Іменні дні - назва днів у народному календарі за іменами людей, богів, святих, героїв тощо, мають важливе значення у житті як конкретної людини, так і родини, громади. Наводимо їх перелік:
Андріїв день - 13 грудня (див. Андрія, Калита); Андронів день, або день Андрона-вартівника (25 жовтня) ― ″небосхил замітає, срібним ключем височінь відмикає″; Антон-перезимник та Антоніна Перезимна (17 / 30 січня - ″зимі половина″; Артемів день (2 листопада): людина, у якої іменини цього дня, за духом дуже схожа до мешканця лісу, до лісових звірів, птахів; її захисниця ― мати лісу ― вовчиця; Бориса і Гліба (15 травня) - ″солов’їний день″. ″На Гліба- Бориса за хліб не берися, бо овес микольський не наш, а консь- кий″; Борисів день (6 серпня) ― ″Прийшов Борис і Гліб - достиг хліб″;

 Варвари (17 грудня) ― ″Свята Варвара ночі урвала, день дото- чила″, ″Варвара мости мостить, Сава гострить, а Микола цвяхи забиває″; покровителька жіночого рукоділля;  Варфоломіїв день (24 серпня) ― ″Варфаломій осінь відмикає″;  Велесовий тиждень (такі тижні два у році: перший розпочина- ється на Меланки; другий ― за тиждень перед Колодієм). Вовчі празники. Пора гулянь ряджених у вивернуті кожухи та звірині маски;  День Петра Вериги (29 січня) ― ″На Петра Вериги розбива- ються криги″;  Власів день (25 лютого) ― ″Святий Влас збий у зими ріг″, ″Прийшов Влас ― з печі злазь″; колись у цей день особливо по- шановували корів, святили їх біля церкви;  День Юрія Холодного, або Георгіїв день (9 грудня) ― покро- витель земних плодів та пастухів. ″Який день на Юрія, така й зи- ма″;  Григорій-Зимоукажчик (30 листопада) ― ″Григорій зиму на санках із гір котить″;  День Григорія-Двоєслова (25 березня) ― ″Пообіцяв сонце, а полив дощем″; ″Пообіцяв зробити, як Гри горій-Двоєслов″;  Григорій-Літоукажчик (23 січнгя);  День Дорофія (18 червня) ― ″Закріпив сльзами, що сніг взим- ку дасть″. Просять Дорофія сон наслати, до сходу сонця про зага- дане сказати;  Іллі день (2серпня) ― день бога-громовика Перуна; обдаро- вують дітей, щоби ті прохали Перуна не шкодити нивам хліборо- бів;  Капустяників день (Сергій Капустяник ― 8 жовтня). Пекли пироги і млинці на капустяних листках. Перший пиріг призначався Матері-Землі: виносили у садок чи на город і клали на лист капус- ти, примовляючи: ″Пригощайся, матінко-земле, що маю, те і тобі уділяю, бо від тебе взяли″;  Касянів день (Касян Немилостивий, Злопам’ятний ― один раз на чотири роки: 29 лютого). У цей день мало виходили на вулицю, аби Касян сердитим оком не подивився. Повір’я: наступний рік у подружжя буде мирним, якщо цей день пройде у сімейній злагоді;  Катерини (7 грудня) ― Свято Долі; 160  День Конона-Табунника (18 березня) ― покровитель коней і конюхів: ″Ой коню, мій коню, коню вороний, поїдемо до Конона у чудовий двір″;  Корниліїв день (26 вересня) ― ″Ой що ти, Корнилію наробив: коріння рослиноньці застудив″;  День Кузьми і Дем’яна Безморозників (Кузьминки ― 14 листопада) ― готують курей і кашу як ритуальні страви ― по- жертви Сонцю і Сварогу, котрий навчив людей землеробству, ви- кувавши небесний Золотий Плуг. Починаються дівочі вечорниці. Курячі іменини;  День Купала і Купальниці ― 24 червня / 7 липня (див. Купа- ла);  Купріянів день (13 вересня) ― Журавлине віче;  День Лаврентія Погодоукажчика (23 серпня);  День Логина-Мисливця (29 жовтня) ― сонячне світло хоч