Сіренко С. В.
Інститут мистецтвознавства,
фольклористики та етнології
ім. М. Т. Рильського НАН України
Хапа: особливості будови та способи лову
У статті зроблено спробу визначити будову, види та способи застосування традиційного українського рибальського знаряддя лову– хапи. Виявлено, що від хапи походить один варіант сучасної раколовки.
This article attempts to define the structure, types and methods of using traditional Ukrainian fishing gear - Hapa. Found that hapy comes from one version of modern rakolovky. Key words: fishing gear, hapa, disposition, methods of fishing, fishing.
Вивчення тематики традиційних господарських занять в ет-нографічній науці займає помітне місце з огляду на їх визнача-льну роль у формуванні етнічної та регіональної специфіки тра-диційної культури багатьох народів, і українців у тому числі. Значне використання риби у харчовому комплексі українців, як і інших народів, у релігійному світогляді яких важливе місце по-сідають регламентації харчового раціону(зокрема пости), зо-бов’язує вивчати усі елементи рибальства, у першу чергу знаря-ддя та способи лову. У цій статті ми розглянемо традиційне ри-бальське знаряддя лову хапа.
Історіографія засвідчує, що комплексно хапа не вивчалася, а
висвітлювалася лише в загальному контексті студіювання риба-льства. Розглядом окремих аспектів хапи займалися такі дослід-ники, як П. Рябков[1, сс. 159–160], Л. Берг[2, с. 214], В. Клер[3,
сс. 318–319], Т. Гавриленко[4, с. 138], Н. Заглада[5, с. 37], І. Лі-пкевич[6, с. 107] та А. Дмитренко[7, с. 79]. Вищеперераховані
вчені досліджували регіональні особливості будови та способи
застосування.
Мета статті полягає у тому, щоб на основі польових матеріа-лів, архівних джерел дослідити будову, види, способи виробни-цтва, використання та регіональні особливості хапи, звернутизначну увагу на дніпровський варіант снасті. Хронологічні рам-ки дослідження охоплюють кінець ХІХ– початок ХХІ ст. Тери-торіальні межі дослідження охоплюють всю територію України.
Хапа– це пастка, яка має форму зрізаного конуса, переверне-ної миски або прямокутника. За розмірами хапи поділяються на
два види: малі і великі. Малі мали форму зрізаного конуса.
Складаються з двох обручів, діаметр яких– до1,5 м. Ці два об-ручі на висоті один метр скріплені трьома чи чотирма лозовими
стойками, які зверху над обручем зведені на конус, від якого йде
держак(ручка). Обручі обплітали лозою або обтягувались сіт-кою, переважно дворізевою(рис. 1) [6, с. 107; 7, с. 79; 8, арк. 19;
9, арк. 93; 10, арк. 47, 81, 136-137]. У другій половині ХХ ст. ка-ркас хапи почали робити металевим або з старих металевих ві-дер, у яких ліквідовували дно, прикріпляли держак(рис.2) [12,
арк. 5-6; 13, арк. 31; 14, арк. 8].
Великі наставки відрізнялись не лише розмірами, а й відсут-ністю(рис.3) чи розміщенням(горизонтально) держака[3, с.
318–319; 15, с. 9]. На Закарпатті пастка мала форму паралелепі-педа. У верхній частині знаходились перемички, які служила
ручками. Висота такої наставки– метр[16, арк. 93].
Ловлять хапою переважно в брід і рідко з човна. Рибалка бере
пастку за ручку і опускає її у воду. Після цього, якщо пастка ма-лої форми, рукою виймає рибу, а якщо її розміри великі, то бов-том чи веслом бовтають усередині хапи. Від чого риба лякається
і застрягає у сітці. Потім виймають пастку, а з неї рибу. Так лов-лять весною переважно коропа. Влітку ловлять трішки по-іншому. Спочатку лякають рибу, бовтаючи воду, від чого вона
ховається в кушир, в мул, і там на воді з’являються бульбашки.
Це місце, де з’являлись бульбашки, накривають хапою, а потім
бовтають усередині пастки[9, арк. 93–94; 10, арк. 104, 136; 11,
112
арк. 37, 62]. При цій ловлі могли використовувати хапи з однос-тінною сіткою. Тоді рибалка рибу зі снасті виймав руками, коли
пастка ще перебувала у воді[17, арк. 102]. Цим способом пере-важно ловлять линів, а тому спосіб лову називається«линати»
[17, арк. 127]. Часто зазначають, що цією пасткою ловлять лише
линків[5, с. 37; 8, арк. 19]. Застосовувалась хапа й при колекти-вному лову. Вночі рибаки розташовувались на мілководді і че-кали підпливу коропа[18, с. 13]. На Закарпатті цією снастю в
жаркі дні ловили карасів і щук[16, арк. 93].
