Часник - сильний оберіг (″всю заразу відганяє″). Його вплітали у коси Молодої перед  вінчанням, натирали тіло, носили на шиї, вішали (і зараз прикріплюють!) над колискою немовляти. Ав- тор була свідком того, як йдучи до лісу поліщуки натирають взуття знизу і по боках часником, ″аби гади обминали стороною″, і, що дивно, вони дійсно обминають. Перед тим, як нести дитину хрес- тити, мати пережовувала часник і дихала на немовля. У Святвечір залишився звичай під скатертину на кожен кут столу класти по зубочку часнику і перед кожним також класти по голівці часнику та 12 цибулин посеред столу в сіно, яким встеляють стіл. Робиться це для того, ″аби уберегти від хвороб і злих духів та забезпечити щасливе розмноження рідні″. За повір’ям, часник не годиться їсти проти ночі, щоб ангели не обминали оселю за дванадцять дворів; а хто увечері цибулею посмакує, від того ангел відступиться на десять днів. 

Понравилась статья? Поделитесь ей с друзьями