і недовге, однак корисне: виносили одяг просушитися перед зимою: ″Дажбог поцілунком тепло на зиму залишає″;  Луки-Вітряка (16 червня) ― за особливостями і напрямком ві- тру передбачають урожай на наступний рік;  Лука Осінній (31 жовтня) ― за повір’ям, лікує всі хвороби. Луку Дмитрій на обзорини послав, аби перевірив, чи все до його приходу готове і чи можна землю на зиму замикати. ″Не справиш- ся з хлібом до Луки ― не будеш мати якісної муки;  Лукерія-Комарниця (13 / 26 травня ― за наявністю комарів ви- значають час прильоту ластівок і стрижів;  Марків день (11 квітня і) ― прислухалися до берези, промов- ляючи: ″У тобі, білокурая, дари заховалися: хворим ― ліки, госпо- дарям ― криниці, для зими ― світло, а старим ― утіха″;  День Марка (8 травня) ― вигонили із оселі нечисту силу за допомогою кропиви, віником із кропиви замітали і від порога аж до дороги: ″Іди, нечисть, із моєї хати, не заважай дитину колихати, старині по долівці ходити, молодиці пекти паляниці, дівчатам ви- шивати, а синочкам на сопілці грати. Не ходи по двору, бо попечу тобі ноги, не підходь і близько, згинь, пропади нечиста″;  Меланки день (13 січня) ― гостини Меланки. Театралізовані дійства, ритуальні обходи з ″Меланкою″, ″козою″, ряжені у мас- ках; обрядодійства у честь бога Щедра;  Микитин день (10 червня) ― Микита-гусятник наганяє на небі хмари –полуденниці, щоби ті напоїли водою малих гусенят;  Микола Теплий (22 травня) ― ″До Миколи нема літа ніколи″; ″Миколай води оглядає″ (освячуються водойми із живою, бігучою 161 водою; свято пастухів; пожертви богу Велесу ― покровителю тва- рин і їх оглядальників);  Микола-Чудотворець (19 грудня) ― ″Хвали зиму після Мико- ли″, ″На Миколи не кажи ″ніколи″; рідня та сусіди обмінюються подарунками ″Щоби святий Миколай завжди був поміж нами та мудрість нам давав″;  День Миколиного батька, або Семена Зілоти (23 травня) ― збір лікарських трав, котрі мають (як підтверджують спеціалісти) неабияку лікувальну силу зі спеціальними примовляннями: ″Мати Божа ходила, зілля садила, відром поливала ― нам на поміч дава- ла″, ″Миколин батько велів, щоби ти, зіллячко, було ліками від усякої хвороби″. Жінки та дівчата обов’язково купалися у травах ″На Зілоту і баба як золото″;  Михайлів день (21 листопада) ― Михайло-Миха опікун звірів та захисник мисливців; покровитель сміливців; його обов’язковим атрибутом є вогненний меч ― символ нового Місяця. !″. Михайло приніс на землю вогонь, запаливши смолоскип від Всевидящого ока. Замінив функції Перуна. Приїздить до людей на білому коні, оскільки у цей день у давнину закликали Зиму: ″Зимонько, гу-у-у- у! Принеси нам хугу-у-у-у! Морози люті і річки льодом скуті, гу-у- у-у! А весною не ходи, гу-у-у-у!″, ″Ішов Христос, ступив на трость, трость поламалась, зима озвалась ― гу-у-у-у″. У цей день проводиться обряд ″Братчини″ (див. Братчини); молоді пари, що побралися восени вперше виходять на люди, відбуваються храмові свята (свято Роду);  Мокія Мокрого день (24 травня) ― Мокій ― ″цар граду″, ″наглядач за громом″, намісник бога блискавки та грому на землі. Цього дня не працювали, молилися святому Мокію та богу Перу- ну, винятком лише було обполювання грядок на городі. Обов’язково висівали насіння соняшника, а ввечері господиня на- голо тричі обходила грядку з висіяним, примовляючи: ″Як не мо- жна голим по світу ходити, щоб