вівторок, 22 грудня 2015 р.

Перелік публікацій Олени Щербань
(дівоче прізвище Скрипка) (1999–2015)
 1999 р.
1. Скрипка Олена. Православні храми Диканьки // Християнські старожитності Лівобережної України. Збірник наукових праць. – Полтава: Археологія, 1999. – С.115–119. (Вперше подано стислу історію визначних архітектурних та історичних пам’яток – церков Диканьки – від першої згадки про містечко до сьогодні).
2000 р.
2. Скрипка Олена. Православні храми Диканьки // Трудова слава. – 2000. – С.4. (Про історію визначних архітектурних та історичних пам’яток – церков Диканьки – від першої згадки про містечко до сьогодні).
3. Скрипка О.В. Становище православної церкви на Полтавщині у першій половині 50-х років ХХ ст. // Збірник матеріалів ІІІ студентської наукової конференції історичного факультету. – Полтава, 2000. – С.43–45. (На основі архівних джерел висвітлено проблеми православної церкви Полтавщини зазначеного періоду на фоні загальнодержавних подій).
 2001 р.
4. Скрипка О.В. Деякі аспекти формування особистості студента // Виховна робота у вищих навчальних закладах: симбіоз нового і традиційного. – Кам’янець-Подільський: Кам’янець-Подільський державний педагогічний університет, 2001. – С.104–107. (Про виховні засади освітнього процесу сучасного вищого навчального закладу).
5. Скрипка Олена. До проблеми ціннісних орієнтирів концепції А.С.Макаренка // Світ очима молодих дослідників: Збірник наукових праць студентів. – Полтава: ПДПУ імені Володимира Короленка, 2001. – Вип.1. – С.37–39. (Про виховну систему видатного українського педагога Антона Семеновича Макаренка. Подано результати психологічного дослідження зроблено автором з метою виявити причини зародження відхилень у дітей середнього віку).
6. Скрипка Олена. Вплив системи оцінювання на активність навчальної діяльності школяра // Світ очима молодих дослідників: Збірник наукових праць студентів. – Полтава: ПДПУ імені Володимира Короленка, 2001. – Вип.1. – С.93–94. (Про зміни в системі оцінювання в руслі загальнодержавних освітніх перетворень. На основі власного педагогічного досвіту автора зроблено висновки про те, що вони створюють передумови підвищення активності учнів.). 

2002 р.
7. Щербань Олена. Глиняні «хлібці» скіфського часу // Український керамологічний журнал. – 2002. – №1(3). – С.20–22. (На основі керамологічних матеріалів знайдених на поселеннях скіфського часу біля смт Диканька археологом. керамологом Анатолієм Щербанем, описано глиняні «хлібці», в тому числі унікальний, орнаментований. Подано авторську класифікацію цих виробів. Висловлено думку про використання глиняних «хлібців» у аграрних культах місцевого населення).
8. Щербань О. Земська гончарна школа в Опішному // Археологія та етнологія Східної Європи: матеріали та дослідження. – Одеса: Одеський національний університет, 2002. – Т.3. – С.267–268.  (Коротко охарактеризовано діяльність першого гончарного навчального закладу на Полтавщині і Лівобережній Україні – Опішнянської зразкової гончарної навчальної майстерні Полтавського губернського земства (1894–1899)).
9. Щербань О.В. Про діяльність земської гончарної школи в Опішному // Збірник матеріалів V студентської наукової конференції історичного факультету. – Полтава: Полтавський державний педагогічний університет імені В.Г.Короленка, 2002. – С.24–26. (Розглянуто основні етапи діяльності Опішнянської зразкової гончарної навчальної майстерні Полтавського губернського земства (1894-1899). Зроблено спробу підкреслити важливість першого гончарного навчального закладу в Опішному для подальшого розвитку місцевого гончарства).
10. Щербань Олена, Щербань Анатолій. Життя, окрилене творчістю // Зоря Полтавщини. – 2002. – №132. – 21 серпня. – С.3. (Про життєвий та творчий шлях майстра народної творчості, талановитого гончаря з Опішного Володимира Нікітченка).
11. Щербань Олена. Шевченківські лауреати: Іван Білик // Український керамологічний журнал. – 2002. – №3. – С.104–112. (Подано біографічні відомості про заслуженого майстра народної творчості, опішнянського гончаря, лауреата Державної премії імені Тараса Шевченка Івана Архиповича Білика. Подано фото майстра та його творів)

2003 р.
12. Щербань О.В. Навчання гончарству в Опішному в кінці ХІХ–ХХ століттях // Проблеми історії та археології України. Збірник доповідей Міжнародної наукової конференції до 100-річчя ХІІ археологічного з’їзду в м. Харкові 25-26 жовтня 2002. – Харків: Східно-регіональний центр гуманітарно-освітніх ініціатив, 2003. – С.141–143. (Вперше подано відомості про діяльність в Опішному гончарних навчальних закладів у хронологічному порядку: Опішнянської зразкової гончарної навчальної майстерні Полтавського губернського земства; Опішнянського гончарного навчально-показового пункту Полтавського губернського земства; Опішнянської керамічної кустарно-промислової школи; Опішнянської школи майстрів художньої кераміки; Опішнянської філії Решетилівського ХПТУ №28; Спеціалізованої художньої школи-інтернату І-ІІІ ступенів «Колегіум мистецтв у Опішному»).
13. Щербань Олена. Техніка виготовлення півників-свистунців у Опішному // Постметодика. – 2003. – №5–6 (51-52). – С.26–28. (Про виготовлення традиційних глиняних півників-свистунців у Опішному. Описано техніку виготовлення одного з найпоширеніших видів української народної іграшки).

2004 р.
14. Щербань Олена. Опішненська школа майстрів художньої кераміки (1936–1941) // Український керамологічний журнал. – 2004. – №2-3 (12-13). – С.124–133. (Вперше в науковій літературі детально висвітлено діяльність Опішнянської школи майстрів художньої кераміки (1936–1941). Описано навчальний процес, подано відомості про вчителів і учнів, проаналізовано навчальний план, методику викладання гончарства. Визначено вплив школи на подальший розвиток гончарства в Опішному та Україні).
15. Щербань Олена. Співає півник-свистунець // Зоря Полтавщини. – 2004. – №46-47. – 26 березня. – С.12. (Про традиційну опішнянську технологію виготовлення глиняних півників-свистунців).
16. Щербань О.В. Техніка виготовлення півників-свистунців у Опішному // Проблеми ревалоризації феномена української народної іграшки у сучасних культурно-освітніх умовах. Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції. – Полтава: Полтавський державний педагогічний університет імені В.Г.Короленка, 2004. – С.66–70. (Подано матеріали польових керамологічних досліджень автора на основі яких описано два найпоширеніші способи виготовлення глиняних півників-свистунців у Опішному та висвітлено окремі аспекти їх продажу та використання).
17. Щербань Олена. Нотатки про традиційні правила поводження з новим глиняним посудом // Український керамологічний журнал. – 2004. – №4 (14). – С.91–94. (Про традиційні правила приготування до використання нового глиняного посуду. Описано способи первісної його обробки, а також під час тривалого використання глиняного посуду в господарстві. В науковий обіг уводяться матеріали польових керамологічних досліджень автора).
18. Щербань Анатолій, Щербань Олена. Про виготовлення глиняного посуду в Каневі // Український керамологічний журнал. – 2004. – №4 (14). – С.27–38. (Вперше в керамології подано унікальні матеріали про гончарство Канівського гончарного осередку, зібрані під час польових керамологічних досліджень авторів 2003 року на Черкащині).
19. Щербань Олена. Проблеми ревалоризації феномена української народної іграшки у сучасних культурно-освітніх умовах // Український керамологічний журнал. – 2004. – №4 (14). – С.135–136. (Про Всеукраїнську науково-практичну конференцію «Проблеми ревалоризації феномена української народної іграшки в сучасних культурно-освітніх умовах», яка відбулася в Полтаві в травні 2004).

2005 р.
20. Щербань Олена. Техніка виготовлення півників-свистунців у Опішному // Український керамологічний журнал. – 2005. – №1-4. – С.183–187. (Про виготовлення глиняних півників-свистунців у Опішному. Подано фотоілюстрації процесу виготовлення глиняного півника-свистунця. Стаття може бути використана як методичний посібник на уроках гончарства).
21. Щербань Олена. Кераміка Володимира Нікітченка // Український керамологічний журнал. – 2005. – №1-4. – С.245–250. (Перше керамологічне дослідження життєвого та творчого шляху майстра народної творчості, талановитого гончаря з Опішного Володимира Нікітченка)
22. Щербань О.В. Історія діяльності Опішненського гончарного навчально-показового пункту (1912–1924) // Духовна культура як домінанта українського життєтворення: Зб. Матеріалів Всеукраїнської науково-практичної конференції. – К.: ДАКККіМ, 2005. – Ч.ІІ. – С.316–322. (Вперше в українській керамології подано історію діяльності Опішнянського гончарного навчально-показового пункту (1912–1924). Зібрано матеріали, стосовно його роботи. Виокремлено три етапи його діяльності. Зроблено спробу визначити його роль і місце у розвитку опішнянського гончарства).
23. Щербань Олена. Традиційні правила поводження з новим глиняним посудом на Полтавщині й Черкащині // Збірник матеріалів ІІ Міжнародного науково-практичного семінару «Кайндлівські читання». – Чернівці, 2005. – С… (На основі польових матеріалів автора описано традиційні правила приготування до використання нового глиняного посуду. Представлено способи первісної його обробки, а також під час тривалого використання глиняного посуду в господарстві).

2006 р.
24. Щербань Олена. Потрави з полив’яних мисок // Зоря Полтавщини. – 2006. – №32. – 1 березня. – С.3. (Про призначення і використання глиняного посуду в «Енеїді» Івана Котляревського. Наведено цитати, в яких класик української літератури згадує не тільки назви посуду, але і його призначення та способи використання наприкінці ХVІІІ століття).
25. Щербань Анатолій, Щербань Олена. До синіх Карпат. Як опішняни мандрували до Закарпаття // Відомості Полтавської єпархії. – 2006. – вересня. – №9. – С.11. (Про туристичну подорож по Закарпаттю).
26. Щербань О. Музеї кераміки в гончарних навчальних закладах Опішного // Вісник Одеського історико-краєзнавчого музею. – Одеса: Астропринт, 2006. – С.84-85. (Вперше в науковий обіг уведено інформацію про збірки кераміки, які існували в гончарних навчальних закладах Опішного що діяли в містечку впродовж періоду від кінця ХІХ століття до початку ХХІ століття).
27. Щербань Олена. Діяльність Опішнянської керамічної кустарно-промислової школи (1924–1932) // Полтавський краєзнавчий музей: Збірник наукових статей 2005 р. Маловідомі сторінки історії, музеєзнавство, охорона пам’яток. – Полтава: Дивосвіт, 2006. – С.193–202. (Про історію функціонування Опішнянської керамічної кустарно-промислової школи (1924–1932). До наукового обігу уводяться унікальні матеріали, пов’язані з діяльністю цього гончарного навчального закладу в Опішному. Імена викладачів та учнів, охарактеризовано продукцію навчального закладу. Наголошено на важливій ролі школи у розвитку опішнянського гончарства, зокрема у формуванні «класичного» стилю опішнянської кераміки).
28. Щербань Олена. Музей в Опішному як осередок збереження і розвитку місцевого гончарства // Наукові записки Рівненського обласного краєзнавчого музею. (Матеріали наукової конференції 25-26.10.2006 р.) – Рівне: Волинські обереги, 2006. – Вип. ІV. – С.256–258. (Про діяльність Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному. Згадано Колегіум мистецтв у Опішні).

