Барвінкові обряди - обряди, якими розпочиналося традиційне українське весілля. Символізували освячення шлюбу громадою і в своїй структурі містили цілий ряд обрядових дій: збирання барвінку, материнське благословення на плетення вінків, власне виготовлення вінків та одягання. По барвінок ішла молодіжна дівоча громада з музикою та особливими для цього обряду піснями.

Бгання короваю (процес виготовлення і випікання) - один із найпоширеніших весільних обрядів, який символізував освячення громадою новоствореної родини. Українці пекли багато видів весільного хліба: коровай, дивень, теремок, гільце, лежень, пташки, чоботи, шишки, калачики, кожен з яких виконував специфічну обрядову функцію. Головним весільним хлібом був коровай. В оздобах короваю спліталася уся небесна і земна краса, тож і пісні про нього відповідні звучали: Красний коровай, красний, Як сонечко ясний, Місяцем підперезався, Зорями уквітчався. Виготовляли коровай, зазвичай, у п’ятницю або у суботу в хаті молодої спеціально запрошені заміжні жінки, які були щасливі у шлюбі. Вони приносили з собою борошно, яйця та жир. Весь про- цес виготовлення та випікання короваю супроводжувався ритуаль- ними та магічними діями. У давні часи України-Оріяни єднання родів під час весілля ознаменовувалося обрядом змішування крові. ″Рід молодої на жо- рнах молов зерно, і рід молодого на жорнах молов зерно. Під пісні світилок і дружок змішувалося зерно обох родів в одній широкій низькій дерев’яній діжі. У діжу лили воду, взяту з криниці молодої 26 і з криниці молодого. І смаки-присмаки обох родів окремо додава- ли (масло, сіль, яйця, пахучі корінці). Дружки вимішували коровай у діжі й співали: Дівчина, як сонце, А козак, як місяць. А небо - дорога. Зійшлися два роди До милої згоди В ім’я Дажбога. Та й біля порога Всі пообнімались, Що кровно змішались - Дітьми обмінялись. Кравай росте-сходить, Нову силу плодить. Бабусі-дідусі близькі і далекі, З раю завітайте, Внукам дари дайте, Щоб множились роди Багаті, завзяті. Ну просто як рай Чарівний кравай! 

Сваха при людях, аби всі бачили, у воді криничній руки миє. Рушником витерши, білий очіпок надіває і промовляє: ″З чистими руками, з чистими серцями, дозвольте почати кравай споживати″. Дружки квітами уквітчують очіпок свахи. Сваха підводить до краваю царевича і царівну. Вони всім кланяються, цілують кравай (цілують єдність двох родів). Сваха і сват відламують від краваю кусники, кладуть на дерев’яну миску (не можна до краваю з ножем підходити ― там, де роди єднаються, ніж не потрібний). Молода (царівна) і молодий (царевич) пригощають краваєм рідних та гостей″ (Л. Силенко). У санскриті (мові праукраїнців Трипільської доби) слово ″крав’я″ означало ″кров″. Зі слова ″крав’я″ виникло слово ″кравай″, а згодом ― ″коровай″: хліб поріднення двох родів.

Понравилась статья? Поделитесь ей с друзьями