Унікальні свідчення про прядильні знаряддя ХІІІ – початку ХХ століть
Веретена
розташовані в чохлі в певному порядку. З одного
боку встромлені веретена менших розмірів, що були в роботі. З іншого –
більших, без явних слідів спрацьованості. А також деталь самопрядки, заготовка
для веретена. Приблизно по центру встромлено найменше і найбільше. Такий футляр
дуже зручний для даного вмісту. Кожне з веретен можна було встромити і витягти,
не порушивши розташування інших. З етнографічних
матеріалів відомо, що мешканці Полтавщини (в тому числі, Опішні) в побуті
користувалися різними за товщиною, сировиною і властивостями нитками і
тканинами. Для прядіння тонших і делікатніших матеріалів (льону, тонкорунної
вовни) використовувалися легші і менші веретена. Для інших – товщі. Найтовщі і
найважчі використовувалися для прядіння конопляного «валу» [Щербань, 2007,
с.192-193].
Очевидно, саме універсальний набір
веретен для виготовлення різних видів пряжі і було знайдено в Опішні. А от
найменше веретено, найбільш ймовірно використовувалося для сукання «сирової»
нитки. Яка була попередньо змазана шевською смолою. У спеціальному
чохлі такий великий набір було легко і компактно зберігати. А особливо –
переносити. Наприклад, на вечорниці, де молоді дівчата проводили дозвілля,
працюючи, довгими зимовими вечорами. Насамкінець –
кілька слів про датування набору. Відомо, що з кінця ХІХ століття, на території
Дніпровського Лівобережжя тонку пряжу пряли здебільшого за допомогою більш
продуктивних і легших у роботі самопрядок. До середини ХХ століття за допомогою
веретен уже пряли здебільшого лише «вал». Тому наважуся датувати даний набір
веретен часом, не пізнішим ніж перша чверть ХХ століття.
Немає коментарів:
Дописати коментар