середу, 9 березня 2011 р.

Про святвечорові традиції мого краю

Про Святвечір та традиційні різдвяні ласощі мого краю
 Одним із шанованих свят українців є Різдво (Свят-вечір, багата кутя, вілія, коляда), яке відзначають з 6 на 7 січня. Переддень Різдва Христового багатий на звичаї й традиції. В сучасних намаганнях відродження народної звичаєвості, не зайве пригадати пов’язані з цим святом наші звичаї та обряди.

До першої зорі на небі, весь день намагалися нічого не їсти – за християнським календарем саме в цей час народився Ісус Христос. Передсвятовечовий день короткий – згідно народної приказки приказки «зимовий день у Різдвяний піст – куций як заячий хвіст». А в господині багато клопотів, пов’язаних із підготовкою до свята: зварити кутю та узвар, інші страви, спекти пирогів та «різдвяних пряників» …
Підготовка до святкової вечері, як і сама вечеря, урочисто-піднесені. За народними уявленнями всі предмети, які мають відношення до обрядового столу, набувають чудодійної сили. Обов’язковими атрибутами свят-вечорового столу, вбраного в святкову скатертину, мають бути кутя та узвар. У новенькому глиняному горщику та глечику вони займають головне місце (кутю та узвар ставили на покуті і попід образами, обгорнувши посуд сіном). До речі, традиція використання для приготування куті саме в новенькому глиняному посуді, донедавна побутувала зокрема в Опішному, що на Полтавщині. Цікаво, що подавали її  до столу в тому горщику, в якому було її зварено. Опішнянки розповіли мені про приготування куті в горщику і в печі. Зокрема Ганна Цюрюпа згадувала: «Як у печі варити їсти, зверху найдужче ж огонь припіка, то воно ж в кругову горить, а отут верх же пустий і тоді через те воно отоді обсмалює горщок. Дужче до вогню – смалиться, од огню – не засмалиться. Засмалене потім не одмиєш. Скільки його не шаруди. Кашу як варить, огню, щитай, вона не баче. Вона ж накрита стоїть і умліває. Тоді не засмалюється. Як дуже жарко, буває і верх каші згорить». Опішнянка Анастасія Прач розповіла про «норму» крупи для приготування смачної куті: у горщик насипали зерна пшениці, клали його на бік, якщо видно за крупою половину денця – це і норма. Крупу промивали водою і наливали води за її висловом, «менше ніж на два пальці».
На Святвечір годиться зготувати чітко визначену кількість пісних страв (7, 9 чи 12). Згідно народної прикмети, «якщо на святвечірньому столі лежать гроші та збіжжя – рік буде грошовитим і багатим». Прикрасить стіл і надасть йому ще більшої урочистості запалена свічечка – раніше це було обов’язковим символом саме різдвяної вечері. Різдвяна молитва, проголошена перед вечерею, за віруваннями наших предків, має захисну силу і виконує оберегову функцію.
В цей вечір годиться вшановувати померлих і живих родичів. Для перших залишали рештки страв на столі, до живих прийнято посилати дітей зі святковими стравами, серед них обов’язково мають бути кутя та узвар. Й дотепер цей обряд називають «носити вечерю». Приймаючи їх, господарям годиться подякувати і передати кутю та узвар зі свого столу. Це символізує спорідненість сімей, взаємоприязнь, взаємощедрість. Нині ця традиція залишається досить поширеною в тому числі і в Опішному. Саме на Різдво хрещені батьки очікують своїх «вечірників» (так в Опішному називають дітей, які приносять хрещеним вечерю на Святвечір), приготувавши для них подарунки, головними серед яких і досі залишаються солодощі. В Опішному зокрема, окрім інших різдвяних гостинців (горіхів, смаженого насіння), неодмінно були присутні  «чубаті канхвети» (колись «знамениті» смугасті цукерки-палички, привабливо запаковані в яскраву обгортку із кольорового паперу з пишними китицями на обох кінцях. Цікаво, що їх у Опішному можна купити наприкінці грудня, на початку січня і зараз. Бо, як і колись, їх виготовляють переважно перед Різдвом), а також «різдвяні пряники» («панянки») у вигляді баринь, коників та півників.
Святкування самого ж Свят-вечора, першу зіроньку на небі, годиться зустріти в родинному колі. Але гостеві також були раді: за народним повір’ям «мандрівний гість приносить радість». Коли вся родина збирається за одним різдвяним столом, це зближує рідних людей, пробуджуючи світлі емоції та відчуття приналежності, спорідненості до членів свого роду. «Якщо на Святвечір за родинним столом мир і благодать – весь рік буде таким» – говорить народна мудрість. Саме такі тихо-урочисті, радісні хвилини, коли всі вдома і все гаразд, прилучають наших дітей до прадавніх традицій, важливих елементів культури, запам’ятовуються їм на все життя, виховуючи життєлюбів, свідомих патріотів нашої рідної України.

Принагідно вітаю читачів з новорічними та різдвяними святами, бажаю міцного здоров’я, приємних гостин та щедрої куті.

24.12.2009 р.


Немає коментарів:

Дописати коментар