішнянська кераміка» за адресою: вул. Панаса Мирного, 80, Опішня, Зіньківський р-н, Полтавщина. Більше інформації – на сайті rukotvory.com.ua.
Серед захоплень – народна кулінарія, особливо вироби з тіста; розвиток сільського зеленого туризму, краєзнавчо-екскурсійна діяльність, твори світових літературних класиків, вчених-психологів, вчених-педагогів, філософів; любительський гірськолижний спорт, іноземні мови (англійська, іспанська), популяризація української традиційної культури (майстер-класи у супроводі Етно-лекцій, фестивалі, соцмережі, блоги), а також збір, колекціонування та експонування українських старожитностей.
Активний учасник різноманітних проектів, пов’язаних з промоцією у сфері гостинності (HoReCa Show, 8-11 листопада 2016).
ЕтноФуд-блогерка.
Організатор ЕТНОфлешмобів.
Участь у тренінгах, де підвищувала професійну кваліфікацію музейника:
Обласний музейний семінар в Харківському історичному музеї ім. М. Сумцова (8-9 вересня 2015 р. Харків).
Міжнародна науково-практична конференція «Культ чи культура? Ціннісні зміни у суспільній свідомості і соціокультурна місія музеїв», 16-17 жовтня 2015 р. (Харків).
Фестиваль «Віч-на-віч»: соціокультурна взаємодія зрячих і незрячих людей (17 травня 2016 р., Харків)
Тренінг «Культ чи культура: розвиток учасницьких практик у музеї. 1 червня 2016 року, (коворкінг «Спалах», Харків)
Участь у заходах, де читаю лекції, повідомлення:
16 грудня 2015 року в Харківському обласному організаційно-методичному центрі культури і мистецтва під час обласного семінару з популяризації традиційної української культури відбудеться лекція-практикум старшого наукового співробітника науково-методичного відділу Харківського історичного музею імені Миколи Сумцова, провідного фахівця з популяризації української народної культури Полтавщини, Харківщини та Сумщини, к.і.н. Олени Щербань на тему «Слобожанські народні страви і напитки».
«Традиційна тканинна лялька-мотанка: дитяча іграшка чи прикраса інтер’єру?» (Харківський державний педагогічний університет імені Г.С.Сковороди, Харків, 15 вересня 2015 р.),
«Традиційний харківський коц» (круглий стіл «Харківський коц як нематеріальна спадщина України», Харків, 17 жовтня 2015 р.),
«Вишиванка дитячими руками» (відкриття виставки рукотворів Богодухівського дитячого будинку-інтернату, Харків, 6 листопада 2015 р.).

Спеціальні навички:
Розробка блогів. Досвід адміністрування Internet.
Професійний користувач офісних і наукових програмних пакетів для ПК.
Організація конференцій, проведення семінарів і тренінгів. Написання проектів, фандрейзинг.
Досвід роботи з цифровою і аналоговою електронікою.
Знання традиційного хлібного виробництва, досвід роботи з різними видами тіста.
Експерт із музейного менеджменту та методики і технології експонування музейних предметів.
Маю високий рівень комунікативної компетентності.

Моя Місія – допомагати людям жити на 100%. Максимально реалізувати даний Богом потенціал створювати потужний потік щастя, любові і радості!
Найпотужний важіль для досягнення ВСЬОГО КРАЩОГО, що є в світі - це вчитися у ЕКСПЕРТІВ, письменників. Людей, які знають, як поліпшити життя. Вони вивчили і діляться. Найголовніший «інструмент» передачі знань у людства - це КНИГА. Через книги люди передають один одному знання. Більшість людей не вміє витягати знання з книг. Хоча книги доступні всім.
Нині проживаю у смт. Опішня. Позиціоную себе поки що двомовною. Відношусь до категорії людей із підвищеною соціальною і культурною справедливістю.

Немає коментарів:

Дописати коментар