так горобці не могли моїх соняхів їсти″;  Мотря-Наставниця, Мотря Полуріпниця (9 квітня) ― завершу- ється приліт ранніх птахів: ″Мотря вийшла з хати пташок зустріча- ти″;  Мотря Зимова (22 листопада) ― ″Мотря –зимовиця ставить зимоньку на ноги ― закутуйте лиця″;  Наталчин день (8 вересня), Наталії Овсяниці, матері Овсія, На- талія ― ″мати вівсяна″. Женці несуть останній сніп вівса і ставлять під образами, супроводжуючи хід піснями. У цей день варять вів- 162 сяну кашу, печуть млинці і відносять все це у стодолу. Господар і господиня накривають стіл, запрошують гостей до дарів Овсія. Рештки їжі залишають у стодолі, ″аби клуня запаси гарно зберіга- ла″;  Наума день (14 грудня) ― день покровителя розуму, знань, доброчинства, тому говорили: ″Прийшов Наум ― берись за ум″. Несли у школу горщик каші, як пожертву святому Науму, у супро- воді хрещеного батька ― духовного наставника кожної дитини;  Несторів день, День Нестора-літописця (9 листопада) ― доб- рою ознакою є хоча би кілька написаних рядків на благо інших, увічнення памяті про свій рід, родину, населений пунк тощо: ″Нестор благословить твою працю і вона не боятиметься ні вогню, ні води, ні інвізиції″, ″Напиши хоча б рядочок про нескорений свій рід й добрий Нестор-літописець збереже усе навік″. Народжені у цей день є оберігачами родовідної памяті. У давнину цього дня ткали ряднину, наступного дня її освячували і вкривали нею хво- рих;  Никонів день (24 грудня) ― Никон стоїть цілий день біля вік- на і спостерігає, як Сонце опускається на землю золотою драби- ною″;  Василів день (14 січня) ― День народження нового Місяця ― Василя-Василечка, працьовитого, розумного, ніжного, високомо- рального місяця-юнака. За традицією всі охочі до розваг збира- ються переважно на перехресті доріг ″на данець″. У центрі розта- шовуються музики і юнаки, на певній відстані від них стають дів- чата. Утворюється два кола для танців (внутрішнє і зовнішнє). Танці відбуваються між внутрішнім і зовнішнім колом. Хлопці приходять сюди обов’язково у різних масках та костюмах, які по- трібно обіграти;  Василя Теплого (4 квітня) ― ″На Теплого Василя радується земля, а зілля посміхається ― до городу збирається″;  Овсіїв день (7 травня): Овсій ― покровитель вівса, тому овес, посіяний цього дня дасть великий урожай. Закликали землю і воду ″відвідати муки-хвороби від кожної утроби″;  Одарчин день (Дарини ― 1 квітня) ― знахарки лікують хво- рого пучком будяків, злегка торкаючись ним тіла людини (″аби так кололо коло серця у того, хто послав хворобу на це тіло″), потім розбризкують на тіло віником із кропиви воду із дванадцяти дже- рел або криниць (якщо водойми ще замерзлі, то краще взяти воду із дванадцяти ополонок). При цьому творять молитву до бога сон- ця Дажбога та богині води Дани, аби допомогли перебороти хво- 163 робу, очистити тіло від усякої скверни. ″Як Дарина погідна, то рік дорідний″;  Оксанин день (6 лютого) ― Оксана-Напівзимниця, Оксана- Веснопровісниця. За цим днем прогнозують весну: ″Яка Оксана, така й весна″;  Оленин день (3 червня) ― Олена-Льоносійка. Вважалося доб- рою прикметою, що льон гарно вродить, коли його буде сіяти гос- подар, набираючи насіння із карманів фартуха своєї дружини. Отож, вранці чоловік просив у дружини фартух, одягав його і ви- ходив на ниву. Він сіяв, а дружина йшла слідом, одягнена вся у червоне. З