Віра Аннусова: «Дарувати радість буття»

 

Призером конкурсу "Волонтер року 2013" у номінації «Мистецтво та культура» стала Віра Аннусова. Про те, як волонтерує вчитель та про обряди українського народу Ви можете дізнатися з історії "Дарувати радість буття". Я – вчителька, а сільський вчитель за своєю природою є волонтером. Саме до нього йдуть зі своїми проблемами селяни, і він зобов’язаний допомогти, бо – Вчитель. Часи мого вчителювання тісно пов’язані з туристично-краєзнавчою роботою. Подорожуючи з учнями стежками Луганської та Ростовської областей, ми не тільки переймалися проблемами збереження та раціонального використання типових ландшафтів степу, а й збирали у місцевих старожилів безцінний етнографічний матеріал. Пізніше цей матеріал використаємо для написання сценаріїв свят. У 2005 році створила Біловодську районну правозахисну жіночу організацію «Первоцвіт», згуртувала навколо себе небайдужих, готових безкорисливо допомагати людям. Пріоритетом у роботі є допомога селянам у вирішенні земельних питань, освітянських проблем, зокрема, турбота про дітей-сиріт, а для душі – заходи зі збереження живої традиційної народної культури.

Святково-обрядові дійства українського народу на Заході та Сході, на Півночі та Півдні дуже близькі між собою. Але у кожного регіону є свої особливості, пов’язані з побутом, господарською діяльністю і, звісно, з природою. В гущі подій, в умовах заселення переселенцями Дикого поля формувалися, пересаджувалися, вироблялися нейтральні спільні звичаї і обряди, які передавалися з покоління в покоління і дожили до наших днів. Найбільш успішним і популярним є свято-подорож «Цвітуть над шляхом воронці». Незважаючи на зайнятість у травневі дні, селяни знаходять час вийти з родинами в степ і помандрувати Малим Чумацьким шляхом, над яким квітують красені воронці. Воронець – особлива квітка. За переказами, росте на місцях побоїщ, її ні в якому разі не можна пересаджувати в квітники.

Свято Лелі – підсумок першого етапу польових робіт та поклоніння молочній їжі, бо саме вона в цей період є основною, поповнює організм і силою, і здоров’ям. Проводиться свято серед степу. Обирається Леля – найречистіша, наймудріша з дівчат. Саме вона роздає подарунки, які мають магічну силу, організовує ігри-хороводи, що прославляють хліборобську працю. 

Є ще одне диво-дивне в нашому степу, це бабак. Здавна місцеві жителі шанували, з особливою любов’ю ставилися до цієї розумної тваринки. З метою захисту її в 1923 році за рішенням місцевих громад був створений бабачий заповідник. Наприкінці травня святкуємо «Бабачий пересвист». Захід супроводжується піснями, розповідями бувальщин, пересвистом з бабачками, не обходиться і без смачного обіду з масною кашею, коржиками-кренделиками; що самі з’їмо, а що до нірок – бабачкам.

Збирають до гурту шанувальників народної культури і свята «Соловейко заспівав, зозуля закувала», «Завивання в’язу» - обряд кумування, похід на хлібні поля для «Завивання бороди»,– свято-подорож «Сунично-чебрецевий рай», обрядове свято: “Ой, на Івана, ой, на Купала», обряд саджання на коня - «свято Семена», свято «Похід по калину», свято «Запашного хліба, джерельної води і солодкого меду».

По особливому ми святкуємо і Маковея. В наших краях свято має назву «Спасова борода». Після служби в церкві збираємося біля криниці, прикрашаємо її квітами, встановлюємо Маковеївський хрест, вішаємо Спасову бороду, прикрашену збіжжям, городиною та фруктами. Вибираємо дівоньку-маківоньку, молодицю-жартівницю, проводимо обряд розчісування бороди, ласуємо шуліками (обрядовою їжею). Співаємо пісень про криницю, мак, городину та проводимо обрядові дії з іменинниками – з маком, квітами та водою. Цікавий і сам обряд відмивання спасової бороди від меду.

Організовують і проводять народні свята фанати-волонтери з метою виховання пошани до живої природи, здорової їжі, бажання оберігати все прекрасне навкруги, що оточує нас, і створювати власними руками нові дива на Землі, а також формувати гармонію людини і природи, людини і людини, бо тільки в єдності запорука життя.

Дедалі більше учасників збирають свята, бо ж вони – як жива кринична вода: хто причастився з цього джерела, того вже не спокусить бурда як доморощеної так і завезеної псевдо-культури. Результат є.Волонтерувати варто!

Понравилась статья? Поделитесь ей с друзьями