Про символізм "мамаїв" або
хто ми є?
Картина «Козак
Мамай» має дуже давню історію. В оселях наших пращурів вона розташовувалася на найпочеснішому місці. Образ Козака
Мамая заворожує піднесеністю прадавнього рідного образу, є основою
багатотисячолітньої системи звичаєвого духовного та фізичного вдосконалення, має
могутній оздоровчій потенціал.
Головний
герой і центральний образ сюжету козак Мамай – образ збірний, який уособлює Дух
Роду Нашого, його войовничу шляхетність.
На його посвячений статус вказує, передусім, ритуальна поза і зачіска. Подібне
медитаційне положення є іконографічним зображенням божеств у східних культурах
(зокрема, Будди), що вказує на сакралізованість образу. Усі
атрибути-символи картини «Козак Мамай» доповнюють і
підсилюють семіотичне значення центральної
постаті композиції – Козака Мамая. Чуб, так званий "козацький оселедець", відомий і в
інших народів світу, вірогідно символізує вищі духовні сили.
Образ Мамая слід розглядати двопланово.
У вузькому розумінні – він є
конкретизованим прототипом козаків, котрі брали на себе послух, тяжкий
хрест і, водночас, – горде життя,
служіння національній ідеї. Мамай, як і Всесвіт,
– біполярний, згармонізований: у ньому втілено два світових начала (чоловіче – святий-батько,
козак-лицар
та жіноче – земля-мати, душа-пісня).
Розглянемо композиційні
елементи картини. Дерево. Майже на всіх відомих картинах
"Козак Мамай" є зображення дерева, здебільшого дуба, що символізує
стійкість, міцність (українці кажуть: "міцний, як, дуб"). Він також
постає уособленням богатирської сили, міцного здоров’я ("здоровий, як
дуб").
Кінь став уособленням долі, символом волелюбності, вірної
дружби, відданості, готовності до самопожертви. У фольклорній традиції кінь символізує
стихію вогню і світла. Кобза або бандура, яку козаки не
полишали її ні в дорозі, ні в бою, маючи
її за "дружину вірну». Окрім кобзи та
бандури, на картинах ще є зображення торбану (має
ширший корпус, довгу шийку, додаткову головку і значно більше струн. Загалом
торбан розглядається як, "басова бандура". В минулому він був
поширений серед привілейованої козацької старшини. Тому його ще називали
"панською бандурою". Саме на такому інструменті грали Іван Мазепа
і Тарас Шевченко. Люльки. Як неможливо уявити справжнього козаки
без шаблі та рушниці в бою, так само – без люльки під час перепочинку. Була
вона неодмінним атрибутом козацької "ясної" зброї, символом чоловічої
гідності. Паління хоча й вважалося в народі справою гріховною, проте козак не
міг розлучитися зі своєю єдиною розвагою у степовій самотності. Недарма
козакові люлька дорожча за дружину: Мені з жінкою не возиться, А тютюн та люлька, Козаку в дорозі
знадобиться. Зброя. Обов’язковим елементом військового
спорядження козака на картинах є зброя, яка вживалась не лише для боротьби та
самоохорони, але і як ознака шляхетності та багатства. Козак особливо полюбляв
шаблю, що стала символом сили, військової доблесті, перемоги. Козацька
старшина мала не тільки бойові шаблі, а й
"гонорові", з коштовним оздобленням. Ріжки-порохівниці.