цього приводу у народі говорили: ″Олена з Костянти- ном льон сіють″. У цей день ніяких польвих робіт більше не про- водили. Діти у своїх іграх відображали, як за льоном треба догля- дати, а юнки збиралися біля трьох доріг і символічно пряли, ніби льон уже вродив. Дослідники вважають, що за допомогою таких дій чаклувався майбутній урожай;  Онисим-Вівчарник (26 лютого) ― виносили вночі під чудо- дійне світло Зорі-зоряниці прядиво, щоб ″гарно вівці ягнилися″;  Онисія-Шлуночниця (13 січня) ― по свинячих потрухах во- рожили, який буде урожай наступного року;  День Онуфрія (25 червня) ― Онуфрій-небопідпирач (літнє со- нцестояння), покровитель квітів. Дівчата в обідню пору відправля- лися на луки за квітами, щоби прикрасити ними образи та заплести у коси. Квітами маку натирали лице, ″аби личко цвіло, як маківоч- ка″;  Опанас-Ломонос (31 січня) ― ″На Опанаса-Ломиноса бережи носа″; ″Опанас-Ломонос швидкий на мороз″;  Орестів день (23 листопада) ― ″Орест удався і на голод, і на голод, і на бездоріжжя, але не біда, аби було збіжжя та вода″;  Охрімів день (10 лютого) ― ″Прийшов Охрім ― каяття в дім″. Варили кашу, щоби задобрити домовика. Після вечері залишають біля печі горщик із кашею, обкладений гарячим жаром, каші ні в якому разі солити не можна, бо домовик солоного не любить. Рів- но опівночі він виходить із-під печі й вечеряє. З цього дня домовик у господі не шкодить, а лише допомагає, відганяє злу силу від осе- лі;  День Пантелеймона (9 серпня) ― оберігач святкових днів; ка- рає тих, хто не шанує богів та не дотримується звичаїв прабатьків ― насилає на них блискавицю бога-громовика Перуна. У цей день не можна працювати на хлібному полі, бо Паликопа блискавицею все підпалить. На честь Пантелеймона запалювали громничну сві- 164 чку, розкладали священний вогонь, стрибали через нього, ″аби очиститися благодатним небесним вогнем″, пекли ритуальне печи- во ″сончата″ і роздавали його дітям, щоб ті просили святого не палити зернових. Заготовляли цілющі трави;  День Парамона (12 грудня) ―Передандрія. Молодь збиралася на ″Калиту″ (див. Калита). На Поліссі проводили обряд ″Сповідь діжі″, котрий пов'язаний із віруванням, що у ніч перед Андрієм всі пікні діжі сходяться на сповідь і розповідають там про своїх гос- подинь: як піклуються про діжу, чи не лихословлять у їх присут- ності, що примовляють до діжі тощо. Особливо дотримувалися цього обряду жінки, у яких підростали доньки. Напередодні Анд- рія господиня ретельно мила діжу, ставила її на чисту скатертину, обвивала хмелем, освяченими квітами, приспівуючи: ″Чи ж тобі я, діжо, догодила, Як оцими квітами прикрасила. Гілочками хмелю обвиваю, Долю своїм донечкам закликаю″;  Парасчин день (27 жовтня) ― Параскева Болотяна. До Парас- кеви у християнстві перейшли функції богині Мокоші. Годилося виконувати лише легку роботу. Родини, де були носії імені, взагалі не працювали. За повір’ям, від Параскеви залежить кількість років, які має прожити людина, ― вона кожному пряде нитку життя. Особливо заборонялося прясти і не тільки у цей день, а у кожну п’ятницю, бо п’ятниця ― це день пошанування великої богині Мокоші-Параскеви;  Параскева-Преподобниця (10 листопада) ― ніхто не працю- вав, усі святкували. У цей день освячували виткану ряднину, котра давала здоров’я, відганяла намовляння, була помічною для кволих, хворих, немічних. Дівчата