Колодій ― бог шлюбу, примирення, взаєморозуміння; сонячний бог, який щороку воскресає напровесні. Нашими предками у його честь було встановлено свято, яке триває сім днів, у той період, 176 коли Сонце зробить навколо власної осі десять обертів, а Місяць десять раз омолодиться. Це найсприятливіша пора, за народними переконаннями, для народження потомства, тому з Колодієм пов’язують розгалуження Дерева роду, а маленьку колодочку ― з гілочкою родового Дерева життя. Разом із Колодієм вшановувався бог достатку Велес (Волос) та його дружина Туриця, що супрово- джує бога Ярила у час його приходу на землю весняної пори. Пра- діди прихід цих богів вшановували веселими святами з різними ігрищами, піснями. Люди запрошують до себе на гостини Колодія, Велеса, Турицю, Ярила, інших сонячних богів, а жінки у їх честь справляють обряд ″Колодка″. В одній із пісень, які супроводжува- ли обрядодії під час ″Колодки″ зазначається: ″Ой колодко, ой ко- лодочко, Ой а що ж ти нам та й наробила, Ой а що ж ти нам та й наробила, Що серед будня свято зробила″. Після довгої зими людина відчуває загальну втому, виснажен- ня, безсилля, і тут приходить бог Колодій,

приносить із собою ко- лодієві напої, попивши які сім днів, можна цілком повернути здо- ров’я. Тому Колодія називали іще богом, котрий повертає втрачене за зиму здоров’я, наповнює силою, весняною енергією людське тіло. Однак міцне тіло нічого не варте, якщо воно із середини тру- хляве, наповнене заздрістю, ненавистю, злом. Тіло і душа повинні бути у гармонії. Ось тому поряд із уживанням цього чудодійного напою, потрібно було очистити свою душу. У обрядодійствах свята Колодія досить часто брали участь во- рогуючі між собою особи (свекрухи, невістки, зяті, тещі, сусіди, заздрісники), яким ″по колу″ давали колодієві напої, що гасили колючі нерви, приборкували злі помисли. Таким чином реалізува- лися приписи народної філософії: на Колодія потрібно обов’язково помиритися, в противному разі за цілий рік зле серце так сточить душу, як шашіль найтвердішу деревину, що вона розпадеться на порох. Напої пили протягом семи днів. За цей період Колодій уми- рав, а разом із ним зникали злі помисли, ворожнеча. З цього при- воду співали: ″Я на тебе, Колодію, маю всю надію, А без тебе, Ко- лодію, нічого не вдію. Я без тебе, Колодію, розпадусь на порох, А з тобою проживу ще кілька раз по сорок″. Окрім того, колодієві напої заспокоювали нервову систему людини перед початком пе- ріоду важкої виснажливої праці на землі весною та влітку. Протягом семи днів свята Колодія можна не раз було почути такі висловлювання: ″Пошануймо, люди добрі, наше Сонечко по- весніле! Прибуло воно до нас у образі Колодія″ (майстерно вите- сана колодка, прикрашена стрічками, квітами). Учасники свята 177 обов’язково тричі обходили за рухом Сонця стіл (″стол ― то пре- тол″, на ньому лежить хліб як дар, жертва для богів), славили Ко- лодія, Сонце, весну, світло, без яких неможливе існування людини і квітування землі, запрошували їх до себе на гостину. Свято Ко- лодія ще раз засвідчує, що наші прадіди (і не тільки вони!) були сонцепоклонниками, вміли жити у гармонії з природою, інтуїтивно відчували закони Всесвіту і довкілля. 

Понравилась статья? Поделитесь ей с друзьями