Про козацький рід Лихопоїв

Опішнянський сотник Филон Лихопій

 Опішнянський козак Филон Лихопій був знаним і шанованим козаком, авторитетним у середовищі січовиків. Перша відома нам згадка про козака з таким прізвищем датована осінньою порою 1682 року.

В ній оповідається, що запорізькі козаки Іваника й Лихопій, взимку перебували «на станции» в Полтавському полку «по ласке» українського гетьмана Івана Самойловича. Дізнавшись про те, що з Січі в Україну рухаються багаті купці – три татарини й два арменина, вони зібрали ватагу своєвільних козаків на 20-ти конях і зробили засідку на них в урочищі Ковтобах за 20 миль від Січі. Коли купці під’їхали до засідки, Іваника й Лихопій повідомили їм, що кошовий вимагає їм повернутися в Січ. Ті відійшли, а козаки напали на них, захопивши три гарби з майном, а самих купців побили й потопили в Ковтобах.

Найвірогідніше, ця згадка стосується саме Филона Лихопоя. Адже через кілька років, спочатку Іваника, а потім Лихопій стали кошовими отаманами. Филон Лихопій був кошовим отаманом Запорізької Січі з перервою впродовж періоду з кінця 1686 до кінця 1688 року. В цей час він очолив похід козацьких загонів проти турків навесні-взимку 1687 року. В грудні 1687 року нещодавно обраний гетьманом Іван Мазепа вважав Филона Лихопоя людиною «знатною в козацких подвигах». У кінці 1680-х років він неодноразово брав участь у козацьких посольствах до м. Москви (1687, січень – лютий 1688, серпень-вересень 1689 року), де був обдарований самим царем. Приїхавши на початку весни в Січ, Лихопій розповідав про почуте в Москві, зокрема, про намір уряду побудувати «городки» на річці Самарі (що уряд намагався приховати), багато що навмисно перекручуючи. Після таких розповідей на Січі посилилися хвилювання.

До речі, є підстави вважати, що саме від Филона починається розповсюджене в Опішному прізвище Лихопій (Лихопой). Адже саме в ХVII столітті формувалися українські прізвища. Ймовірно, і це походить з козацького прізвиська (від словосполучення «пити лихо»). Зокрема, в одному із тогочасних документів його так і названо: «казак по прозвищу Лихопой».

На початку серпня 1689 року знову як посланець з Січі, Лихопій разом з Іваном Мазепою поїхав до Москви. Повернувшись звідти в кінці вересня він спочатку поїхав на Січ, а потім тимчасово перебував з кінця осені 1689 року «с товарищами из Запорожья ... на становищах в малороссийских городах». На початку 1890 року був при гетьманові Іванові Мазепі. Про це зокрема йдеться в листі Івана Мазепи до полковника Іллі Новицького, надісланого з Хоролу в січні 1690 року, в якому гетьман просив прослідкувати за Лихопоєм.

5 травня гетьман Іван Мазепа відіслав Лихопоя у складі посольства на Січ, щоб ті позбавили кошового Івана Гусака булави й поклали край перемир’ю з татарами. Мазепа сподівався що Филон Лихопій буде його постійним агентом на Січі. Але так не сталося. Останню значну перемогу очолюваний ним загін здобув, коли він уже не був кошовим 23 жовтня 1693 року, розбивши турків у Кизикермені і взявши кількох з них у полон.

На нашу, думку, Филон Лихопій був справжнім запорожцем із усіма притаманними їм гарними рисами і вадами. Зокрема, під час поїздки на Запоріжжя у 1690 році, інформатори Івана Мазепи повідомляли гетьману, що Лихопій вів таємні переговори зі старшиною міст, через які проїжджав, не цураючись побенкетувати. Зокрема, збереглося донесення: «Тот п’янюга Лихопой заставшися от нас в Лубнях через ночь, в полковника пил».