Важливим компонентом військового спорядження козака були порохівниці: шкіряні,
з дерева, металу чи буйволячого рогу. В них зберігався порох. Ріжки-порохівниці, очевидно, пов’язані із символікою рогу,
священного предмета, що в космологічному контексті уособлює силу, ототожнюється
із чоловічим символом – биком-волом (жертовність, самовіддана працьовитість), який
асоціюється із сузір’ям Тільця – зодіакальним знаком України. Лук,
стріли, сагайдак. Поширення ручної вогнепальної зброї в козацькому
війську у XVІІІ cт. звело нанівець
значення лука. Одначе огниста зброя була
далеко не так придатна для чепурності, які її попередник сагайдак з начинням,
і хоча він наприкінці XVІІ – на початку XVІІІ cт. був уже анахронізмом, ще тривалий час використовувався
запорожцями, що знайшло відображення і в народних картинах "Козак
Мамай", де трапляється зображення лука, стріл та сагайдака. Віддавна лук
символізує божественну силу, напругу між життєвими та духовними силами, а
стріла уособлює світло верховної сили, сонячний промінь. Спис (ратище). Окрім рушниці, шаблі та лука, на озброєнні в козаків були ножі, кинджали,
келепи, списи, "рогатини" та інша зброя. З них на
картинах зображено лише спис (ратище). "Козакові без ратища, як дівчині
без намиста", – мовиться в народному прислів’ї. Сумки. Серед особистих
речей козака часто трапляється сумка. В описах картин різними дослідниками вона
ще називається: лядунка, саква, мішечок, кошель, торбинка. За формою сумки
різноманітні: прямокутні, з округленим дном, у вигляді трапеції або серця. Як
правило, усі вони червоного, рідше – коричневого та зеленого кольорів. На
деяких сумках зустрічається царська корона з літерою "П", що може
свідчити про часи царювання Павла І, та двоголовий орел. Сумки могли
використовуватися для зберігання огнива, ріжка з тютюном, куль. Курган
(могила).
На задньому плані деяких картин малярі розміщують зображення кургану, який у
народі називали "козацькою могилою". Як відомо, над похованнями
козаків робили насипи. Могили
мали назви – Палієва, Костяна, Самар, Савур. Вони постають символом козацької
смерті – славної, геройської. Це – своєрідний пам’ятник, козацькій звитязі.
Водночас могила – це і символ спадкоємності, єдності поколінь козацького роду. У цьому випадку
могила є уособленням усієї землі української, її незалежності, стійкості та
вірності захисників. Герб. Деякі засоби
художнього вираження допомагають виявити благородні риси образу козака. Взяти
хоча б герб, що звисає з дерева. Він був обов’язковим елементом шляхетських
портретів. Присутність його на картині вказує на те, що козак– вільна особа,
рівна в правах зі шляхетським станом. Посуд. У козацькому
побуті з його постійними військовими походами всі дорожні речі відігравали
важливу роль, у тому числі й посуд. Не поминули його й народні малярі. Частіше
біля козака стоять пляшка, чарка, кухоль, рідше чаша. Посуд у цьому
випадку можна потрактувати не просто як неодмінний дорожній реквізит козаків,
важливий елемент їх побуту, а і як глибокий етнічний символ. Так, серед козаків
поширеною була кумпанія – ритуальна чаша, що застосовувалася в обрядах
побратимства. Посудина також символізує космічну творчу силу, лоно Всесвіту,
ототожнює Матір-землю, жіноче начало, уособлює вмістилище гніву і милосердя,
скарбів, щедрість, чистоту та радість.
У передачі козацького побиту, звичаїв,
виявленні національної самобутності українства особливе місце належить
символіці реалій, які стосуються головного персонажа полотен, зокрема одягу
козака та його посуду. Найчастіше
на картинах козак одягнений у сорочку,
жупан або кожух, широкі штани і сап’янові чоботи; шапка, як правило, лежить
поруч на землі або висить на дереві.
Історичні
обставини зумовили те, що впродовж XVІІІ – XX ст. саме з козацтвом українці пов’язували всі свої мрії
і сподівання на краще життя та національне визволення. Відтак,
"Козак Мамай", шедевр українського художнього образотворення, є
писаною фарбами думою народу, в якій за допомогою зображень-символів і
реалій-знаків втілено цілий комплекс морально-етичних норм українського народу,
його поглядів на життя, на людину, її місце в світі.
Немає коментарів:
Дописати коментар