2007 р.
29. Щербань Олена. Глиняний перепієць, що «відбув» п’ять весіль // Зоря Полтавщини. – 2007. – №… – 23 лютого. – С.6. (Вперше описано рідкісний глиняний глечик-перепієць який використовувався під час весільного обряду в селі Постав-Муки (Миргородський р-н, Полтавщина)).
30. Щербань Олена. Опішненська керамічна кустарно-промислова школа (1925–1932) // Етнічна історія народів Європи: Збірник наукових праць. – Випуск 22. – К.: УНІСЕРВ, 2007. – 164 с. – С.131–137. (Вперше в українській керамології подано матеріали про про діяльність одного з визначальних гончарних навчальних закладів Опішного – Опішнянської керамічної кустарно-промислової школи впродовж 1925–1932. На основі польових матеріалів автора та архівних документів відтворено історію функціонування закладу, з’ясовано його мету, проаналізовано навчальні програми, методику викладання гончарства, вплив на гончарний промисел Опішного. Згадано імена керамологів (Юрія Лащука, Віктора Міщанина), мистецтвознавців (Віталія Ханка, Олени Клименко). Подано унікальні спогади колишнього учня школи Василя Бабанського та видатної опішнянської малювальниці Мотрони Назарчук. Названо імена викладачів (Івана Бойченка, Івана Гопкала, Куца, Сітка, Петра Шумейка, Івана Ксьонзенка, Петра Кононенка, Ольги Бойченко); учнів школи (Наталі Оначко, Олени Кононенко, Анастасії Калюжної, Федора Касали, Федора Зуба, Івана Германа, Андрія Зелененького, Миколи Пилипенка, Трохима Демченка); гончарів та малювальниць, які працювали в гончарній майстерні, що діяла при школі наприкінці 1920-х років (Петра Хоменка, Олексія Рєпки, Семена Хлоня, Івана Білика, Семена Животовського, Наталі Оначко, Марії Кришталь, Марії Городничої, Зінаїди Линник, Мотрони Каші); гончарів, як працювали в артілі «Художній керамік», створеної на базі гончарної майстерні (Петра Хоменка, Івана Козака, Степана Отченашка, Наталі Оначко, Марії Кришталь, Івана Білика, Наталі Боцьви, Миколи Пилипенка, Анатолія Шкурпели). Введено до наукового обігу значну кількість нових джерел, віднайдених під час польових експедицій по Опішному, керамологічних експедицій до архівів та музеїв Києва й Полтави).
31. Щербань Олена. «…Як було в селі весілля, все цвіло» // Зоря Полтавщини – 2007. – 11 травня – №67-68. – С.10–11. (Про весільний обряд села Велика Павлівка (Зіньківський р-н, Полтавщина)).
32. Щербань Олена. Про приготування борщу та каші в глиняному горщику // Минуле і сучасне Волині й Полісся: роде наш красний. Випуск 24. Матеріали Третьої Волинської обласної науково-етнографічної конференції, 14-16 червня 2007 р., м. Луцьк – Луцьк: Волинський краєзнавчий музей, 2007. – С.139–141. (Про використання поліфункціонального, найбільш поширеного посуду українців – глиняного горщика під час приготування їжі в печі. В даному дослідженні акцентовано увагу лише на одній з функцій горщика, а саме приготуванню у ньому страв, зокрема борщу, каші, куті, голубців. Наголошено на особливостях приготування в глиняному горщику найбільш поширених страв українців – борщу та каші. Коротко характеризуючи форми горщика, автор використовує керамологічну термінологію: «борщівник», «кашник», «горщя», «двійнята». Згадано про способи первісної обробки нового посуду перед приготуванням у ньому їжі, а також правила поводження з основною теплотехнічною спорудою – піччю. Подано «класичний» рецепт приготування бурякового борщу. До наукового обігу уведено матеріали польових керамологічних експедицій автора).
33. Щербань О. Гончарство в Колегіумі мистецтв у Опішному // Лукомор’я: археологія, етнологія, історія Північно-Західного Причорномор’я. – Одеса: Видавничий дім «Паллада», 2007. – Випуск 1. – С.286–290. (Про викладання гончарства в навчальному закладі мистецького спрямування – Державній спеціалізованій художній школі-інтернаті І-ІІІ ступенів «Колегіум мистецтв у Опішному»).
34. Щербань Е. Гончарные школы как эфективный способ сохранения гончарства (на примере известного гончарного центра Украины – Опошни) // Матэрыялы Міжнароднай навуковай канференцыі, прысвечанай 50-гадоваму ювілею Інстытута мастацтвазнауства, этнаграфіі і фольклору імя Кандрата Крапівы Нацыянальнай акадэміі навук Беларусі «Мастацтва, фольклор, этнічныя традыі у вырашенні актуальних задач сучаснай культуры», Мінск, 7-8 чэрвеня 2007 г. – Мінск: ВТАА «Права і экономіка». – 2007. – Вып. 3. –  С.210–212. (Про низку гончарних навчальних закладів Опішного та їх визначальний вплив на гончарство відомого осередку народної художньої культури України).
35. Щербань Олена. Звідки походить назва села Човно-Федорівка? // Голос Зіньківщини. – 2007. – 17 жовтня – С.3. (На основі документів вперше подано інформацію про походження назви села Човно-Федорівка Зіньківського району, Полтавської області).
36. Щербань Олена. Посуд в «Енеїді» Івана Котляревського // Збірник матеріалів ХVІІ Всеукраїнської науково-практичної конференції «Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні». – Харків, 2007. – Вип.16. – С.155–158. (З тексту славнозвісної «Енеїди» Івана Котляревського виокремлено назви посуду, особливу увагу звернено на назви та опис глиняного посуду. Наголошено на тому, що поему можна використати як унікальне джерело для дослідження народного  побуту ХVІІІ століття).
37. Щербань Олена. Борщ та каша з глиняного горщика // Зоря Полтавщини. – 2007. – №176–177. – 16 листопада. – С.12. (Про особливості приготування страв у глиняному горщику. Подано «класичний» рецепт приготування бурякового борщу).
38. Щербань Олена. Взаємовплив опішнянського гончарства і Полтавського губернського земства в 1893 – 1918 рр.: етнологічний аспект // Народознавчі зошити. – 2007. – №5-6. – С.564–579. (Вперше в етнології проаналізовано взаємовплив опішнянського кустарного гончарства і Полтавського губернського земства впродовж зазначеного періоду. Зроблено висновок про те, що промисел зазнав перетворень під впливом земських заходів, але й ці перетворення змінили уявлення їх ініціаторів стосовно способів підтримки і розвитку місцевого гончарства).

2008 р.
39. Скрипка-Щербань Олена. Хутір Човнової Федори // Зоря Полтавщини. – 2008. – №11. – 23 січня. – С.2. (На основі документів, вперше подано інформацію про походження назви села Човно-Федорівка Зіньківського району, Полтавської області).
40. Щербань Олена. Про що розповість стара каплиця // Зоря Полтавщини. – 2008. – №150–151. – С.12. (Вперше подано відомості про архітектурну пам’ятку в Полтаві – каплицю, збудовану в 1909 році з нагоди 200-річчя Полтавської битви. Наголошено на тому, що облицювальну плитку для споруди було виготовлено опішнянськими гончарями під керівництвом завідувача та інструктора Опішнянського гончарного навчально-показового пункту (1912–1924) Юрія Лебіщака).
41. Щербань Олена. Яреха Ганна. Весільний обряд села Велика Павлівка. – Берегиня. – 2008. – №3 (38). – С.31–54. (Вперше в етнології описано архаїчний весільний обряд у селі Велика Павлівка (Полтавщина). Здійснено спробу максимально точно відтворити кожен з його етапів, систематизуючи окремі деталі. Акцентовано увагу на тому, що кожен етап весілля супроводжувався піснями. Наголошено на використанні глиняного посуду в українському весільному обряді. Зроблено висновки про причини трансформації великопавлівського весілля в сучасних умовах. Згадано про використання глиняного глечика).
42. Щербань Олена. Архітектурно-будівельна кераміка Опішненського гончарного навчально-показового пункту Полтавського губернського земства (1912–1925) // Вісник Львівської національної академії мистецтв. – Львів: ЛНАМ, 2008. – Вип.19. – С.225–233. (Вперше до наукового обігу введено зразки архітектурно-будівельної кераміки (облицювальні плитки та кахлі), виготовлені в 1913-1916 роках у Опішнянському гончарному навчально-показовому пункті Полтавського губернського земства (1912–1922). Подано їх детальний опис. Зроблено висновок, що їх виготовлено під керівництвом західноукраїнського кераміста Юрка Лебіщака. Вироби атрибутовано. Досліджені плитки та кахлі є яскравим зразком українського модерну).
43. Щербань Олена. Глиняний «перепієць» у весільному обряді українців // Чумацький шлях. – 2008. – №5. – С.30. (Про унікальний обрядовий глиняний глечик-перепієць, знайдений у с. Постав-Муки, що на Полтавщині, який за висловом його колишньої власниці (нині він зберігається в Національному музеї-заповіднику українського гончарства в Опішному) «відбув п’ять весіль»).
44. Щербань Олена. Щербань Анатолій. Іван Мазепа і Опішне // Чумацький шлях. – 2008. – №5. – С.6–7. (Вперше систематизовано розрізнені в численних джерелах факти про зв’язок українського гетьмана Івана Мазепи з Опішним).
45. Щербань Олена. Глиняний посуд у весільній обрядовості Полтавщини // Традиційна культура в умовах глобалізації: проблема збереження і оновлення етнічно-культурної спадщини: матеріали Міжнародної науково-практичної конференції. 27-28 серпня 2008 р. – Харків: АТОС, 2008. – С.252–256. (Вперше зібрано матеріали про використання глиняного посуду під час весільного обрядодійства Полтавщини. На основі польових матеріалів Олени Щербань, описано основне функціональне призначення глиняного посуду: його використовували під час приготування та подавання страв, виконання ритуальних обрядів, дарували, розбивали «на щастя»).
46. Щербань Олена. Різдвяні опішненські ласощі // Чумацький шлях. – 2008. – №6. С.4–5. (Про традиційні різдвяні ласощі, які виготовляють в Опішному – «чубаті канхвети», опішнянські різдвяні пряники, котелевські «панянки», закарпатські «ляльки-пряники», львівські «миколайчики», весільні житні коники, жайворонки з тіста).
47. Щербань Олена. Бариня, панянка – лялька, яку можна з’їсти // Народне мистецтво. – 2008. – №3-4. – С.80–81. (Про фігурні вироби з тіста, які готували на обрядові та календарні свята наші предки на території України).
48. Щербань Олена. [Шмагало Р.Т. Мистецька освіта в Україні середини ХІХ – середини ХХ ст.: структурування, методологія, художні позиції. – Львів: Українські технології, 2005. – 528 с., 742 іл.] // Бібліографія українського гончарства 2005: Національний науковий щорічник / За ред. доктора історичних наук Олеся Пошивайла.  – Опішне: Українське Народознавство, 2008. – Вип.7. – 304 с. – С.160–164. (Рецензія на книгу відомого мистецтвознавця Ростислава Шмагало «Мистецька освіта в Україні середини ХІХ – середини ХХ ст.: структурування, методологія, художні позиції»).
49. Щербань Олена. Опішнянська зразкова гончарна навчальна майстерня Полтавського губернського земства (1894–1899) // Полтавський краєзнавчий музей: Збірник наукових статей 2008 р. Маловідомі сторінки історії, музеєзнавство, охорона пам’яток. – Полтава: Дивосвіт, 2008. – Вип. ІV. – Кн. 1. – С.390–413. (Подано детальну історію першої гончарної майстерні Лівобережної України – Опішнянської зразкової гончарної навчальної майстерні Полтавського губернського земства (1894–1899). Зроблено спробу проаналізувати вплив закладу на гончарство Опішного).
50. Щербань Олена. Керамікологічні сторінки життєпису Юхима Михайліва // Київська старовина. – 2008. – №5. – С.161–165. (На основі біографії відомого українського художника, активного громадського діяча, етнографа вперше проаналізовано його внесок у керамологію).
51. Щербань Олена. Понадстолітня історія гончарного шкільництва Опішного // Міст. – 2008. – №4-5. – C.374–382. (Вперше прослідковано історію гончарного шкільництва Опішного, подано короткий опис особливостей кожного з гончарних навчальних закладів: Опішнянської зразкової гончарної навчальної майстерні Полтавського губернського земства (1894–1899), Опішнянського гончарного навчально-показового пункту (1912–1922), Опішнянської керамічної кустарно-промислової школи (1925–1926), Опішнянської керамічної промислової школи (1927–1932), Опішнянської школи майстрів художньої кераміки (1936–1941), Опішнянської філії Решетилівського СПТУ-№28 (1986–1999), Державної спеціалізованої художньої школи-інтернату І-ІІІ ступенів «Колегіум мистецтв у Опішні» (1997–2003). Доведено їх визначальний вплив на збереження і розвиток гончарства Опішного).