Дана пастка має такі регіональні назви: «наставка» – в Захід-ному та Центральному Поліссі[7, с. 79]; «калоша», «ковбення»,
«ковбоша», «ковбеша», «верейка» – в Східному Поліссі[5, с. 37;
10, арк. 9, 15, 127, 136-137, 225]. У дунайському регіоні назива-ють«накривка» [2, с. 214; 3, сс. 318-319], а в дніпровському(від
Дніпропетровська до Херсона) – «ручна накидка» [1, с. 159],
«хапа» [1, с. 160; 4, с. 138; 6, с. 107]. На Закарпатті іменувалась
«топогатом» [16, арк. 93].
Як бачимо, всеукраїнської назви цієї пастки немає. У різних
частинах держави цю снасть називають по різному, що на нашу
думку, свідчить про відсутність запозичення між етнографічни-ми регіонами, а також про місцеве походження знаряддя, а отже,
не було запозичення від інших народів. Хоч такою пасткою лов-лять в білоруському Поліссі[19, с. 364], у Російській Федерації в
дельті Волги[20, с. 6], у Західній Африці[21], у М’янмі(рис. 4)
[22].
Найбільшими регіонами поширення наставки в Україні є По-лісся та Південь України(дніпровський регіон).
Сьогодні ловити ковбешою заборонено, але чи дійсно це так?
У головному нормативно-правовому акті«Правила любительсь-кого і спортивного рибальства та Інструкції про порядок обчис-лення та внесення платежів за спеціальне використання водних
живих ресурсів при здійсненні любительського і спортивного
рибальства» зазначається, що рибу ловити дозволено лише вуд-ками, а раків можна раколовкою-«хапкою»
1
. На жаль, чітких по-яснень стосовно цього знаряддя лову немає. Вказано лише, що
діаметр не повинен перевищувати70 см і вічко не більше22 мм.
На території України сьогодні застосовують два типа раколовок:
1) сітковий конус, який мотузкою сполучається з палицею, 2)
1
Правопис знаряддя лову подаємо як написано в нормативно‐правовому акті
113
два обручі(верхній має менший діаметр і служить вхідною час-тиною) обтягнуті сіткою(рис. 5). Як бачимо, другий тип раколо-вки формою, будовою схожий на велику хапу. Відрізняється ма-лими розмірами та наявністю дна. Це може свідчити, що другий
сучасний вид раколовки походить від хапи. Доказом цього може
ще бути й термін«хапка», який використовують у нормативно-правовому акті. Отже, виходить, що великою хапою малих роз-мірів рибальські правили рибної ловлі дозволять сьогодні лови-ти раків.
Наші експедиційні матеріали засвідчують, що наставкою сьо-годні ловлять лише на Поліссі, а в другій половині ХХ ст. акти-вно застосовували в дніпровському регіоні, а саме в Нікопольсь-кому р-ні Дніпропетровської обл. У місцевості, де за висновками
запорізького дослідника Володимира Мільчева, найбільший рі-вень збереженості запорозької спадщини в усній традиції риба-лок[23]. Можемо припустити, що хапа– це козацьке знаряддя
лову.
Чи могли козаки ловити рибу хапою? Могли, але доказів
цього немає. У козацьких документах ХVІІІ ст. про цю снасть
нічого не написано тому, що наставка не відноситься до проми-слових снастей і за вартістю не була дорогою. У записках В. Зу-єва про рибні промисли запорозьких козаків також нічого не
сказано про хапу[24]. Через те, що свою увагу дослідник зосе-редив на сіткових снастях. Археологічні розкопки не виявили
наставок. Це і не дивно, адже знаряддя вироблялося з матеріалів,
які довго не зберігаються. Можливо, що все таки археологи за-лишки наставок знаходили, але не трактували їх як знаряддя ло-ву. Як відомо, щоб точно реконструювати знахідки частин ри-бальських знарядь, археологи залучають етнографічний матеріал
[25, с. 78]. На жаль, в етнології рибальство дуже мало вивчалось,
особливо це стосується етнографічного регіону Півдня
України.
Отже, наставка спочатку вироблялась повністю з лози, а в ХХ
ст. її стінки почали робити з метала і сітки. В Україні існує два
вида цієї снасті: малий і великий. Від останнього виникла рако-ловка, яку правилами любительського і спортивного рибальства
дозволено використовувати для ловлі раків й іменують її дніп-ропетровським терміном. Сьогодні наставкою ловлять лише на
Поліссі. Хапою могли ловити козаки.
114
Список джерел та літератури:
1. Рябков П. Рыболовство въ Херсонской губерніи/ П. Рябков//
Сборникъ Херсонскаго земства. – 1891. – №1. – отд. 3. – С.