у цей день ворожили, ″аби свята Парас- кева виткала їм щасливу лінію життя″, оскільки є покровителькою прядіння. Уявляли її у вигляді високої худої жінки з довгими, роз- пущеними косами;  Пелагіїн день(17 травня): Пелагія ― заступниця ворон. Що скаже, то те і буде, не відступить ні на крок, усе збудеться: ″Прийшла і накаркала″;  Петра і Павла (12 липня), Петрівочка-голодівочка; Жіноче лі- то. Цей день знаменує початок жнив (зажинки). Дівчата ворожать на свого судженого: пускають на воду вінки, виплетені на Зелені свята. До лісу на Петра ходити небезпечно, бо відбуваються ″розигри звірів″ (Петро і Павло ― ″вовчі святі″);  Пигасів день (15 листопада) ― ″Пигасій сонце гасить, а сніп його гріє і душа веселіє″; 165  Пісний Іван (Головосіка ― 11 вересня) ― Іван Пісний показує плазунам зручні місця для зимівлі, тому у цей день остерігаються ходити до лісу. День суворого посту, забороняється будь-що гост- ре брати в руки. Дівчата у цей день не розчісуються, ″аби волосся не сіклося″; не можна мити голову, ″аби головний біль чи лупа не поселилися″. Годиться заготовляти лікарське коріння і калину на ліки;  Плющиха-Явдоха, Явдоха-Свистуха, помічниця богині Весни (14 березня): у народі говорять: ″Скрутить, як Явдоха хвостом″, ″У Явдохи сила ― весь поділ замочила″. Аби сформувався у діток спокійний, розважливий характер, увечері напередодні Явдохи їм на голову виливали ″явдошиної води″, а потім нею всі члени роди- ни обмивалися-причащалися, ″щоби милосердя поміж рідними не зникало″, решту виливали на квітник, ″аби так любилися та купки трималися, як ті квіти у городчику″. Гострій на язик молодиці у ніч на Явдоху колючим дротом хвіртку закручували, ″аби Бог їй дро- том рота зашив″. Робили збитки і перебірливій дівчині: на воротях прилаштовували витереблений сонях. Дівчата вибігали разом із першою зорею на пагорб, ″аби Явдоха їм багате придане зготува- ла″; заклинали ворогів, ″щоб на дорозі не стояли і лише добрим словом згадували″. Закликаючи весну, приказували: ″Явдохо, від- крий ворота, хай холод відійде, а тепло прийде″. Випікали обрядо- ве печиво для закликання птахів і тепла. На порозі стояти не мож- на, бо загородиш дорогу добробуту, що йде у хату. Через поріг не можна нічого передавати. Над порогом чіпляли серп, щоби нечис- тій силі, як буде заходити, ноги скосити, а до хати не пустити;  Полупетра, день Петрового батька (13 липня). Вшановували пастухів і худобу. Для бога тварин готували пожертву у вигляді трьох зарізаних півнів. Докошували трави і прощалися із зеленими луками;  Прокіп-Жнивар (21 липня) ― традиційний початок жнив. Жі- нки до схід сонця йшли на городи рвати кріп, як засіб від головно- го болю (відваром мили голови, а дітям наливали у купіль);  Проклів день (25 липня). У цей день бувають дуже рясні роси. Народні цілителі вважають, що вони цілющі. Особливо багато ро- си у ясні, безвітряні ночі. З цього приводу говорять: ″На Прокла все промокло″, ″На Прокла поле від роси промокло″;  Родіон-Криголом (21 квітня) ― Сонце з Місяцем зустрічаєть- ся. Господині виносять на сонечко дітлашню домашньої птиці із зав’язаними очима, ″щоб ворони та шуляки сліпли″. Побачивши вперше журавлів, беруть грудочку землі, розмішують її з просом і 166 кидають услід, ″щоби щедро заврожаїлося″. Почувши грім, дівчата відразу ж кидаються вмиватися, витираються червоною