2009 р.
52. Щербань Анатолій, Щербань Олена. Гончарська родина Горілеїв. – Берегиня. – 2009. – №1 (60). – С.57–66. (Вперше в українській керамології, переважно на основі польових матеріалів, викладено відомості про одну з маловідомих опішнянських гончарських родин – Горілеїв. Охарактеризовано два покоління цієї родини. Зокрема описано родину Семена Горілея, який став одним із провідних гончарів-кустарів, які виготовляли мальовану кераміку. Зазначено, що час початку занять Горілеїв цим промислом наразі невідомий, але був не ранішим другої половини ХІХ століття. Завершилася історія їх гончарювання у 1930-ті – 1940-ві роки. Жоден з нащадків сім’ї Горілеїв не продовжив справу батьків та дідів. Описано облицювальну плитку з написом, власноруч ритованим гончарем на зовнішній поверхні «Симеон Горилей Опошне». На гончарній родині Горілеїв позначилися усі перипетії, які могли спіткати українських ремісників у час перемін другої половини ХІХ – першої половини ХХ століття. Зроблено висновок про те, що нині необхідно звертати особливу увагу на вивчення доль окремих українських родин, їх побут та звичаї. І це варто робити терміново, доки ще є останні берегині родової пам’яті, такі як Параска Більга. Якщо цього не робити, через кілька років ця інформація буде втраченою назавжди. Статтю ілюстровано унікальними фотоматеріалами).
53. Щербань Олена. Його археологічні відкриття. – Трудова слава. – 2009. –  №. – С.3. (Перша стаття про становлення керамолога, знахідки і плани Анатолія Щербаня).
54. Щербань Олена. Про опішнянську паску // Голос Зіньківщини. – 2009. – №29. – 15 квітня. – С.1. (Вперше подано матеріали про використання глиняної макітри для приготування тіста для паски та форм для їх випікання).
55. Щербань Олена. Технолог-кераміст Іван Бойченко – штрихи до життєпису // Сіверянський літопис. – 2009. – №1. – С.105–110. (На основі архівних та опублікованих джерел вперше в українській керамології прослідковано життєпис та творчий шлях організатора діяльності Опішнянської керамічної промислової школи (1927–1933) технолога-кераміста Івана Федотовича Бойченка. Систематизовано біографічні дані, виокремлено та охарактеризовано віхи професійної діяльності Постаті, яка зробила свій внесок у розбудову опішнянського гончарного шкільництва. Зазначено, що Іван Бойченко проявив себе як добрий господарник в організації матеріально-технічної бази Опішнянської керамічної промислової школи (1927–1933). Непогано проявив себе і як організатор навчального процесу. Від самого початку свого перебування в Опішному Іван Бойченко активно долучився у процес кооперування опішнянських гончарів і боротьбу з отруєннями свинцем і свинцевою поливою у гончарів та споживачів посуду. Він розумівся в технології гончарного виробництва. Йому вдалося налагодити на базі гончарної майстерні, що діяла при школі масовий випуск кераміки. Вперше проаналізовано статтю Івана Бойченка «Ганчарна промисловість Полтавщини», опубліковану у Віснику пром-кредит кооперації (лютий, 1928 року). Висловлено думку, що життєвий та творчий шлях керівника одного з провідних на той час гончарного навчального закладу України є досить перспективним напрямком керамологічної біографістики і заслуговує окремої наукової праці).
56. Щербань Олена. Весільний обряд у с. Великі Будища // Берегиня. – 2009. – №2. (61) – С.5–34. (Про весільний обряд с. Великі Будища, Диканського р-ну (Полтавщина). Вперше зафіксовано понад сто місцевих весільних пісень та описано обряд випікання весільного короваю однією з великобудищанських коровайниць).
57. Щербань Олена. В Опішне – на ярмарок! // Вечірня Полтава. – 2009. – №26 (853). – С.9. (Вперше викладено відомості про історію ярмаркування в Опішному. Подано інформацію про Міжнародний мистецький фестиваль-ярмарок «Гончарний Всесвіт-2009» («PotteryUniverseUkraine-2009»).
58. Щербань Анатолій, Щербань Олена. Духовне життя Опішного у ХVІІ–ХVІІІ століттях // Відомості Полтавської єпархії. – 2009. – липень. – №7. – С.19.; вересень. – №8. – С.14. (Вперше опубліковано матеріали з історії опішнянських храмів зазначеного періоду, згадано імена священослужителів).
59. Щербань Олена. Ой, макітро-макітерко! // Зоря Полтавщини. – 2009. – №100-101. – 21 липня. – С.6. (Про використання глиняної макітри у традиційному хлібопеченні. Подано рецепт смачної опішнянської паски, тісто для якої вчиняти потрібно в макітрі).
60. Щербань Олена, Яреха Ганна. Сучасні трансформації весільного обряду у селі Велика Павлівка, що на Полтавщині // Україна і світ у часовому вимірі. 2009 рік. – Донецьк: Норд-Прес, 2009. – С.184–186. (Про зміни у традиційному великопавлівському весільному обряді. Зроблено висновок про «збіднення» сучасного весілля на обряди та весільні дійства).
61. Щербань Олена. Меценат з Опішного Федір Якимович Коваленко // Україна і світ у часовому вимірі. 2009 рік. – Донецьк: Норд-Прес, 2009. – С.266–267. (Біографічні дані вихідця з Опішного Федора Коваленка та його меценатську діяльність).
62. Щербань Олена. Техніка виготовлення півників-свистунців в Опішному. // Україна і світ у часовому вимірі. 2009 рік. – Донецьк: Норд-Прес, 2009. – С.375–376. (Подано поетапний процес виготовлення опішнянських свистунів. Описано два способи ліплення свистунців відомого опішнянського гончаря Василя Омеляненка).
63. Щербань Олена. З історії гончарного шкільництва Опішного // Україна і світ у часовому вимірі. 2009 рік. – Донецьк: Норд-Прес, 2009. – С.377. (Подано перелік усіх гончарних навчальних закладів Опішного, які діяли в містечку впродовж понад століття).
64. Щербань Олена. Пам’ятка доби українського модерну – каплиця у Полтаві // Україна і світ у часовому вимірі. 2009 рік. – Донецьк: Норд-Прес, 2009. – С.594–595. (Про історію будівництва каплиці у Полтаві на честь 200 річчя від дня Полтавської битви та причетність до цього опішнянських гончарів та кераміста-технолога Юрія Лебіщака).
65. Щербань Олена. З історії гончарських родоводів Опішного // Україна і світ у часовому вимірі. 2009 рік. – Донецьк: Норд-Прес, 2009. – С.598–599. (Вперше в керамології подано відомості про одну з гончарських родин Опішного – Різників).
66. Щербань Олена. Борщ та каша з глиняного горщика // Україна і світ у часовому вимірі. 2009 рік. – Донецьк: Норд-Прес, 2009. – С.623–624. (Про використання глиняного посуду українцями та приготування в них традиційних страв).
67. Щербань Олена. З історії храмів Опішного // Україна і світ у часовому вимірі. 2009 рік. – Донецьк: Норд-Прес, 2009. – С.635–636. (Про церкви Опішного, які діяли впродовж періоду ХVІІ–ХVІІІ століття).
68. Щербань Олена. Майстриня глиняної іграшки // Україна і світ у часовому вимірі. 2009 рік. – Донецьк: Норд-Прес, 2009. – С.636–637. (Про життєвий та творчий шлях відомої опішнянської гончарки, майстрині глиняної народної іграшки Ганни Павлівни Діденко).
69. Щербань Олена. Глиняний посуд у творах Миколи Гоголя // Чумацький шлях. – 2009. – №3. – С.28–29. (Про згадки глиняного посуду та контекст, у якому їх подає Микола Васильович Гоголь у своїх творах).
70. Щербань Олена. Історіографія гончарного шкільництва Опішного // Київська старовина. – 2009. – №1-2. – С.84–99. (Вперше здійснено історіографічний аналіз теми гончарних навчальних закладів Опішного та їх впливу на збереження традицій провідного гончарного осередку України. Виокремлено, обґрунтовано та проаналізовано чотири періоди активізації наукових студій з даної теми. Перший період – з 1895 до 1918 року, умовно названо «земським». Охарактеризувавши видання Полтавського губернського земства, встановлено, що вони – унікальне джерело для вивчення діяльності перших двох гончарних навчальних закладів осередку, оскільки в них вона детально описана від перших до останніх днів. Зазначено, що земські публікації цікаві для сьогодення, оскільки містять прогресивні практичні рекомендації для покращення ефективності роботи гончарних закладів та оптимізації їх впливу на розвиток місцевого гончарства. Згадано праці Петра Солонини, А.Соколова, Андрія Макаренка, Михайла Русова. Публікації, більшість з яких розміщено в центральних виданнях кооперативних установ і містять заклики про необхідність кооперування гончарів, що побачили світ впродовж 19221931 років, автор називає «кооператорськими». Наголошено, що цей масив видань відрізняється від праць попереднього періоду публіцистичністю, агітаційним та декларативним характером. Висловлено припущення, що в цей період сформувався погляд на гончарні навчальні заклади Опішного як базу для створення кооперативних об’єднань гончарів. Згадано праці Григорія Гавриленка, М.Леонтовича, (?) Козиненка, Якова Риженка, А.Соловйова. Зазначено, що впродовж періоду з 1932 до 1951 року в історіографії теми було цілковите затишшя. Період історіографії з 1952 до 1970 року, коли зявилася низка публікацій щодо народного мистецтва, опішнянське гончарство розглядалося переважно в публікаціях мистецтвознавців Києва та Львова, умовно названо «мистецтвознавчим». Згадано праці Євгенії Дмитрієвої, Катерини Матейко, Юрія Лащука, Бориса Бутника-Сіверського, Ірини Сакович. Четвертий період підвищеного зацікавлення гончарним шкільництвом Опішного, на думку авторки, розпочався в середині 1980-х років і триває до наших днів. Висловлено припущення, що саме в цей період розпочалося наукове дослідження гончарних навчальних закладів Опішного та їх впливу на гончарні традиції цього визначного центру народної художньої культури українців. Було детально і об’єктивно проаналізовано діяльність перших двох гончарних шкіл, відкритих Полтавським губернським земством і підпорядкованих йому. Згадано праці Олени Клименко, Олеся Пошивайла, Ростислава Шмагала, Олеся Ноги, Віталія Ханка, Володимира Качкана, Віктора Міщанина, Людмили Овчаренко, Олени Щербань. Зроблено висновок, що історіографічний огляд проблеми діяльності гончарних навчальних закладів виявляє епізодичність її вивчення, переважно в рамках об’ємніших наукових тем. Активізація її дослідження в окремі періоди зумовлювалася соціально-політичним замовленням, що в свою чергу наклало відбиток на вектори аналізу та зроблені дослідниками висновки. Наголошено на тому, що нині надзвичайно актуальним є комплексне вивчення діяльності усіх гончарних навчальних закладів Опішного, їх впливу на гончарні традиції цього осередку і наслідків цього впливу).
71. Щербань Олена. Глиняні вироби учнів гончарних шкіл Опішного в колекції кераміки Харківського історичного музею // Сучасний музей: проблеми комплектування, вивчення, збереження і популяризації колекції. Збірник статей за матеріалами Всеукраїнської науково-практичної конференції 22-25 вересня 2009 року. – Донецьк: Донецький обласний художній музей, 2009. – С.105–109. (Вперше проаналізовано сім достовірно атрибутованих та два умовно атрибутованих глиняних вироби учнів гончарних навчальних закладів Опішного, та виробів опішнянських гончарів, виготовлених під впливом згаданих шкіл, які зберігаються в колекції Харківського історичного музею. Твори опішнян Олександра Ширая, Оксани Бабич, Петра Шумейка, Віктора Денисенка є підтвердженням того, що Опішнянська керамічна промислова школа (1927–1933) та Опішнянська школа майстрів художньої кераміки (1936–1941) були провідниками впровадження новинок у технологічний процес гончарного виробництва Опішного).
72. Щербань Анатолій, Щербань Олена. Опішнянський козак Леско – сподвижник Степана Разіна // Нова газета по-полтавськи. – №46 (80). – 25 листопада-1 грудня 2009 р. – С.3. (Вперше на основі документальних матеріалів подано фрагменти з життя одного з найближчих соратників та названого брата Степана Разіна, нашого земляка, опішнянина козака Леска (Олексія). В документах 1660–1670-го років його названо Григор’євим (батька козака Леска звали Григорій), а також Черкашеніним, Хромим та Косим).
73. Щербань Анатолій, Щербань Олена. Церкви Опішного у ХVІІ–ХVІІІ ст. // Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні: збірка наукових статей / Бібліотечка «Часи козацькі». – Вип. 18. – К., 2009. –  С.273–285. (На основі досі не уведених до наукового обігу документальних джерел досліджено історію духовного життя тогочасного сотенного козацького міста Опішного. Подано перелік культових споруд, що діяли в зазначений період, опис їх святинь, імена меценатів, зокрема опішнянських, які всіляко підтримували церкву. Зроблено висновок, що в ХVІІІ столітті Опішне було значним релігійним центром).
74. Щербань Олена. Весільний обряд села Тарасівка 1950–1960-х років Полтавщина, Україна. – Берегиня. – 2009. – №4. – С.5–26. (Вперше в етнології описано архаїчний весільний обряд у селі Тарасівка (Полтавщина). Здійснено спробу максимально точно відтворити кожен з його етапів, систематизуючи окремі деталі. Акцентовано увагу на тому, що кожен етап весілля супроводжувався піснями. Наголошено на використанні глиняного посуду в українському весільному обряді).
75. Щербань Олена. Відкриваючи нові обрії // Слово просвіти. – 2009. – 17-23 грудня. – С.15. (Про археолога, керамолога, історика, спелеолога, етнографа, краєзнавця, філателіста, нумізмата Анатолія Щербаня та його творчий і життєвий шлях).
76. Щербань Олена. Експеримент засновників Опішнянської зразкової гончарної навчальної майстерні Полтавського губернського земства (1894–1899) // Міст. – 2009. – №6. – С.460–466. (Перше в українській керамології дослідження, в якому висловлено думку про те, що Опішнянська зразкова гончарна навчальна майстерня Полтавського губернського земства (1894–1899) була експериментом її засновників. Наголошено, що вся діяльність закладу була експериментальною. Охарактеризовано два періоди. Автор виокремлює три групи технологічних експериментів, які проводилися в майстерні. На прикладі діяльності закладу показано, що надмірне експериментаторство призводить до нереалізованих можливостей).
77. Щербань Олена. Вироби гончарних навчальних закладів Опішного в колекції кераміки Музею українського народного декоративного мистецтва // Вісник Львівської національної академії мистецтв. – Львів : ЛНАМ, 2009. – Випуск 20. – С.35–43. (Вперше проаналізовано кілька глиняних виробів, виготовлених в опішнянських гончарних навчальних закладах із елементами станкового малярства. Зроблено висновок про те, що саме ці заклади були провідниками нових ідей у опішнянське гончарство, основними упроваджувачами яких були художники, викладачі та учні цих гончарних шкіл. Зроблено спробу точніше атрибутувати виявлені вироби. Наголошено, що станкове малярство не було традиційним для опішнянського гончарства).
78. Щербань Олена. Глиняна макітра в побуті та весільній обрядовості жителів Опішного в останній третині ХХ – початку ХХІ століття (за польовими матеріалами) // Матеріали до української етнології. Збірник наукових праць. – К., 2009. – Вип. 8. – С.134-137.

