Діана Лагута, газета "Село Полтавське"
Наука
бути українцем
Якщо поглянути на торування, навіть відкоркування «українськості»,
переродження у ХХІ сторіччя давньої української душі, то яким воно є? Запевню,
що це далеко не мода на вишиванки чи популярність українськомовних пісень. Це
дещо інше, максимально близьке до реальності. Етнотуризм, зелений туризм –
найкращий варіант відродження самих «нас». І коли ще кілька років тому
здавалося, що люди, котрі вкладають усе в неприбуткові колись речі, прості
фанатики, то нині – на них рівняються, їм заздрять. Полтавщина – це коли кожне
село багате довгою історією, цікаве оригінальністю майстрів. А етнотуризм в
сучасних умовах нерентабельної економіки – це просто фурор і нове життя села.
Виявляється, що в Полтавській області близько ста
осередків зеленого туризму, хоча, як мені пояснили, стилізація під етно – це
далеко інше. Тому з таким підходом їх набереться в рази менше. Ця невелика
кількість має на меті не комерційну вигоду, а – виховну і культурну. І саме з
такою благородною ідеєю вперше в Україні 21 листопада відкрився
інформаційно-консультативний і агротуристичний осередок (ІКАТО) «Етнотрадиції
гостинності Полтавщини» у смт Опішня Зіньківського району. Базою стала садиба
«Лялина світлиця» паніматки Олени Щербань. «Лялина світлиця» – звичайна старенька мазанка, як каже Олена, на
півтори гривні, там живуть ляльки-мотанки, речі, імена яких давно відійшли до
архаїки, там живе простота і затишок. Сама ж Олена – кандидат історичних наук,
дослідник із різних народознавчих дисциплін, спеціалізується на організації
етнофестивалів.
ІКАТО ж не має нічого спільного зі своїм азіатським
звучанням, це те, що зможе знову повернути духовну столицю до Полтавщини. Іншим
словом – це школа сільського зеленого туризму, де навчають старовинним
українським ремеслам. Це раніше було модно відпочивати за кордоном, а нині часи
змінюються. Модні Карпати і Львів, а чому б не Диканька, Миргород чи Гадяч – це
ж історичні, мистецькі місця, із яких можна створити бренд. Я гадаю, що це лише
питання часу – фундамент уже є. Сьогодні це реально, це актуально, актуальніше
просто не буває..!
Своє творіння Олена називає «ін’єкцією закордонного
досвіду», бо схожа система віддавна практикується в кожній європейській країні.
І навіть сьогодні Олена покладається не лише на внутрішньоринкову діяльність
ІКАТО, а й на іноземців, уже зараз має налагоджені стосунки щодо співпраці із Польщею
та Литвою на 2016 рік. «Спасибі Богу, що влада абсолютно інтерна, не допомагає
і поки що не заважає. Я й не звертаюся до владних структур, бо маю неприємний
досвід, коли ми проводили улітку другий
фестиваль «Борщик у глиняному горщику, звернулися до Полтавської ОДА –
надіслали кілька листів, але на це абсолютно ніхто не відреагував. Але
фестиваль і без їхньої допомоги пройшов успішно. Готуємося до третього 2016
році. І які б не були закони, проте коли не буде ініціативи знизу – не буде
нічого», – говорить власниця «Лялина світлиця». У компетенції ІКАТО й
етнокультура, й етнопедагогіка, а такі речі, як відомо, не дуже люблять
товаришувати з політикою.
Така установа – фінансова, проте з помірною та
адекватною платою за свої послуги. Ідея створити такий осередок зародилася рік
тому, і протягом двох місяців пані Олена запустила двигун цього проекту. Я
вірю, що цей двигун підхватить усю область і здійснить духовний переворот, про
нього ще напишуть в історії!
На день народження свого дітища Олена Щербань запросила
своїх друзів власницю «Кантрі-Хауз» Надію Михайлову (Кременчуцький район),
Валентину Колінько – «Музей старожитностей в Огирівці» (Великобагачанський
район), Олександра Кудинця – «Старий Хутір» (Зіньківський район), Миколу Федіна
«У Миколи на яром» (Диканський район), пасічника Олега Максименка із Валок
(Харківська область) та багатьох інших. До хати міг зайти кожен, зокрема
зацікавилися і початківці в зеленому туризмі. Усі вони в майбутньому партнери і
аж ніяк не конкуренти! ІКАТО – це відкрий для кожного об’єкт, і найцікавіше, що
він буде співпрацювати з усіма іншими зеленими куточками, які допомагатимуть
один одному, будуть запозичувати досвід, за необхідності обмінюватимуться
майстрами, кожен принесе «до хати» щось своє.
ІКАТО перше, але не єдине в нашому краї, на думку
всіх присутніх. «Сьогодні відкрила я –
Ви мені допомогли, а завтра відкрили Ви – я Вам допомогла…» – палає від
щастя пані Олена. Не дарма, чомусь мені здається, дата відкриття саме 21
листопада – річниця Революції Гідності. Відродженням духовного ми можемо
вшанувати пам'ять загиблих. Душа до душі, молитва до молитви…
Діана ЛАГУТА
(фото автора)
Понравилась статья? Поделитесь ей с друзьями
Немає коментарів:
Дописати коментар