полотни- ною, щоб на щоках поселився рум’янець Жінки та чоловіки приту- ляються до дерева, ″аби спина у жнива не боліла″;  Рудий Луппа (5 вересня): на Гуцульщині відзначають свято вовків, крім догляду за тваринами нічого не роблять, ″щоби вовки не шкодили господарству та не накидалися на людей, треба їх по- шанувати″. У народі говорять, що ″Луппа по спині лупить: нагни- ся, до брусниці придивися ― дозріла, той овес до діла″;  Савин день (18 грудня) ― веселе свято гумору, свято молодят. Піст на Сави зветься савицею. У давнину відбувався ритуал ″ховання, переховування зими″. У тих родинах, де були носії імені, справляли жартівливий обряд ″Похорон Савки″. На завершення садовили іменинника на стілець, піднімали до сволока, приспівую- чи: ″Савка вмер, бо слабий був. Жінку бив, бо дурний був. Ой вип’ємо по чарочці, Заспіваймо по Савочці″. Заборонялося у цей день прясти;  Сава-Скиртувальник і Анна-Скиртувальниця (10 вересня) ― за віруваннями, Сава і Анна допомагають збирати снопи і складати їх біля стодоли. Проводяться обряди, пов’язані з майбутнім урожа- єм. Варять гречані вареники, печуть гречані оладки;  Семен Літопроводець, Семенів день, Свято Семена (14 вересня) ― починається пора Бабиного літа: Семен старе літо проводжає, а нове зустрічає. Свято ″Весілля свічки″. З цього дня починають ″засиджувати вечори″. Від Семенового дня, крім вечо- рниць, робили братчини (всією громадою варили пиво та їжу для загального бенкету). Влаштовували свято ″Похорони мух″;  День святого Сили (12 серпня) ― найкраща пора для сівби озимих культур (буде найбільший урожай), бо найбільше відчува- ється животворна сила матері-землі. У цей день сил набиралися, качаючись по щойно скошеній ниві;  Спиридон-Сонцеворот (25 грудня) ― це найхолодніший день грудня, ″бо сонце переходить на другий бік″, стоять найкоротші дні року. У народі говорять, що ″Спиридон-Сонцеворот небо пле- чима підпирає ― дня добавляє″. Садівники цього дня струшують плодові дерева, промовляючи: ″День, піднімися догори! Сонечко, повернись, жаром наберись! Красне Сонечко в дорогу вирушай, зимовий холод забувай!″ Цілу ніч палять вогнища, а вдосвіта раді- сно вітають на околиці населеного пункту перші промені Сонця. Світовий півень пробудив сили світла, вони отримали перемогу, тому Сонце змогло повернулося на сторону літа і почне помалу 167 брати гору над зимою-Марою. Аби допомогти Сонцю, люди і роз- палюють вогнища;  День Степана-Сінокоса (15 серпня) ― селяни косять отаву (другий укіс трави) і прагнуть її якомога швидше сховати від до- щу. Справляють трав’яні обжинки: вся сім’я плете вінок із польо- вих трав та квітів, який потім заносять до оселі. Вінок всю зиму висить у хаті до 10 квітня (цього дня він втрачає свою силу), обері- гаючи її від злигоднів. Коли відчувають, що наступає лихо, з вінка відривають трішки трави з квіткою і обливають їх окропом. Украї- нці вірять, що добрий дух Луговик віджене хвороби, зневіреній душі допоможе повірити у світлий завтрашній день;  Теплий Олекса (30 березня) ― вівсянка виводить свою пісню ″Покинь сани, бери віз!″, а щука хвостом лід розбиває. Рибалки святкують цей день, відносять пожертви водянику на ″добрі уло- ви″: розпалюють багаття, запрошують володаря вод у гості до вог- ню, у воду кидають крихти хліба. Цей день святкують і пасічники, читають молитви святому Олексієві, щоб захистив бджіл від лиха та всякої напасті. Діти зустрічають журавлів, вигукуючи їм услід: ″Колесом, колесом ― над червоним поясом!