Народна
вечорнична гра «У ворона»
Це така гра, що тільки
розгулятися. Ціла вистава, а не гра. Добре, коли збереться чималенький гурт. Бо
ж тут головних дійових осіб аж три: "ворон", "матка" і
"красна дівиця". Вибирають на ці ролі старших, сильніших. Та про всяк
випадок і лічилки подамо. Щоб, коли виникне така необхідність, визначити
"ворона":
Що сорока, то ворона,
Та дівчина чорноброва
Руба дрова до порога
Та боїться приступити,
Щоб ніженьки не врубати.
Сорока, сорока, джа.
Назвати "матку":
Чижик, чижик, чижинець,
Прехороший молодець
По садочку скакав,
Пані Марію вітав:
- Пані Марія - полька,
Поший мені льольку,
А я тобі заплачу,
Ще й "чижика" заскачу.
Скік!
Вказати на "красну
дівицю":
Гулі, гулі,
Такі очі, як моргулі.
Чинки, чинки,
Такі очі, як починки.
Чата, чата,
Такі очі, як горщата. Починаючи
гру, "ворон" бере паличку, сідає й ніби копає ямку. "Красна
дівиця" тримається ззаду за "матку", а далі держаться одне за
одне діти. Вони - "хвіст матки".
Отож "матка" підходить
до "ворона" з "хвостом". Довшим чи коротшим. Залежить від
того, скільки малят грає.
"Матка" заводить з
"вороном" таку розмову:
- Вороне, вороне, що ти копаєш?
- Ямку.
-Нащо?
- Голочку шукаю.
- Нащо тобі голочка?
- Торбинку зшити.
- Нащо тобі торбинка?
- По росу ходити.
- Нащо тобі роса?
-Окріп гріти.
- Нащо тобі окріп?
- Твоїм дітям очі заливати.
- А щоб не лазили в мій город ягід рвати.
- Який у тебе город?
- Отакий! Отакий! - "ворон"
підкидаєвгору паличку. Під самісіньке небо.
- А у мене отакий, низенький,
низенький,при самій землі, - показує матка, - та й тоне лазять.
- Тернинням та пшеничинням.
- А чим же мені городець загородити?
- Завали, то мої діти й не будуть лазити.
- Твої діти бублички, суслички поїдять,
камінь відкинуть і знов улізуть.
- Таке й скажеш. У мого батька при землі
тин, та й то мої діти самі не лазять, а я їх пересаджую.
При цих словах "матка"
з "хвостом" обкручується, примовляючи:
- Обернуся, обкручуся двічі, тричі. Чи
всі мої діти?
А ворона кричить:
- Кра! Кра! Кра! їсти хочу!
Накидається на дітей. Як відірве
останнього у хвості, то відведе на те місце, де в нього "піч", і
показує, як спійманого їсть.
А матка з "хвостом"
знов підступає і запитує:{mospagebreak}
- Вороне, вороне! Поки ти наївся?
А він показує:
- Наївся по кісточки, напився по коліна.
Вона знов обкручується,
старається уберегти дітей од "ворона". А він, як ухопить заднього, то
відводить і "саджає його на піч". Так "матка", поки за нею
"хвіст", допитується у "ворона":
- Вороне! Вороне! Поки ти наївся?
А він відказує:
- Наївся по пояс, напився по шию.
Потім:
- Наївся по груди, напився через верх.
Говорить, що придумає, поки не переловить та не "посадить на піч"
усіх дітей.
Коли вже при "матці"
залишиться тільки "красна дівиця", то "ворон" стає там, де
"піч", закриваючи спійманих. А "матка" підходить і питає
чотири рази:
- Вороне! Вороне! Що з тобою?
- Чорт з бородою.
- А за мною "красна дівиця" з
водою.
Обкрутиться й знов звертається:
- Вороне! Вороне! Що з тобою?
- Кочерга!
- А за мною дівчина молода. Вороне!
Вороне! Що з тобою?
- Лопата.
- А за мною дівчина горбата. Вороне!
Вороне! Що з тобою?
- Макогін.
- То бий мою дівку навздогін.
При цих словах "красна
дівиця" втікає, а "ворон" - за нею. А діти напускаються на
"ворона". Як спіймають, то повиснуть у нього на руках, звалять з ніг
і туркотітимуть у вуха:
- У-у-у-у-у!
Коли самі не справляться, то й
"матка", й "красна дівиця" допоможуть. Провчать
"ворона", щоб більше нікого не кривдив.
Понравилась статья? Поделитесь ей с друзьями
Немає коментарів:
Дописати коментар