Варки, Савки, Миколая / Cooking, Savka, Nicholas

Варвари (17 грудня). Святкують тільки жінки. У цей день дівчата готували вареники з маком чи сиром, серед яких обов'язково мали бути й "пірхуни" - заправлені борошном. Частуючи хлопців, стежили, кому втрапить такий виріб. Відтак невдаху довгий час дражнили "пірхуном".

На початку ХХ століття святкували лише ті, кого звали Варками – вони «ставили могорича» і гостили людей.

Про це свято існувало чимало переказів. Одні вважали, що Варвара була іудейкою, але згодом вихрестилася. Коли ж про це довідався батько, то виніс смертний присуд. Інші стверджували, що Варвара - магометанка, але зголосилася прийняти християнське віросповідання; тому батько примусив її товкти босоніж подрібнене скло. Одне слово, це була великомучениця за віру. Дівчата в цей день заготовляли галузки з вишень і ставили у воду; якщо гілочки зацвітали на Різдво, то це віщувало про швидкий шлюб.

За повір'ям, на Варвари починають збиратися в тічки вовки.

Яка погода на Варвари, така й на Різдво. Який день на Варвари, такий і на Сави.

Сави (18 грудня). На Сави жінки збиралися в рукодільницькі гурти, бо прийшла пора "і савити, і варварити, і куделю кучматити". Хто ж не працював, то казали: Савила та варварила і сорочки собі не справила. Сави і Варвари на мені сорочку обірвали.

Бідному Савці нема долі ані на печі, ані на лавці.

Сава приїхав на білих санках. Варвари ночі увірвали, а Сава став день доточувати.

Сави дні прибавили.

Сава мостить, а Микола гвоздить. Савка бідний, Микола багатий. Сава - батько зимового Миколи.

Миколи (19 грудня). Миколая Чудотворця. Всі три свята - Варвари, Сави та Миколи - називали миколаїними святами. На відміну од весняного (22.V), зимового Миколая відзначали особливо урочисто. Вважалося, що він захисник усіх бідних і знедолених. Та найбільше його пошановували діти, для яких він був почесним охоронцем. Навіть існує легенда про те, що Миколай рятував дітей серед моря. Традиційно в Україні, особливо у західних областях, до цього дня готували обрядодії, пов'язані зі святим Миколаєм. Ввечері хтось найповажніший з родини, переважно дідусь, перевдягався на вулиці в "доброго Миколая" (на зразок Діда Мороза), заходив до оселі з подарунками, які батьки, знаючи про дитячі забаганки, готували заздалегідь. Вручаючи кожному окремо гостинець, святий Миколай згадував все те добре, що зробила дитина протягом року, і соромив за нечемні вчинки. Відтак діти свято вірили в існування цього доброго захисника і намагалися не гнівити "діда Миколая, який знає про все". Це був вельми дійовий виховний момент.

Крім того, в школах влаштовували цікаві вистави, де головною дійовою особою виступав святий Миколай. Поруч з ним неодмінно сусідив меткий чортик, який намагався переконати дідуся в тому, що вручати дітям подарунки не варто, бо вони були неслухняними. Але преамбула таких вистав закінчувалася тим, що "добрий Миколай" цього разу вибачає. Такі драматичні твори, позначені фольклорними сюжетами, писали найвідоміші письменники, зокрема Іван Франко. Під цю пору зима вже остаточно перебирає свої права. "Миколай бородою трусе, - рече відоме прислів'я, - дорогу стеле". Отже, для селянина це найщедріша пора - зібрано збіжжя, зроблено на зиму відповідні припаси, а отже, можна було розрахуватися з боргами. Хто ж не встигав або не міг до цього дня віддати позички, то казали: "Коли ти мені не віддаси до Миколи, то вже не оддаси ніколи".

Особливою повагою в народі користувалася ікона Миколи Чудотворця. Вона була майже в кожній оселі, оскільки, як уже мовилося, він захищав усіх бідних і знедолених.

На Миколая хлопці вже починали домовлятися про колядки.

Після Миколи пшениця вкриє поле.

Хвали зиму після Миколи.

До Миколи та й ніколи.

Миколай - жінки своєї не май.

Варка, Савка та Миколи до добра не доведуть ніколи.

У кожному році два Миколи: до першого Миколи не буває холодно ніколи, а до другого Миколи не буває тепла ніколи.

Як впаде великий іній - на гарний врожай хліба.

Як на Миколу піде дощ, то врожай на озимину.

Морозяний день - на урожай хліба і городини.

В ніч 19 грудня усі мають бути щасливі. І ті, що роблять дарунки і ті, що отримують. А найбільше щастя робити добро. Зазвичай маленьким дітлахам ховають дарунки під подушку, аби вранці дитя могло натішитися бажаним і таким довгоочікуваним даруночком. З давніх-давен День св. Миколая святкували весело. Завчасно готували маленькі даруночки, пекли печиво, варили пиво, запрошували музик, скликали гостей. І звичайно ж чекали найголовнішого нічного гостя – Миколу-Чудотворця, запалювали свічки, читали молитви...

Кажуть, Миколай увесь день напередодні свята працює, він випікає зірочки в дарунок дітям. Однак ці зірочки, потрапляючи до лантуха Миколи, перетворюються, стають схожими на свого майстра. Тож печиво, яке діти знаходять під подушкою вранці – звуть миколайчиками.

Ще у народних легендах та переказах, святий Миколай виступає як покровитель рибалок, хоронитель від стихійних лих та опікун диких звірів.

Однак усе встигнути один він не може, йому повсякчас допомагають добрі ангели. Де лихо чи халепа, має линути молитва до Миколая-Чудотворця. Він і допоможе в скрутну годину і порадить і втішить. Проте не можна ображатися, коли допомога не надійде швидко. Адже Микола на небі не сидить, він на землі добро робить.

Понравилась статья? Поделитесь ей с друзьями