Програма теоретично-практичного
КУРСУ- самопізнання
«ЕтноТАЄМНИЦІ
українського ЖІНОЦТВА»
Куратор –
етнолог, етнограф, історик, керамолог, краєзнавець, Майстер із виготовлення
української традиційної ляльки-мотанки, обрядової ляльки з тіста, колекціонер
та популяризатор творів українського традиційного мистецтва та народного
побуту, викладач вищої категорії, кандидат історичних наук, Олена-Олімпіада Щербань (066 18 45 061).
Місце
проведення
– Лялина Світлиця, Старий Хутір.
Теоретично-практичний КУРС-самопізнання
розрахований для ВСІХ БАЖАЮЧИХ, без вікових і статевих обмежень.
У програму включено теоретичні і
практичні заняття, тривалістю одна-дві години (якщо нам разом буде цікаво, час
тривалості заняття продовжимо).
Передбачено Творчі практикуми на теми:
1)
Українська ЖІНКА – ХТО вона?
ВПЛИВ, РОЛЬ, правічна МУДРІСТЬ української ЖІНКИ, Її місце в Часі,
Просторі, Історії.
Символіка і символізм ЖІНОЧИХ образів в українському народному мистецтві,
зокрема в лялькарстві.
ЩО повинна пригадати з глибини віків сучасна УКРАЇНКА, аби ПОВНОЦІННО
ЖИТИ в умовах новітнього часу.
2)
Правічна українська
ЛЯЛЬКА-ОБЕРІГ. Актуальність ЇЇ для сьогодення.
Лялька-мотанка –
справжнє мистецтво іграшки і не тільки….
Впродовж тисячоліть людство, наслідуючи Творця, окрім виготовлення з інших
матеріалів (глини, тіста, соломи, лози, дерева, вовни, трави, сиру….) творить
ляльки з тканини за своїм образом та подобою. Народна лялька-мотанка без
перебільшення є унікальним явищем традиційної культури українців. Вона
своєрідно-оригінальна за способом виготовлення, складно-проста за декоративною
палітрою і така ТЕПЛА… Оскільки народна Лялька з тканини була невід’ємною
частиною селянського побутового середовища, пов’язаного з хліборобською працею
та домашнім вогнищем, вона і в прадавні часи, і сьогодні є символом родючості,
материнства та своєрідним оберегом. Превалювання жіночих зображень над
чоловічими можна пояснити тим, що з жіночим образом з давніх часів асоціювалися
уявлення про богиню родючості, праматір, берегиню домашнього вогнища та
захисницю.
Чи доводилося Вам коли-небудь робити ляльки власноруч? Серед розмаїття
сучасних ляльок народні ляльки з тканини (перш за все ляльки-мотанки) є
особливим видом. Особливим насамперед тому, що зробити її дуже просто, кожен
може змотати собі Лялечку, використовуючи при цьому свої працьовиті пальчики,
тканину та нитки…. Спробую поетапно розповісти-показати абсолютно не приховуючи
ніякісіньких секретів ЯК Я МОТАЮ СВОЮ ЛЯЛЮ-МОТАНКУ. Для роботи-забави потрібні:
1) гарний, спокійний настрій;
2) шматок (приблизно 20×20 см) приємної на дотик тканини будь-якого
кольору, краще ситець вітчизняного виробництва;
3) нитки, краще муліне, дві котушки будь-якого кольору;
4) два шматки (приблизно 25×10 см) тканини, краще щільнішої за ситець
фактури;
5) шматок тканини, щоб вирізати з нього хустинку для Лялі;
6) ножиці.
3)
Лялька, яку можна з’їсти. Способи і правила
приготування. Змістове навантаження та семантика. Енергетика та закодовані
гаразди стародавніх ласощів.
Українські
народні ляльки виготовляли з різноманітних матеріалів: глини, тканини, дерева,
соломи, рогози, лози, кукурудзяних пелюсток, сиру, паперу….. а також тіста. Страви з тіста займають
чи не одне з перших місць в українській кулінарії. Не дивно, що «хлібний» народ
виготовляв із цього пластичного та легкого в приготуванні матеріалу
різноманітні фігурки. Дослідники української народної іграшки переважно не
згадують про ляльки з тіста, очевидно, вважаючи їх обрядовим печивом. На
підставі зафіксованих мною етнографічних матеріалів в Полтавській,
Закарпатській областях та Львові, які свідчать про те, що пряничні фігурки у
вигляді жінки в народному середовищі називали «панянки», «кукли», «баришні»
дозволю собі в даній доповіді величати їх ЛЯЛЬКАМИ.