129–164.
2. Бергъ Л. С. Бессарабя. Страна– люди– хазяйство/ Л. С. Бер-гъ. – Петгроградъ: «Огни», 1918. – 244 с.
3. Клеръ В. Орудія лова и ловцы района примененія Русско-Румынской рыболовной конвенціи// В. Клеръ// Вестникъ
рыбопромышленности. – 1915. – №4. – С. 286–321.
4. Гавриленко Т. Старі форми економічного побуту на Велико-му лузі/ Тодор Гавриленко// Первісне громадянство та йо-го пережитки на Україні. – 1929. – Випуск3. – С. 118–139.
5. Заглада Н. Відділ монографічного дослідження села(Село
Старосілля): Довідник по музеї антропології та етнології ім.
Хв. Вовка/ Ніна Заглада. – К.: Всеукраїнська академія наук,
1930. – 80 с.
6. Ліпкевич І. Г. Рибальська лексика в українських говірках
Нижньої Наддніпрянщини: дис. …канд. філ. наук: 10.02.02
/ Ігор Григорович Ліпкевич. – Запоріжжя, 1993. – 211 с.
7. Дмитренко А. Присвоювальні промисли: збиральництво, ми-сливство, рибальство, бджільництво/ Алла Дмитренко//
Етнокультура Рівненського Полісся/ Упор. В. П. Коваль-чук. – Рівне: ПП ДМ, 2009. – 376 с. – С.76–82.
8. Архівні наукові фонди рукописів та фонозаписів Інституту
мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т.
Рильського НАН України(далі АНФРФ ІМФЕ), ф. 1, спр.
906, 22 арк.
9. АНФРФ ІМФЕ, ф. 14-5, спр. 40, 133 арк.
10. АНФРФ ІМФЕ, ф. 14-5, спр. 741, 274 арк.
11. АНФРФ ІМФЕ, ф. 14-5, спр. 743, 96 арк.
12. Архів Музею етнографії Волині та Полісся при Східноєв-ропейському національному університеті імені Лесі
Українки(Архів МЕВП), ф. 15, спр. «Сіренко. – D1S2, с.
Залисиця Ратн. р-н Волинська обл.», 11 арк.
13. Архів МЕВП, ф. 15, спр. «Сіренко. – D2S1, с. Межисить
Ратн. р-н Волинська обл.», 43 арк.
14. Архів МЕВП, ф. 15, спр. «Сіренко. – D5S2, с. Межисить
Ратн. р-н Волинська обл.», 14 арк.
15. Нагорнюк О. Вузькоколійка: 106 кілометрів Полісся/
Олексій Нагорнюк. – Рівне: б/о, 2008. – 26 с.
115
16. АНФРФ ІМФЕ, ф. 14–5, спр. 42, 104 арк.
17. АНФРФ ІМФЕ, ф. 14–5, спр. 740, 138 арк.
18. Браунер А. Заметки о рыболовстве на р. Днестре и Дне-стровскомъ лимане въ пределахъ Одесского уезда/ А. Бра-унер// Сборникъ Херсонского земства. – 1887. – №3. – отд.
3. – С. 1–52.
19. Этнографія Беларусі: Энцыкл. (Беларус. Сов. Энцык.;
Рэдкол.: І. П. Шамякін(гол. рэд.) і інш. – Мн. : БелСЭ,
1989. – 575 с.
20. Барановъ Ф. Ловъ игрового сазана въ дельте р. Волги/ Ф.
Барановъ// Рыбопромышленная жизнь. Приложеніи къ
«Вестнику рыбопромышленности». – 1913. – №1-2. – С. 4-6.
21. HumboldtMike. African Women Fishing and Large Fruit Bats
in Mali [Електронний ресурс] / HumboldtMike // YouTube. –
2008. – 23 квітня. – Режим доступу до відео:
http://www.youtube.com/ watch?v=vDUZwQ1Txxg
22. Thinkstock. Мьянма. Жители деревень близ озера Инле
управляют веслом ногой, а не руками[Електроний ресурс] /
Thinkstock // REDIGO. – Режим доступу до фото:
http://redigo.ru/article/314
23. Мільчев В. Останні з запорожців: рибалки Нижнього Под-ніпров’я– хранителі традицій низового козацтва[Елек-тронний ресурс] / Володимира Мільчева// Козацтво ХV-ХХІ ст. – Режим доступу до статті:
http://www.cossackdom.com/calture/milchev_ostzaporozh.htm
24. Зуев В. Обывших промыслых запорожских казаков и
наипаче рыболовном[Електронний ресурс] / В. Зуев// Ко-
Понравилась статья? Поделитесь ей с друзьями
Немає коментарів:
Дописати коментар