Слобожанське гончарство / Slobozhanskiy pottery

Рекомендації до реекспозиції вітрини № 15 стаціонарної виставки

«Наш край ІХ-ХVІІІ століття». Старший науковий співробітник

науково-експозиційного відділу ІОлена Щербань, травень 2015 р.  

Оновлена завдяки моїм зусиллям вітрина з керамікою.
Фото 15 березня 2016 року.
Харківський історичний музей імені Миколи Сумцова

Необхідність поступального руху в будь-якій із видів музейної діяльності – важлива складова сучасного розвитку Харківського історичного музею. З метою популяризації його культурно-просвітницької роботи, накопиченого теоретичного досвіду і як результат – залучення більшої кількості візитерів, одним із ефективних способів є оновлення діючих експозицій, що доведено європейською музейницькою практикою. Музейна експозиція є об’єктивним відбиттям сьогоденного ставлення до культурної спадщини регіону. Музеолог Фрідріх Вайдахер слушно зауважив: «Музеї є результатом унікальних культурних досягнень, вони мають специфічне завдання, яке жодна інша установа не може в них відібрати: вони були створені для того аби допомогти всім зацікавленим краще зрозуміти себе та своє місце у цьому світі».

Одним із суттєвих компонентів народної культури Слобідської України є гончарство – одне з найдревніших і найшановніших занять людства. Слобожанщина – регіон із багатими і своєособливими гончарськими традиціями. Специфіка різновидів форм та декору глиняних виробів наразі слабко презентовані в музеях, внаслідок чого значний масив унікальних керамічних предметів, пов’язаних з особливостями розвитку місцевого народного промислу, техніки і технології, лишаються без належної уваги.

Важливим структурним фрагментом стаціонарної виставки «Наш край у ІХ – ХVІІІ ст.» ХІМу є вітрина №15, в якій експонуються не взаємопов’язані між собою глиняні вироби (миски 5шт., горщик, глечики 2 шт., друшляк, «курушка-чортогонка», люльки козацькі 2 шт., солонка, свищики 4 шт. та іграшковий посуд – «монетка» 4 шт.), а також унікальне знамено гончарного цеху. Представлені вироби вповні не розкривають особливостей гончарного виробництва Харківщини ні в хронологічному, ні в регіональному, ані в типологічному ракурсах.

Виробництво гончарних виробів існувало в Харківській губернії у багатьох повітах з давніх часів, але особливо процвітало у Валківському, Харківському, Ізюмському, Охтирському і Куп’янському повітах. Відомі такі великі й малі гончарні осередки цього регіону: Краснокутськ, Дергачі, Вільшана, Люботин, Огульці, Буди, Валки, Піски, Нова Водолага, Попівка, Просяне, Горохуватка, Куп’янськ, Ізюм, Зміїв, Богородичне, Топольське, Барвінкове, Гаврилівка, Донецьке. Основним продуктом гончарного виробництва  в традиційному суспільстві був посуд. Домінантною функцією його було слугувати засобом фізичного життєзабезпечення людини через приготування зберігання, перенесення, подачі до столу та споживання їжі і питва. Художня ж складова традиційної кераміки – її орнаментація – є частиною морфології художньої культури. Цікавим є обрядово-ритуальний аспект використання глиняних виробів. Головними предметами з глини були: «горщик», що використовувався для приготування їжі, миски, макітри, глечики, бочонки, боклаги, банки, ринки, куманці, бочонки, плесканці, кофейники та ін.

