вівторок, 12 лютого 2013 р.

Козак Мамай / Kozak Mamai

Про символізм "мамаїв" або
хто ми є? 
Картина «Козак Мамай» має дуже давню історію. В оселях наших пращурів вона розташовувалася на найпочеснішому місці. Образ Козака Мамая заворожує піднесеністю прадавнього рідного образу, є основою багатотисячолітньої системи звичаєвого духовного та фізичного вдосконалення, має могутній оздоровчій потенціал.
Головний герой і центральний образ сюжету козак Мамай – образ збірний, який уособлює Дух Роду Нашого, його войовничу шляхетність.
На його посвячений статус вказує, передусім, ритуальна поза і зачіска. Подібне медитаційне положення є іконографічним зображенням божеств у східних культурах (зокрема, Будди), що вказує на сакралізованість образу. Усі атрибути-символи картини «Козак Мамай» доповнюють і підсилюють семіотичне значення центральної постаті композиції Козака Мамая. Чуб, так званий "козацький оселедець", відомий і в інших народів світу, вірогідно символізує вищі духовні сили.
Образ Мамая слід розглядати двопланово. У вузькому розумінні – він є конкретизованим прототипом козаків, котрі брали на себе послух, тяжкий хрест і, водночас, – горде життя, служіння національній ідеї. Мамай, як і Всесвіт, – біполярний, згармонізований: у ньому втілено два світових начала (чоловіче – святий-батько, козак-лицар та жіноче – земля-мати, душа-пісня).
Розглянемо композиційні елементи картини. Дерево. Майже на всіх відомих картинах "Козак Мамай" є зображення дерева, здебільшого дуба, що символізує стійкість, міцність (українці кажуть: "міцний, як, дуб"). Він також постає уособленням богатирської сили, міцного здоров’я ("здоровий, як дуб"). Кінь став уособленням долі, символом волелюбності, вірної дружби, відданості, готовності до самопожертви. У фольклорній традиції кінь символізує стихію вогню і світла. Кобза або бандура, яку козаки не полишали її ні в дорозі, ні в бою, маючи її за "дружину вірну». Окрім кобзи та бандури, на картинах ще є зображення торбану (має ширший корпус, довгу шийку, додаткову головку і значно більше струн. Загалом торбан розглядається як, "басова бандура". В минулому він був поширений серед привілейованої козацької старшини. Тому його ще називали "панською бандурою". Саме на такому інструменті грали Іван Мазепа і Тарас Шевченко. Люльки. Як неможливо уявити справжнього козаки без шаблі та рушниці в бою, так само – без люльки під час перепочинку. Була вона неодмінним атрибутом козацької "ясної" зброї, символом чоловічої гідності. Паління хоча й вважалося в народі справою гріховною, проте козак не міг розлучитися зі своєю єдиною розвагою у степовій самотності. Недарма козакові люлька дорожча за дружину: Мені з жінкою не возиться, А тютюн та люлька, Козаку в дорозі знадобиться. Зброя. Обов’язковим елементом військового спорядження козака на картинах є зброя, яка вживалась не лише для боротьби та самоохорони, але і як ознака шляхетності та багатства. Козак особливо полюбляв шаблю, що стала символом сили, військової доблесті, перемоги. Козацька старшина мала не тільки бойові шаблі, а й "гонорові", з коштовним оздобленням. Ріжки-порохівниці. Важливим компонентом військового спорядження козака були порохівниці: шкіряні, з дерева, металу чи буйволячого рогу. В них зберігався порох. Ріжки-порохівниці, очевидно, пов’язані із символікою рогу, священного предмета, що в космологічному контексті уособлює силу, ототожнюється із чоловічим символом – биком-волом (жертовність, самовіддана працьовитість), який асоціюється із сузір’ям Тільця – зодіакальним знаком України. Лук, стріли, сагайдак. Поширення ручної вогнепальної зброї в козацькому війську у XVІІІ cт. звело нанівець значення лука. Одначе огниста зброя була далеко не так придатна для чепурності, які її попередник сагайдак з начинням, і хоча він наприкінці XVІІ – на початку XVІІІ cт. був уже анахронізмом, ще тривалий час використовувався запорожцями, що знайшло відображення і в народних картинах "Козак Мамай", де трапляється зображення лука, стріл та сагайдака. Віддавна лук символізує божественну силу, напругу між життєвими та духовними силами, а стріла уособлює світло верховної сили, сонячний промінь. Спис (ратище). Окрім рушниці, шаблі та лука, на озброєнні в козаків були ножі, кинджали, келепи, списи, "рогатини" та інша зброя. З них на картинах зображено лише спис (ратище). "Козакові без ратища, як дівчині без намиста", – мовиться в народному прислів’ї. Сумки. Серед особистих речей козака часто трапляється сумка. В описах картин різними дослідниками вона ще називається: лядунка, саква, мішечок, кошель, торбинка. За формою сумки різноманітні: прямокутні, з округленим дном, у вигляді трапеції або серця. Як правило, усі вони червоного, рідше – коричневого та зеленого кольорів. На деяких сумках зустрічається царська корона з літерою "П", що може свідчити про часи царювання Павла І, та двоголовий орел. Сумки могли використовуватися для зберігання огнива, ріжка з тютюном, куль. Курган (могила). На задньому плані деяких картин малярі розміщують зображення кургану, який у народі називали "козацькою могилою". Як відомо, над похованнями козаків робили насипи. Могили мали назви – Палієва, Костяна, Самар, Савур. Вони постають символом козацької смерті – славної, геройської. Це – своєрідний пам’ятник, козацькій звитязі. Водночас могила – це і символ спадкоємності, єдності поколінь козацького роду. У цьому випадку могила є уособленням усієї землі української, її незалежності, стійкості та вірності захисників. Герб. Деякі засоби художнього вираження допомагають виявити благородні риси образу козака. Взяти хоча б герб, що звисає з дерева. Він був обов’язковим елементом шляхетських портретів. Присутність його на картині вказує на те, що козак– вільна особа, рівна в правах зі шляхетським станом. Посуд. У козацькому побуті з його постійними військовими походами всі дорожні речі відігравали важливу роль, у тому числі й посуд. Не поминули його й народні малярі. Частіше біля козака стоять пляшка, чарка, кухоль, рідше чаша. Посуд у цьому випадку можна потрактувати не просто як неодмінний дорожній реквізит козаків, важливий елемент їх побуту, а і як глибокий етнічний символ. Так, серед козаків поширеною була кумпанія – ритуальна чаша, що застосовувалася в обрядах побратимства. Посудина також символізує космічну творчу силу, лоно Всесвіту, ототожнює Матір-землю, жіноче начало, уособлює вмістилище гніву і милосердя, скарбів, щедрість, чистоту та радість.
У передачі козацького побиту, звичаїв, виявленні національної самобутності українства особливе місце належить символіці реалій, які стосуються головного персонажа полотен, зокрема одягу козака та його посуду. Найчастіше на картинах козак одягнений у сорочку, жупан або кожух, широкі штани і сап’янові чоботи; шапка, як правило, лежить поруч на землі або висить на дереві.
Історичні обставини зумовили те, що впродовж XVІІІ – XX ст. саме з козацтвом українці пов’язували всі свої мрії і сподівання на краще життя та національне визволення. Відтак, "Козак Мамай", шедевр українського художнього образотворення, є писаною фарбами думою народу, в якій за допомогою зображень-символів і реалій-знаків втілено цілий комплекс морально-етичних норм українського народу, його поглядів на життя, на людину, її місце в світі. 



Немає коментарів:

Дописати коментар