Обжинковий дід ― добре відомий поліщукам обжинковий тер-
мін, що означає частинку недожатої ниви, яку залишають покій-
ним предкам. Поступово знімаючи табу з недожатої ділянки обря-
довими діями, прадавні землероби довели цю частку урожаю, що
належить душам прабатьків, до розмірів теперішніх ― символіч-
ного ″діда″, логічним продовженням якого уже у хаті є сніп на по-
куті. За способом в’язання, обрядовими дійствами мало чим відрі-
знявся від ″бороди″, яку залишають у полі. Це той же пучок недо-
жатого жита, де кількість залишених стебел повинна співпадати з
кількістю членів сім’ї та поголів’я худоби (кожному по колосоч-
ку). ″Діда″ перев’язують у кількох місцях кольоровими нитками
або шнурочками.
Всі інші обдядодійства такі ж як і під час вигото-
влення ″спасової бороди″. Винятком є лише той факт, що ″діда″ на
ниві обгороджують парканом ― роблять для нього ″хатку″. Із за-
здалегідь недожатого невеличкого квадратика жита посередині
відбирають стебла з дорідними колосками для власне ″діда″. Те,
що залишилося навколо, зжинають. Потім зайву солому з вижатого
відрізають. Пучок колосся разом з іншими колосками використо-
вують на ″квітку″, яку несуть додому, а соломою обгороджують
уже обв’язаного ″діда″ з усіх сторін. Це ″хатка″ (загорожа) для
″діда″. Є підстави вважати, що ″дід″ ― це душі предків-дідів, яких
кличуть на допомогу, коли потрібно швидко та якісно щось зроби-
ти. Для зустрічі з останніми призначалася вечеря напередодні за-
жинок, яка у давнину відбувалася безпосередньо у полі. Її симво-
лом-рудиментом залишився до сьогодні хліб-″зажинач″. ″Борода″ і
″дід″ належали предкам, як їхня частка урожаю. Їм же належали і
сніп та ″квітка″, які прилаштовувалися на покуті.
Польська дослідниця М. Войтила-Свєдовська з цього приводу
стверджує: ″Тільки на загальному фоні антропоморфічного сприй-
няття природи і витриманого часом уявлення про безперервність
життя і взаємопроникненість, чи, вірніше, взаємодоповненість сві-
ту живих і світу мертвих ― і самі обряди, і їх назви отримують
свої пояснення″.
Немає коментарів:
Дописати коментар