четвер, 26 листопада 2015 р.

ВЕЧОРНИЦІ в Лялиній Світлиці / RESTING in Lyalin Afterschool

Добрий вечір, господине,
Славна молодице.
Чули, що у цій хатині будуть вечорниці.
Вечорниці, вечорниці... чари вечорові...
Хто не був на вечорницях - не знає любові...
Вечорни́ці, досвітки — одна з форм осінньо-зимових
Пустила мене мати та й на вечорниці
А там хлопці кучеряві плетуть рукавиці
Рукавиці виплітали , весело співали
А музики як заграли, ще й затанцювали
Як дівчата ворожили
Брали перстень, галузку мірти, ляльку й квітку паперову (квіти з різнокольорового паперу самі дівчата виготовляли осінньо-зимовими довгими вечорами, якими ікони та портрети в кімнатах прикрашали), — і кожну річ під окрему тарілочку клали. Найперше старшій дівчині долю вгадували. Всі за неї пережи вали, бо хотіли знати чи вийде скоро заміж, чи ще буде цей рік дівувати.
Та дівчина, якій вгадували долю, не мала бачити, як дівчата будуть під тарілки фанти підкладати. І, як тільки їх розклали, то запрошували дівчину тарілку вибирати — свою долю вгадати. Кожна дівчина лише одну тарілку вибирала. Хвилювалась, бо вірила: що вибере на свято Андрія, це її й чекає. Не журіться, коли доля ще десь блукає, вона обов'язково вас розшукає і люблячі два; серденька з'єднає.
На аркушах паперу ім'я хлопців писали, потім перемішували їх, у шапку клали і собі «хлопця вибирали».
А давайте це так погадаємо. Кинемо хустки в миску і підкинемо її. Чия хустка випаде першою, та дівчина найшвидше заміж вийде.

Заборона вечорниць.
У XVIII ст. церква повела боротьбу з проведенням вечорниць. В указі Київської духовної консисторії від 30 січня 1719 р. йшлося: «...По указу его священнейшего царского величества дабы везде по городах, местечках и селах малороссийских перестали… Богу и человеком ненавистные гуляния, прозываемыя вечорницы, на которые многие люде молодые и неповстягливые от родителей своих - мужеска и женска полу, дети по ночам купами собираючися, неисповедимия безчиния и мерзкие беззакония творять, справучи себе игры, танцы и всякие пиятики скверная в воздух оскверняючая песней восклицания и козлогласования, откуду походят галаси, зачепки до сваров и заводов, почему найборзей последуют и забойства, а наипаче под час таких нечестивых зборов разные делаются ексцесса, яко то блудние грехи, девства растления, беззаконное детей прижитие... частие стаются детогубства».
Церковна влада наказала духівництву вжити найактивніші заходи щодо викоренення вечорниць, оскільки ці «нечестиві беззаконня» призводять до «праведного гніву Божого», тобто неврожаїв хлібу, бездощової засухи, падежу худоби, тяжких хвороб людей, морової згубної пошесті.
Олексій Маркевич, із здивуванням коментуючи церковні заходи, зазначав: «Вечорниці – найцнотливіші зібрання, що заміняли для сільської молоді все, що вигадано для осіб інших класів під назвою різного роду зібрань, балів і вечорів… Навіть, залишаючись ночувати удвох, малоросійський парубок і дівчина не порушували меж невинного і дозволеного», а « "блудні гріхи"… відбуваються тут, як і в інших класах, незалежно і поза зібрань». Коли добре стемніло на вечорниці приходили парубки з очеретяними сопілками, іншими саморобни¬ми інструментами (якщо в гурті були музики) та ла¬сощами (горіхами, насінням, пряниками, цукерками).  Перш ніж відчинити две¬рі, дівчата дивилися, чи то ті хлопці, яких вони очіку¬вали. Чужим відмовляли.
Увійшовши до хати, парубки розміщувалися, де хто хотів: то на ослінчиках, то коло дівчат, то долі на соломі.
Подекуди і самі парубки бралися за роботу: пле¬ли шлеї або рукавиці ; лагодили упряж; витесували «шпички» для галушок, заготовляли скалки.
Та найчастіше хлопці нічого не робили, тільки за¬лицялися до дівчат, розважали їх: пригощали ласо¬щами, розповідали дотепно про сільські новини, жар¬тували, грали на сопілках, а також скрипці, гармонії, загадували загадки, читали вголос книжки, розповідали леген¬ди, казки, різні страхи про відьом і упирів, а то й просто різні небилиці та побрехеньки типу «було це тоді, як мого батька на світі не було, а ми з дідом удвох на печі жили... на комині хліб сіяли...».

Віник
Всі гравці танцюють по парах хлопець-дівчина, а одна дівчина танцює без пари, з віником. Музики грають швидку польку. Раптово музика припиняється. В цей момент кожна з дівчат мусить перебігти до іншого хлопця, те саме робить і дівчина з віником, кинувши віник. Хлопці при цьому стоять на місці. Дівчина, що лишилася без пари танцює з віником і гра продовжується.
Дрихман
Гравці стають в коло, всередині якого знаходиться "дрихман". Перед початком гри також вибирається "суддя" і стає окремо від кола. Коло водить хоровод і співає:
 "А в нашого Дрихмана семеро дітей,
Семеро, семеро, усіх синовей.
Вони їли, вони пили, друг на друга погляділи,
Сдєлали так! Як?"
У цей момент "дрихман" мусить зробити якийсь цікавий рух, наприклад підняти вгору руку, стрибнути, стати на одне коліно, тощо. Всі решта з кола намагають якомога швидше повторити цей рух. "Суддя" визначає, кому це вдалося найпершим, - так визначається наступний "дрихман" і гра продовжується.
Каперуш
Грають виключно чоловіки. Вибирається "ведучий" - спритний і меткий парубок з ремнем у правій руці. Музики грають і співають:
"Капе- капе- каперуш, каперуш коханий,
Що не твоє, то не руш, бо будеш караний!
Гайда, хлопці, гайда живо,
Куріть тютюн, пийте пиво!"
"Ведучий" підходить до кожного чоловіка в залі по чезі, кладе на плече праву руку і ставить позаду себе набираючи таким чином гравців. Коли всі бажаючі уже приєдналися до Каперуша, всі стають в коло по одному, "ведучий" показує різні рухи, наприклад стрибає на одній нозі, ходить гуськом, махає руками, танцює з дівчиною, цілує дівчину, бере її на руки тощо. Інші гравці мусять повторювати за "ведучим" все, що він показує. Того, хто не виконує, або неналежно виконує ці рухи, "ведучий" боляче б'є ремінцем - щоб іншим було не повадно.


Немає коментарів:

Дописати коментар