неділю, 14 жовтня 2012 р.

Взаємозв’язок декору і призначення глиняного посуду / Relationship decor and destination pottery

Чи повязані між собою декор і призначення глиняного посуду?  
Опішнянський глиняний посуд ХІХ століття виразно поділявся на групи: для приготування й зберігання поживи (питва); для подачі до столу готових страв і напоїв; обрядовий. Характерною особливістю  кожної групи виробів є відповідний декор. Найменше декоровано  першу групу посуду. Окремі види виробів (наприклад, ринки) – з найпростішим орнаментом. Він складався з кількох прямих ритованих чи мальованих ангобом концентричних ліній або однієї хвилястої. Багатше орнаментовано глиняні горщики. Здебільшого мальованим опискою та побілом геометричним орнаментом (прямі та хвилясті концентричні лінії, ляпки, риски та їх комбінації), розташованим на плечах і вінцях, що не є випадковим. Адже горщики, якщо вони використовувалися за прямим призначенням – готування страв у печі – задимлювалися. Відповідно, мальований орнамент після кількох приготувань страв ставав малопомітним. Більш конкурентоздатний під час продажу орнаментований посуд. Декоровані, в народі – «красиві» вироби – швидше продавалися. Ймовірно тому, гончарі все ж намагалися прикрашати свою продукцію. А ще варто не забувати, що не останню роль відігравала традиція – опішнянські гончарі подібним декором прикрашали свій посуд принаймні з початку ХVІІІ століття (для більш раннього часу даних бракує).
З другої групи глиняних виробів найбагатше декорувався посуд для подачі страв (наприклад, миски) і окремі посудини для напоїв (глечики, тикви й кухлі).
Миски декорувалися двома способами. Перший, простіший, мав більш давні корені. Усю внутрішню частину миски розписували геометричним орнаментом опискою (вид глини). Подібного типу опішнянські миски відомі принаймні з першої половини ХVІІІ століття. Другий, складніший, з’явився в осередку пізніше. Миски прикрашені підполивним розписом, здебільшого фляндрованим. 
Використання «багато»декорованих мисок може бути пов’язане перш за все з естетичними факторами – з такого посуду приємніше споживати страву. Окрім того він на той час повсюдно використовувався для оздоблення оселі. Зокрема миски красувалися в миснику.
Посуд для напоїв прикрашався не весь і не впродовж усього
ХІХ століття. Зокрема, деякий час (напевно, до початку останньої чверті століття) опішняни виготовляли і користувалися кухлями, об’ємом від близько 0,5 до близько 1,5 літрів. Зовнішня поверхня кухлів була суцільно прикрашена мальованими по білому тлі орнаментами, що складалися з горизонтальних і вертикальних прямих, вертикальних хвилястих ліній. А також на окремих виробах – смуги дуг і крапкових мотивів у верхніх частинах. Такі кухлі могли використовуватися для пиття пива, браги, сирівцю, квасу, води, молока, узвару.
Третя група посуду. Більшість глиняних глечиків декорувалися подібно до горщиків. Але був і специфічний елемент, притаманний лише цьому типу виробів, зокрема тим із них, які були призначені для тримання молока на сметану – прямий мальований ангобом хрестик на шиї. Але були і багатодекоровані глечикоподібні вироби, які мали обрядове призначення. Яскравим прикладом таких виробів були «глечики для святої води». Їх або покривали кольоровою поливою (коричневою та зеленою) або мальовкою, покритою прозорою поливою.
Можна виокремити ще одну категорію тогочасного багатодекорованого (за декором подібного до попереднього) глечикоподібного посуду, який умовно можна вважати обрядовим. Про його призначення можна здогадуватися, спираючись на знахідку з с. Постав-Муки (Чорнухинський р-н, Полтавщина). Там спеціально виготовлений багатодекорований глечик, що використовувався у весільному обряді називався «перепійцем» [1, С.337].
З 1894 року, внаслідок активного втручання земських органів декорування й формотворення опішнянських гончарних виробів почало змінюватися. 

Немає коментарів:

Дописати коментар