З квітня 1697 року Филон Лихопій згадується як опішнянський сотник. Про те, чому він зайняв цю посаду, можна лише здогадуватися. По-перше, на той час він мав поважний вік (понад сорок років). По-друге, ймовірно, він мав у Гетьманщині сім’ю. Принаймні відомо, що з 1680-х років він регулярно, з дозволу Гетьмана, зимував у «малоросійських городах». Можливо – і в Опішному. Останній раз це могло бути взимку 1695 року – коли Іван Мазепа через голод у Запоріжжі дозволив запорожцям перезимувати в українських городах. Можливо, з цього часу він і осів у Опішному. Принаймні згадок про нього в середовищі запорожців з 1693 року знайти не вдалося. Здобути сотницький уряд йому, напевно, було не складно. Адже протягом десяти років він був знайомим із самим Іваном Мазепою. Відомо, що українські гетьмани, ще від часів Брюховецького, з особливою увагою ставилися до Гадяцького полку, адже там був Гадяцький замок, прибутки з якого йшли на утримання гетьмана. На надзвичайно прибуткову посаду господаря цього замку як правило призначали близьких родичів гетьманів, які були й серед гадяцької старшини. Тому не дивно, що Лихопій опинився на посаді опішнянського сотника. І напевно збирався на цьому «тепленькому місці» дожити останні свої роки. Цікаво, що саме з цього часу в Опішному згадуються дві сотні, а після Полтавської битви, коли востаннє згадується Филон Лихопій, на кілька десятиліть про другу опішнянську сотню не стало жодної згадки. Можливо, ця сотня була спеціально створена для Филона Лихопоя.

На посаді опішнянського сотника Филон Лихопой перебував до 1709 року. Зокрема збереглися його свідчення про те, що наприкінці 1708 року він перебував у Києві через хворобу. Тому не перейшов з гетьманом Іваном Мазепою на бік Карла ХІІ. Натомість, був присутнім на призначенні на посаду гетьмана Івана Скоропадського в м. Глухові, де присягнув Петру І. Потім, коли шведські війська підійшли до Опішного, разом з опішнянськими козаками перейшов у «слобідські городи». Перебуваючи там, дізнався, що запорізький кошовий відрубав його братові, що мешкав у Біликах руку за те, що той агітував тамтешніх мешканців не слухати кошового, а бути прихильними до російського царя й посадив його у в’язницю в місті Нові Санжари. Щоб визволити брата, Филон поїхав у Нові Санжари на Вербній неділі Великого посту і визволив свого брата через знайомих запорозьких козаків. Згодом він захворів і був змушений перебувати в Санжарах понад два місяці. 14 липня 1709 року його було допитано серед представників козацької старшини, які перейшли на бік росіян. Зауважимо, що Филон Лихопій не вмів писати, тож за нього хтось поставив свій підпис. Ймовірно, через невеликий період після цього, Филон Лихопій помер. Принаймні більше відомостей про нього на сьогодні не опубліковано. Найбільш ймовірно, що похований він в Опішному, де мешкала вся його родина.

Филон Лихопій започаткував великий рід. З документів відомо про одного його сина Петра та трьох онуків – Микиту, Гната та Прокопа. Всі вони були козаками, мешкали в Опішному та сусідній Попівці. Прокіп Петрович володів хутором Яблучним біля Опішного (у 1800 році у ньому мешкало 11 осіб). Серед їхніх дітей – дворяни, канцеляристи, військові ... В кінці ХVІІІ століття рід Лихопоїв-Башевських одержав «височайше затверджений і пожалуваний герб» – «Щит розсічено. У 1, «червленій» частині, срібний бунчук, увінчаний півмісяцем рогами догори; в 2, «лазурній» частині, срібний журавель, що тримає золотий камінь та срібну, з шістьма променями зірку. Нашоломник: два покладених навхрест срібних бунчуки, увінчаних такими ж півмісяцями рогами догори.  Намет: справа червлений зі сріблом, зліва лазурний зі сріблом».

Герб оригінальний. Серед українських гербів повторюється лише один раз зображення подібного журавля, що означає «пильність» на гербі Карпек, нащадків Семена Карповича, осавула генеральної військової артилерії. Бунтук же, ймовірніш за все, символізує колишнє кошове отаманство засновника роду.

Одна гілка заснованого Филоном Лихопоєм роду осіла в Опішному. Донині збереглася назва землі, що колись належала Лихопоям – «Лихопоєві луки». Її нащадки досі мешкають у селищі. Інші розселилися по Російській імперії. Один з них, Семен Максимович, який народився в Диканьці 28 липня 1847 року, став видатним суспільним діячем Криму, кандидатом фізико-математичних наук, інженером «путєй сообщения», завідуючим шосе на Південному березі Криму. Помер у 1906 році в Ялті.

Таким чином, аналіз джерел дозволяє простежити життєвий шлях одного з ватажків українського козацтва часів гетьманування Івана Самойловича та Івана Мазепи. Проросійськи налаштований, він певний час був кошовим отаманом Запорізької Січі, неодноразово – посланцем запорожців до Москви. Дванадцять відомих останніх років життя був опішнянським сотником. В Опішному мешкала його сім’я, син та онуки.

Можливо, варто увічнити пам’ять Филона Лихопоя в Опішному, назвавши його ім’ям одну з вулиць селища.

29.10.2009 р.

Понравилась статья? Поделитесь ей с друзьями