Об атрибуции и интересном изделии

СПРОБА АТРИБУТУВАННЯ ГЛИНЯНОГО

СКРИНЬКОПОДІБНОГО ВИРОБУ

Кожен, хто мав справу з атрибуцією українських гончарних виробів (за винятком хіба що фарфорових чи фаянсових, більшість з яких мають тавра) має уявлення настільки це складна аналітична робота, що вимагає не лише наявності ґрунтовних знань, але прикладання значних пошукових зусиль. Досліджуючи понадстолітню історію гончарних навчальних закладів Опішного я неодноразово намагалася атрибутувати вироби цього відомого осередку і виокремити серед них твори їхніх учнів та викладачів, а також зустрічала, скільки хибних, а то й абсурдних атрибутувань було зроблено моїми попередниками.
До речі, жодного точно атрибутованого такого виробу, окрім виробів нині діючої Спеціалізованої художньої школи-інтернату «Колегіум мистецтв у Опішному», у фондових колекціях музеїв України мені віднайти не вдалося.

Зупинюся на основних проблемах, з якими зіштовхнулася сам на сам у процесі дослідницької роботи. По-перше, багато з опрацьованих гончарних виробів не мають підписів і тавр, тому основним методом атрибуції є метод аналогії з іншими подібними виробами. По-друге, навіть за наявності недатованих підписів, датувати виріб було дуже складно. Для цього використовуються описи технології виготовлення та декорування кераміки, що збереглися в опублікованих джерелах і зібраних спогадах учителів та учнів досліджуваних опішнянських навчальних закладів. За наявності в підписах імен авторів – здійснюється робота зі з’ясування не завжди легко вирішуваного питання коли вони навчалися чи працювали в гончарних навчальних закладах. Обов’язково враховується стилістика виконання виробу в цілому. Іноді допомагають зображення на них, зокрема елементи станкового малярства на опішнянських глиняних вазах, про що детально описано в попередній студії автора [3].

В даному ж дослідженні намагаюся висвітлити шлях моїх роздумів та пошуків під час атрибутування скринькоподібного виробу, купленого на ринку в м. Полтава. Одразу ж було помітно, що цей виріб давній і не пов’язаний з народним гончарством. Разом з тим, не може бути й заводського виробництва. Факти, які свідчили б про це проаналізую далі. Виникла думка, що його виготовлено в якомусь із гончарних навчальних закладів – Миргородській художньо-промисловій школі імені Миколи Гоголя, Глинській школі інструкторів гончарного виробництва чи Опішнянській зразковій гончарній навчальній майстерні Полтавського губернського земства. Я зупинила свій вибір на останньому. По перше, жодного подібного виробу з інших названих осередків гончарного шкільництва не було опубліковано, по-друге подібна технологія виготовлення й декорування виробів була притаманна першому гончарному навчальному закладу Опішного – Опішнянській зразковій гончарній навчальній майстерні Полтавського губернського земства, що діяла впродовж 1894–1899 рр.

Виріб має форму скриньки, задня стінка якого вдвічі вища за інші й віншується ніби «короноподібним» завершенням. Пласку покришку, передній край якої також короноподібний, прикріплено до корпусу на дротовій вісі так, щоб вона могла відкриватися-закриватися. Усі деталі відлито у формах, внаслідок чого утворився й рельєфний орнамент, який було підкреслено шляхом нанесення в найвищій частині надполивними фарбами (синьою, фіолетовою та жовто-коричневою (гірчичною)) тонких (ширина близько 0,1 см) ліній і кіл та дещо більших крапок. У центрі композиції на верхній частині задньої стінки та покришці зображено хрестоподібні розетки в колах, а завершення підкреслено фризоподібним орнаментом, що надає їм подібності з фронтонами романських соборів. Орнамент на стінках складається з горизонтальних прямих і хвилястих замкнутих ліній. Від хвилястих донизу «звисають» гроноподібні завершення. Виріб виготовлено з формувальної маси, що після випалення набула біло-жовтого кольору, полито світлою поливою зеленкувато-блакитного кольору. Наостанок зауважу, що останній раз його було випалено неякісно – на поливі лишилися темні й світлі плями, на більшій частині поверхні вона стала шерехатою внаслідок появи бульбашок та налипання попелу (?). Отже, з народним гончарством Полтавщини даний виріб не пов’язує ні форма, ні технологія виготовлення, ні декор. Від заводських виробів його відрізняє ніби недбалість виготовлення.

