Щербань Олена Василівна. Історичний факультет
(1997-2002) Полтавського державного педагогічного університету імені Володимира Короленка.
Дівоче прізвище – Скрипка. Мама –
Скрипка Катя Іванівна, батько – Скрипка Василь Васильович. Батьки – ветлікарі,
дуже пишалися тим, що їх обидві дочки навчалися в ПДПУ ім. В.Г.Короленка.
Про те, що вступатиму на навчання
саме на історичний факультет ПДПУ ім. В.Г.Короленка вирішила ще у 8 класі. На
вибір спеціальності вплинули батьки, вчителі моєї рідної Човно-Федорівської
школи та родичі Боговики, діти яких вже поступили на навчання у цей вуз. Я дуже
люблю педагогічну ниву, поєдную наукову діяльність і викладацьку.
Настанови викладачів університету
не забуваю, використовую набуті знання і вміння у моїй педагогічній практиці, із
вдячністю згадую кожного з моїх університетських УЧИТЕЛІВ. Особливо теплі
спомини про пари з історії, які вели Киридон Алла Миколаївна (керівник моїх
курсових проектів), Тронько Тетяна Володимирівна, куратор нашої групи ІЕ-12 (до
речі, я була однією із наших численних старост групи на 5 курсі навчання) Самойленко
Наталія Іванівна; педагогіки та педагогічної майстерності, які вели Тищенко
Тетяна Михайлівна, Герасименко Михайло Олексійович, Ткаченко Андрій
Володимирович. Особливі слова подяки виголошую декану історичного факультету, доктору
філософських наук Петру Анатолієвичу Кравченко. Принагідно, і навіть без
особливої нагоди, із задоволенням забігаю у такі рідні навчальні корпуси
альмаматері, де працюють викладачами мої одногрупники і друзі (Степаненко
Сергій та Сакало Олександр), однокурсник Гура Олексій.
Мій чоловік теж
випускник історичного факультету 2001 року – Щербань Анатолій Леонідович
(кандидат історичних наук, докторант ХДАК). Моя рідна сестра – Манько (у
дівоцтві Скрипка) Оксана теж випускниця біологічного факультету (2005).
Двоюрідний брат – Боговик Мирослав і його дружина Світлана – випускники
університету (історичний факультет), двоюрідна сестра Боговик Валентина –
випускниця філологічного факультету. У моїй родині підростає син Богдан і хто
зна, можливо, піде стежками батьків?
Моє життєве кредо –
тільки не зупиняйся!
Немає коментарів:
Дописати коментар