″. У цей день ворона купає своїх дітей і відпускає їх на волю, на самостійне життя;  Тимофія-Напівзимника день (4 лютого) ― зазвичай, почина- ються сильні заметілі із тимофіївськими морозами; ″Якщо Напів- зимник дорогу перемете, то корінь рослини підніме″;  Тимофій-Весновій ― провісник тепла, вшановують 6 березня. З приводу цього Тимофія говорять: ″Теплом віє ― старих гріє″, ″З печі злазь, з лавки піднімайся, на призьбу перебирайся″.  Тимофій–Літник (22 червня) ― існує повір’я: Тимофій по зем- лі примари розпускає. У цей день можна дізнатися від них, що тобі літо принесе. Для цього потрібно знати заговір-замову, якщо ти забудеш, що потрібно говорити, то примара нічого не розповість, а найгірше ― може помінятися з тобою життям;  День Тита-Листопадника (7 вересня) ― приносить останні лі- тні гриби. Дощ на Тита обіцяє щедрий урожай грибів наступного року. Іменинник цього дня буде щасливим у зрілому віці;  Тихонів день (29 червня) ― Земля зменшує свої оберти навко- ло Сонця у порівнянні з січнем. Усе завмирає навколо у божій бла- годаті, рослинність до країв наповнюється соком Матері-Землі і до Купала зберігає такий божественний стан. Говорять, що немає на всій землі у цей період жодної стеблини, квітки і рослини, які б не була на користь людині. Самі Боги підготували Землю до збору лікарського зела. Лише латаття не можна зачіпати, бо русалки там 168 спочивають і можуть схопити за руку та затягнути у вирву. Над- звичайно корисна у цю пору роса ― богині Дана і Мокоша підго- тували для людини ці водяні розкоші;  Трифонів день (Трифон-Перезимник, Зірчастий ― 14 лютого) ― за повір’ям, зірки цієї ночі нагадують маленьких світлячків і б’ють ознобом, бо всі миші дивляться на небо. Світло зір тоді на- зивають ″мишачим вогнем″, яким можна присмалитися, коли вночі дивитися на небо. Миші від того, що цілу ніч не відпочивали, ста- ють вразливими і тому їх можна легко заклинати-проганяти. Наро- дженим на Трифона боги дозволяють гадати, якою буде весна. У цей день не можна прясти;  Трохимів день (19 жовтня) ― ″Куди Трохим, туди й щастя за ним″, ″На Трохима не проходить щастя мимо ― куди Трохим, то й воно за ним″. Молодь вважає його особливо щасливим днем у ро- ці: на Трохима на вечорницях юнаки і дівчата, які заручилися, до- мовлялися, коли будуть брати шлюб (поточного року чи наступно- го, погулявши ще на вечорницях та досвітках). Трохим стояв на півдорозі між Семеном (14 вересня), коли звичаєве право дозволя- ло засилати сватів, та Покровом (15 жовтня), коли традиційно справляли весілля.;  Улянин день (Уляна-Недоспана ― 5 липня) ― ″Уляна сторо- жко ночує, голос Уляна чує, часу літнього не марнує″, ″Лихо взи- мку примандрує, хто Улянин день змарнує″, ″Улян Уляну кличе в поле рано, бо хто схід сонця проспить, тому добре не жить″, ″Уляна росами вмивається, на поле не загається″;  Юрія день (6 травня) ― одне з найшановніших весняних свят, якому народна міфологія приділила досить-таки уваги. Юрій (Урай-Рай, Ір’я, Божий ключник, бог родючої сили землі, володар полів, врожаїв, бджолиного медозбору) приїздить на золотому коні у золотому плащі і відчиняє землю і небо золотими ключами після зимового спочинку. Сурмить у свої золоті, срібні та мідні струни, розганяючи тепло у найвіддаленіші куточки, випускає на землю цілющу росу, яка зцілює тварину і людину;  Устинів та Харитонів день (14 червня) ― ″Устин і Харитон жито то красять, то квасять″. Забороняється у цей день будь-що городити, ″аби не відгородити, не відрізати кого від себе″;  Федір-Колодязник (21 травня) ― ″Федір колодязі перевіряє, нечисту силу із води виганяє″. Пора освячення води у колодязях.  