І хліба з сіллю на тарілку,
К Еолу мчалась, як оса
«Поставила тарілку з хлібом
Рушник, ніж, ложка і тарілка.
Цариці мусим сю піднесть»
«Лакей тарілками шпурляв»
«І самі гарнії приправи
з нових кленових тарілок»
У виданні 1798 р.:
«Впрягла у тарадайку паву,
І килимом сінце заслав
І бубликів за шаг в талірку,
Стругнула, где Еол живав
Поставила талірку з хлібом»
Тарілка – це велика мілка миска (глиняна), плисковата посудина з підведеними догори краями. Тарілки бувають глиняними, дерев’яними, металевими, скляними, а також сплетеними з лози, соломи і призначені для подачі до столу нерідких страв: м’ясних (смажена птиця, запечене порося), хлібних (хліб, прироги, здоба), молочних (масло, сир), овочів, фруктів, солодощів. В «Енеїді» з тарілок не лише їли «гарнії приправи», а й носили хліб з сіллю.
На території України тарілкою користуються з доби пізнього середньовіччя. Можна припустити, що тарілка «прийшла» сюди з Європи, як і сама назва посудини (нім. – teller, дат. – tallerken). Дерев’яні тарілки часто прикрашали різьбленим, а глиняні – мальованим або наліпленим орнаментом, написами.
У ХVІІІ столітті цехові ремісники виготовляли рельєфні тарілки з глини. Їх розписували кольоровими поливами – блакитною, жовтою, зеленою, білою, фіолетовою.
В «Енеїді» згадуються тарілки, виготовлені з кленового дерева, яке легко піддається обробці. Щоб виготовити дерев’яну тарілку потрібно докласти дещо більше зусиль, ніж для того, щоб виготовити глиняну. Тому дерев’яні тарілки були порівняно дорогим посудом, відтак і використовувались не щодня.
«У мене так: хоч рак, та на тарілці»;
«Котилася тарілочка по крутій горі, прийшла баба чорна, на ній жупан чорний і надворі стало чорно» (День і Ніч);
«По морі, по морі золота тарілка плаває» (Небо і Сонце);
«Поставивши тарілки, по чарочці горілки»4
Понравилась статья? Поделитесь ей с друзьями
Немає коментарів:
Дописати коментар