Олена Василівна Щербань, 

докторка історичних наук, 

Харківська державна академія культури, 

м. Харків, Україна 

shcherbanjov@ukr.net

ЕтноГастроФЕСТИВАЛЬ ЯК ЛОКАЛЬНИЙ УКРАЇНСЬКИЙ ТУРИСТИЧНИЙ ПРОДУКТ

(НА ПРИКЛАДІ ДОСВІДУ ОРГАНІЗАЦІЇ «БОРЩИКА У ГЛИНЯНОМУ ГОРЩИКУ»)


Питання необхідності комплексного наукового студіювання та аналізу, збереження, переосмислення та промоції української нематеріальної культурної спадщини нині є не лише актуальними, а животрепетними, бо мають вплив на історико-культурну, соціально-економічну, націоконсолідуючу ситуації в країні. На шляху їх вирішення сьогодні вимальовуються перешкоди: найперше – недостатній рівень вивченості, а звідси й любові і поваги до рідної нематеріальної культурної спадщини; на державному та регіональному рівнях – відсутній менеджмент популяризації та її збереження; інфантильний туристичний маркетинг; фестивальний рух як поки що недієва форма популяризації нематеріальної культурної спадщини і розвитку етнотуризму, недостатньо використовувані гастрономічні тренди як туристичні регіональні ресурси. Зупинюся детальніше на двох останніх аспектах.

Нині в Україні відбувається так званий «фестивальний бум». І в найменшому селі і в гігантському мегаполісі аж надто часто відбуваються гучні, бо з обов’язковим музичним супроводом, із печеним на вогнищі м’ясом і відповідними напоями до нього, часто не добре організовані заходи, які не завжди правомірно організатори називають «фестивалями», а тим паче «гастрономічними, культурно-мистецькими». Тож бачу одну із великих проблем сучасної української туристичної галузі – відсутність якісного фестивального туристичного продукту, який, на мою думку, має бути виключно локальним, рекламуватиме архітектурні, історичні, ландшафтні, а головне – етнічні своєособливості даного регіону та засвідчить багатюще етнокультурне різноманіття на теренах України.

Отже, вважаю визначальною особливістю локального туристичного продукту у вигляді фестивального дійства його українськість, народність з широкою прокламацією найкращих культурних надбань в природному для них середовищі: мова, їжа, одяг, фольклор, рукомесла, обрядовість, звичаєвість. Маючи на меті поділитися власним практичним досвідом, здобутим у процесі організації та проведення шести міжНАРОДНИХ етногастрономічних фестивалів «Борщик у глиняному горщику» на території власної етноСадиби-музею «Лялина Світлиця» (Опішня, Полтавщина), хочу сформулювати своє бачення створення добротного туристичного локального продукту такого формату.

Найперше – етнофестиваль має мати україноцентричну концептуальну ідею, вона ж і є метою заходу, що генеруватиме особливий ідентифікуючий та соціалізуючий меседж саме тієї території, де відбувається. Етногастрономічний фестиваль «Борщик у глиняному горщику» відбувається в смт Опішня – відомому гончарному осередку. З метою та величезним бажанням вивчення традицій, правил приготування, рецептури, регіональних особливостей борщотворення, популяризації і реанімації культурних традицій Полтавського регіону; пропаганди здорового харчування було обрано страву «борщ» як один із етномаркерів українців. Окрім того, що під час етнофестивалю готуються смачні і надзвичайно поживні, унікальні своєю рецептурою борщі і не лише полтавські (з карасями, полуницями, грушками, галушками, кропивою, яблуками…), які готували бабусі наших бабусь, для яких використовують натуральні продукти, також готуються забуті полтавські страви як КАША КАЧАНА, МАНДРИКИ, ГАЛУШКИ, ГРЕЧАНИКИ, СЛАСТЬОНИ, ШУЛИКИ. Про те, що з часом мій етнофестиваль трансформується у своєрідну платформу культурної комунікації, я не здогадувалася: під час приготування шестидесяти різновидів борщів 10 серпня 2019 року, безцінною етнографічною інформацією обмінювалися носії діалектів понад десятка регіонів України. Мандруючи українськими селами, думається про важливість організації етногастрономічних фестивалів саме на місцевій базі, що постануть у ролі не лише культурного представництва регіону, але й зразками тутешньої культурної спадщини. Локальний етнофестиваль має відродити інтерес до забутої традиційної української культури та об’єднати зусилля всіх небайдужих до відродження та розвитку локальних родзинок.

Окрім гастрономічних, аби ще більше вразити туриста місцевими цікавинками, програмою етногастрономічного фестивалю «Борщик у глиняному горщику» передбачено відтворення місцевого, але забутого весільного обряду у фрагментах: сватання, коровайний та обряд вбирання молодої, обряд виряджання молодого по молоду, обряди понеділкування. Згадані обряди в театралізованій формі, із залученням гостей фестивалю, відтворюють жінки старшого покоління з чотирьох сіл Полтавщини в народному одязі, супроводжуючи відповідними піснями та примовками.

Обов’язковим елементом етнофестивалю є місцеві, звісно, що відроджені рукомесла. Під час мого фестивалю є унікальна можливість гончарювати на гончарному крузі, розмалювати гончарний виріб, зліпити його; попрясти нитку з допомогою веретена і на прядці; вишити кілька елементів узору; побачити і спробувати виткати рядочок вовняної крайки чи килимка; змотати тканинну ляльку; сплести солом’яного бриля тощо. Важливо реконструювати саме локальні промисли і ремесла.

Етногастрономічний фестиваль «Борщик у глиняному горщику» популяризує забуті мовні, гастрономічні, фольклорні та рукотворні традиції Полтавщини, і має на меті зробити полтавський край осердям гастрономічного туризму та повернути традиції спільного гуляння у щедротах спілкування та гостинності. Переконана, що промоушен та реклама перш за все своїх, регіональних особливостей традиційної культури, є особливо актуальними через призму сьогодення, тому й обрала ЕТNОSтратегію у розвитку сучасного фестивального руху Полтавщини.

25 жовтня 2019 р.

Понравилась статья? Поделитесь ей с друзьями