2010 р.
79. Щербань Олена. Глиняний посуд у весільному обряді (на матеріалах Полтавщини) // Старожитності Вишгородщини: Збірник тез, доповідей і повідомлень 15-ої науково-практичної конференції 28-29 травня 2009 р. м. Вишгород. Вишгородський історико-культурний заповідник. – 2010. – С. 100–106. (Вперше в керамології описано використання глиняного посуду у весільному обряді. Проаналізовано його функції на всіх етапах весілля Полтавщини. Зроблено висновок про те, що він виконував певну символічну, ритуальну роль, його дарували, розбивали, і, звісно ж, використовували під час приготування та подавання страв).
80. Щербань О.В. Стильові метаморфози в опішнянському гончарстві як результат впливу діяльності гончарних навчальних закладів другої половини 1920-х – початку 1940-х років ХХ ст. – Керамика: наука и жизнь. – 2009–2010. – №4(6) – №1(7). – С.37–49. www. nbuv.gov.ua/Portal/natural/Knizh/2009_4/7. (Вперше в керамології та етнології проаналізовано вироби викладачів та учнів опішнянських гончарних навчальних закладів. Зроблено висновок про їх вплив на зміни в декоруванні та формотворенні. Подано опис гончарних виробів, які зберігаються у фондових колекціях Музею українського народного декоративного мистецтва, Харківського історичного музею).
81. Щербань Олена, Щербань Анатолій. Артемон Яковенко – моряк лінкора «Євстафій» // Нова газета по-полтавськи. – 2010 . – №10(95). – 10–16 березня. – С.3. (Про одного з моряків лінкору «Євстафій» Артемона Яковенка. Автор публікації – його правнучка по маминій ліній Олена «Яковенко-Скрипка»-Щербань).
82. Щербань Анатолій, Щербань Олена. Як колись лікували «сояшниці» // Берегиня. – 2010. – №1 (64). – С.5–7. (На основі польових матеріалів описано випадок лікування народними методами «сояшниць» у Опішному середини 1920-х років).
83. Щербань Анатолій, Щербань Олена. Опішнянський сотник Филон Лихопій // Чумацький шлях. – 2010. – №1. – С.10–11. (На основі аналізу документальних джерел простежено життєвий шлях одного з ватажків українського козацтва часів гетьманування Івана Самойловича та Івана Мазепи. Дванадцять відомих останніх років життя був опішнянським сотником).
84. Щербань Олена. Функції глиняного посуду у весільному обряді (на матеріалах Полтавщини) // Україна і світ у часовому вимірі: 2010 / [укл. Намакштанська І.Є. та ін.; за заг. ред. к.т.н. проф. Левченка В.М. та к.ф.н., проф. Намакштанської І.Є.]. – Донецьк: Ноулідж (донецьке відділення). – 2010. – С.140–142. (Вперше в керамології описано використання глиняного посуду у весільному обряді. Проаналізовано його функції на всіх етапах весілля Полтавщини. Зроблено висновок про те, що він виконував певну символічну, ритуальну роль, його дарували, розбивали, і, звісно ж, використовували під час приготування та подавання страв).
85. Щербань Олена. Глиняний посуд у творах Миколи Гоголя // Україна і світ у часовому вимірі: 2010 / [укл. Намакштанська І.Є. та ін.; за заг. ред. к.т.н.. проф. Левченка В.М. та к.ф.н., проф. Намакштанської І.Є.]. – Донецьк: Ноулідж (донецьке відділення). – 2010. – С.144–145, 152–153. (Про глиняний посуд і його використання у творах літературного класика Миколи Гоголя. Зроблено висновок, що письменник зафіксував не всі види глиняних виробів, які використовувалися на той час у побуті українців. Більшість наведених фактів мають численні аналоги в працях етнографів кінця ХІХ–ХХ століть, що засвідчує їх компетентність у висвітлених питаннях і дозволяє глибше дослідити корені кількох явищ гончарної культури українців).
86. Щербань Олена. Глиняний посуд в «Енеїді» Івана Котляревського // Україна і світ у часовому вимірі: 2010 / [укл. Намакштанська І.Є. та ін.; за заг. ред. к.т.н. проф. Левченка В.М. та к.ф.н., проф. Намакштанської І.Є.]. – Донецьк: Ноулідж (донецьке відділення). – 2010. – С.154–157, 162. (Про глиняний посуд у видатній пам’ятці української літератури «Енеїда» Івана Котляревського. Зроблено висновок, що автор описав значну кількість його видів із зазначенням страв, які з них вживали, з чого і які напої пили, в чому готували, зберігали харчові продукти).
87. Щербань Анатолій, Щербань Олена. Доля одного солдата: рядовий Іван Яковенко // Вечірня Полтава. – 2010. – №18 (897). – 5 травня. – С.3. (Про один фрагмент із життя мого діда Івана Артемоновича Яковенка під час Великої Вітчизняної війни 1941–1945 рр.).
88. Щербань Олена. Аби не загинути, здолав вівчарку // Коло. – 2010. – №18 (411). – 6-12 травня. – С.3. (Про один фрагмент із життя маминого батька, мого діда Івана Артемоновича Яковенка під час Великої Вітчизняної війни 1941–1945 рр.).
89. Щербань Олена. Які глечики були у конотопської відьми? // Нова газета по-полтавськи. – 19-25 травня. – 2010. – С.11. (Вперше в керамології проаналізовано згадки про глиняний посуд та глиняні вироби в творі Григорія Квітки-Основ’яненка «Конотопська відьма», яка є своєрідною візитною карткою однієї з перлин Сумщини – міста Конотоп. Зроблено висновок, що за відсутності тогочасних наукових студій способів використання глиняного посуду в побуті населення України, повість є важливим джерелом для етнологічних та керамологічних досліджень. Оскільки письменник ніби «законсервував» елементи народного буття першої третини ХІХ століття, зокрема описавши способи використання майже всіх різновидів глиняного посуду, які побутували на той час у побуті й магічній практиці. У творі фігурують такі види посуду: «глек», «носатка», «кухлик» («кухличок»), «водянчик», «глечик», «горщик» («горщок»), «дійничка», «миска», «тарілка», а також освітлювальний прилад «каганець»).
90. Щербань Олена. Доля солдата // Голос Зіньківщини. – №40 (8501). – 27 травня. –2010. – С.1. (Про один фрагмент із життя маминого батька, мого діда Івана Артемоновича Яковенка (1921–1993) під час Великої Вітчизняної війни 1941–1945 рр.).
91. Щербань О.В. Глиняна макітра в побуті жителів села Опішного на Полтавщині (остання третина ХХ – початок ХХІ ст.) // Харьковский историко-археологический сборник. – Харьков: Мачулин, 2010. – Вып. 6. – С.76–84. (Про використання жителями Опішного, що на Полтавщині, в домашньому господарстві глиняних макітер у останній третині ХХ – на початку ХХІ століття. На основі даних, зібраних під час польових досліджень, зроблено висновок, що впродовж досліджуваного періоду сфера їх функціонального використання поступово звужувалася. Нині простежується зменшення об’єму використовуваних макітер, що пов’язано із суттєвими змінами в побутовій культурі опішнян).
92. Щербань А.Л., Щербань О.В. Як колись лікували «сояшниці» // Харьковский историко-археологический сборник. – Харьков: Мачулин, 2010. – Вып. 6. – С.85–89. (Про спосіб лікування засобами народної медицини «сояшниць», записаний від опішнянина Олександра Марехи. Матеріал є цікавим для порівняння з іншими, оскільки в ньому вже не використовували миску та «магічні» предмети, а глечик замінили невеликим горщиком. Зроблено висновок про те, що наклавши нові знання на старий спосіб лікування, було створено новий, що не лише не допомагав лікувати цю хворобу, але й міг загострити її, нашкодити хворому).
93. Щербань О.В. Перший Міжнародний мистецький фестиваль-ярмарок «Гончарства Всесвіт–2009» – дзеркало сьогодення у гончарному мистецтві // Народознавчі студії пам’яті В.Т. Скуратівського. Матеріали всеукраїнської науково-практичної конференції «Традиційна культура українського народу в ХХІ столітті: стан та перспективи розвитку». Збірник. – 2010. – С. (Вперше охарактеризовано Перший Міжнародний мистецький фестиваль-ярмарок «Гончарства Всесвіт–2009» що відбувся 1-4 липня 2009 у Опішному. Проаналізовано перший досвід його проведення, основні його досягнення і недоліки куратором заходу).
94. Щербань Олена. Опішнянська макітра у місцевому весільному обряді (друга половина ХХ століття) // Весільна обрядовість у часі та просторі. Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції «Одеські етнографічні читання».  Збірник наукових праць // Одеса: вид-во КПМ ОМД, 2010. – С.368–372. (Вперше в етнології та керамології акцентовано увагу на використанні глиняної макітри жителями Опішного під час весілля та виконання з нею «обряду розбивання» у другій половині ХХ століття. На основі зібраних автором польових матеріалів, зроблено висновок про те, що глиняні макітри були неодмінним атрибутом весільного обряду досліджуваного періоду).
95. Щербань Олена. Перший Міжнародний мистецький фестиваль-ярмарок «Гончарства Всесвіт–2009» – дзеркало сьогодення у гончарному мистецтві // Берегиня. – 2010. – №2 (65). – С.75–78. (Про Перший Міжнародний мистецький фестиваль-ярмарок «Гончарства Всесвіт–2009» що відбувся 1-4 липня 2009 у Опішному. Проаналізовано перший досвід його проведення, основні його досягнення і недоліки куратором заходу. Подано фото виробів майстрів: Олександра Дворака, Миколи Варвинського, Анастісії Радченко, Дениса Шестопалова, Івана Гончара, Віктора та Валерії Комаревцевих, а також фото гончарних виробів навчально-виробничої майстерні Державної спеціалізованої художньої школи-інтернату «Колегіум мистецтв у Опішному»).
96. Щербань Олена. Глиняний посуд – атрибут весільного обряду Полтавщини (ХІХ–ХХ ст.) // Берегиня. – 2010. – №2 (65). – С.16–23. (Про використання глиняного посуду у весільному обряді Полтавщини. Акцентовано увагу на тому, що глиняними горщиками, макітрами, мисками, кухлями, глечиками, тарілками послуговувалися на всіх етапах весілля. Глиняний посуд виконував символічну, ритуальну роль, його дарували, розбивали, і, звісно ж, використовували під час приготування та подавання страв. Подано фото глиняного глечика-перепійця, фрагмент вимішування коровайницями тіста на коровай у глиняній макітрі та фото опішнянської коровайниці Катерини Порскало з її глиняними макітрами, що служать їй понад 30 років).
97. Щербань Олена. Опішнянське гончарство та функція передачі професійних гончарських знань у 1919–1941 рр.: етнологічний аспект // Керамика: наука и жизнь. – К., 2010. – №3 (9). – С.33–55. (Вперше в українській етнології та керамології проаналізовано розвиток опішнянського гончарства в зазначений період. Наголошено на визначальному впливі передачі професійних гончарських знань у еволюції місцевої гончарської традиції. Показано роль органів державної влади та місцевого самоврядування у справі розвитку традиційного гончарства та впровадженні гончарного шкільництва в Опішному. Виявлено трансформації в орнаментиці і формах глиняних виробів під його впливом).
98. Щербань Олена. Використання глиняної макітри жителями Опішного в останній третині ХХ – на початку ХХІ століття // Берегиня. – 2010. – №3 (66) – С.23–28. (Про використання жителями Опішного, що на Полтавщині, в домашньому господарстві глиняних макітер у останній третині ХХ – на початку ХХІ століття. На основі даних, зібраних під час польових досліджень, зроблено висновок, що впродовж досліджуваного періоду сфера їх функціонального використання поступово звужувалася. Нині простежується зменшення об’єму використовуваних макітер, що пов’язано із суттєвими змінами в побутовій культурі опішнян).
99. Щербань Олена. Дослідниця подільського гончарства Лідія Савівна Шульгіна // Актуальні проблеми археології. Тези Міжнародної наукової конференції на пошану І.С.Винокура (м. Кам’янець-Подільський 23-25 вересня 2010 року). – Тернопіль: Астон, 2010. – С.127–130. (На основі документів зі слідчої справи українського етнографа Лідії Шульгіної, що зберігається в Центральному архіві громадських об’єднань України (Київ), в науковий обіг уведено досі невідомі фрагменти біографії дослідниці. Вперше проаналізовано статтю керамолога Лідії Шульгіної «Ганчарство в с.Бубнівці на Поділлі»).
100. Щербань О. Рецензія на посібник Воробйової І.А. «Чарівний світ народного мистецтва. Опішнянський розпис» // Постметодика. – Полтава, 2010. – №2 (93). – С.61–62. (Рецензія на комплект наочних посібників для дошкільних закладів та початкової школи «Чарівний світ народного мистецтва. Опішнянський розпис» Ірини Воробйової, виданого у харківському видавництві «Ранок»).