Федір-Житник (29 травня) ― ″Федір Житній суворий: озимину плекає, ярину доглядає, селянина на поле виганяє ― про зиму у спеку дбає″; 169  Федір-Студит (24 листопада) ― у цей день готують смачну смаженину із свиней і птиці, запрошують до столу померлих у ро- ду, які тужать за землею, аби не були сердиті, та зиму, щоби не студила землю, не дочекавшись снігу. У народі говорять: ″Сердите не буває сите″. ″Федір ― не Федора: морозить без розбору″;  День Федори Надокучливої (Мокрої, ″Замочи Хвости″ ― 24 вересня) ― починаються дощі і мряка. ″Осіння Федора спідни- цю піднімає і за пояс затикає, а зимова ― кожухом та хусткою лице закриває″;  Федот-Вітронос (2 квітня) ― ″Федот-вітронос вітри випускає, селянину клопотів добавляє″, ″Припас Федот селянину турбот: вітри, заметілі звідусіль налетіли: то дах зірвали, то дровітню роз- метали″. За повір’ям, Явдоха, не запитавши Федота, весну на зем- лю відрядила, тому він і сердиться. Однак, це ненадовго;  Федот-Вівсяник (31 травня) ― останній дубовий листок роз- вивається. ″На дубі листя з’явилося ― на врожайне літо″;  Федот-Крижаний (20 листопада) ― ″Федот кригу на кригу на- ганяє, недбайливого господаря хоч тепер до праці підганяє″;  Федулів день (18 квітня) ― межа між холодом і т теплом. Ко- ли в один і той же день вітер буває холодним і теплим, тоді гово- рять: ″Прийшов Федул ― теплом надув. Негода ― Федул губи надув″. У цей день широко відчиняють двері та вікна і запрошують добрих вітрів на гостину, просять їх берегти хату від нечистої си- ли, гнати- виганяти зло подалі від оселі;  Федул-Літняк (1 липня) ― якщо у цей день повіє теплий, ле- генький вітерець, селяни говорять: ″Федул у двір зазирнув. Пора гострити серпи″. Дівчата сплітають із гілля берези вінки-круги, стають біля річки і крізь них дивляться у далечінь, прагнучи поба- чити милого, що довго не повертається до рідного дому;  Юхимів день (28 жовтня) ― Юхим холод насилає на коріння, на насіння, на дерева, комах подалі заганяє, на людей сон навіває;  Юхим Зимовий (2 лютого) ― опівдні Сонце сміється ― на ранню весну, а Завірюха хазяйнує, то і на Масницю буде заметіль;  Явдоха-Сіногнійка (17 серпня) ― вибирають огірки; у діжку для соління вкидають кропиву і заливають кип’ятком, кілька днів настоюють, у сонячні дні провітрюють і на Явдохи засолюють на зиму. До цього дня слід вибрати цибулю і часник. Якщо городину вчасно не зібрали, Явдоха сердиться і насилає дощі. На Явдоху славлять богиню Яру ― земну пару бога Ярила; 170  Якова день(6 квітня) ― ″На Якова весна буває ніякова″. Уве- чері перед хатами запалювали багаття, допомагаючи Ярилу розі- гнати тьму та холод;  Яремів день (Ярема-Запрягальник ―14 травня) ― по ранній росі сіють пізні культури. У цей день мешканці Києва, здебільшого учні та їх учителі, збиралися на гулянки: виходили на Щекавицю і влаштовували урочисті обрядодійства під назвою ″маївки″. 

Понравилась статья? Поделитесь ей с друзьями