Тепер постало питання з’ясувати призначення цього виробу. Однозначно зрозуміло, що він мав стояти на видноті й слугувати місткістю для якихось речовин чи предметів. Наприклад, солі, цукру, ґудзиків тощо. Пошук відповідників у науковій та науково-популярній літературі позитивного результату не дав. Лише за допомогою інтернет-мережі було прослідковано подібність цього виробу до «пісочниць», що входили до складу «чорнильних наборів». У таких ємностях зберігали пісок, яким посипали щойно написані чорнилом тексти, для швидшого їх висихання.

Саме «чорнильні набори» виготовляли впродовж другої половини 1890-х – кінця 1930-х років в гончарних навчальних закладах Опішного. Але подібна технологія декорування, за наявними в мене даними, використовувалася лише в Опішнянській зразковій гончарній навчальній майстерні Полтавського губернського земства (1894–1899). Майстри закладу, що були спеціалістами з фарфоро-фаянсової промисловості, експериментували з формами виробів та їх декором [4]. Зокрема, відливали вироби з напівфаянсової маси в гіпсових формах. Протягом першого періоду діяльності закладу, ними було складено рецепти кількох полив, у тому числі – зелених з відтінками від бірюзового до оливкового, а також барвників, серед яких сині (темний, яскравий, так званий кобальтовий і блакитний), фіолетовий, коричневий і жовтий [2, с.41-43, 49]. Разом з тим, конструкція горна була недосконалою для випалювання таких виробів, внаслідок чого завершальне їхнє випалювання давало багато браку. Ситуація змінилася з вересня 1896 року, після якого даних про виготовлення подібних виробів і використання подібного декору віднайти не вдалося.

Отже, наявні дані, без застосування хіміко-технічних методів дослідження, свідчать, що перед нами скоріше за все виріб початкового періоду діяльності Опішнянської зразкової гончарної навчальної майстерні Полтавського губернського земства. Ймовірно, його було виготовлено в період з 1895 до середини 1896 року. До речі, унікальне графічне зображення виробу, що був головним предметом у чорнильному наборі – чорнильниці («каламарчика») опубліковано в романі українського письменника Василя Короліва-Старого «Чмелик». Автор купив його в опішнянській гончарній школі (нині складно визначити чи в Опішнянській зразковій гончарній навчальній майстерні Полтавського губернського земства (1894–1899) чи Опішнянському гончарному навчально-показовому пункті (1912–1924), але зрозуміло, що це відбулося до революційних подій 1917 року) [1, с.55, 87]. Звичайно, схематичне зображення не дає повного уявлення про цей предмет, а інше призначення вплинуло на те, що форма його відмінна від аналізованого. Але не можна не помітити подібні риси. Зокрема, його форма – трапецієподібна, а в центрі композиції декору – триквест у колі.

Таким чином, унаслідок аналізу виробу за допомогою логіко-аналітичних методів дослідження його було атрибутовано, як деталь «чорнильного набору» – пісочницю, виготовлену в першому гончарному навчальному закладі Опішного протягом 1895 – середини 1896 року. Звичайно, наведених вище аргументів недостатньо для безапеляційності зробленої атрибуції. Але, точнішу можна зробити лише після віднайдення ідентичного досконало атрибутованого виробу, що, зважаючи на майже десятирічний досвід вивчення гончарного шкільництва Опішного, вважаю майже фантастичним.

Джерела

1. Королів-Старий В. Чмелик. Роман для юнацтва. – Монтреаль: видавництво Ігоря Федіва, 1955. - ? с

2. Образцовые мастерские Полтавского губернского земства: Приложение к отчету Полтавской губернской земской управы за 1895 год. – Полтава : Типо-Литография Л.Фришберга, 1896. – С.31–50.

3. Щербань Олена. Елементи станкового малярства в опішнянському гончарстві (1926 – кін. 1930-х рр) // Приватний архів автора.

4. Щербань Олена. Експеримент засновників Опішнянської зразкової гончарної навчальної майстерні Полтавського губернського земства (1894–1899) // Міст. – 2009. – №6. – С.458–460.

26.04.2010 р.

Понравилась статья? Поделитесь ей с друзьями