101. Щербань Олена. Глиняна макітра в опішнянському весіллі (друга половина ХХ століття) // Чумацький шлях. – 2010. – №2. – С.14–15. (Акцентовано увагу на використанні глиняної макітри жителями Опішного під час весілля та виконання з нею «обряду розбивання» у другій половині ХХ століття. На основі зібраних автором польових матеріалів, зроблено висновок про те, що глиняні макітри були неодмінним атрибутом весільного обряду досліджуваного періоду).
102. Щербань Олена. Атрибуція опішнянських глиняних виробів з колекції Музею українського народного декоративного мистецтва (м. Київ) // Пам’яткознавчі погляди молодих вчених ХХІ. – Харків : Курсор, 2010. – Вип.І. – С.301–307. (Вперше проаналізовано кілька глиняних виробів, виготовлених в опішнянських гончарних навчальних закладах із елементами станкового малярства. Зроблено висновок про те, що саме ці заклади були провідниками нових ідей у опішнянське гончарство, основними впроваджувачами яких були художники, викладачі та учні цих гончарних шкіл. Зроблено спробу точніше атрибутувати виявлені вироби. Наголошено, що станкове малярство не було традиційним для опішнянського гончарства).
103. Щербань О.В. Елементи станкового малярства в опішнянському гончарстві (1926 – кінець 1930-х років) // Історична пам’ять. Науковий збірник. – 2010. – №1. –С.88–92. (Вперше проаналізовано кілька глиняних виробів, виготовлених в опішнянських гончарних навчальних закладах із елементами станкового малярства. Зроблено висновок про те, що саме ці заклади були провідниками нових ідей у опішнянське гончарство, основними упроваджувачами яких були художники, викладачі та учні цих гончарних шкіл. Зроблено спробу точніше атрибутувати виявлені вироби. Наголошено, що станкове малярство не було традиційним для опішнянського гончарства).
104. Щербань Олена. Стильові трансформації в орнаментиці і формах опішнянських глиняних виробів другої чверті ХХ століття // Київська старовина. – 2010. – №1. (341) – С.71–79. (Проаналізовано вироби викладачів та учнів опішнянських гончарних навчальних закладів. Зроблено висновок про їх вплив на зміни в декоруванні та формотворенні. Подано опис гончарних виробів, які зберігаються у фондових колекціях Музею українського народного декоративного мистецтва, Харківського історичного музею).
105. Щербань Е.В. Взаимовлияние опошнянского гончарства и местных гончарных учебных заведений (1894–2003) // Пытанні мастацтвазнаўства, этналогіі і фалькларыстыкі. Вып. 8 / Ін-т мастацтвазнаўства, этнаграфіі і фальклору імя К.Крапівы НАН Беларусі; навук. рэд. А.І. Лакотка. – Мінск : Права і эканоміка, 2010. –С. 553–559. (Вперше проаналізовано взаємовплив опішнянського кустарного гончарства і Полтавського губернського земства впродовж зазначеного періоду. Зроблено висновок про те, що промисел зазнав перетворень під впливом земських заходів, але й ці перетворення змінили уявлення їх ініціаторів стосовно способів підтримки і розвитку місцевого гончарства).
106. Щербань Олень. Взаємовплив опішнянського гончарства і Полтавського губернського земства в 1893 – 1918 рр. : етнологічний аспект // Пам’ять століть. – 2010. – №4-5. – С.261–283. (Вперше в етнології проаналізовано взаємовплив опішнянського кустарного гончарства і Полтавського губернського земства впродовж зазначеного періоду. Зроблено висновок про те, що промисел зазнав перетворень під впливом земських заходів, але й ці перетворення змінили уявлення їх ініціаторів стосовно способів підтримки і розвитку місцевого гончарства).
107. Щербань Олена. Глиняний посуд у «Конотопській відьмі» Григорія Квітки-Основ’яненка // Чумацький шлях. – 2010. – №4. – С.27–28. (Проаналізовано згадки про глиняний посуд та глиняні вироби в творі Григорія Квітки-Основ’яненка «Конотопська відьма», яка є своєрідною візитною карткою однієї з перлин Сумщини – міста Конотоп. Зроблено висновок, що за відсутності тогочасних наукових студій способів використання глиняного посуду в побуті населення України, повість є важливим джерелом для етнологічних та керамологічних досліджень. Оскільки письменник ніби «законсервував» елементи народного буття першої третини ХІХ століття, зокрема описавши способи використання майже всіх різновидів глиняного посуду, які побутували на той час у побуті й магічній практиці. У творі фігурують такі види посуду: «глек», «носатка», «кухлик» («кухличок»), «водянчик», «глечик», «горщик» («горщок»), «дійничка», «миска», «тарілка», а також освітлювальний прилад «каганець»).
108. Щербань Олена. Український модерн в архітектурно-будівельній кераміці Опішнянського гончарного навчально-показового пункту Полтавського губернського земства (1912–1924 рр) // Сучасні проблеми дослідження, реставрації та збереження культурної спадщини: Зб. наук. пр. з мистецтвознавства, архітектурознавства і культурології / Ін-т проблем сучасн. мист-ва НАМ України; Редкол.: В. Д. Сидоренко (голова, гол. ред.), А. О. Пучков, О. В. Сіткарьова та ін. – К. : Хімджест, 2010. – Вип. 7. – С.480–49. перше до наукового обігу введено зразки архітектурно-будівельної кераміки (облицювальні плитки та кахлі) виготовлені в 1913–1916 роках у Опішнянському гончарному навчально-показовому пункті Полтавського губернського земства (1912–1924). Подано їх детальний опис. Зроблено висновок про те, що їх виготовлено під керівництвом західноукраїнського кераміста Юрія Лебіщака. Вироби атрибутовано. Досліджені плитки та кахлі є яскравим зразком українського модерну).
109. Щербань Олена. Опішнянська зразкова гончарна навчальна майстерня (1894–1899) – експеримент Полтавського губернського земства // Сучасні проблеми дослідження, реставрації та збереження культурної спадщини: Зб. наук. пр. з мистецтвознавства, архітектурознавства і культурології / Ін-т проблем сучасн. мист-ва НАМ України; Редкол.: В. Д. Сидоренко (голова, гол. ред.), А. О. Пучков, О. В. Сіткарьова та ін. – К. : Хімджест, 2010. – Вип. 7. – С.493–498. (Перше в українській керамології дослідження, в якому висловлено думку про те, що Опішнянська зразкова гончарна навчальна майстерня Полтавського губернського земства (1894–1899) була експериментом її засновників. Наголошено, що вся діяльність закладу була експериментальною. Охарактеризовано два періоди. Автор виокремлює три групи технологічних експериментів, які проводилися в майстерні. На прикладі діяльності закладу показано, що надмірне експериментаторство призводить до нереалізованих можливостей).
110. Щербань Олена. Щербань Анатолій. Передвесільний етап опішнянського весілля ХХ – початку ХХІ століть // Берегиня. – 2010. – №4 (67). – С.30–46. (Вперше в українській етнографі на основі зібраних авторами спогадів жителів селища Опішне, що на Полтавщині, реконструйовано перед весільний етап опішнянського весільного обряду ХХ століття – початку ХХ століття. Описано трансформації, які сталися в ньому впродовж досліджуваного періоду. Подано матеріали про використання глиняного посуду, рецепти місцевих весільних страв).
111. Щербань Олень. Взаємовплив опішнянського гончарства і Полтавського губернського земства в 1893 – 1918 рр. : етнологічний аспект // Харьковский историко-археологический сборник. – Х. : Мачулин, 2010. – Вып.7. – С.6493. (Проаналізовано взаємовплив опішнянського кустарного гончарства і Полтавського губернського земства впродовж зазначеного періоду. Зроблено висновок про те, що промисел зазнав перетворень під впливом земських заходів, але й ці перетворення змінили уявлення їх ініціаторів стосовно способів підтримки і розвитку місцевого гончарства).
112. Щербань О.В. Асортимент глиняного посуду у весільному обряді Полтавщини // Путивльський краєзнавчий збірник. Вип. 6. / Державний історико-культурний заповідник у м. Путивлі. – Суми : Університетська книга, 2010. – С. 346–355. (Описано використання глиняного посуду у весільному обряді. Проаналізовано його функції на всіх етапах весілля Полтавщини. Зроблено висновок про те, що він виконував певну символічну, ритуальну роль, його дарували, розбивали, і, звісно ж, використовували під час приготування та подавання страв).
113. Щербань О.В. Рецензія на посібник Л.А.Омельяненко «Опішнянська іграшка» // Постметодика. – 2010. – №4 (95). – С.56–57. (Рецензія на практичний посібник Людмили Омельяненко «Опішнянська іграшка». Наголошено на тому, що це наразі єдиний практичний посібник із виготовлення опішнянської глиняної іграшки. Висловлено дружні зауваги).
114. Щербань Олена. Буббико Джованна, Крус Хуан. Керамика: Техники. Материалы. Изделия. – М.: Ниола-Пресс, 2006. – 128 с.: ил. // Бібліографія українського гончарства. 2006: Національний науковий щорічник / За редакцією доктора історичних наук Олеся Пошивайла. – Опішне: Українське Народознавство, 2010. – Вип.8. – 296 с.: іл. – С.147–149. (Рецензія на книгу. Висловлено думку, що вона дійсно дає можливість кожному по-своєму оцінити глину як спосіб самовираження, викликає бажання перевірити її пластичні властивості й майже необмежені можливості).
115. Щербань Олена. Эткин Джеки. Керамика для начинающих: Создание, декорирование и обжиг изделий из глины. – М.: Арт-Родник, 2006. – 128 с. // Бібліографія українського гончарства. 2006: Національний науковий щорічник / За редакцією доктора історичних наук Олеся Пошивайла. – Опішне: Українське Народознавство, 2010. – Вип.8. – 296 с.: іл. – С.152–153. (Рецензія на книгу. Зазначено, що особливістю реферованої праці є її «практичність» у використанні. Помітно, що авторка подає апробовану методику викладання курсу гончарства. Враховано щонайменші дрібниці в роботі з глиною, акцентовано увагу на необхідності дотримання техніки безпеки. Майже кожен етап робот из глиною ілюстровано якісними фотографіями).
116. Щербань Олена. Омельяненко Людмила. Опішнянська іграшка: Практичний посібник. – Полтава: Графітекс, 2006. – 56 с. // Бібліографія українського гончарства. 2006: Національний науковий щорічник / За редакцією доктора історичних наук Олеся Пошивайла.  – Опішне: Українське Народознавство, 2010. – Вип.8. – 296 с.: іл. – С.154–156. (Рецензія на практичний посібник Людмили Омельяненко «Опішнянська іграшка». Наголошено на тому, що це наразі єдиний практичний посібник із виготовлення опішнянської глиняної іграшки. Висловлено дружні зауваги).
117. Щербань Олена. Підгора Володимир, Ханко Остап. Камінний спалах: Петро Печорний: Кераміка і графіка. – К.: видавець Остап Ханко, 7514 (2006). – 316 с.: іл. // Бібліографія українського гончарства. 2006: Національний науковий щорічник / За редакцією доктора історичних наук Олеся Пошивайла. – Опішне: Українське Народознавство, 2010. – Вип.8. – 296 с.: іл. – С.157–159. (Рецензія на книгу. Підмічено, що видання вирізняється з-поміж інших своєособливим стилем українського видавця Остапа Ханка, який виявляється не лише в тому, що кожна сторінка «уважелезнюється» посиланнями, літочисленням, але й через його потужний мислительний процесс, вилитий у книгу в поєднанні з видавничим професіоналізмом).
118. Щербань Олена. Східна й західна традиції передання професійної гончарської майстерності на прикладі Полтавщини та Івано-Франківщини (кінець ХІХ – початок ХХІ ст.) // Вісник Львівської національної академії мистецтв. – Львів: ЛНАМ, 2010. – Вип. 21. – С.26–33. (Уперше в керамології здійснено порівняльний аналіз передачі професійних гончарських знань у східних і західних гончарних осередках України – Опішному, Миргороді, що на Полтавщині, та Косові, Коломиї, що на Івано-Франківщині. Виявлено взаємозв’язок і взаємовплив у розвитку гончарної традиції обох реґіонів народної художньої культури України. Зроблено висновок про те, що сучасні гончарні навчальні заклади Опішного й Косова є не лише засобом передання гончарської майстерності молодшому поколінню, але й дієвим фактором збереження місцевих мистецьких традицій).