У фондовій колекції нашого музею зберігається чимало одиниць глиняного посуду деяких із згаданих гончарних центрів, експонуючи які, можна продемонструвати чим схожі і різнилися його типи і види; багатий асортиментний ряд; візуалізувати орнаментальні композиції, а також показати взаємозалежність форми і призначення того чи іншого, як правило, забутого виду глиняного виробу. Слобожанський глиняний посуд відрізняється від посуду інших регіонів видовженістю форм і пропорцій (що залежало від властивостей місцевих глин), і простотою, порівняно з сусідньою Полтавщиною, орнаментації. Хоча це не заважало слобожанським гончарям виготовляти дуже якісний і добротний посуд, а також цеглу та кахлі. Тож варто експонуючи вироби, згадувати імена їх творців. Серед відомих імен слобожанських гончарів: Ф.І.Сивопляс (Мерефа) – його посуд дуже міцний, з дуже якісною поливою, умів виготовляти «відкупні кубишки»; М.А.Тарасенко (Нова Водолага), виготовляв кувшини з двохголовим орлом, цукерницю з бараном на горі, рукомийники, Я.Падалка (Лебединський повіт) дуже добре згончаровані вироби і витончено политі поливою: великі вази, чайники, кухлі з секретом. Знамениті валківські гончарі: Федір Гнідий, Петро Крикун, Дмитро Наріжний. Боромлянські гончарі: Ф.Коваленко, Моісей Іванченко, Іван Сахно, Василь Проценко, Гаврило Башлай. Серед охтирських гончарів відомі імена гончарів: Федір Кривоніс, Андрій Каланчук, Іван Тищенко, Микола Кривоніс, Іван Єрмак (цехові), та гончарів-кустарів: Петро Чумак (полив’яний і простий посуд), Матвій Руденко (Чуб), Микита Глущенко (Ціпка). Котелевські гончарі: Іван Шульга, Кирило Шило, Потап Науменко, Матвій Бондаренко, Зіновій Передерій, Ігнат Безкоровайний та ін.

З огляду на слушні зауваги музейних співробітників Харківського історичного музею стосовно покращення стаціонарної виставки, висловлені в статтях, зокрема Желтобородової О.А. «До питання створення стаціонарної експозиції ХІМ «Наш край у IX – на поч. XX ст.» (2010) яка зазначила про те, що «критерії відбору та оцінки експозиційних матеріалів мають  ґрунтуватися на науковій основі. Насиченість експозиції оригінальними музейними предметами, дасть змогу передавати наукову інформацію у доступній емоційній формі». А також Вєжлівцевої М.В. «До концепції стаціонарної повнопрофільної експозиції «Наш край у ІХ – ХІХ ст.» (2006), де наголошено на тому, що «експозиція базується на основі історичної об’єктивності та у відповідності до історичного профілю музею, відтворює науково-обґрунтований, предметно-документальний образ історичного розвитку краю, його найважливіші події, процеси, факти та явища як невід’ємної частини загальноісторичного процесу, зробивши основний акцент на тих рисах, які були специфічні саме для даного регіону»; пропонуємо здійснити оновлення структурного фрагменту стаціонарної експозиції «Наш край ІХ-ХVІІІ століття» вітрини №15, взявши за основу типологічний принцип.

Шляхом доповнення новими елементами ззовні (різновидами посудних форм), структуру експозиції, форму подання експозиційного матеріалу залишимо незмінними. Оновлення експозиції спрямоване не на зміну змісту, а зміну зовнішнього вигляду одного структурного фрагменту експозиції, нове розміщення предметів (глиняних виробів) у просторі експозиції. Це сприятиме більш детальнішому висвітленню наявних відомостей про важливе народне ремесло – гончарство самобутнього історико-етнографічного регіону, наочному експонуванню особливостей типів форм і орнаментації глиняних виробів Харківщини, уточненню атрибуції, використовуючи набутки сучасної керамології та етнології, а також засвідчить, що гончарство не лише вагома складова культурної спадщини слобожан, поліінформативне джерело народної культури, але й культуротворчий та етногенетичний фактор розвитку краю.

Сподіваюся, що часткова реекспозиція даної виставки сприятиме зростанню популярності серед наших відвідувачів, забезпечить наукову репрезентативність експозиції; надасть їй дидактичного характеру.

Понравилась статья? Поделитесь ей с друзьями