Миколи – давнє землеробське календарне свято. Відомі два Ми- коли: весняний, або Теплий (22 травня), і зимовий (Добрий) ― 19 грудня. У народних віруваннях Микола є помічником і заступ- ником хлібороба. Вчені вважають, що образ давнього бога українців Велеса (опікуна тварин, покровителя волхвів, ясновидців, віщунів, бога мистецтва, краси, щастя, любові) знайшов своє продовження і вті- лився у християнського святого Миколу. О. Афанасьєв зазначає, що образ Миколи увібрав у себе якості кількох богів, насамперед, морського бога ― господаря дощового моря. Тому називають його іще Морським, Мокрим. Людина навіть якщо і на малу воду сту- пає, то і тоді за допомогою до Миколая звертається: ″Чудотворцю Миколаю, на тебе всю надію покладаю: не дай пропасти ні під во- дою, ні на воді″. На Весняного Миколая всі виходять до води, зупиняються на березі над самим водним плесом і довго дивляться на нього, аби відбилося зображення кожного у воді. У народі існує повір’я: що у воді відобразиться, швидше до неба піднімається, тому Миколай бачить, кого потрібно охороняти від нагальної води. Це обрядодія означає: це я, а це ― моє обличчя і моє тіло. Хай зла йому не вчи- нить вода, як я у неї увійду. ″Миколай води оглядає″, ― говорять у народі. Микола Холодний (бо приносить приморозки, а то і сильні морози із завірюхами) вважається одним із головних зимових свят. Уява малює його у довгому кожусі, з бородою до пояса, а очі сві- тяться добротою ― володар Зими, Дід Мороз, але з щедрою, доб- рою душею. І сьогодні

він є улюбленцем дітлахів, бо вночі тихесе- нько приходить до кожної домівки і кладе десь у куточку або під подушку подарунок для малечі. Дуже любить малих грамотіїв- книголюбів, тому частенько серед дарунків можна побачити книгу. Для непослухів приносить різочки разом із подарунками, ніби по- переджає, що потрібно слухатися старших, бути чемними, прагну- ти до науки. На Зимового Миколу варили раніше пиво, бо вважалося, що від Миколи до Різдва бога Сонця ― найсприятливіша пора для виготовлення цього напою. В одній призабутій колядці це дійство подано як один із сакральних звичаїв, на яких світ держиться, а всі біди від того, що потомки нехтують традиціями прадідів: ″Чому 229 так нема, як було давно, Як було давно, з первовіку: святим Мико- лам пива не варять″. На Весняного (Теплого) Миколая був звичай уперше коней виводити на пашу, а звідси і народні приповідки: ″Прийшов Ми- колай ― коней випасай″; ″Юрій корів випасає, а Микола ― ко- ней″. Господарі кропили коней свяченою водою і їздили в полі верхи, ″аби нечиста сила коней не замучила″. Робили жертовні обіди, аби Миколай дав здоров’я усім у роду, щоб сила була влітку працювати на ниві. З їх приводу говорили: ″Понаставляли наїдків, як на микольщині″. Для вшанування покровителя домашньої худо- би розпалювали на пагорбах вогнища від ″живого вогню″. ― З Миколаєм будьте здорові та багаті! ― вітають сусіди один одного і сьогодні у глибинних селах України, зайшовши цьо- го дня зранку до хати, кладуть на лаву подарунок. ― Щоб святий Миколай завжди був між нами, мудрості навчав. У народі існує думка, що Миколай не любить, коли байдику- ють на його свята. ″Якщо продармував цю святу днину, то помочі уже не проси. Собі робити боронь Боже, бо і через сім літ верне тобі на зло. А от немічним, знедоленим, сиротам чи вдові будеш що робити, то Миколай у цій справі тобі допоможе, і силу поверне, і від зла захистить″, ― зазначає дослідниця народних звичаїв Г. Маковій. Матері у Миколаївську днину звертаються з молитвою до Чу- дотворця, аби здоров’я дав їхнім дітлахам, хворі просять зцілення, а молодята прохають навчити їх прощати один одному, наповнити їхні взаємини теплотою. Ця днина ― свято Роду. Збирається вся родина і звітується перед старійшиною як перед Миколаєм: що доброго зробив за рік, чим порадує, як людям допоміг, що планує зробити у майбутньому, щоб Чудотворець був милостивий до ро- дини і звітуючого, зокрема. Старійшина перевіряє дітлахів на до- тепність, мудрість, веселість. Співи, радощі, ігри, дарунки, добрі побажання наповнюють оселю, щоби Миколай і через рік захотів відвідати цю хатину та застав усіх живими-здоровими. Закінчуєть- ся день співом-побажанням: Ой світла зоря над світом зійшла, А за цим столом в нас родина вся. Миколай святий коло всіх сидить, І за цим столом на усіх глядить… На Теплого Миколая серед молоді популярною була раніше така гра. Дівчині зав’язували очі, а хлопці ставали осторонь у гурт. ― Шукай Миколая, шукай! ― вигукували подруги. Ведуча під- ходила до парубочого гурту і вибирала навпомацки, хто потрапить 230 під руку. Вибраний вважався благословенний Чудотворцем і пови- нен перед усіма давати звіт, яке кому добро зробив за рік.

Понравилась статья? Поделитесь ей с друзьями