2011 р.
119. Щербань О.В. Макітра в побуті жителів Опішного (Полтавщина) (остання третина ХХ – на початку ХХІ ст.) // Історичні етюди: [зб.наук.пр.] / під ред. Д-ра іст. наук, проф. С.І.Світленка. – Вид-во «Літограф», 2011. Вип.3. – С.240–243. (Про використання жителями Опішного, що на Полтавщині, в домашньому господарстві глиняних макітер у останній третині ХХ – на початку ХХІ століття. На основі даних, зібраних під час польових досліджень, зроблено висновок, що впродовж досліджуваного періоду сфера їх функціонального використання поступово звужувалася. Нині простежується зменшення об’єму використовуваних макітер, що пов’язано із суттєвими змінами в побутовій культурі опішнян).
120. Щербань Олена, Щербань Анатолій. Весільний етап опішнянського весілля ХХ – початку ХХІ століть // Берегиня. – 2011. – №1 (68). – С.27–37. (Вперше в етнології описано весільний етап опішнянського весільного обряду. Згадано про використання глиняного посуду. Подано тексти весільних пісень. У науковий обіг уведено унікальні фотоматеріали).
121. Щербань Олена. Моя Лялька-Мотанка, або про те, що може зробити кожен // Берегиня. – 2011. – №1 (68). – С.95–96. (Вперше описано спосіб мотання ляльки-мотанки опішнянської лялькарки Олени Щербань. Висловлено припущення про превалювання жіночих образів над чоловічими пов’язане з тим, що саме з жіночим образом з давнини асоціювалися уявлення про богиню родючості, Праматір).
122. Щербань О.В. Глиняний горщик у культурі харчування українців (кінець ХІХ – перша половина ХХ століття) // Керамика: наука и жизнь. – К., 2011. – № 1 (11). – С.54–67. (Вперше в українській керамології та етнології узагальнено та проаналізовано розрізнені відомості щодо найуніверсальнішої та найархаїчнішої  глиняної посудини – українського глиняного горщика. В науковий обіг уведено досі не опубліковані матеріали етнографічних експедицій автора, зібрані в різних областях України. Систематизовано найменування глиняних горщиків від найменшого до найбільшого таких українських гончарних осередків, як Опішня, Зіньків, Постав-Муки, Бубнівка, Білики, Олешня, Верба, Канів, Умань, Хомутець, Шатрища, Рокита, Дибинці, Цвітне, Валки, Луб’янці та ін.).
123. Щербань Олена. Глиняний антикваріат у сучасному побуті // Музеї України. – 2011. – №1. – С.20–21. (Про проблеми з виявленням та атрибутуванням глиняних виробів, виготовлених учителями та учнями опішнянських гончарних навчальних закладів кінця ХІХ – початку ХХ століття. У науковий обіг уведено скринько подібний виріб. Зроблено припущення, що його виготовлено в Опішнянській гончарній зразковій навчальній майстерні Полтавського губернського земства).
124. Щербань Олена. Східна й західна традиції передання професійної гончарської майстерності на прикладі Полтавщини та Івано-Франківщини (кінець ХІХ – початок ХХІ ст.) // Вісник Львівської національної академії мистецтв. Спецвипуск VІІІ. – Львів: ЛНАМ, 2011. – С.54–61. (Подано порівняльний аналіз передачі професійних гончарських знань у східних і західних гончарних осередках України – Опішному, Миргороді, що на Полтавщині, та Косові, Коломиї, що на Івано-Франківщині. Виявлено взаємозв’язок і взаємовплив у розвитку гончарної традиції обох реґіонів народної художньої культури України. Зроблено висновок про те, що сучасні гончарні навчальні заклади Опішного й Косова є не лише засобом передання гончарської майстерності молодшому поколінню, але й дієвим фактором збереження місцевих мистецьких традицій).
125. Щербань О.В. Горщик у культурі харчування українців (кінець ХІХ – перша половина ХХ ст.) // Сіверщина в історії України. Збірник наукових праць. – Київ-Глухів: Вип. 4. С.312–316.  (Узагальнено та проаналізовано розрізнені відомості щодо найуніверсальнішої і найархаїчнішої глиняної посудини – горщика. Доведено, що цей вид посуду був головним в культурі харчування українців кінця ХІХ – першої половини ХХ століття. В науковий обіг уведено досі не опубліковані матеріали етнографічних експедицій автора, зібрані в різних областях України).
126. Щербань Олена, Щербань Анатолій. Післявесільний етап опішнянського весілля ХХ – початку ХХІ століть // Берегиня. – 2011. – №2 (68). – С.9–18. (Вперше в етнології описано післявесільний етап опішнянського весільного обряду. Згадано про використання глиняного посуду. Подано тексти понеділкових пісень. У науковий обіг уведено унікальні польові матеріали).
127. Щербань Олена. Глиняний посуд «на празник», або в чому готуємо різдвяні та великодні страви? // Берегиня. – 2011. – №2 (68). – С.86–91. (Про ритуально-празникове призначення глиняного посуду. Автор виокремлює його в умовну групу. Перераховує його асортимент та подає характеристику кожного виду. Акцентовано увагу на способах використання глиняного посуду українцями під час підготовки та святкування двох найбільш шанованих християнських свят – Різдва й Великодня).
128. Щербань О.В. Якісна передача професійних знань як фактор розвитку сучасного гончарства // Постметодика. – 2011. – №1 (98). – С.55–57. (Проаналізовано історію понадстолітнього функціонування опішнянських гончарних шкіл. Доведено, що це є визначальною особливістю розвитку гончарства Опішного. Зроблено висновок, що найважливішим чинником формування й утвердження сучасної гончарської культури українців є якісна передача професійних гончарських знань).
129. Щербань Олена. Опішнянська торговиця // Берегиня. – 2011. – №3 (70). – С.3–6. (Про історію ярмарків у Опішному. Згадано про відродження ярмаркування з 2009 року).
130. Щербань О.В. Опішнянська кераміка особливого ґатунку (про глиняні вироби гончарних шкіл Опішного в колекціях музеїв Києва та Харкова) // Жовківські читання 2011: Збірник статей першої наукової конференції «Музей у сучасному світі» / Львівська галерея мистецтв. Упорядник С.Каськун. – Львів: видавництво „Растр-7”, 2011. – С.47–50. (Про глиняні вироби, що зберігаються в Національному музеї українського народного декоративного мистецтва в Києві та Харківському історичному музеї, виготовлені в опішнянських гончарних навчальних закладах. Зроблено висновок, що гончарні школи Опішного 1920–1930-х років були провідниками нових ідей в опішнянському гончарстві, основними упроваджувачами яких були художники, викладачі та учні цих гончарних шкіл. Уточнено атрибуцію виявлених виробів, наголошено, що станкове малярство, використане в оздобленні цих глиняних виробів, не було традиційним для опішнянського гончарства).
131. Щербань Олена. Український празниковий глиняний посуд (кінець ХІХ – перша половина ХХ століття) // Календарна обрядовість у життєдіяльності етносу. Збірка наукових праць./ Матеріали міжнародної наукової конференції «Одеські етнографічні читання». Одеса: КП «Одеська міська друкарня». 2011. С.335343. (Про ритуально-празникове призначення глиняного посуду. Автор виокремлює його в умовну групу. Перераховує його асортимент та подає характеристику кожного виду. Акцентовано увагу на способах використання глиняного посуду українцями під час підготовки та святкування двох найбільш шанованих християнських свят – Різдва й Великодня).
132. Щербань Олена. Глиняний посуд для приготування великодніх та різдвяних страв (кінець ХІХ – перша половина ХХ століття) // Пам’яткознавчі погляди молодих вчених XXI ст. Збірка наукових статей з пам'яткоохоронної роботи. – Харків: Курсор, 2011. – Випуск 2. – С. 311–319. (Про ритуально-празникове призначення глиняного посуду. Автор виокремлює його в умовну групу. Перераховує його асортимент та подає характеристику кожного виду. Акцентовано увагу на способах використання глиняного посуду українцями під час підготовки та святкування двох найбільш шанованих християнських свят – Різдва й Великодня).
133. Щербань Олена. Атрибуція виробів гончарних шкіл Опішного з колекції Музею українського народного декоративного мистецтва // Українська керамологія: Національний науковий щорічник за рік 2008. Сучасні проблеми атрибутування керамологічних колекцій в Україні / За редакцією доктора історичних наук Олеся Пошивайла. Опішне: Українське Народознавство, 2001. Книга ІІІ. – Т.2. – С.135142. (Про глиняні вироби, що зберігаються в Національному музеї українського народного декоративного мистецтва в Києві виготовлені в опішнянських гончарних навчальних закладах. Зроблено висновок, що гончарні школи Опішного 1920–1930-х років були провідниками нових ідей в опішнянському гончарстві, основними запроваджувачами яких були художники, викладачі та учні цих гончарних шкіл. Уточнено атрибуцію виявлених виробів, наголошено, що станкове малярство, використане в оздобленні цих глиняних виробів, не було традиційним для опішнянського гончарства).
134. Щербань Олена. Надмірне експериментаторство шлях до нереалізованих можливостей // Українська керамологія: Національний науковий  щорічник за рік 2008. Експеримент у сучасній керамології: шлях до наукової істини чи профанація наукових знань / За редакцією доктора історичних наук Олеся Пошивайла. Опішне: Українське Народознавство, 2001. Книга ІІІ. – Т.3. – С.218224. (У дослідженні висловлено думку про те, що Опішнянська зразкова гончарна навчальна майстерня Полтавського губернського земства (1894–1899) була експериментом її засновників. Наголошено, що вся діяльність закладу була експериментальною. Охарактеризовано два періоди. Автор виокремлює три групи технологічних експериментів, які проводилися в майстерні. На прикладі діяльності закладу показано, що надмірне експериментаторство призводить до нереалізованих можливостей).
135. Щербань Анатолій, Щербань Олена. Нариси з історії міста Опішне козацької доби. – Харків: Країна мрій, 2011. – 176 с. (Перше дослідження історії Опішного козацької доби ХVIIXVIII століть. Зібрано і систематизовано досі розпорошені в різних публікаціях і джерелах факти, подано авторські міркування й висновки).
136. Щербань Олена. Опішнянський глиняний півник-свистунець у сучасному світі // Чумацький шлях. – 2011. – №3. – С.26–28. (Про виготовлення традиційних глиняних півників-свистунців у Опішному в 2010 році. Проаналізовано особливості виробів сучасних майстрів-іграшкарів Опішного: Василя Омеляненка, Миколи Пошивайла, Ганни Діденко, Лідії Оначко, Анастасії Радченко, Віри Важничої, Зінаїди Хлонь, Софії Кушнір, Галини Міщенко. Звернено увагу на техніку їх виготовлення).
137. Olena Shcherban. A centennial history of Opishne pottery Schools // Visnyk of Lviv national academy of arts almanac Lviv: LNAA, 2011. – S.101-111. (Відтворено і прослідковано історію опішнянського гончарного шкільництва. Акцентовано увагу на прикметній ознаці Опішного – понадстолітньому функціонуванні низки гончарних навчальних закладів. Подано факти, що дають підстави вважати його визначним центром гончарного шкільництва України. Викладено стислу характеристику особливостей кожного гончарного навчального закладу, що діяли в осередку з 1894 року до 2003. А саме: Опішнянської зразкової гончарної навчальної майстерні Полтавського губернського земства (1894–1899), Опішнянського гончарного навчально-показового пункту (1912–1922), Опішнянської керамічної кустарно-промислової школи (1925–1926), Опішнянської керамічної промислової школи (1927–1933), Опішнянської школи майстрів художньої кераміки (1936–1941), Опішнянської філії Решетилівського СПТУ-№28 (1986–2000), Державної спеціалізованої художньої школи-інтернату І-ІІІ ступенів «Колегіум мистецтв у Опішні» (1997–2003). Доведено їх визначальний вплив на збереження і розвиток гончарства Опішного. Зроблено висновок, що в Опішному, як ніде більше, було апробовано різні форми організації гончарних навчальних закладів, залежно від їх призначення, з урахуванням потреб і необхідності вирішення проблем гончарства на момент відкриття, що позначилося на назві закладу: майстерня-пункт-школа-училище-колегіум).
138. Щербань О. Опішнянська кераміка особливого ґатунку (про глиняні вироби гончарних шкіл Опішного в колекціях музеїв Києва та Харкова) // Вісник Одеського історико-краєзнавчого музею – Одеса, 2011. – №10. – С.137–141. (Про глиняні вироби, що зберігаються в Національному музеї українського народного декоративного мистецтва в Києві та Харківському історичному музеї, виготовлені в опішнянських гончарних навчальних закладах. Зроблено висновок, що гончарні школи Опішного 1920–1930-х років були провідниками нових ідей в опішнянському гончарстві, основними запроваджувачами яких були художники, викладачі та учні цих гончарних шкіл. Уточнено атрибуцію виявлених виробів, наголошено, що станкове малярство, використане в оздобленні цих глиняних виробів, не було традиційним для опішнянського гончарства).
139. Щербань Олена. Воробйова І.А.Чарівний світ народного мистецтва: Опішнянський розпис: комплект наочних посібників для дошкільних закладів та початкової школи. – Харків: ПП «АНГРОПЛЮС», 2007. – 11 с. // Бібліографія українського гончарства. 2007: Національний науковий щорічник / За редакцією доктора історичних наук Олеся Пошивайла. – Опішне: Українське Народознавство, 2011. – Вип.9. – С.179–181. (Рецензія на книгу Воробйової І.А. «Чарівний світ народного мистецтва: Опішнянський розпис: комплект наочних посібників для дошкільних закладів та початкової школи». Зазначено про те, що заявлені завдання альбому «ознайомити дітей із історією виникнення розпису; навчити бачити і розрізняти різні елементи розпису; показати послідовність і способи нанесення елементів розпису; навчити вписувати подані елементи в певні геометричні та силуетні форми відповідного кольору; познайомити дітей з технікою малювання, підвести їх до власного творчого процесу; розвивати естетичні смаки дітей та сприяти розумінню творів народного мистецтва» залишилися не реалізованими. Зроблено висновок, що подібні видання спотворюють уявлення підростаючого покоління українців про народне мистецтво, відтак є «шкідливими» в навчальному процесі. Але враховуючи факт відсутності і нагальної необхідності в посібниках з гончарства, альбом потребує ретельного доопрацювання під керівництвом фахівців відповідного профілю, насамперед керамологів і мистецтвознавців).
140. Щербань Олена. Изделия из керамики / Автор-составитель Т.Н.Дорошенко. – Харьков: Фолио, 2007. – 224 с: илл. // Бібліографія українського гончарства. 2007: Національний науковий щорічник / За редакцією доктора історичних наук Олеся Пошивайла. – Опішне: Українське Народознавство, 2011. – Вип.9. – С.188–190. (Рецензія на книгу «Изделия из керамики», опубліковану харківським видавництвом «Фоліо» 2007 року. Зазначено про те, що незважаючи на те, що в роботі приділено достатньо уваги розгляду питання про необхідну для роботи сировину, способи її підготовки, описано деякі технологічні процеси, новичкам слід з обережністю дослухатися до порад, викладених у книзі. Використовуючи подібні видання у викладацькій практиці, вчителям варто ретельно перевіряти взяти звідси відомості. За відсутності фахових методпосібників з гончарства, подібні до рецензованого видання є своєчасними і необхідними. Але враховуючи той факт, що вони розраховані на учнів і покликані виховувати їх мистецькі смаки, необхідно обов’язково звертатися за допомогою до відповідних фахових установ за консультацією).
141. Щербань Олена. Міжнародний молодіжний симпозіум «Міні-кераміка»: Комплект листівок. – Львів: Львівська національна академія мистецтв, 2007. – 20 листівок // Бібліографія українського гончарства. 2007: Національний науковий щорічник / За редакцією доктора історичних наук Олеся Пошивайла. – Опішне: Українське Народознавство, 2011. – Вип.9. – С.225–227. (Рецензія на комплект листівок «Міжнародний молодіжний симпозіум «Міні-кераміка»», видана 2007 року. На завершення відзначу, що хоча в роботі й приділено достатньо уваги розгляду  питання про необхідну для роботи сировину, способи її підготовки, описано деякі технологічні процеси, новичкам слід з обережністю дослухатися до порад, викладених у книзі. Використовуючи подібні видання у викладацькій практиці, вчителям варто ретельно перевіряти взяти звідси відомості. За відсутності фахових методпосібників з гончарства, подібні до рецензованого видання є своєчасними і необхідними. Але враховуючи той факт, що вони розраховані на учнів і покликані виховувати їх мистецькі смаки, необхідно обов’язково звертатися за допомогою до відповідних фахових установ за консультацією).
142. Щербань Олена. [Ханко Віталій. Лекції з історії мистецтва. Зшиток 5: Історія кераміки / Друге видання. – К.: Видавець Остап Ханко, 1715 (2007). – 52, [ІV] с.: іл. ]: Думки вчених // Бібліографія українського гончарства. 2007: Національний науковий щорічник / За редакцією доктора історичних наук Олеся Пошивайла. – Опішне: Українське Народознавство, 2011. – Вип.9. – С. 243–245. (Рецензія на «Лекції з історії мистецтва. Зшиток 5: Історія кераміки / Друге видання» полтавського мистецтвознавця Віталія Ханка. Зроблено висновок про те, що незважаючи на окремі вади, це перше українське видання, де зроблено спробу висвітлити історію світового гончарства від найдавніших часів до сьогодення, показати багатомаїття його проявів, виокремити місце України на гончарній мапі світу).
143. Щербань О.В. «Красне письменство», як джерело керамологічних досліджень культури харчування доби українців доби козаччини // Заповідна Хортиця. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції «Історія запорізького козацтва в пам’ятках та музейній практиці». – Спеціальний випуск. – Запоріжжя: А&V.Art.GROUP. – 2011. – С.80–83. (Проаналізовано згадки про використання глиняного посуду в культурі харчування українців козацької доби в найвизначніших гумористично-сатиричних творах класиків українського «красного письменства» козацької доби – поемі Івана Котляревського «Енеїда» (1798) та повісті Григорія Квітки-Основ’яненка «Конотопська відьма» (1833 р.). Орієнтуючись на живомовну народну практику, спираючись на усну народну творчість і здобутки попередників, Іван Котляревський та Григорій Квітка-Основ’яненко «законсервували» елементи життя народу козаків Лівобережної України кінця ХVІІІ – першої третини ХІХ століття. У тому числі, описавши способи використання майже всіх різновидів глиняного посуду, які побутували на той час у побуті й магічній практиці. Описано значну кількість видів глиняного посуду із зазначенням страв, які з них вживали, з чого і які напої пили, в чому готували, зберігали харчові продукти. Зроблено висновок, що ці згадки свідчать про те, що в описаний у згаданих творах час побутував асортимент глиняного посуду, що і в наступні ХІХ та на початку ХХ століттях, подібним було і його призначення.).
144. Щербань Олена. Технолог-кераміст Іван Бойченко – штрихи до життєпису // Полтавський краєзнавчий музей: Збірник наукових статей. Маловідомі сторінки історії, музеєзнавство, охорона пам’яток. Випуск VІ / Редкол.: Волошин Ю.В.. Киридон А.М., Мокляк В.О. та ін. – Полтава: Дивосвіт, 2011. – С.349–358. (Прослідковано життєпис та творчий шлях організатора діяльності Опішнянської керамічної промислової школи (1927–1933) технолога-кераміста Івана Федотовича Бойченка. Систематизовано біографічні дані, виокремлено та охарактеризовано віхи професійної діяльності Постаті, яка зробила свій внесок у розбудову опішнянського гончарного шкільництва. Проаналізовано статтю Івана Бойченка «Ганчарна промисловість Полтавщини).
145. Щербань О.В. Глиняний горщик у культурі харчування українців (кінець ХІХ – перша половина ХХ ст.) // Праці Центру 229 пам'яткознавста. К., 2011. Вип. 19. С.219-232. (Узагальнено та проаналізовано розрізнені відомості щодо глиняного горщика. Доведено, що цей вид посуду був головним в культурі харчування українців кінця ХІХ – першої половини ХХ століття. В науковий обіг уведено матеріали етнографічних експедицій автора, зібрані в різних областях України).