4)
Магія
етнічного ВЕСІЛЛЯ. Сімейний побут, роль ЖІНКИ-БЕРЕГИНІ РОДУ в ньому.
Як склався у людини шлюб, так і піде все її життя. Народна мудрість.
Заміж йти – треба знати, що нема ні вислуг, ні відставки,
оженитися – не дощову годину пересидіти. Тому, перш ніж одружитися, потрібно
роздивитися. Се не на рік, а на цілий вік… Народна мудрість
Українська
весільна народна драма – не
лише барвистий, складний, зітканий з різних, часто полярних емоцій обряд, але й
наповнений магічною символікою багатогранний ритуал, невідступне слідування
якому пророчило щасливе Життя
новоствореного подружжя і всього роду. Відбуваючись за подібним сценарієм у
різних населених пунктах України, весільний обряд все ж таки має значну
кількість локальних особливостей. І нині ще майже в кожному селі можна записати
унікальні відомості про цю важливу обрядодію у житті кожної родини. ВЕСІЛЛЯ з
давніх-давен грали пишно та гучно, дотримуючись традицій, що не одне століття
складалися пращурами. Прикметно, що навіть у селах одного району, розташованих
по-сусідству, весільний обряд відбувався по «сценаріях», які різнилися один від
одного. СЕКРЕТИ ЩАСЛИВОГО подружнього життя складалися не лише на Весіллі, але
й задовго до нього…
Смисл
ВЕСІЛЬНОГО КОРОВАЮ, РУШНИКА, КВІТКИ МОЛОДОЇ…
ФУНКЦІЇ батьків на ВЕСІЛЛІ…
5)
Різдвяна
атрибутика: ДІДУХ, вертепне дійство, ПРАВИЛА приготування святочних страв та
напоїв.
Символ РОДУ –
виготовлений власноруч Різдвяний ДІДУХ з житньої, пшеничної та ячної соломи –
прадавній український оберіг ЩАСЛИВОГО майбутнього року, здоров’я і достатку
всієї РОДИНИ…..
Вертеп, або
святкуємо Різдво незабутньо!!!
Святочна БАГАТА
КУТЯ. Як готувалися наші прабабусі до Святвечері та Різдвяного обіду? \
6)
Смакує
по-українськи, або ЯК уміли чарувати вареничками наші прапрапра? Яким чином
національний харчовий раціон та особливості національної кухні вплинули на
формування нашого ХАРАТЕРУ та КУЛЬТУРИ?
Харчові забобони і табу українців.
«А хліб такий,
як пух та дух, як пуховочка»…. Секрети пухких вареничків, крученичків,
пундиків….
Їжа – один із факторів, що забезпечує
функціонування живого організму як біологічної одиниці, – займає одне з центральних місць, зберігає профанно-сакральну єдність,
яка дає можливість осягнути повноту народних уявлень про своє місце в системі
інших культур і місце інших культур порівняно з власною.
Страви
і напої відіграють одне з важливих місць в житті не лише окремого індивіда, але
й держав та народів. Питання
народного продовольства захоплюють практичні сторони життя і не можуть бути
ігноровані ні суспільними ні державними діячами.
Елементи
матеріальної культури українців, які належать до сфери традиційного харчування,
в тому числі посуд та начиння, необхідні для приготування, подачі до столу,
споживання, зберігання, транспортування їжі, є одними із найбільш стійких у часовому
контексті. Використовуваний набір посуду посідає важливе місце в традиційній
культурі українців, втілює етнічні особливості, яскраво відбиває естетичні
смаки, рівень та етапи культурного розвитку. Він є однією з тих особливих
форм матеріального буття, що до певної міри, хоч і з різним рівнем
інтенсивності, визначає своєрідність у тому числі і духовної культури етносу.
Глиняний посуд – вагома складова традиційної народної культури, в якій упродовж
багатьох століть український етнос демонстрував високий мистецький талант і
утверджував культурні надбання…
Пропонованим темарієм
не вичерпується коло наших з Вами зацікавлень та інтересів.
Понравилась статья? Поделитесь ей с друзьями
Немає коментарів:
Дописати коментар