2012 р.
146. Щербань Олена Василівна. Гончарні школи Опішні: збереження й розвиток професійних знань і традицій (1894–2000) : автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук / Щербань О.В. – Львів : Інститут народознавства НАН України, 2012. – 18 с. (У дисертації здійснено комплексне історико-етнографічне дослідження традицій передачі фахових знань у гончарних школах та їх вплив на стан гончарства у визначному центрі народної художньої культури України – містечку Опішному, що в Полтавщині. Охарактеризовано джерела й літературу з питань опішнянського гончарного шкільництва. З’ясовано роль Полтавського губернського земства в справі підтримки традиційного гончарства та впровадженні керамшкіл у Опішному; охарактеризовано роль Опішнянської зразкової гончарної навчальної майстерні Полтавського губернського земства в розвитку місцевого кустарного гончарства; визначено напрямки й результати впливу професійних знань у Опішнянському гончарному навчально-показовому пункті; досліджено залежність опішнянського гончарного промислу від діяльності гончарних шкіл упродовж 1925–1933 років; проаналізовано діяльність Опішнянської школи майстрів художньої кераміки та її вплив на розвиток місцевих гончарських традицій; вивчено ефективність передачі професійних гончарських знань у формі артільного й заводського учнівства, профорієнтаційного навчання й гурткової роботи; виявлено залежність творчого поступу опішнянського гончарства від опанування професійними знаннями наприкінці ХХ століття. Дисертація є першим дослідженням впливу гончарного шкільництва на гончарство одного осередку впродовж століття).
147. Щербань Олена. Тістотворчі традиції Диканьщини, Зіньківщини, Котелевщини (ХХ століття) // Чумацький шлях. – 2012. – №1. – С.22–27. (Про тістотворчі традиції (приготування пирогів, весільних короваїв, медяників та шишок, житніх коників, «крупців» (каші качаної), вергунів, різдвяних пряників, весняних жайворонків, паски) окремих населених пунктів Полтавщини. А саме: селища Опішня, сіл Велика Павлівка, Лютенські Будища, Комсомольське, Човно-Федорівка (Зіньківський р-н), селища Диканька, села Великі Будища, села Писарівщина (Диканський р-н), сіл Деревки (Котелевський р-н). В основі дослідження – матеріали, зібрані автором під час польових експедицій впродовж 2009–2011 років.).
148. Щербань Олена. «Керамізація» сучасної сфери харчування українців // Чумацький шлях. – 2012. – №1. – С.28–29. (Про використання глиняного посуду для зовнішнього, внутрішнього оформлення, зокрема для сервірування столу в сучасних закладах громадського харчування. Зазначено, що глиняний посуд, як старий так і новотвір, не лише надає відповідного антуражу закладові, асоціюється з гостинністю, щедрістю господарів та смачними наїдками, але й ефектно «вписується» у сьогодення. Тому нині все популярнішими стають страви приготовані в глиняному посуді).
149. Щербань Олена. Глиняний посуд в українській cелянській трапезі: від народного до псевдоелітарного (остання чверть ХІХ – початок ХХІ століття) // Народознавчі зошити. – 2012. – №1. – С.59–61. (Про традиції сервірування столу в народному побуті. Глиняний посуд розглянуто не лише як ємність для приготування, подачі, споживання й транспортування харчових продуктів, а насамперед як один із головних предметів оформлення столу для селянської трапези впродовж зазначеного періоду, еволюцію його використання – від виготовленого кустарним способом до промислового, фаянсового, – акцентуючи увагу на тому, що звичайне сервірування столу – певною мірою уособлення суспільних і ментальних змін. ).
150. Щербань Олена. Таїна українського глиняного горщика // Наша Берегиня. – 2012. №1. – С. 46–49. (Узагальнено та проаналізовано розрізнені відомості щодо одного із найдавніших і найчисленніших різновидів глиняного посуду, що навіть став символічним уособленням гончарства – українського глиняного горщика – намагаючись розкрити таїну його довгожительства).
151. Щербань Олена. «Керамізація» сучасної сфери харчування українців як засіб популяризації етнокультури // Актуальне народне: інтерпретації традиційної культури. – Київ: Національний центр народної культури «Музей Івана Гончара» – С.432–434. (Про використання глиняного посуду для зовнішнього, внутрішнього оформлення, зокрема для сервірування столу в сучасних закладах громадського харчування. Зазначено, що глиняний посуд, як старий так і новотвір, не лише надає відповідного антуражу закладові, асоціюється з гостинністю, щедрістю господарів та смачними наїдками, але й ефектно «вписується» у сьогодення. Тому нині все популярнішими стають страви приготовані в глиняному посуді).
152. Щербань О. В. Глиняний посуд у працях Хведора Вовка // Харьковский историко-археологический сборник. – Х. : Мачулин, 2012. – Вып.11. – С….. (Вперше праці відомого етнографа Хведора Вовка проаналізовано з керамологічної точки зору. Виокремлено відомості стосовно використання глиняного посуду в культурі харчування українців. Зокрема під час весільного обряду. Зроблено висновок про те, що нечисельність описів побутування глиняного посуду в дослідженнях Хведора Вовка може свідчити про те, що використання глиняного посуду під час приготування та подачі до столу страв було буденною, звичайною, а відтак й непомітною частиною життєдіяльності українців).
153. Щербань Олена. «Празниковий» посуд для українських страв» // Матеріали  ІV Міжнародної науково-практичної  інтернет-конференції «Проблеми та перспективи розвитку науки на початку третього тисячоліття у країнах СНД» // Збірник наукових праць. – Переяслав-Хмельницький, 2012 р. – С.106-109. (Про ритуально-празникове призначення глиняного посуду. Автор виокремлює його в умовну групу. Перераховує його асортимент та подає характеристику кожного виду. Акцентовано увагу на способах використання глиняного посуду українцями під час підготовки та святкування двох найбільш шанованих християнських свят – Різдва й Великодня). http://conferences.neasmo.org.ua/zbirnuk_final_09_2012.pdf
154. Щербань Е.В. Традиции обращения с новой глиняной посудой // Матеріали 11-ї Всеукраїнської наукової конференції «Актуальні питання історії науки і техніки» (м. Київ, 6–8  жовтня 2011 р.) / Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК; Нац. тех. Ун-т України «Київ. політех. Ін.-т»; Центр досл. наук.-тех. потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України; Акад. наук вищої освіти України; Акад. інж. наук України; Асоц. Праців. музеїв тех. проф.; Держ. політех. муз. при НТУУ «КПІ». – К., 2012. – С.103-105. http://stepscenter.ho.ua/041012.pd (О традиционных правилах обращения с новой глиняной посудой. В результате исследования обнаружено, что они применялись во время покупки посуды, перед первым приготовлением пищи в ней, а также последующим использованием. Некоторые из них обусловлены условиями хранения. Описаны способы первоначальной обработки, а также во время длительного использования глиняной посуды в хозяйстве. Сделано вывод о том, что зафиксированные выработанные и проверенные многовековым опытом способы первичной обработки посуды, актуальные и сегодня. В научный оборот вводятся материалы полевых исследований автора). http://stepscenter.ho.ua/041012.pd
155. Щербань Анатолій, Щербань Олена. Хабани в гончарстві Лівобережної України // Традиційна культура діаспори. Збірка наукових праць. / Матеріали міжнародної наукової конференції «Одеські етнографічні читання». – Одеса: Одеський національний університет імені І.І. Мечникова, 2012. – С.455-462. рослідковано хабанський слід в історії гончарства Лівобережної України. Вперше описано унікальний глек, знайдений 2011 року в м .Ромни на Сумщині, який атрибутовано, як виріб хабанських гончарів. Статтю ілюстровано фото з унікальним хабанським? глечиком ).
156. Щербань Олена, Щербань Анатолій. Хабанський вплив на гончарство Лівобережної України // Київська старовина. – 2012. – №3 (405). – С. 137–141. рослідковано хабанський слід в історії гончарства Лівобережної України. Описано унікальний глек, знайдений 2011 року в м .Ромни на Сумщині, який атрибутовано як виріб хабанських гончарів. Статтю ілюстровано фото з унікальним хабанським? глечиком ).
157. Щербань Олена. Весільні традиції Полтавщини. Як склався у людини шлюб, так і піде все її життя // Наша Берегиня. – 2012. – №4 – С.20–24. (Про традиційні обрядодійства весіллля Полтавщини на всіх етапах: передвесільному, власне весільному та післявесільному. Статтю ілюстровано унікальними фотознімками).
158. Щербань Олена. [Овчаренко Людмила. Макаровоярівський осередок гончарної освіти в Україні. – Опішне: Українське Народознавство, 2008. – 160 с., іл. (Керамологічне трикнижжя «Гончарний здвиг Донбасу», книга 2; Академічна керамологічна серія «Гончарні школи України», випуск 1] // Бібліографія українського гончарства 2008: Національний науковий щорічник / За ред. доктора історичних наук Олеся Пошивайла.  – Опішне: Українське Народознавство, 2012. – Вип.10. – С.160–164. (Рецензія на книгу).
159. Щербань Олена. [Воробйова І.А. Чарівний світ народного мистецтва. Косівський розпис: Комплект наочних посібників для дошкільниз закладів та початкової школи. – Харків: Ранок, 2008. – 10 арк.] // Бібліографія українського гончарства 2008: Національний науковий щорічник / За ред. доктора історичних наук Олеся Пошивайла.  – Опішне: Українське Народознавство, 2012. – Вип.10. – С.160–164.). (Рецензія на посібник).
160. Щербань А.Л., Щербань О.В. Вплив хабанів на гончарство Лівобережної України // Культурна спадщина Слобожанщини: зб. Наук. Ст. число 26 / наук. Ред. Красиков М.М., Щербина Е.Б. – Х. : Курсор, 2012, – С.195-201. ро хабанський слід в історії гончарства Лівобережної України. Описано унікальний глек, знайдений 2011 року в м .Ромни на Сумщині, який атрибутовано, як виріб хабанських гончарів. Зроблено висновок про те, що гончарна традиція хабанівприжилася в українському середовищі, булла продовжена українськими гончарями, проіснувавши близько 160 років. Статтю ілюстровано фото з унікальним хабанським? глечиком ).
161. Щербань О.В. Глиняний посуд в українській селянській трапезі: еволюція сервірування столу від народного до псевдо елітарного (остання чверть ХІХ – початок ХХІ століття) // Культурна спадщина Слобожанщини: зб. Наук. Ст. число 26 / наук. Ред. Красиков М.М., Щербина Е.Б. – Х. : Курсор, 2012, – С.190-194. (Про традиції сервірування столу в народному побуті з використанням гончарного посуду та поступову його заміну на фаянсовий).
162. Щербань Олена. Глиняний чайник в культурі харчування українців // Вісник національної академії мистецтв. Львів: ЛНАМ, 2012. – Вип.23. –С.327334. (Вперше в українській керамології й етнології узагальнено та проаналізовано розрізнені відомості щодо одного з видів столового посуду – глиняного чайника. Основну увагу звернено на кустарні вироби, що використовувалися в середовищі українських селян і міщан упродовж кінця ХІХ – першої третини ХХ століття. Зроблено спробу дослідити їхнє походження, проаналізувати форми й призначення).

2013 р.

163. Щербань О.В. Історико-етнографічні етюди. Тези Першої курсантсько-студентської науково-практичної конференції, присвяченої 136 річниці від Дня народження французького піонера авіації, творця першого у світі пасажирського літака Моріса Фармана; Упорядн.: О.В.Щербань. – Кременчук: КЛК НАУ, 2013. – 50 с. (Збірник студентських доповідей на теми історії України, історії авіації).
164. Щербань О.В. Науково-пошукова діяльність курсантів та студентів – важлива складова формування особистості майбутнього фахівця // Історико-етнографічні етюди. Тези Першої курсантсько-студентської науково-практичної конференції, присвяченої 136 річниці від Дня народження французького піонера авіації, творця першого у світі пасажирського літака Моріса Фармана; Упорядн.: О.В.Щербань. – Кременчук: КЛК НАУ, 2013. – С.9-11. (Про досвід науково-дослідницької роботи з курсантами та студентами Кременчуцького льотного коледжу НАУ. Зроблено висновки про те, що в науково-дослідної роботи студентів та курсантів є  значний потенціал. Вона може розглядатися як один із засобів розвитку їхніх творчих здібностей, обдарувань та інтелекту, впливати на інноваційний розвиток кожного).
165. Роденков А.І., Щербань А.Л., Щербань О.В. Українське гончарне мистецтво і російський технолог, художник-кераміст Петро Ваулін // Харьковский историко-археологический сборник. – Х. : Мачулин, 2013. – Вып.12. – С.100-109. (Про вплив творчості відомого російського художника-кераміста Петра Вауліна на розвиток керамічного виробництва в Полтавській губернії в Україні. На підставі земських документів, наукових публікацій, спогадів старшого сина Петра Вауліна, Олександра, описано період творчої діяльності художника в Україні з жовтня 1903 до початку 1907 року).
166. Щербань Анатолій, Щербань Олена, Кішик Василь. Диканька // Диканщина. Історичний нарис. – Полтава: Дивосвіт, 2013. – С.217-261. (Про історію Диканьки від часу першої згадки про неї до сьогодні. Розділ багато ілюстровано).
167. Щербань О.В. Науково-пошукова діяльність студентів та курсантів Кременчуцького льотного коледжу НАУ // ІІ обласна науково-практична конференція викладачів суспільних дисциплін вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації «Світ очима суспільствознавця» (12 березня 2013 року, Полтавський політехнічний коледж Національного технічного університету «Харківський політехнічний університет»). (Про досвід науково-дослідницької роботи з курсантами та студентами Кременчуцького льотного коледжу НАУ).
168. Щербань А.Л., Щербань О.В. Посуд на картинах «Козак Мамай» // Матеріали симпозіуму «Запорозьке козацтво в істерико-культурному вимірі»: зб.наук.пр./ редкол.: Н.М.Буланова (відп.ред.) та ін. – Д.: ІМА-прес, 2013. – Вип.2. – С.162-165. (Вперше в українському мистецтвознавстві зроблено спробу проаналізувати зображений на картинах «Козак Мамай» посуд. Його розділено на дві умовні групи: посуд для споживання і зберігання напоїв та посуд для приготування і споживання гарячих страв. Зроблено висновки про те, що посуд, призначений для використання самим Мамаєм, переважно зображено на передньому плані, і як правило, в наборі (пляшки, кухлі, кубки, черпаки, чашки). Розміщений на задньому плані посуд (казани, бочки, пляшки, кубки та чарки) переважно фігурує в сценах колективного приготування і споживання їжі. Згадано про унікальне зображення посудини, що, ймовірно, є глиняним горщиком чи ринкою).
169. Щербань А.Л., Щербань О.В. Два портрети кобзаря в кераміці – дві долі митців // ІІ Международные Шевченковские чтения: сборник материалов / общ. ред. В.Я. Бабенко. – Оренбург; Уфа: ИЦ Уфимского филиала МГГУ им. М.А.Шолохова, 2013 г. – С.160-162. перше охарактеризовано два, одні з найдавніших точно датованих, глиняні вироби з портретом Кобзаря. Обидва з них виготовлено молодими майстрами Михайлом Гаврилком і Яковом Корицьким зі схожими біографіями в 1911 році).
170. Щербань О.В., Щербань А.Л. Традиції та інновації у опішнянському весіллі (ХХ – початок ХХІ століття) // Етнічна культура в глобалізаційному світі. Збірка наукових праць Першої Міжнародної наукової конференції студентів, аспірантів та молодих вчених, присвяченої 20-річчю кафедри археології та етнології України Одеського національного університету імені І.І.Мечникова. – Одеса, Освіта України, 2013. – С.213-226. (На основі зібраних авторами спогадів жителів селища Опішне, що в Полтавщині, реконструйовано опішнянський весільний обряд ХХ століття – початку ХХ століття. Описано трансформації, які сталися в ньому впродовж досліджуваного періоду. Подано матеріали про використання глиняного посуду. Подано назви весільних пісень). 
171. Щербань Олена. Глиняний посуд один із головних предметів оформлення столу для народної трапези // Берегиня. – 2012. – №.3. – С.48-52. (Про традиції сервірування столу в народному побуті з використанням глиняного посуду та поступову його заміну на фаянсовий).
172. Щербань А., Щербань О. «…І брагу кухликом тягли» [Текст] : про глиняні опішнянські кухлики ХІХ століття / А. Щербань, О. Щербань // Чумацький шлях. – 2013. – №2. – С.22-23. (Охарактеризовано фрагменти однієї з найчисельніших груп виробів – глиняних кухлів у загальному контексті знахідок комплексу ХІХ століття, виявленому археологом Анатолієм Щербанем у 2012 році в Опішні (Полтавщина)).
173. Щербань А.Л., Щербань Е.В. О функциях украинских глиняных сосудов // Современные подходы к изучению древней керамики археологии. Тезисы Международного симпозиума (29-31 октября 2013 г.). – М.: ИА РАН, 2013. – С.64-65. (Проанализировано назначение глиняных сосудов населения Украины ХІХ – начала ХХ веков, особенности их форм и декора. А также возможность использования этих данных археологами).
174. Щербань Анатолій, Щербань Олена. Забутий гончарний «кущ» ХІХ – першої половини ХХ століття // Кременчуцький край у контексті історії України. Матеріали IV Регіональної науково-практичної конференції / [Гол. ред. В.І.Маслак]. – Кременчук: КрНУ ім. Михайла Остроградського. 2013. – С.26-29. (Про гончарний промисел Кременчуччини. Наголошено на необхідності комплексного дослідження колишнього гончарного мікрорегіону).
175. Щербань Олена. Форми і призначення глиняних друшляків у культурі харчування українців // Народна творчість та етнографія. – №5. – 2013. – С.101-107. (Вперше подано узагальнюючу характеристику форм та декору глиняних друшляків різних регіонів України, охарактеризовано їх призначення. Досліджено, що цей нечисленний різновид глиняних виробів використовувався повсюдно на території України, мав регіональну специфіку, пов’язану із традиціями кулінарної культури  конкретного ареалу використання).
176. Щербань Анатолій, Щербань Олена. Глиняні кухлі з Опішні: до проблеми атрибутування // Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні. – Київ-Нікополь, 2013. – Вип. 22. – Ч.1. – С.136-142. (Охарактеризовано фрагменти однієї з найчисельніших груп виробів – глиняних кухлів у загальному контексті знахідок комплексу, виявленого 2012 року в Опішні (Полтавщина). Зроблено висновок про те, що впродовж ХІХ століття, великі глиняні кухлі в Опішному змінювалися. Спочатку вони мали складний профіль і своєрідний орнамент на тулубі та вінцях. Потім профіль кухлів спростився, наблизившись до циліндричного, а на тулубі зявилася нова орнаментальна композиція.).
177. Щербань Олена. Епізоди з історії створення Музею історії Десятинної церкви в Києві / Opus mixtum : № 1. / [ред. кол. : П.Дорошенко, В.Дятлов, Я.Кризина та ін.]; Міністерство культури України, Музей історії Десятинної церкви. – К., 2013. – 248 с. – С.183185. (Вперше згруповано відомості з передісторії створення Музею історії Десятинної церкви в Києві).
178. Щербань А.Л., Щербань Е.В., Роденков А.И. Русский технолог-керамист и художник-керамист Петр Ваулин: роль в развитии украинского искусства // Традыциі і сучасны стан культуры і мастацтваӯ: У 5 частках. Ч.2. Праблемы архітэктуры, выяӯленчага і дэкаратыӯна-прыкладного: мат. Міжнароднай навукова-практычнай канфэрэнцыі : г. Мінск, 25-26 красавіка 2013 г. / уклад. Ю.В.Пацюпа; рэдкал. : А.І. Лакотка [і інш.]; Цэнтр даследаванняӯ беларускай культуры, мовы і літаратуры НАН Беларусі. – Мінск : Права і эканоміка, 2013. – 160 с. – С. 153-159. (Про вплив творчості відомого російського художника-кераміста Петра Вауліна на розвиток керамічного виробництва в Полтавській губернії в Україні. На підставі земських документів, наукових публікацій, спогадів старшого сина Петра Вауліна, Олександра, описано період творчої діяльності художника в Україні з жовтня 1903 до початку 1907 року).
179. Щербань Олена. Глиняний друшляк у культурі харчування українців: форма і призначення // Народознавчі зошити. – 2013. – №6 (114) – С. 1033-1039. (Подано узагальнюючу характеристику форм та декору глиняних друшляків різних регіонів України, охарактеризовано їх призначення. Досліджено, що цей нечисленний різновид глиняних виробів використовувався повсюдно на території України, мав регіональну специфіку, пов’язану із традиціями кулінарної культури  конкретного ареалу використання).

2014 р.

180. Щербань Олена. Глиняний посуд в культурі харчування українців кінця 1860-х – початку 1870-х років (за матеріалами, зібраними Павлом Чубинським) // Україна в етнокультурному вимірі століть. До 175-річчя з дня народження видатного українського етнографа Павла Чубинського. Зб. наук. праць. Відповід. Редактор П.М.Чернега. – К., Національний педагогічний університет імені М.П.Драгоманова, 2014. – С.92-98. (Про глиняний посуд в культурі харчування українців, згаданий у праці видатного українського народознавця Павла Чубинського. Охарактеризовано подані дослідником матеріали про розташування в хаті кухонного начиння, згадки про глиняні горщик, макітру і кухлик та їх місце в технології приготування страв і напоїв. Порівняно їх із подібними за тематикою працями Миколи Маркевича та Варвари Щелоковської).
181. Щербань О. «Дірчава миска» в культурі харчування українців  [Текст] / О. Щербань // Чумацький шлях : Науково-популярний журнал. 2014/1. N 2. С. 17-19 : фот.цв. (Охарактеризовано форми та декор глиняних друшляків різних регіонів України, охарактеризовано їх призначення. Досліджено, що цей нечисленний різновид глиняних виробів використовувався повсюдно на території України, мав регіональну специфіку, пов’язану із традиціями кулінарної культури  конкретного ареалу використання).
182. Щербань А.Л., Щербань О.В. Шевченкіана в глиняних виробах //  VІІ Кирилло-Мефодиевские чтения в 2-х частях: Ч.1. Материальная и духовная культура славян // Материалы Международной научно-практической конференции. – Уфа: Изд-во Уфимского филиала ФГБОУ ВПО «МГГУ им. М.А.Шолохова», 2014. – С.83-93. характеризовано два, одні з найдавніших точно датованих, глиняні вироби з портретом Кобзаря. Обидва з них виготовлено молодими майстрами Михайлом Гаврилком і Яковом Корицьким зі схожими біографіями в 1911 році
183. Щербань Олена. Глиняний посуд в культурі харчування українців кінця 1860-х – початку 1870-х років (за матеріалами, зібраними Павлом Чубинським) // VІІ Кирилло-Мефодиевские чтения в 2-х частях: Ч.1. Материальная и духовная культура славян // Материалы Международной научно-практической конференции. – Уфа: Изд-во Уфимского филиала ФГБОУ ВПО «МГГУ им. М.А.Шолохова», 2014. – С.101-105. (Про глиняний посуд в культурі харчування українців, згаданий у праці видатного українського народознавця Павла Чубинського. Охарактеризовано подані дослідником матеріали про розташування в хаті кухонного начиння, згадки про глиняні горщик, макітру і кухлик та їх місце в технології приготування страв і напоїв. Порівняно їх із подібними за тематикою працями Миколи Маркевича та Варвари Щелоковської).
184. Щербань Е.В. К вопросу о маркерах изменений в традиционной культуре Украины (на примере глиняных дуршлагов) // Традыцыі і сучасны стан культуры і мастацтва : Мат. Міжнароднай навук.-практ. канф (28-29 лістапада 2013 г., гор. Мінск) : У 2 частках. Ч.2. / уклад. Н.С. Бункевіч [інш.]; гал. рэд. А.І. Лакотка; Цэнтр даследаванняӯ беларускай культуры, мовы і літаратуры НАН Беларусі. – Мінск: Права і эканомыка, 2014. – С.200-205. (О глиняных друшлагах, появление и исчезновение которых в быту украинцев маркирует изменения в традиционной культуре. Дана характеристика форм, декора, и региональный особенностей этих предметов).
185. Щербань Олена. Борщівник – для борщу, кашник – для каші / Олена Щербань // Дім і Сім’я. – 2014. – №4. – С.37-38; №5. – С.39-45. (Узагальнено розрізнені відомості щодо українського глиняного горщику – найуніверсальнішої посудини).
186. Щербань Олена. Глиняний посуд у традиційній культурі харчування українців через призму дослідження  Варвари Щелоковської // Народна творчість та етнологія. – 2014. – №5. – С. 28–34. (Вперше в українській етнології проаналізовано працю Варвари Щелоковської  (В.Щ.) у площині дослідження традиційної культури харчування українців. Досліджено внесок її авторки у вивчення порушеної теми. Виокремлено аспекти й питання, що потребують належної уваги сучасних етнографів з урахуванням потреб і рівня розвитку сучасної етнології, історії, культурології, мистецтвознавства та керамології. Зроблено висновок про високий  рівень інформативності та наукової ретельності аналізованої праці В.Щ.).

2015 р.
187.  Щербань О.В. Народна «магія» у виготовленні та побутовому використанні глиняного посуду Наддніпрянщини (кінець ХІХ – перша половина ХХ століття) // Народознавчі зошити. – 2015. – №.1 (121). – С. 195-205.  (У статті йдеться про народні «магічні» дії і способи в процесі виготовлення, купівлі та підготовки глиняного посуду до використання в Наддніпрянщині. Проаналізовано всі відомі свідчення, записані етнографами наприкінці ХІХ–ХХ ст. Авторка дійшла висновку, що такі дії над глиняним посудом, були подібні за суттю в різних частинах досліджуваного регіону. Зазвичай пов’язані вони з проявами охоронної та імітаційної так званої «білої» магії. Лише в Бубнівці (Вінниччина) зафіксовані випадки виготовлення посудин за спеціальною технологією для так званої «чорної» магії).
188. Щербань Е.В. Глиняная посуда как элемент традиционной культуры питания украинцев: постановка проблемы // Материалы I Международного симпозиума «Традиционная культура в современном мире. История еды и традиции питания народов мира» 30 октября – 1 ноября 2014 г. – Москва: МГУ им. М.В.Ломоносова, 2015. (О важности глиняной посуды в традиционной культуре питания украинцев. Глиняная посуда в традиционной культуре питания – важная составляющая этнокультурной традиции, многогранное явление, полученное в результате исторического освоения этносом конкретной среды. Она выступает объектом исторического процесса, формирование которого пронизано многочисленными элементами и проявлениями духовной культуры, народной эстетикой и основывается на совокупности народных кулинарных традиций).
189. Щербань О.В. Забута нами Україна // Політ. Сучасні проблеми науки. Гуманітарні науки: тези доповідей ХV Міжнародної науково-практичної конференції молодих учених і студентів, м. Київ, 8-9 квітня 2015 р., Національний авіаційний університет / редкол. М.С. Кулик та ін. – К.: НАУ, 2015.  – С.336-337. (Про актуальність звернення до пракоренів на тлі сучасних подій в Україні).
190. Щербань О. Борщик у глиняному горщику-2014 // Дім, сад, город. – 2015. - №4. – С. (Про проведення Фестивалю-Квесту в Опішні 16 серпня 2014 року).
191. Щербань А., Щербань О. Форми та призначення українського глиняного посуду другої половини ХІХ – першої третини ХХ століття // Народознавчі зошити. – №2 (122). – 2015. – С.435-444. (Охарактеризовані основні групи українського глиняного посуду другої половини ХІХ — першої третини ХХ століття. Звернена увага на особливості їх формотворення та декорування. Зроблений висновок про те, що особливості виробів кожної групи пов’язані з їхнім функціональним призначенням).
192. Щербань Олена. Глиняний посуд Наддніпрянщини, як складова традиційної культури харчування українців // Польща збірник "Нові дослідження української культури". – 2015.
193. Щербань Олена. Унікальна слобідська весільна глиняна посудина – «рюмки-трійчатки» // Народознавчі Зошити. – 2015. - №4 (124). – С. 984-987. http://nz.ethnology.lviv.ua/archiv/2015-4/32.pdf (Вперше описано, атрибутовано та зроблено спробу проаналізувати унікальний глиняний виріб – глиняні рюмки-трійчатки, згаданий відомими дослідниками-слобожанами Левом Соколовським та Миколою Сумцовим. Виріб уведено в науковий обіг).
 22 грудня 2015 року

Немає коментарів:

Дописати коментар